Що таке гомеопатія?

Гомеопатія вже понад два століття залишається предметом дискусій, поєднуючи в собі історичне коріння та сучасні надії на природне лікування. Її водночас називають «ніжним методом» і звинувачують у науковій необґрунтованості, тож варто ретельно розібратися в основах цієї практики, аби зрозуміти, чи варта вона уваги.

Гомеопатія зазвичай позиціюється як м’який і майже безпечний метод лікування різноманітних недуг. Підхід, заснований на використанні сильно розведених речовин, приваблює людей, які шукають альтернативу чи доповнення до традиційної медицини. Важливо з’ясувати, у чому полягає головна ідея гомеопатії та якими є наукові дані, що підтверджують або спростовують її ефективність. Останніми роками дедалі більше офіційних організацій формують власне ставлення до гомеопатії, і для широкого кола людей це може стати вирішальним фактором при виборі методів лікування.

Що таке гомеопатія?

Гомеопатія – це альтернативна медична практика, розроблена наприкінці XVIII століття німецьким лікарем Самуелем Ганеманом. Суть її полягає у використанні мінімальних доз речовин, які у великих кількостях можуть викликати симптоми, подібні до тих, від яких страждає хворий. Згідно з цією теорією, розведена субстанція стимулює природні механізми самозцілення в організмі, а лікування має бути максимально м’яким і персоналізованим.

Закон подібності

Цей принцип часто формулюють як «подібне лікує подібним». Згідно з ним, якщо певна речовина викликає у здорової людини конкретні симптоми (скажімо, свербіж, кашель або безсоння), то в мікродозах вона може допомогти позбутися цих самих проявів у хворого. Зазвичай як приклад наводять цибулю: у великій кількості вона подразнює слизові оболонки, викликає сльозотечу. У гомеопатичному розведенні ці ж властивості вважаються основою для лікування схожих симптомів у людини, яка має скарги на нежить чи подразнення очей.

Закон нескінченно малих доз

Окрім подібності симптомів, гомеопатія спирається на ідею «чим більше розведено – тим сильніше діє». Під час створення препаратів можуть робити настільки багато розведень, що в кінцевому продукті майже неможливо виявити початкову речовину хімічними методами. Прихильники гомеопатії говорять, що вода чи інший розчинник «запам’ятовує» інформацію про вихідну субстанцію та передає її організму, посилюючи дію. З наукового погляду такі твердження викликають численні сумніви, адже вони суперечать класичним уявленням про хімію та фармакологію.

Підхід до лікування

Гомеопатія пропонує індивідуалізований підхід: лікар-гомеопат зважає на фізичний та психологічний стан, емоційне самопочуття, а також навіть на особливості способу життя пацієнта. Головною метою вважається «розблокування» внутрішніх ресурсів організму. Одні й ті самі симптоми у різних людей можуть лікувати різними гомеопатичними засобами через різницю в загальному стані та конституційних особливостях. При цьому часто наголошується, що гомеопатія не пригнічує симптоми, а намагається «підтримати» їх, щоб організм сам впорався з недугою.

Гомеопатичні засоби

Сировиною для гомеопатичних препаратів можуть слугувати рослини, мінерали, продукти тваринного походження або хімічні сполуки. Ці речовини підлягають процесу послідовного розведення та струшування (потенціювання), після чого їх додають у формі крапель, таблеток або мазей.

Ось деякі приклади інгредієнтів, які використовуються у гомеопатії:

• Червона цибуля (Allium cepa)
• Отруйний плющ (Rhus toxicodendron)
• Беладонна (Atropa belladonna)
• Кропива (Urtica urens)
• Мінерали, наприклад білий арсен (Arsenicum album)
• Подрібнені бджоли (Apis mellifica).

Форми випуску гомеопатичних засобів:

• Рідкі розчини (краплі або спреї)
• Гранули чи таблетки на цукровій або лактозній основі
• Креми та мазі для місцевого застосування.

Стан, які часто лікують гомеопатією

Незважаючи на тривалі суперечки, багато прихильників гомеопатії вважають її придатною для широкого спектра проблем здоров’я. Серед них:

• Дитяча діарея, коли шукають делікатні методи для зняття симптомів
• Середній отит (запалення вуха), що супроводжується болем і лихоманкою
• Астма з її періодичними нападами ускладненого дихання
• Менопаузальні прояви, на кшталт припливів та дратівливості
• М’язовий біль у спортсменів чи людей, що активно тренуються
• Застуда та грип у сезон поширення вірусних інфекцій
• Алергії, особливо при сезонних проявах.

Іноді гомеопатія розглядається як допоміжний метод для усунення симптомів певних психічних станів, включно з передменструальним дисфоричним розладом чи навіть великою депресією, коли люди прагнуть додаткової психологічної підтримки. 

Дослідження та докази

Наукові дослідження протягом десятиліть намагаються оцінити ефективність гомеопатії. Більшість незалежних систематичних оглядів дійшли висновку, що гомеопатичні засоби не мають специфічного лікувального ефекту, а позитивні результати пояснюються ефектом плацебо.

Одне з найбільш масштабних досліджень було проведене Національною радою здоров'я та медичних досліджень Австралії у 2015 році. Було проаналізовано понад 1800 наукових робіт, і жодне з них не підтвердило ефективність гомеопатичних препаратів у лікуванні конкретних захворювань. Схожі висновки зробили й інші наукові організації, зокрема Національний інститут охорони здоров’я Великобританії (NICE) та Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).  [джерело]

Дослідження, які нібито демонструють позитивний вплив гомеопатії, часто мають значні методологічні недоліки:

• Відсутність подвійного сліпого контролю.
• Надто мала вибірка пацієнтів.
• Неможливість повторити отримані результати в інших випробуваннях.

Офіційні медичні установи, зокрема NHS England, заявляють, що не рекомендують гомеопатію як метод лікування через відсутність переконливих доказів її ефективності. ВООЗ також наголошує, що гомеопатія не може замінити вакцинацію або лікування серйозних захворювань доказовими методами.

Незважаючи на численні наукові дослідження, які не підтверджують ефективність гомеопатії, в Україні вона продовжує користуватися попитом. Гомеопатичні препарати доступні в багатьох аптеках, і деякі лікарі призначають їх як додатковий засіб лікування. Однак Міністерство охорони здоров'я України наголошує на відсутності доказової бази щодо ефективності гомеопатії та закликає громадян бути обачними при виборі таких методів лікування. ​

Безпека та регулювання гомеопатії

Хоч гомеопатичні препарати нерідко вважають безпечними, оскільки в них зазвичай дуже низькі концентрації діючих речовин, існують вагомі застереження щодо неправильного або надмірного використання. У деяких засобах рівень активних інгредієнтів може бути вищим, ніж очікується, і тоді не виключені побічні ефекти. Крім того, рідкі препарати часом містять багато спирту, що може бути небезпечним або неприйнятним для дітей, вагітних і людей із певними захворюваннями.

Серед важливих попереджень можна згадати заяви Управління з контролю якості продуктів і ліків США (FDA). У 2017 році воно застерегло споживачів щодо гомеопатичних засобів із надмірною кількістю беладонни у таблетках для дітей, яким прорізуються зуби. Також у 2015 році FDA зазначало про відсутність оцінки безпечності та ефективності гомеопатичних продуктів від астми, наголошуючи, що небезпечно лікувати респіраторні захворювання незареєстрованими альтернативними препаратами. [джерело]

У 2016 році Федеральна торгова комісія (FTC) у США висунула вимогу до виробників гомеопатичних засобів доводити їхню ефективність, використовуючи докази, які відповідатимуть загальноприйнятим науковим стандартам. Починаючи з грудня 2017 року FDA розробляє новий підхід до регулювання гомеопатичних засобів, щоб посилити контроль над тими продуктами, що можуть становити небезпеку, випускаються для найуразливіших груп (наприклад, дітей) або рекламуються як ліки від серйозних захворювань, включно з онкологією. Суворіші правила покликані захистити споживачів від потенційно шкідливих чи неперевірених методів.

Критика та суперечки

Основна критика гомеопатії базується на її фундаментальних принципах, які суперечать науковим знанням у сфері хімії, фармакології та медицини. Закон нескінченно малих доз передбачає, що препарат стає ефективнішим при багаторазовому розведенні, проте за межами певної концентрації в розчині просто не залишається молекул вихідної речовини.

Суперечки щодо гомеопатії також пов’язані з етичними проблемами. У випадках, коли люди відмовляються від науково обґрунтованого лікування на користь гомеопатичних засобів, це може призвести до погіршення стану або навіть летальних наслідків. ВООЗ офіційно застерігає, що гомеопатія не може використовуватися як основний метод лікування небезпечних інфекційних захворювань, таких як туберкульоз, ВІЛ чи малярія.

Прихильники гомеопатії наполягають, що цей метод зберіг популярність протягом понад двохсот років і має позитивний вплив на самопочуття людей. Вони вважають, що сучасна наука ще не змогла повністю пояснити механізм її дії. Додатково наголошується, що гомеопатичні засоби не викликають серйозних побічних ефектів.

Як зрозуміти, чи підходить вам гомеопатія?

Рішення про використання гомеопатії залежить від конкретної ситуації. Якщо проблема серйозна або загрожує життю, лікарі рекомендують звертатися до доказової медицини. Гомеопатичні засоби можуть розглядатися як доповнення до основного лікування або спосіб покращити загальне самопочуття при незначних розладах. Важливо враховувати можливі взаємодії гомеопатичних препаратів з іншими ліками та узгоджувати їх використання зі спеціалістом.

Якщо після прийому гомеопатичних засобів змінюється самопочуття, варто повідомити про це лікаря. Деякі люди відзначають, що подібний підхід допомагає їм відчути психологічну підтримку, зменшити тривожність та взяти контроль над ситуацією. Однак нехтувати традиційними методами лікування не варто, адже серйозні хвороби потребують доказово ефективних методів. У випадках, коли необхідне невідкладне медичне втручання, гомеопатія не може замінити професійну допомогу та перевірені лікарські препарати.