Опис
Аденоїдит - це запалення аденоїдів, які знаходяться на задній стінці носоглотки. Це хвороба, що найчастіше виникає у дітей. Аденоїди - це скопичення лімфоїдного тканини, яка відіграє важливу роль у захисті організму від інфекцій.
Причинами аденоїдиту є інфекції верхніх дихальних шляхів, такі як грип, кор, вітряна віспа та інші. Крім того, вплив мають алергічні реакції, особливості структури носових ходів та схильність до алергій.
Аденоїдит зазвичай виявляється у віці від 3 до 7 років. У більш старших дітей аденоїди починають атрофуватися та до початку підліткового віку їхня функція значно знижується.
Аденоїдит може бути гострим або хронічним. Гострий аденоїдит зазвичай пов'язаний з інфекційними захворюваннями носоглотки. Хронічний аденоїдит може розвиватися при частих гострих процесах або при довготривалому впливі подразників, таких як холодний повітря, куріння та ін.
Діагностика аденоїдиту базується на симптомах, анамнезі хвороби, результаті фізичного обстеження та додаткових методах обстеження, таких як ендоскопія, рентгенограма та ін. Лікування може бути медикаментозним, хірургічним або комбінованим, в залежності від тяжкості захворювання та реакції на терапію.
Симптоми
Основними симптомами аденоїдиту є порушення носового дихання, сопіль, хропіння під час сну, часті головні болі, зниження апетиту та загальна слабкість. У важких випадках можуть виникати проблеми зі слухом, часті ГРВІ та синдром апноеї під час сну.
Діти з аденоїдитом часто дихають через рот, через що вони можуть мати специфічні зміни обличчя, такі як витягнутий нижній відросток, вузькі ноздрі, зниження м'язового тонусу обличчя.
У більш важких випадках можуть виникати віддалені наслідки, такі як порушення слуху, синусит, хронічний бронхіт, астма, а також порушення мовлення та навчання.
Загострення аденоїдиту може бути супроводжено гострими респіраторними інфекціями, зокрема грипом, кором, вітряною віспою. Часто аденоїдит супроводжується гастроезофагеальним рефлюксом, що призводить до появи кашлю, горла і болю в грудях.
Классификация
МКХ-10 Код: J35.2 - Хронічний аденоїдит
МКХ-11 Код: CA0Y - Аденоїдит, CA0F.Y - Хронічний аденоїдит
Які люди знаходяться під ризиком
Аденоїдит найчастіше виникає у дітей віком від 3 до 7 років. Ризик розвитку аденоїдиту збільшується при частих випадках гострих респіраторних захворювань, а також при алергіях, особливо у сім'ях, де вже були випадки цієї хвороби.
Діти, які живуть в місцях з високим рівнем забруднення повітря, також знаходяться в групі ризику. Це пов'язано з тим, що вони частіше захворюють на ГРВІ, що може спричинити розвиток аденоїдиту.
Діти з вадами носових ходів, такими як крива перегородка носа, також можуть бути схильними до розвитку аденоїдиту. Крім того, діти з гіперактивними реакціями на алергени також мають підвищений ризик.
Діагностика та лікування
Діагностика аденоїдиту здійснюється на основі симптомів, анамнезу, фізичного обстеження та додаткових методів дослідження. Основний метод діагностики - це ринофарингоскопія, під час якої лікар досліджує задню стінку носоглотки за допомогою спеціального інструменту - назофарингоскопа.
Іноді для діагностики використовують рентгенограму черепа в бічному проекції. Цей метод дозволяє визначити розмір аденоїдів і їх вплив на дихальні шляхи. Крім того, дослідження може виявити аномалії структури носоглотки, що можуть спричинити розвиток аденоїдиту.
Для визначення віддалених наслідків аденоїдиту, таких як втрата слуху, використовують аудіометрію. Це дослідження дозволяє виявити порушення слуху на ранніх стадіях і вчасно розпочати лікування.
При лікуванні аденоїдиту використовують медикаментозну терапію, фізіотерапію, а також хірургічні методи. Вибір методу залежить від стадії хвороби, віку пацієнта, наявності супутніх захворювань і індивідуальних характеристик організму.
Медикаментозне лікування аденоїдиту включає прийом протизапальних, антибактеріальних, противірусних та антигістамінних препаратів. Ці ліки допомагають знизити запалення, зменшити відчуття незручності та покращити загальний стан пацієнта.
Фізіотерапевтичні процедури, такі як УВЧ-терапія, магнітотерапія, електрофорез, також широко використовуються при лікуванні аденоїдиту. Вони сприяють зменшенню запалення, покращують кровообіг в тканинах і стимулюють процеси відновлення.
Якщо медикаментозна терапія та фізіотерапія не дають бажаного ефекту, а також при значному збільшенні аденоїдів, використовують хірургічне втручання - аденоїдектомію. Це операція, під час якої видаляють збільшені аденоїди.
Вибір методу лікування здійснюється лікарем індивідуально для кожного пацієнта. Важливим фактором є вік дитини, стадія хвороби, наявність супутніх захворювань, а також можливість дитини терпіти певне лікування.
Профілактика
Профілактика аденоїдиту включає в себе зміцнення імунітету, своєчасне лікування інфекційних захворювань, уникнення контакту з алергенами, а також проведення профілактичних медичних обстежень.
Для зміцнення імунітету важливо дотримуватися здорового способу життя: збалансоване харчування, достатня фізична активність, забезпечення нормального сну і відпочинку, уникнення стресу.
Своєчасне лікування інфекційних захворювань допомагає запобігти переходу запалення на аденоїди. Важливо звертатися до лікаря при перших симптомах ГРВІ та інших інфекцій.
Якщо дитина схильна до алергії, важливо уникати контакту з алергенами. Може бути необхідно провести алергологічні тести для визначення специфічних алергенів.
Регулярні медичні обстеження дозволяють виявити збільшення аденоїдів на ранніх стадіях і почати лікування вчасно.
