Носові поліпи — це м’які, безболісні нарости в носі та придаткових пазухах, що часто виникають через тривалі запальні процеси. Вони можуть розростатися безсимптомно, поступово ускладнюючи дихання й провокуючи хронічні нежиті та інші неприємні стани.

Носові поліпи зазвичай виявляють у людей, які протягом тривалого часу страждають на хронічні запалення в ділянці носа та навколоносових пазух. Значна частина пацієнтів може роками не помічати новоутворень, адже невеликі поліпи рідко дають про себе знати відчутними симптомами. Проте з їхнім поступовим збільшенням стає складніше дихати носом, загострюються або частішають синусити, а в деяких випадках розвиваються порушення нюху та значне погіршення самопочуття. 

Що таке носові поліпи?

Носові поліпи — це доброякісні утворення, які формуються внаслідок надмірного розростання слизової оболонки носа або навколоносових пазух. Вони нагадують за формою краплі чи виноградини і здебільшого мають желеподібну структуру, що не містить больових рецепторів. Тому поліпи самі по собі рідко викликають біль, та водночас можуть провокувати різні ускладнення, зумовлені їхнім впливом на носове дихання.

Часто ці утворення виникають обопільно в обох ніздрях, що відрізняє їх від односторонніх пухлин чи інших патологічних процесів у носі. Хоча носові поліпи можуть з’являтися практично в будь-якому віці, найбільше випадків фіксують у людей 30-40 років. Згідно з деякими статистичними спостереженнями, чоловіки вдвічі частіше стикаються з поліпами в носі, ніж жінки. Вони бувають невеликими й не викликають жодних скарг у людини або ж досить великими, здатними повністю перекрити носові ходи.

Оскільки сам по собі поліп не спричинює болісних відчуттів, людина нерідко ігнорує перші ознаки, списуючи все на звичайну закладеність носа чи тривалий нежить. Та поступове зростання новоутворення створює все більше перешкод для вільного дихання, призводить до накопичення слизу і може ускладнювати роботу придаткових пазух. Вчасна діагностика та виявлення носових поліпів дозволяють уникнути складніших форм хвороби та запобігти можливим ускладненням.

Причини виникнення носових поліпів

Головним рушієм утворення носових поліпів вважають тривалий запальний процес у носових ходах і пазухах. Запалення зумовлює набряк слизової, який із часом може переходити в її гіпертрофію. Коли в організмі присутні кілька факторів ризику одночасно, з’являються ідеальні умови для розростання тканин і формування поліпів. Серед основних причин виділяють:

• Затяжний хронічний синусит. Якщо людина часто страждає на синусит протягом тривалого часу, це створює стабільне середовище для запальних реакцій у носових пазухах.
• Алергічні реакції. Постійний контакт із пилком рослин, домашнім пилом чи шерстю тварин стимулює імунну систему та може підтримувати стан тривалого набряку слизової носа.
• Чутливість до НПЗЗ. У деяких пацієнтів існує особлива непереносимість нестероїдних протизапальних препаратів, що спричиняє активніше запалення у носі.
• Астма. Це хронічне захворювання, яке нерідко поєднується з поліпами у носі, оскільки обидва стани мають спільну імунну складову.
• Часті респіраторні інфекції. Часті застуди чи грип можуть перерости в затяжний запальний процес, що підвищує ймовірність формування поліпів.
• Муковісцидоз. У людей з цим спадковим захворюванням виділяється надмірно густий слиз, який накопичується, створюючи додатковий тиск на слизову носа.
• Генетична схильність. У декого на рівні генів закладені особливості реакції слизової носа на подразники, що може робити їх більш вразливими до розвитку поліпів.

Варто зазначити, що сукупність кількох згаданих факторів суттєво збільшує шанси на появу носових поліпів. Приміром, людина з хронічним синуситом та астмою має значно вищу вірогідність зіткнутися з ними, ніж пацієнт без цих розладів. Розуміння природи виникнення поліпів допомагає лікареві правильно визначити план лікування та профілактики.

Симптоми носових поліпів

Початкові стадії розвитку носових поліпів можуть минати майже непомітно: невеликі новоутворення не заважають проходженню повітря і можуть не викликати суттєвого дискомфорту. Проте, коли поліпи збільшуються, людина найчастіше відчуває такі прояви:

• Регулярна закладеність носа. Відчуття постійного “закорку” у носі, яке погано піддається звичайним краплям, може свідчити про поступове розростання слизової.
• Втрата або погіршення нюху. Поліпи блокують доступ повітря до рецепторів, відповідальних за сприйняття запахів, що сильно знижує або повністю позбавляє людину здатності відчувати аромати.
• Порушення смаку. Через тісний зв’язок смаку з нюхом стає важко розрізняти навіть звичні смаки.
• Часті головні болі. Закладеність пазух і запальний процес ускладнюють нормальну вентиляцію, що може спричиняти відчуття тиску чи болю в ділянці чола та скронь.
• Постійний нежить. Ринорея (надмірне виділення слизу) з’являється через те, що розростання слизової викликає підвищене продукування носового секрету.
• Загострення астми. У людей, які вже страждають на астму, наявність носових поліпів часто посилює симптоми та збільшує кількість нападів.
• Хропіння та проблеми зі сном. Якщо носові проходи сильно перекриті, дихання стає утрудненим, що провокує гучне хропіння або навіть короткочасні зупинки дихання вночі (апное сну).
• Схильність до синуситів. Блокування дренажу слизу дає можливість бактеріям легше розмножуватися, через що людина частіше хворіє на синусит.

Чим більший поліп, тим помітніший його вплив на самопочуття. При значному розростанні людина може повністю втратити можливість дихати носом. Особливо складно доводиться людям, які паралельно мають алергію або будь-яке інше хронічне захворювання дихальних шляхів, адже тоді симптоми взаємно підсилюють один одного. Зволікати з візитом до лікаря в такій ситуації небезпечно, тому що збільшені поліпи не лише ускладнюють життя, а й створюють передумови для серйозніших ускладнень.

Діагностика носових поліпів

Якщо людина підозрює у себе носові поліпи, або відчуває типову для них стійку закладеність носа, варто проконсультуватися з отоларингологом. Фахівець збирає анамнез, аби дізнатися, чи наявні чинники ризику (алергія, астма, часті інфекції тощо), а потім переходить до детального обстеження. У діагностиці зазвичай застосовують:

• Огляд носа. Під час первинного огляду лікар може виявити великі поліпи, використовуючи риноскоп або ендоскоп. Якщо новоутворення глибоко, без ендоскопічного обладнання їх побачити складно.
• Ендоскопію носа. Цей метод дає змогу детально розглянути внутрішні структури носа й пазух за допомогою гнучкої чи жорсткої трубки з вбудованою камерою. Лікар отримує чітке зображення на моніторі, оцінює розташування та розмір поліпів.
• Комп’ютерну томографію (КТ) або МРТ. Якщо виникають сумніви щодо обсягу ураження або коли потрібно додаткова інформація про стан придаткових пазух, застосовують візуалізаційні методи. КТ детально показує кісткові структури та навколишні тканини, а МРТ краще відтворює м’які тканини.
• Алергічні тести. У багатьох пацієнтів із поліпами є алергічний риніт. Проведення прик-тестів або аналізів крові на специфічні імуноглобуліни допомагає з’ясувати, які саме алергени провокують запалення.
• Лабораторні аналізи. За необхідності лікар може призначити загальний аналіз крові чи перевірку рівня еозинофілів, оскільки ці клітини імунної системи часто підвищуються при алергічних реакціях і можуть вказувати на причетність імунопатологічних механізмів до розвитку хвороби.

Правильна діагностика дозволяє розробити ефективну стратегію лікування, оскільки часто носові поліпи є тільки одним із проявів складнішої проблеми — наприклад, алергії чи хронічних інфекцій у носоглотці. Виявлення та корекція супутніх чинників — це важлива частина успішної терапії, яка може запобігти рецидивам у майбутньому.

Методи лікування носових поліпів

Способи лікування носових поліпів залежно від клінічної ситуації можуть варіюватися від медикаментозної терапії до хірургічних процедур. Головні завдання — зменшити прояви запалення, відновити нормальне носове дихання та запобігти повторному розростанню поліпів.

Медикаментозне лікування

У випадках, коли поліпи ще не досягли великих розмірів, або коли вони можуть реагувати на протизапальну терапію, лікар часто призначає лікарські засоби. Основні варіанти:

• Стероїдні назальні спреї. Вони зменшують запалення і набряк слизової, допомагаючи зупинити подальший ріст поліпів і частково їх зменшити. Ефект наростає поступово, тому важливо застосовувати такі препарати регулярно та за схемою, запропонованою лікарем.
• Пероральні стероїди. Якщо поліпи великі або швидко збільшуються, лікар може призначити короткий курс таблетованих кортикостероїдів. Вони діють сильніше і швидше, але мають вищий ризик побічних ефектів, тому тривалість лікування обмежена.
• Біологічні препарати. Новий напрям у лікуванні носових поліпів — моноклональні антитіла, які впливають безпосередньо на механізми імунної відповіді. Такі засоби (зокрема, дупілумаб) можуть бути ефективними в тяжких та резистентних випадках.
• Антибіотики. Призначаються в тому разі, коли до поліпозу приєднується або загострюється бактеріальна інфекція (синусит). Їхнє завдання — усунути збудника й полегшити перебіг запалення.

Медикаментозне лікування допомагає стабілізувати стан, зменшити розміри деяких поліпів та позбутися супутніх симптомів — наприклад, знизити частоту загострень синуситів чи полегшити прояви алергії. У деяких пацієнтів такий підхід може бути достатньо ефективним, щоб уникнути операції.

Хірургічне лікування

Якщо медикаментозна терапія не дає бажаного результату чи поліпи надто великі, щоб їх можна було контролювати ліками, лікар пропонує оперативне втручання. Сучасні хірургічні методи дозволяють мінімізувати травматизм і прискорити відновлення. Основні процедури:

• Поліпектомія. Виконується за допомогою хірургічних інструментів або спеціальних петель, якими висікають поліп. Операцію можуть проводити під місцевою або загальною анестезією, залежно від її складності.
• Балонна синупластика. Застосовується тоді, коли одночасно з поліпами є звуження носових пазух. У носовий хід вводять маленький балон, який потім роздмухують, щоб відкрити доступ уражену ділянку та відновити нормальний дренаж слизу.
• Функціональна ендоскопічна операція (FESS). Найсучасніша методика, що передбачає використання ендоскопа з оптикою. Хірург не тільки видаляє поліпи, але й усуває дефекти будови носових пазух, коригує інші порушення, які сприяють формуванню поліпів. Усе це робиться через ніздрі, не залишаючи видимих швів.

Після операції важливо суворо дотримуватися рекомендацій лікаря: промивати ніс сольовими розчинами, використовувати призначені ліки й регулярно приходити на контрольні огляди. Хоча хірургічне втручання дозволяє усунути існуючі поліпи, немає цілковитої гарантії, що вони не з’являться знову, якщо залишаються невирішеними першопричини — наприклад, алергічний риніт чи хронічний синусит.

Профілактика носових поліпів

Повністю убезпечитися від утворення носових поліпів складно, адже багато чинників лежать у площині генетичних схильностей чи хронічних захворювань. Проте, знизити ризик або відтермінувати появу поліпів можливо, дотримуючись певних рекомендацій:

• Своєчасно лікувати інфекції носа та верхніх дихальних шляхів. Важливо не запускати застуди чи синусити, а проходити повний курс лікування, аби запалення не стало хронічним.
• Контролювати алергію та астму. Виконуючи приписи лікаря щодо прийому препаратів і уникаючи відомих тригерів, можна суттєво зменшити запальні прояви у носі.
• Регулярно промивати носові ходи сольовими розчинами. Це допомагає очищувати слизову від пилу, алергенів та бактерій, підтримуючи її у здоровому стані.
• Зволожувати повітря в приміщенні. Надмірно сухе повітря може подразнювати носоглотку. Використання зволожувачів або просте підтримання належного мікроклімату допоможе уникати пересушування слизової.
• Уникати подразників. Тютюновий дим, різкі хімічні запахи та інші агресивні речовини можуть провокувати запалення та подальшу гіпертрофію слизової.
• Піклуватися про імунітет. Збалансоване харчування, дотримання режиму сну та відпочинку, помірні фізичні навантаження роблять організм більш стійким до запальних процесів.

Вчасне виявлення поліпів, контроль супутніх захворювань і грамотний підхід до профілактики допомагають суттєво зменшити вірогідність рецидивів і покращити загальну якість життя. Навіть після успішної операції пацієнтам рекомендовано періодично проходити огляди в отоларинголога, особливо якщо залишаються невирішеними першопричини захворювання.

Додаткові питання

Чи можуть носові поліпи зникнути самостійно?

У деяких випадках поліпи можуть зменшуватися з часом, проте повне їх зникнення без лікування трапляється рідко. Якщо симптоми значно виражені, найімовірніше, буде потрібна терапія.

Чи можна побачити носові поліпи, заглянувши в ніс?

Зазвичай самостійно побачити поліпи неможливо, оскільки вони розташовуються глибоко в носових ходах або придаткових пазухах. Проте, якщо вони досягли великого розміру, лікар може виявити їх під час огляду за допомогою назоскопа (освітленого інструмента).

Чи можуть носові поліпи випадати?

Травма або сильне сморкання можуть спричинити набряк або зміщення поліпів. Використання стероїдних спреїв може допомогти зменшити запалення й сприяти поверненню поліпів до початкового положення.

Чи можна видалити носові поліпи самостійно?

Ні за яких обставин не слід намагатися видалити носові поліпи самостійно. Це може призвести до травми, сильної кровотечі та інфекції. Видалення поліпів має проводитися лише під наглядом лікаря.

Біполярний розлад

Чому варто бути обережним зі сморканням під час застуди

Мігрень: опис, причини, симптоми, лікування