Целюліт — це не просто косметичний дефект, але й прояв ряду порушень у організмі, які можуть бути пов'язані як із внутрішніми факторами (генетика, гормональний фон), так і зовнішніми (неправильне харчування, куріння, стиль життя).

Опис та причини

Целюліт — це явище, при якому шкіра набуває нерівного вигляду через зміни у підшкірному шарі, викликані накопиченням жирових клітин і проблемами з мікроциркуляцією. Він є однією з найбільш поширених проблем серед жінок. Дійсно, за статистикою, целюліт виявляється у 80% жінок віком 20-35 років, а після 35 років цей показник досягає понад 95%. В основному целюліт формується у області сідниць та стегон (96% випадків), а також на животі та колінах (44%). Руки також не є винятком, і залежно від вікових особливостей, целюліт може зустрічатися там у 16-40% випадків.

Раніше для визначення наявності целюліту використовували щипковий тест: захопивши шкіру двома пальцями, можна було виявити характерні заглиблення. Однак у наш час целюліт визначають і просто по зовнішньому вигляду — наявності так званої "апельсинової корки", яка формується через накопичення рідини у шарах шкіри.

Щодо причин формування целюліту, то вони різноманітні:

• Спадковість. Генетика грає роль у тому, наскільки схильна людина до розвитку целюліту.
• Мікроциркуляторні порушення. Недостатність кровообігу в певних областях може призвести до накопичення рідини і набряків.
• Гормональні зміни. Коливання рівня гормонів, особливо в певні періоди життя (менструація, вагітність), можуть сприяти формуванню целюліту.
• Характер харчування. Переїдання, споживання великої кількості жирів та вуглеводів може сприяти його розвитку.
• Малорухливий спосіб життя. Недостатність фізичної активності погіршує проблему.
• Психоемоційні навантаження. Стрес та нервові переживання можуть викликати гормональні сбої, які, своєю чергою, можуть стати причиною целюліту.

Також варто враховувати, що місце локалізації целюліту може давати інформацію про можливі супутні проблеми:

• Целюліт на стегнах та сідницях часто пов'язаний з порушенням венозного кровообігу, проблемами з лімфатичним дренажем або накопиченням зайвого жиру.
• Целюліт на животі може вказувати на порушення в роботі травної чи лімфатичної системи, а також на перенесені стреси.
• Целюліт в області шиї може бути пов'язаний з проблемами з м'язами чи кістками або навіть з хронічним стресом.

Симптоми

Целюліт характеризується рядом зовнішніх проявів, які можуть варіювати залежно від ступеня його розвитку та індивідуальних особливостей організму:

• "Апельсинова шкірка". Це, певно, найвідоміший і поширений симптом целюліту. Шкіра стає нерівною, бугристою структурою, нагадуючи шкірку апельсина. Цей симптом проявляється при стисненні або щипці шкіри і стає більш помітним при напруговій шкіри.
• Згущення шкіри. У зонах, де целюліт проявляється сильніше, шкіра може стати більш щільною на дотик.
• Чутливість або болісність. У деяких випадках ділянки шкіри з целюлітом можуть стати більш чутливими або навіть викликати болісні відчуття при доторканні.
• Поява заглиблень і випуклостей. На шкірі можуть з'явитися маленькі заглиблення та випуклі ділянки, які особливо помітні при огляді в бічному освітленні.
• Зміна кольору шкіри. У деяких випадках ділянки з целюлітом можуть набути блідий або, навпаки, синюватий відтінок через порушення кровообігу.
• Набряк. Через порушення лімфотоку можуть виникати набряки в області прояву целюліту, що робить шкіру більш напруженою та згущеною.
• Погіршення еластичності шкіри. В областях, поражених целюлітом, шкіра може стати менш пружною і еластичною, що особливо помітно при спробі розтягнути її.

Целюліт може проявлятися в різних частинах тіла, але найчастіше він утворюється на стегнах, сідницях, животі та руках. Незважаючи на те, що целюліт найчастіше асоціюється з надлишковою вагою, навіть стрункі люди не застраховані від його появи, оскільки причини його утворення багатогранні і залежать від багатьох факторів.

Класифікація

МКБ-10 Код: Не класифіковано як захворювання за МКБ-10

МКБ-11 Код: Не класифіковано як захворювання за МКБ-11

Фактори ризику

Фактори ризику, які можуть сприяти розвитку целюліту або посилювати його прояви, різноманітні. Вони можуть включати біологічні, освітні, поведінкові та навколишні фактори:

• Генетична схильність. Якщо у найближчих родичів (матері, бабусь, сестер) був целюліт, ймовірність його появи у вас також збільшується.
• Гормональні фактори. Зміни рівня гормонів, особливо естрогену, можуть сприяти розвитку целюліту. Цей гормон сприяє утриманню рідини та може змінювати структуру жирової ткани. Вагітність, менопауза, вживання оральних контрацептивів та деякі інші стани також можуть впливати на рівні естрогену.
• Недостатня фізична активність. Малорухомий спосіб життя може сприяти зниженню мікроциркуляції та лімфатичного дренажу, що може призвести до розвитку целюліту.
• Неправильне харчування. Переїдання, чрезмірне споживання жирної та висококалорійної їжі, а також недостаток в їжі вітамінів та мінералів можуть сприяти утворенню целюліту.
• Куріння. Тютюновий дим погіршує кровообіг, що може погіршувати целюліт.
• Одяг занадто вузького крою. Носіння дуже стислої білизни або одягу може ускладнити кровообіг та сприяти появі целюліту.
• Порушення кровообігу. Будь-які фактори, які заважають нормальному кровообігу або лімфотоку, можуть сприяти утворенню целюліту.
• Зайва вага та ожиріння. Хоча целюліт може виникнути і у струнких людей, зайва вага поглиблює його прояви.

Враховуючи ці фактори ризику, можна зрозуміти, що профілактика целюліту включає в себе здоровий спосіб життя, правильне харчування, фізичну активність та уникнення факторів, які можуть погіршувати його прояви.

Діагностика

Діагностика целюліту, як правило, не представляє складності і базується на візуальному огляді та анамнезі пацієнта. Однак у сучасній медицині використовуються різні методи, щоб оцінити ступінь та глибину ураження тканин. Ось деякі з них:

Візуальний огляд. По-перше, лікар оглядає уражені ділянки шкіри на наявність характерної "апельсинової шкірки". Цей метод є найпростішим і очевидним.

Щипковий тест. За допомогою цього методу можна визначити наявність целюліту навіть на його початковому етапі. Тест полягає в щипку шкіри між великим і вказівним пальцями. Якщо на шкірі з'являються заглиблення і виступи, це може свідчити про наявність целюліту.

Ехографія. Цей метод дозволяє отримати зображення глибоких шарів шкіри та підшкірної жирової клітковини. Таким чином, можна визначити структурні зміни в тканинах, пов'язані з целюлітом.

Термографія. Даний метод використовується для вимірювання температури шкіри. На ділянках з целюлітом температура може бути нижчою через порушення мікроциркуляції.

Біоімпедансний аналіз. Цей метод дозволяє визначити вміст жиру, води та м'язової маси в організмі. На підставі цих даних можна робити висновки про наявність або відсутність целюліту.

Дермоскопія. За допомогою спеціалізованого приладу лікар може розглянути шкіру в збільшенні та визначити структурні зміни в її шарах, характерні для целюліту.

Після проведення діагностики спеціаліст може визначити стадію целюліту, його глибину та рекомендувати найбільш ефективні методи лікування та корекції.

Лікування

Лікування целюліту вимагає комплексного підходу, який включає як професійні методи, так і домашні рекомендації. Залежно від ступеня вираженості целюліту та індивідуальних особливостей організму можуть знадобитися різні методи лікування.

1. Масаж. Один з найпопулярніших методів боротьби з целюлітом. Існує безліч технік масажу: вакуумний, ручний, апаратний. Масаж стимулює кровообіг та лімфатичний дренаж, сприяючи виведенню шлаків та токсинів.
2. Обгортання. Застосовуються спеціалізовані засоби (глина, водорості, грязі тощо), які наносять на шкіру, після чого проблемна зона обгортається плівкою. Це допомагає прискорити метаболічні процеси, поліпшити кровообіг та сприяє руйнуванню жирових клітин.
3. Косметичні процедури. До них відносяться: ендермологія, ультразвукова кавітація, радіочастотна терапія. Ці процедури руйнують жирові клітки та стимулюють кровообіг.
4. Лазерна терапія. Лазерне лікування може ефективно руйнувати жирові клітки, поліпшуючи зовнішній вигляд шкіри.
5. Мезотерапія. Вводяться спеціальні препарати безпосередньо в проблемні зони для руйнування жирових відкладень та поліпшення кровообігу.
6. Правильне харчування та дієта. Контроль за своєю їжею допомагає не лише скинути вагу, а й запобігти утворенню нових жирових відкладень. Рекомендується зменшити споживання солоної, жирної та солодкої їжі, а також збільшити споживання води.
7. Фізична активність. Регулярні вправи поліпшують кровообіг, зміцнюють м'язи та допомагають спалювати зайвий жир. Особливо корисні аеробні вправи та вправи на проробку проблемних зон.
8. Застосування косметичних засобів. Різні креми, гелі та скраби проти целюліту містять активні компоненти, які поліпшують мікроциркуляцію, зволожують шкіру та сприяють руйнуванню жирових клітин.
9. Регулярний догляд за шкірою. Пілінги, скраби та гарячі ванни допоможуть поліпшити кровообіг, зробити шкіру гладкою та пружною.
10. Уникання шкідливих звичок. Куріння, чрезмірне вживання алкоголю та недостатній сон можуть погіршувати стан шкіри та сприяти розвитку целюліту.

Важливо розуміти, що одного лише процедури може бути недостатньо для повного позбавлення від целюліту. Часто потрібний комплексний підхід, який включає поєднання декількох методів лікування, а також регулярне його підтримання.

Дієта

Правильне харчування відіграє ключову роль у боротьбі з целюлітом. Дієта при целюліті спрямована на покращення обміну речовин, виведення надлишкової рідини з організму, а також на зменшення обсягу жирових відкладень. Ось рекомендації щодо складання такої дієти:

• Вода. Один із основних елементів дієти — це обільне споживання чистої води, бажано не менше 2 літрів на день. Вода допомагає виводити токсини з організму, покращує циркуляцію крові та підтримує шкіру пружною.
• Білки. Включіть до свого раціону нежирні джерела білка: курячу грудку, індичку, рибу, творог, яйця. Білки сприяють нарощуванню м'язової маси, що робить шкіру більш пружною та рівною.
• Складні вуглеводи. Віддайте перевагу цільнозерновим продуктам, таким як гречка, вівсянка, коричневий рис. Вони забезпечують тривалий відчуття ситості та стабільний рівень цукру в крові.
• Обмеження солі. Зайвок солі в раціоні сприяє задержці рідини в організмі, що може погіршити зовнішній вигляд целюліту.
• Здорові жири. Включіть до дієти джерела корисних жирів: горіхи, авокадо, оливкова та льняна олія, жирна риба (лосось, селедка, макрель).
• Овочі та фрукти. Вони багаті антиоксидантами, вітамінами та мінералами, які покращують стан шкіри та забезпечують нормальне функціонування всіх систем організму. Особливо корисні зелені овочі, ягоди, цитрусові.
• Зменшення споживання кофеїну та алкоголю. Вони можуть сприяти задержці рідини та погіршенню мікроциркуляції крові.
• Виключіть з раціону жирне м'ясо, цукор, фаст-фуд, газовані напої. Ці продукти сприяють накопиченню жирових відкладень та погіршують стан шкіри.
• Харчові добавки. Можна розглянути можливість додавання до раціону добавок, таких як льняна олія, омега-3 жирні кислоти, антиоксиданти (вітамін Е, С), а також мінерали, особливо цинк і селен.
• Розподілене харчування. Щоб підтримувати стабільний рівень цукру в крові та забезпечити рівномірне надходження енергії, рекомендується споживати невеликі порції 5-6 разів на день.

Дієта при целюліті повинна бути збалансованою та різноманітною. Крім дієти, також необхідно включати регулярні фізичні вправи у свій спосіб життя, щоб прискорити процес позбавлення від целюліту та покращити загальний стан здоров'я.