Як вивести воду з вуха: 5 методів

Багато людей після купання або плавання стикаються з неприємним відчуттям, що у вусі залишилася вода. Зазвичай вона виходить природним шляхом, але у деяких випадках рідина не поспішає залишати слуховий канал, спричиняючи дискомфорт і навіть біль. Ігнорування проблеми може призвести до розвитку запального процесу, який ускладнить ситуацію та потребуватиме спеціалізованого лікування.

Залежно від будови вушного каналу, стану здоров’я людини та навколишніх умов, ризик затримання води в середній або зовнішній частині вуха може суттєво зростати. Саме тому важливо знати основні способи, як діяти в такій ситуації, розуміти найпоширеніші причини затримання води та усвідомлювати, коли необхідно негайно звернутися до лікаря-отоларинголога. 

Чому вода може залишатися у вусі

Слуховий канал кожної людини має певні анатомічні особливості: у когось він може бути трохи зігнутим або звуженим, у когось – ширшим і прямішим. Це впливає на те, наскільки легко надмірна рідина витікає з вуха. До того ж, вушна сірка, яка в нормі покриває внутрішні стінки каналу й захищає вухо від потрапляння інфекції, іноді стає перепоною для виходу води, якщо накопичується у великій кількості.

Певну роль відіграють і зовнішні чинники: активне плавання на великій глибині чи різкі пірнання можуть призвести до того, що вода потрапляє у віддалені ділянки слухового каналу. Залишитися надовго вона може й тоді, коли людина часто використовує навушники або беруші, адже вони закривають простір і ускладнюють природне висихання вуха. Якщо раніше були запальні процеси (скажімо, хронічний отит), слизові оболонки можуть набрякати, а стінки вушного каналу стають менш еластичними, утримуючи вологу.

Також не варто нехтувати особливими станами, що можуть з’являтися з віком. У літніх людей структура тканин вуха може змінюватися настільки, що навіть невелика кількість води спричинить суттєвий дискомфорт і важче відходитиме. Всі ці фактори в комплексі пояснюють, чому іноді вода з вуха не витікає сама й потребує втручання.

Ознаки, що у вусі залишилася вода

Якщо людина підозрює, що після душу або запливу в бассейні рідина затрималася у вуховому каналі, існують певні свідчення, що дають зрозуміти про наявність води. Деякі з них виявляються відразу, інші з’являються трохи згодом.

• Відчуття лоскотання: часто вода подразнює шкіру вушного каналу, викликаючи легкий свербіж чи лоскотання.
• Приглушеність звуків: рідина в вусі може спотворювати або приглушувати навколишні звуки.
• Тиск або закладеність: інколи виникає відчуття, що вухо «заблоковане», ніби створився вакуум.
• Легкий біль або дискомфорт: якщо вода знаходиться достатньо глибоко, вона може тиснути на барабанну перетинку або подразнювати внутрішні тканини.

За відсутності запалення дискомфорт може бути незначним і минути з часом. Проте якщо виникає пульсуючий біль, з’являється набряк чи підвищується температура тіла, це сигнал, що слід діяти більш рішуче або звернутися до спеціаліста.

Методи виведення води з вуха

1. Рухи вушною раковиною

Один із найпростіших і найбезпечніших способів вигнати воду з вуха – це допомогти їй вийти природним шляхом, використовуючи анатомічні особливості вушної раковини. Спершу треба нахилити голову так, щоб отвір слухового каналу дивився вниз. Далі слід обережно взятися за мочку вуха й робити плавні рухи: потягувати мочку трохи вниз, у різні боки, намагаючись змінювати положення стінок каналу. При цьому можна імітувати жування або робити рухи щелепою: це допоможе зрушити воду з місця.

Цей спосіб найкраще діє, якщо вода знаходиться досить близько до виходу та з’явилася порівняно недавно. Якщо таке легке струхування не допомогло, можна повторити процедуру кілька разів, поєднуючи її з короткими паузами, аби дати рідині час зрушити вниз.

2. Створення вакууму

Якщо попередній метод не дав результату, можна спробувати створити різницю тиску. Знову нахиліть голову так, щоб проблемне вухо дивилося донизу. Щільно прикладіть розкриту долоню до вушної раковини й обережно притисніть, а потім швидко відніміть руку. Завдяки такому «присмоктувальному» руху вода почне зміщуватися до виходу.

Важливо діяти акуратно: не потрібно різко і з великою силою тиснути на вухо, оскільки це може спричинити біль або навіть подразнення слухового каналу. Кілька повторів процедури зазвичай допомагають витягнути більшу частину рідини. Після цього рекомендується витерти вухо ззовні чистим рушником, щоб видалити залишки води.

3. Теплий компрес

Тепло здатне розширити кровоносні судини та стимулювати розслаблення тканин, що часто полегшує відтікання рідини. Для цього методу знадобиться м’який рушник або маленька серветка, змочена в теплій (не гарячій) воді. Рушник потрібно гарно віджати, аби з нього не капало, і прикласти до вуха ззовні. Протягом кількох хвилин слід спокійно полежати або посидіти, даючи теплу просочитися крізь тканини.

Після цього, знявши компрес, знову нахиліть голову убік і повторіть легке потягування за мочку вуха. Тепло допомагає зменшити можливі спазми та покращує мікроциркуляцію, тож вода почне швидше рухатися до краю каналу. Якщо процедура виконана правильно, людина відчує полегшення, а інколи помітить невелику кількість рідини, що витекла назовні.

4. Випаровування води

Коли попередні способи не спрацювали, іноді на допомогу приходить фен. Потрібно обрати найнижчу температуру та мінімальну швидкість подачі повітря, розташувавши фен на відстані близько 30 см від голови. Направте потік повітря у бік вуха, легенько потягуючи мочку, щоб слуховий канал трохи відкривався. Тепле повітря сприятиме випаровуванню зайвої вологи.

Важливо не наближати пристрій надто близько, аби не травмувати чутливі тканини шумом або високою температурою. Також варто переконатися, що повітря не розносить пил або волосинки, які можуть опинитися у вусі. Метод з випаровуванням безпечний за умови, що немає запального процесу або механічного пошкодження у вушному каналі.

5. Домашні розчини

Деякі люди користуються краплями на основі білого оцту і спирту (у співвідношенні 1:1). Оцет діє як м’який антисептик, допомагає розчинити надлишок сірки й знизити ризик розмноження бактерій. Спирт у розчині сприяє швидкому висиханню, пришвидшуючи виведення води. Перед закапуванням краще трохи зігріти рідину у долонях, щоб не викликати шокової реакції вуха. Після кількох крапель треба почекати з півхвилини й акуратно нахилити голову, щоб розчин разом із залишками води витік.

Однак цей метод не підходить людям із перфорацією барабанної перетинки, вушними трубками або хронічними інфекціями. У таких ситуаціях будь-яке втручання у вухо має бути схвалене лікарем. Якщо відчувається сильне печіння чи біль, процедуру слід негайно припинити.

Чого не можна робити

Неправильні дії часто лише поглиблюють проблему, сприяючи травмуванню вуха чи поширенню запалення. Існує кілька способів, яких неодмінно треба уникати.

• Використовувати ватяні палички, сірники, шпильки чи інші подібні предмети у слуховому каналі.
• Дути в вухо зі шприца або будь-яким іншим способом, створюючи надмірний тиск.
• Підносити фен на занадто близьку відстань або включати високу температуру повітря.
• Закапувати агресивні рідини, якщо є підозра на інфекцію або пошкодження барабанної перетинки.

Ігнорування цих заборон може завершитися не лише подразненням чи відчуттям печіння, а й серйознішими наслідками – від пошкодження м’яких тканин слухового каналу до розриву барабанної перетинки. Навіть якщо здається, що «старий перевірений» метод допоможе миттєво, варто зважити на ризик.

Як запобігти потраплянню води у вухо

Попередити проблему, зазвичай, значно простіше, ніж боротися з її наслідками. Якщо людина знає, що в неї часто залишається вода у вухах, варто вжити кількох профілактичних заходів.

• Використовувати беруші або шапочку для плавання під час купання у басейні чи відкритих водоймах.
• Після душу чи миття голови легенько витирати вушні раковини, нахиляючи голову й дозволяючи залишкам води стекти природнім шляхом.
• Не користуватися надто довго внутрішньоканальними навушниками, особливо якщо людина сильно пітніє або перебуває у вологому середовищі.
• За наявності схильності до сірчаних пробок проводити регулярні огляди у лікаря-отоларинголога та дотримуватися його рекомендацій щодо очищення вух.

Своєчасна профілактика знижує імовірність виникнення дискомфорту і ризик розвитку так званого «отита плавця». Адже головна мета – не допустити надмірне накопичення вологи чи створення середовища, сприятливого для бактерій та грибків.

Коли звертатися до лікаря

Здебільшого вода виходить з вуха сама або під впливом нескладних домашніх процедур. Однак є ситуації, коли медична допомога необхідна. Якщо через кілька днів після потрапляння води у вухо відчуття закладеності не минає, а тим більше якщо приєднується біль, набрякання та погіршується слух, це може свідчити про початок запального процесу.

Також не слід відкладати візит до лікаря, коли у людини підвищується температура, або якщо був негативний досвід з частими інфекціями вух. Особливо обережним варто бути тим, у кого раніше було пошкодження барабанної перетинки: введення будь-яких крапель чи розчинів має відбуватися тільки за призначенням фахівця, щоб уникнути серйозних ускладнень.

Отоларинголог може швидко й безболісно промити вухо або призначити спеціальні медикаментозні краплі, якщо буде виявлений запальний процес. Кваліфікований підхід важливий тим, що дає змогу уникнути розповсюдження інфекції у глибші структури вуха та вчасно вжити заходів, які захистять від погіршення слуху чи хронізації захворювань.