Опис
Абулія - це психопатологічний синдром, який характеризується відсутністю волі. Він супроводжується неспроможністю виконувати довільні дії, необхідність яких може усвідомлюватися. Пацієнти не відчувають бажання проявляти активність, не можуть задовольнити базові потреби: не можуть самостійно їсти, пити воду, проводити гігієнічні процедури. Діагностика включає спостереження, опитування близьких родичів, інструментальні дослідження головного мозку (КТ, МРТ), психологічне тестування. Лікування визначається основною хворобою, симптомом якої є абулія.
Слово "абулія" у перекладі з грецької означає "безволя". Синдром активно досліджується з 1838 року, виявляється при діагностиці депресії, шизофренії, глибокої душевної відсталості, деменцій, нейроінфекцій, органічних хвороб мозку. Часто розвивається в складі апато-абулічного та абулічно-акінетичного синдрому. Епідеміологія не описана, оскільки абулія не виділена як самостійна хвороба. Депресія є основним етіологічним фактором, тому ймовірна пряма кореляція з поширеністю синдрому - у країнах з високим рівнем життя абулія зустрічається на 30-40% частіше, ніж у країнах які розвиваються.
Симптоми
Зниження вольової активності спостерігається при неврозах, соматоформних розладах, в результаті надмірного батьківського піклування та пригнічення активності дитини. Абсолютна безволя розвивається на основі органічних і метаболічних порушень в центральній нервовій системі.
С урахуванням різноманіття причин абулії можна виділити кілька груп порушень, при яких може виявлятися дане розлад:
Неврологічні патології. Синдром проявляється при травмах, пухлинах, токсичних і інфекційних мозкових ушкодженнях, хворобі Гентінгтона, хворобі Піка, хворобі Паркінсона, після інсульту. Безволя поєднується з руховим гальмуванням і послабленням мислительних процесів.
Класифікація
МКХ-10 Код: F07.0
Абулія може класифікуватися залежно від причини, яка її викликала. Наприклад, неврологічна абулія пов'язана з органічними та метаболічними порушеннями в центральній нервовій системі, які можуть бути викликані травмами, пухлинами, токсичними та інфекційними ушкодженнями мозку, хворобою Гентінгтона, хворобою Піка, хворобою Паркінсона, після інсульту та інших неврологічних патологіях.
Психічна абулія пов'язана з психічними розладами, такими як шизофренія, глибока олігофренія, ендогенна та невротична депресія, біполярний афективний розлад, деменція та інші.
Спадкова абулія пов'язана з генетичною схильністю до шизофренії. В цих випадках абулія може проявлятися в ранньому віці, і її діагностика може бути затримана через особливості віку.
Діагностика
Діагностика абулії включає спостереження за пацієнтом, опитування близьких родичів, інструментальні дослідження головного мозку (КТ, МРТ) та психологічне тестування. Важливо зазначити, що абулія - це симптом, а не самостійне захворювання, тому важливо провести повне медичне обстеження, щоб визначити основне захворювання, яке викликало абулію.
Лікування
Лікування абулії в основному визначається основним захворюванням, симптомом якого є абулія. Залежно від причини абулії, лікування може включати медикаментозне лікування, психотерапію, а також стратегії для управління стресом та покращення загального якості життя пацієнта. Важливо зазначити, що лікування абулії може бути довгостроковим процесом, і важливо для пацієнта отримувати підтримку від своїх близьких та медичного персоналу.
Важливо також зазначити, що абулія може вплинути на здатність пацієнта керувати своїми повсякденними діями і може вплинути на його соціальне життя та продуктивність на роботі або в школі. Тому важливо забезпечити підтримку та розуміння з боку сім'ї, друзів та колег.
Профілактика
Профілактика абулії пов'язана в основному з профілактикою основних захворювань, які можуть викликати абулію. Це може включати здоровий спосіб життя, регулярне медичне обстеження, а також управління стресом та іншими факторами ризику. Важливо також звертати увагу на будь-які ознаки абулії у себе або у близьких, щоб почати лікування якнайшвидше.
