Опис

Діоксид сірки (E220) — це хімічна сполука, що використовується як консервант, антиоксидант і антимікробний агент. Зазвичай його застосовують в харчовій промисловості для збереження продуктів, запобігання окислення та збереження кольору. Він являє собою газ, який утворюється в результаті спалювання сірки, і є природним компонентом, який можна знайти в атмосфері та воді. Як добавка, діоксид сірки є ефективним захисником від гниття, оскільки інгібує ріст бактерій і грибків, що можуть псувати продукти.

Властивості діоксиду сірки (SO₂):

• Стан: Безбарвний газ з характерним різким запахом.
• Летючість: діоксид сірки легко випаровується при нормальних температурах.
• Розчинність у воді: швидко розчиняється у воді, утворюючи сірчану кислоту (H₂SO₃).

Діоксид сірки активно застосовується в харчовій промисловості, зокрема у виноробстві та виробництві сухофруктів, де він допомагає зберігати продукти від окислення, підвищуючи їх стійкість до псування та зберігаючи яскравий колір.

Історія використання діоксиду сірки має коріння в давньому Римі. Тоді сірка була широко відома завдяки своїм властивостям, а римляни використовували її для збереження вина. Вони також застосовували сірчані свічки, які випромінювали сірчаний газ під час горіння, що дозволяло дезінфікувати та зберігати вина від розвитку шкідливих мікроорганізмів. Таке використання сірки як консервуючого засобу було дуже ефективним і знайшло своє продовження в більш пізніші часи, коли сірчаний діоксид почали використовувати для консервації фруктів і овочів, що підвищило їх термін зберігання та покращило якість.

Застосування

Діоксид сірки (E220) застосовується в численних харчових продуктах завдяки своїм властивостям зберігати їх свіжість, запобігати окисленню та полегшувати зберігання. Серед основних застосувань:

• Сухофрукти: Діоксид сірки використовується для обробки сушених абрикосів, інжиру та інших сухофруктів, щоб зберегти їх колір і запобігти розвитку мікроорганізмів, які можуть спричиняти псування.
• Виноробство: Він застосовується у виноробстві для збереження якості вина, запобігання окисленню і розвитку оцтової кислоти, що могло б зіпсувати смак вина.
• Соки: В деяких випадках діоксид сірки додають у фруктові соки, щоб зберегти їх колір і свіжість.
• Консервовані продукти: Його також можна знайти в консервованих овочах і фруктах, де він допомагає підтримувати привабливий вигляд і запобігає утворенню бактерій.

Користь для організму

Діоксид сірки має ряд властивостей, які допомагають захищати харчові продукти від псування та полегшують їх зберігання. Хоча безпосередньої користі для здоров'я від цієї добавки немає, вона сприяє збереженню поживних властивостей продуктів і запобігає їх псуванню. Однак варто зазначити, що діоксид сірки сам по собі не є джерелом користі для організму.

Шкода для організму

Незважаючи на те, що діоксид сірки широко використовується як харчова добавка, він може бути небезпечним для деяких груп населення, зокрема для осіб з астмою або алергіями. Перевищення безпечних доз цієї речовини може призвести до низки негативних ефектів, включаючи [джерело]:

• Алергічні реакції: Відчутні реакції на E220 можуть виникати у людей, які мають алергію на сірку чи продукти, що її містять. Симптоми можуть варіюватися від висипів і свербежу до серйозних респіраторних реакцій, таких як утруднене дихання або набряк горла.
• Проблеми з диханням: У людей з астмою діоксид сірки може викликати погіршення симптомів, включаючи задишку, кашель, або бронхоспазми.
• Токсичність при надмірному вживанні: Перевищення дозволеної дози може спричинити інтоксикацію, що виражається у порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту та інших органах.

Регулювання

У Європейському Союзі діоксид сірки та його похідні сульфіти регулюються як харчові добавки і мають відповідні норми безпеки, визначені Європейським агентством з безпеки харчових продуктів (EFSA). У відповідності до їх рекомендацій, дозволена добова доза для споживання цих добавок, яка не викликає негативних ефектів для організму, становить 0,7 мг SO2 еквіваленту на 1 кг маси тіла на день. Ця норма була розрахована на основі даних з токсикологічних досліджень і має статус тимчасової, оскільки база даних для її підтвердження ще не є повною і потребує подальшої оцінки. [переоцінка EFSA 2016 року]