Подагра — це складне запальне захворювання суглобів, викликане накопиченням кристалів сечової кислоти. Вона зазвичай уражає великий палець стопи, але може зачіпати й інші суглоби й призводити до сильного болю.

Подагра є особливою формою артриту, яка характеризується раптовими та зазвичай дуже болісними нападами. На відміну від багатьох інших запальних процесів, що можуть розвиватися поступово, подагра часто дає про себе знати зненацька. Найтиповішим сценарієм є те, що людина лягає спати з нормальним самопочуттям, а серед ночі прокидається від гострого болю в суглобі великого пальця ноги або навіть в інших суглобах, наприклад колінах, гомілковостопних чи ліктях. Цей біль може бути настільки інтенсивним, що навіть легкий дотик простирадла викликає дискомфорт, а суглоб стає червоним, гарячим і сильно набрякає.

Захворювання, хоча й найбільш відоме у представників чоловічої статі, може торкнутися і жінок, особливо після менопаузи. Подагра тісно пов’язана з рівнем сечової кислоти в крові, який називають гіперурикемією. Надмірна кількість сечової кислоти призводить до формування кристалів, що накопичуються у суглобах. Це не лише завдає сильного болю та обмежує рухливість, але й може з часом спричинити пошкодження тканин і розвиток хронічного болю, якщо не вжити заходів для лікування та профілактики.

Що таке подагра?

Подагра — це хронічне захворювання суглобів, яке виникає через накопичення сечової кислоти в організмі. Надлишок цієї речовини призводить до утворення кристалів у суглобах, що викликає запалення, сильний біль, набряк і почервоніння. Подагра вважається однією з найпоширеніших форм запального артриту, яка здебільшого вражає людей середнього та старшого віку.

Зазвичай подагра починається раптово, найчастіше вночі. Найтиповіше ураження спостерігається у великому пальці ноги, хоча захворювання може торкнутися й інших суглобів — колінних, гомілковостопних, ліктьових і суглобів кистей. Уражений суглоб стає дуже чутливим навіть до легкого дотику, що може значно обмежити рухливість і викликати сильний дискомфорт.

Подагра розвивається, коли в організмі порушується процес утилізації сечової кислоти. У нормі ця речовина розчиняється в крові й виводиться через нирки. Проте при надлишку сечової кислоти її кристали осідають у суглобах, провокуючи запалення та біль. Основними причинами такого стану можуть бути спадкові фактори, нездорове харчування, зловживання алкоголем, ожиріння та певні хронічні захворювання.

Подагра може значно впливати на якість життя людини, особливо якщо її не контролювати. Проте своєчасна діагностика, правильне лікування та зміна способу життя допомагають значно зменшити частоту та інтенсивність нападів і запобігти ускладненням.

Причини подагри

Подагра розвивається через накопичення сечової кислоти в організмі, що призводить до утворення кристалів у суглобах. Це захворювання пов'язане з порушенням процесу утилізації сечової кислоти: вона або виробляється у надлишковій кількості, або організм не встигає ефективно її виводити. Основна причина подагри — стан, який називається гіперурикемією, тобто надмірним рівнем сечової кислоти в крові.

Сечова кислота утворюється під час розщеплення пуринів, природних речовин, які містяться у багатьох продуктах харчування. Найбільше пуринів містять червоне м’ясо, субпродукти (печінка, нирки, серце), жирна риба, морепродукти (особливо оселедець, тунець, тріска, мідії) та алкогольні напої. У нормі нирки виводять сечову кислоту разом із сечею, але якщо їхня робота порушена або надходження цієї кислоти занадто велике, вона починає накопичуватися в організмі, що призводить до її кристалізації в суглобах і запуску запального процесу.

Окрім дієтичних факторів, існує низка інших причин і чинників ризику, що сприяють розвитку подагри:

• Спадковість. Якщо у сімейному анамнезі є випадки подагри, ризик її розвитку значно підвищується. Генетична схильність впливає на обмін сечової кислоти та здатність організму її виводити.
• Вживання алкоголю. Особливо шкідливими є пиво і міцні напої, які не лише містять пурини, а й порушують роботу нирок, знижуючи їхню здатність виводити сечову кислоту.
• Надмірне споживання цукру. Продукти з високим вмістом фруктози (газовані напої, солодощі, фруктові сиропи) можуть стимулювати вироблення сечової кислоти, що підвищує ризик розвитку подагри.
• Ожиріння та зайва вага. Надлишкова маса тіла пов’язана з порушенням метаболізму, підвищенням рівня інсуліну та зниженням здатності нирок ефективно виводити сечову кислоту.
• Медикаментозна терапія. Деякі препарати, наприклад, діуретики (сечогінні засоби), що застосовуються для лікування гіпертонії та серцевої недостатності, можуть сприяти накопиченню сечової кислоти. Також певні імунодепресанти можуть зменшувати здатність організму до її виведення.
• Супутні захворювання. Підвищений ризик розвитку подагри спостерігається у людей із серцево-судинними хворобами, гіпертонією, цукровим діабетом та хронічними захворюваннями нирок.

Подагра не завжди розвивається миттєво — це захворювання може залишатися безсимптомним протягом багатьох років. Однак наявність одного чи кількох із перелічених чинників значно підвищує ймовірність виникнення подагричних атак. Особливо це стосується людей середнього та старшого віку, які ведуть малорухливий спосіб життя, мають незбалансоване харчування або страждають на хронічні захворювання. Контроль цих факторів та своєчасні заходи профілактики можуть допомогти зменшити ризик розвитку подагри та її ускладнень.

Симптоми подагри

Найяскравіше подагра проявляється під час гострої атаки. Класичний симптом — раптовий, сильний і пульсуючий біль у суглобі, який найчастіше починається вночі або рано-вранці. Суглоб стає настільки чутливим, що будь-який легкий дотик (навіть від ковдри) викликає відчутний дискомфорт. Шкіра навколо суглоба червоніє, може набувати багряного або навіть лілового відтінку, а на дотик зона ураження гаряча. Нерідко виникає набряк, а рухливість суглоба значно обмежена через біль. У дні, коли напад особливо сильний, людина може навіть не бути здатна нормально ходити, якщо уражена нога.

Тривалість гострого нападу подагри зазвичай становить від одного тижня до двох. Іноді трапляються коротші епізоди, а бувають і триваліші, які здатні розтягуватись на більше ніж 14 днів. Після зникнення гострих симптомів суглоб може повернутися до цілком нормального стану: болісність, почервоніння та набряк проходять, рух відновлюється. Між нападами деякі люди не відчувають зовсім ніякого дискомфорту, особливо якщо це початкова стадія подагри.

Окрім болю, набряку і почервоніння, варто звертати увагу на інші особливості, які можуть свідчити про подагру:

• Загальне відчуття жару в ділянці суглоба, неначе воно «палає».
• Відчуття скутості або скуто-обмежених рухів у ураженому суглобі, особливо зранку.
• Місцева підвищена чутливість, коли навіть незначний тиск викликає відчутний біль.
• Часткове полегшення в міру того, як напад стихає, однак із високим ризиком рецидиву.

Чим довше подагра залишається без належної уваги та лікування, тим вищий ризик того, що напади ставатимуть частішими, тривалішими та можуть призводити до незворотних ушкоджень суглобів. У хронічних випадках можливе формування підшкірних вузликів, що називаються «тофусами» (вузлики з відкладеною сечовою кислотою), і це свідчить про прогресуючий характер патології.

Діагностика подагри

Діагностика подагри зазвичай починається з детального збору анамнезу: лікар уточнює, коли вперше з’явився біль, яка його інтенсивність, які суглоби уражені, чи є епізоди повторюваних нападів та які супутні захворювання має пацієнт. Також важливо оцінити харчові звички, спосіб життя, сімейний анамнез (чи були випадки подагри в родині).

Наступним кроком є фізичний огляд, під час якого лікар звертає увагу на набряк, почервоніння і чутливість уражених суглобів. Для отримання більш точної діагностичної картини можуть бути проведені додаткові тести та дослідження:

• Аналіз крові на вміст сечової кислоти. Підвищений рівень не завжди 100% вказує на подагру, проте у поєднанні з характерними симптомами є важливим підтвердженням діагнозу.
• Аспірація синовіальної рідини. За допомогою тонкої голки лікар може взяти зразок рідини з ураженого суглоба і перевірити її під мікроскопом. Якщо виявлені кристали мононатрію сечової кислоти — це найточніше підтвердження подагри.
• Візуалізаційні методи. Рентген зазвичай дозволяє виключити інші типи артриту. УЗД (ультразвукове дослідження), МРТ (магнітно-резонансна томографія) або КТ (комп’ютерна томографія) можуть допомогти виявити кристали в суглобах, уточнити, наскільки сильно уражені тканини навколо суглоба, і визначити ступінь пошкодження.

Специфічним високоточним методом є так звана «подвійна енергійна КТ» (dual-energy CT), що може виявляти відкладення кристалів сечової кислоти навіть на ранніх стадіях, коли симптоми виражені не дуже сильно. Однак на практиці лікарі найчастіше покладаються на класичні поєднання: типова клінічна картина, аналіз крові та аспірація синовіальної рідини, якщо це можливо.

Лікування подагри

Лікування подагри зазвичай поєднує терапевтичні заходи, спрямовані на дві ключові цілі: зняття гострих симптомів під час нападу та зниження рівня сечової кислоти в організмі в довгостроковій перспективі. Оскільки подагра є хронічним станом, більшість пацієнтів потребує комплексного підходу, що охоплює медикаменти, корекцію харчування і способу життя, а також регулярні лікарські обстеження.

Медикаментозне лікування

Під час гострого нападу застосовують такі групи препаратів:

• НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати). Наприклад, ібупрофен та напроксен. Вони допомагають зняти біль і запалення, проте людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, нирок або серця необхідно ретельно узгоджувати їх використання з лікарем.
• Колхіцин. Це специфічні ліки, які вважають «золотим стандартом» для гострої подагри. Колхіцин ефективний, якщо прийняти його в першу добу від початку нападу. Він допомагає знизити інтенсивність запального процесу.
• Кортикостероїди. Їх можна приймати у вигляді таблеток, а також роблять ін’єкції безпосередньо в суглоб або внутрішньом’язово. Ці препарати мають потужний протизапальний ефект, але через ризик побічних ефектів (зокрема вплив на рівень цукру, імунну відповідь) їх використовують обережно.

Для зниження ризику майбутніх нападів і попередження ускладнень лікар може призначити препарати, які зменшують рівень сечової кислоти:

• Алопуринол. Один із найпоширеніших засобів, що пригнічує утворення сечової кислоти в організмі.
• Фебуксостат. Альтернатива алопуринолу з подібним механізмом дії, яка іноді краще переноситься.
• Пробенецид. Сприяє виведенню сечової кислоти нирками, тому призначається у випадках, коли виділення кислоти порушене, але не застосовується при тяжких ураженнях нирок.
• Пеглотіказа. Препарат ферментного походження, що розщеплює сечову кислоту, використовується при важких формах подагри, коли інші засоби не діють.

Зміни способу життя

Окрім медикаментозної терапії, надзвичайно важливими є рекомендації щодо зміни способу життя та харчування:

• Дотримання дієти з низьким вмістом пуринів. Це допомагає зменшити вироблення сечової кислоти в організмі. Рекомендується обмежити споживання червоного м’яса, субпродуктів, морепродуктів, алкоголю та продуктів з високим вмістом фруктози.
• Належне споживання води. Достатня кількість рідини сприяє виведенню сечової кислоти та запобігає її накопиченню в суглобах.
• Помірна фізична активність. Регулярні вправи сприяють покращенню метаболізму, зниженню маси тіла та загальному зміцненню здоров'я.
• Відмова від алкоголю. Спиртні напої (особливо пиво та міцний алкоголь) сприяють затримці сечової кислоти в організмі та збільшують ризик нападів подагри.
• Контроль супутніх захворювань. Необхідно стежити за рівнем цукру в крові, артеріальним тиском і загальним станом здоров’я, адже гіпертонія, діабет та ожиріння підвищують ризик розвитку подагри.

Комплексний підхід до лікування подагри, що включає як медикаментозну терапію, так і здоровий спосіб життя, дозволяє ефективно контролювати захворювання, зменшувати частоту нападів та запобігати серйозним ускладненням.

Профілактика подагри

Профілактика подагри тісно пов’язана з контролем рівня сечової кислоти та усуненням (або мінімізацією) чинників, які сприяють її підвищенню. Один із найголовніших кроків для профілактики — дотримання відповідної дієти. Варто обмежувати або повністю виключати надмірне споживання червоного м’яса, субпродуктів (печінка, нирки, мозок, серце), морепродуктів типу оселедця, скумбрії, тунецю, а також пива та міцного алкоголю. Особливо слід уникати продуктів з високим вмістом фруктози (солодкі газовані напої, кондитерські вироби).

Вживання достатньої кількості води протягом дня допомагає ниркам швидше виводити сечову кислоту, зменшуючи ризик її відкладення у суглобах. Регулярна фізична активність, навіть помірна (ходьба, плавання, йога), сприяє зниженню ваги та покращенню загального обміну речовин. Люди, які страждають від надмірної ваги, часто мають підвищений ризик подагри, а отже, контроль маси тіла є важливою частиною профілактики.

Відмова від шкідливих звичок

Додатковий момент профілактики стосується відмови від шкідливих звичок. Особливо це стосується споживання алкоголю, адже він не лише містить власні пурини (зокрема пиво), але й може гальмувати виведення сечової кислоти нирками. Обмеження або повна відмова від алкоголю у поєднанні зі здоровим харчуванням і регулярними тренуваннями може суттєво знизити ймовірність повторних нападів.

Контроль супутніх захворювань

Своєчасне виявлення й усунення причин, що сприяють накопиченню сечової кислоти, — один із основних елементів профілактики. Якщо людина має хронічні захворювання, такі як гіпертонія, цукровий діабет або хвороби нирок, дуже важливо дотримуватися призначеного лікування та регулярно контролювати стан свого здоров’я, адже ці патології можуть косвенно впливати на розвиток чи загострення подагри.

Життя з подагрою

Для тих, хто живе з подагрою, особливо важливим є розуміння того, що це довготривале хронічне захворювання, яке, на щастя, можна успішно контролювати завдяки правильній комбінації медикаментів і змін у способі життя. Перш за все, важливо дотримуватися усіх лікарських рекомендацій, пов’язаних із прийомом препаратів, і регулярно перевіряти рівень сечової кислоти. Пацієнтам, яким призначені препарати на зниження утворення сечової кислоти (наприклад, алопуринол), слід розуміти, що різке припинення або нерегулярний прийом цих засобів може призвести до раптового підвищення рівня кислоти і виникнення нового нападу.

Раціон харчування

Важливим компонентом є побудова раціону, у якому переважають:

• Овочі та фрукти з помірним вмістом фруктози.
• Цільнозернові продукти, які сприяють покращенню метаболізму.
• Нежирні молочні продукти, які можуть допомагати зменшити ризик нападів подагри.
• Корисні джерела білка – пісне м’ясо птиці без шкіри, риба з невисоким рівнем пуринів, рослинні білки.

Водночас слід уникати тривалих голодувань або різких дієт, адже вони можуть спровокувати коливання рівня сечової кислоти та викликати нові напади.

Фізична активність та догляд за суглобами

Коли трапляється напад, необхідно зменшити навантаження на уражений суглоб:

• За можливості тримати його у піднятому положенні, щоб зменшити набряк.
• Використовувати прохолодні компреси, які допомагають зняти запалення.
• Дбати про спокій суглоба, уникаючи зайвих рухів.

Не слід намагатися «розходити» гострий біль чи займатися важкими видами фізичної активності в розпал нападу. Після того, як гостра фаза мине, повернення до помірних фізичних навантажень допомагає покращити стан опорно-рухового апарату, стимулює кровообіг і допомагає зберігати здорову вагу.

Психологічний аспект життя з подагрою

Варто також пам’ятати про можливі психологічні аспекти життя з хронічними захворюваннями на кшталт подагри. Постійний ризик нападу, особливо коли напади надзвичайно болючі, може спричинити:

• Страх перед майбутніми загостреннями.
• Підвищену тривожність через відчуття невизначеності.
• Депресивні стани через зміну якості життя.

Тому іноді корисно звертатися по психологічну допомогу чи підтримку груп взаємодопомоги для людей із подібним діагнозом.

Часті питання

Подагра викликає чимало запитань, особливо у тих, хто нещодавно дізнався про свій діагноз, або тільки підозрює її в себе.

• Чи можу я мати подагру в молодому віці?
  Так, але набагато рідше, ніж у середньому та старшому віці. Проте за наявності генетичної схильності або серйозних порушень у харчуванні вона може з’явитися і в молодших людей.
• Чому біль часто починається вночі?
  Це пов’язано зі зниженням температури тіла та можливим підвищенням концентрації сечової кислоти у суглобах в нічний час, а також певною зміною кровообігу, коли людина знаходиться в горизонтальному положенні.
• Як відрізнити подагру від інших типів артриту?
  Найточнішим методом є аспірація та дослідження суглобової рідини, де знаходять кристали сечової кислоти. Також допоміжними є симптоматика, аналіз крові, візуальні методи дослідження. Подагричні атаки мають специфічну клініку — раптовий різкий біль і надзвичайна чутливість ураженої ділянки.
• Чи завжди високий рівень сечової кислоти означає подагру?
  Ні, це стан гіперурикемії. Багато людей з підвищеним рівнем сечової кислоти можуть ніколи не відчути напади подагри. Проте, що вищий цей рівень, то більша ймовірність розвитку захворювання.
• Чи можна вилікувати подагру назавжди?
  На сьогодні повністю вилікувати подагру неможливо, оскільки це хронічний стан. Проте за допомогою медикаментів і профілактичних заходів можливо значною мірою контролювати її прояви, знизити частоту та інтенсивність нападів, а також запобігти ускладненням.
• Чи потрібно пити багато води?
  Так, рясне пиття води (1,5–2 літри на добу, а інколи й більше — залежно від загального стану здоров’я) допомагає ниркам краще виводити сечову кислоту, запобігаючи її відкладенню у суглобах та потенційному утворенню каменів у нирках.

Біль у лікті: причини, симптоми, лікування

Втома: причини і подолання

Біль у плечі: що потрібно знати