Вагінальне печіння (печіння у піхві) – це поширений симптом, що викликає дискомфорт у жінок. У статті розглянемо причини, симптоми та методи лікування, щоб допомогти зрозуміти та впоратися з цією проблемою.

Вагінальне печіння – проблема, яка турбує багато жінок незалежно від віку. Це відчуття може мати різне походження: від незначних подразнень до серйозних захворювань. Важливо знати, що печіння – це симптом, а не окрема хвороба, тому необхідно виявити його причину для правильного лікування.

Розуміння причин виникнення вагінального печіння дозволяє вчасно звернутися за медичною допомогою та уникнути ускладнень. У цій статті ми розглянемо основні фактори, що викликають цей симптом, зможемо описати супутні прояви, обговорити методи діагностики та лікування, а також звернемо увагу на профілактичні заходи.

Вагінальне печіння (печіння у піхві) може бути викликане різними причинами, які діляться на подразнювальні фактори, інфекції, алергічні реакції та гормональні зміни. Кожна з них має свої особливості та вимагає окремого підходу. 

Подразнення шкіри (контактний дерматит)

Контактний дерматит – одна з найпоширеніших і легких причин вагінального печіння. Він виникає через вплив подразнюючих речовин або алергенів, які викликають запалення чутливої шкіри піхви.

До основних подразників належать:

• ароматизовані мила, гелі для душу, дезодоранти
• засоби для прання білизни з агресивними компонентами
• синтетична білизна або тканини, оброблені хімікатами
• гігієнічні прокладки або тампони з ароматизаторами;
• латекс у презервативах.

Подразнення шкіри може проявлятися такими ознаками:

• сильне печіння або свербіж
• почервоніння та подразнення шкіри
• сухість або лущення
• біль при контакті з подразником.

Основний підхід до лікування – усунення подразника. Це означає зміну засобів гігієни або вибір білизни з натуральних тканин. Для зменшення симптомів лікар може рекомендувати:

• заспокійливі креми або мазі (наприклад, гідрокортизон, пантенол)
• антигістамінні препарати для зменшення алергічної реакції
• охолоджувальні компреси для зняття дискомфорту.

Щоб уникнути контактного дерматиту, слід:

• обирати гіпоалергенні засоби гігієни без ароматизаторів
• носити білизну з натуральних тканин
• уникати частого використання ароматизованих серветок, прокладок або інших засобів з хімічними добавками.

Якщо симптоми зберігаються або стають більш вираженими, важливо звернутися до лікаря для детальної діагностики.

Бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз (БВ) — це стан, при якому порушується природний баланс бактерій у піхві. Це найпоширеніша вагінальна інфекція серед жінок репродуктивного віку. Замість домінування корисних лактобактерій, у піхві починають розмножуватися інші бактерії, викликаючи дискомфорт.

Бактеріальний вагіноз зазвичай не є статевою інфекцією, але деякі фактори можуть підвищувати ризик його розвитку:

• використання агресивних засобів для інтимної гігієни
• часті спринцювання, що порушують мікрофлору піхви
• нові або численні статеві партнери
• куріння, яке негативно впливає на здоров’я мікрофлори
• використання внутрішньоматкових контрацептивів.

Бактеріальний вагіноз може проявлятися як:

• білі або сірі вагінальні виділення зі специфічним рибним запахом, що посилюється після статевого акту
• печіння та свербіж у піхві
• біль або дискомфорт під час сечовипускання
• іноді — відсутність симптомів (у багатьох випадках БВ проходить без явних проявів).

Лікування бактеріального вагінозу спрямоване на відновлення нормальної мікрофлори. Лікар може призначити:

• антибіотики, такі як метронідазол або кліндаміцин, у формі таблеток, кремів або вагінальних свічок;
• пробіотики для підтримки природного балансу мікрофлори.

Важливо завершити весь курс лікування, навіть якщо симптоми зникли раніше, щоб запобігти рецидиву.

Щоб уникнути бактеріального вагінозу, рекомендовано:

• уникати спринцювань і надмірного використання засобів для інтимної гігієни
• носити бавовняну білизну, що дозволяє шкірі дихати
• використовувати бар’єрну контрацепцію для зменшення ризику порушення мікрофлори
• підтримувати загальний стан здоров’я, зокрема імунітет.

Без лікування бактеріальний вагіноз може підвищити ризик розвитку інших інфекцій, включаючи статеві. Якщо ви відчуваєте симптоми БВ, зверніться до лікаря для правильної діагностики та лікування.

Грибкова інфекція (кандидоз)

Грибкова інфекція, також відома як вагінальний кандидоз або молочниця, виникає через надмірне розмноження грибка роду Candida. Цей грибок є природним мешканцем організму, але під впливом певних факторів може викликати інфекцію, супроводжувану дискомфортом.

Кандидоз може виникати через:

• прийом антибіотиків, які порушують баланс мікрофлори піхви
• вагітність, через гормональні зміни
• використання гормональних контрацептивів
• діабет, який створює сприятливі умови для росту грибка
• зниження імунітету, наприклад, через стрес або хронічні захворювання
• носіння тісної синтетичної білизни, що утримує вологу.

Кандидоз зазвичай проявляється:

• сильним свербежем і печінням у піхві
• густими білими виділеннями, схожими на сир
• болем або дискомфортом під час статевого акту
• печінням після сечовипускання
• почервонінням і подразненням слизової оболонки.

Для лікування кандидозу використовуються протигрибкові препарати, які доступні в різних формах:

• вагінальні креми або супозиторії (наприклад, клотримазол, міконазол)
• пероральні капсули (наприклад, флуконазол).

Лікар може рекомендувати місцеві або системні засоби залежно від ступеня тяжкості інфекції.

Щоб зменшити ризик розвитку кандидозу, рекомендовано:

• уникати носіння тісної синтетичної білизни
• підтримувати баланс мікрофлори, використовуючи пробіотики
• обмежити вживання продуктів із високим вмістом цукру, які сприяють росту грибка
• утримуватися від надмірного використання миючих засобів для інтимної зони.

Якщо кандидоз виникає повторно або симптоми не зникають після лікування, важливо звернутися до лікаря для проведення детальної діагностики.

Інфекція сечовивідних шляхів

Інфекція сечовивідних шляхів (ІСШ) може вражати різні частини сечовивідної системи, зокрема сечовий міхур, сечоводи та нирки. Це одне з найбільш поширених захворювань серед жінок, яке може спричинити неприємні симптоми, зокрема печіння у піхві під час сечовипускання.

Основні фактори, що можуть сприяти розвитку інфекцій сечовивідних шляхів:

• недостатнє споживання рідини, що ускладнює часте сечовипускання
• використання катетерів або інших медичних процедур, що порушують стерильність
• незахищений статевий акт, що може привести до занесення бактерій у сечовивідні шляхи
• погана особиста гігієна
• наявність каменів у нирках або інші аномалії сечовивідних шляхів.

ІСШ може проявлятися такими симптомами:

• печіння при сечовипусканні
• часті позиви до сечовипускання або раптові позиви, навіть якщо сечовий міхур порожній
• мутна або з неприємним запахом сеча
• кров у сечі (гематурія)
• біль у нижній частині живота або в області попереку
• загальна слабкість і підвищена температура тіла.

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів зазвичай включає прийом антибіотиків, таких як, наприклад, амоксицилін або триметоприм, які допомагають знищити патогенні бактерії. У більшості випадків інфекція проходить через 3-5 днів після початку лікування.

У разі рецидивів інфекції можуть знадобитися повторні курси лікування. Для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів важливо:

• пити достатньо рідини, щоб стимулювати частіше сечовипускання
• спорожняти сечовий міхур після статевого акту
• дотримуватися правил особистої гігієни, особливо після сечовипускання
• уникати утримування сечі протягом тривалого часу.

Трихомоніаз

Трихомоніаз — це статева інфекція, яку спричиняє паразит Trichomonas vaginalis. Інфекція передається через статевий контакт і є однією з найпоширеніших інфекцій серед жінок. Багато людей можуть не мати симптомів, але інфекція все одно може бути передана.

Основна причина трихомоніазу — це зараження паразитом під час незахищеного статевого акту з інфікованим партнером. Ризик зараження збільшується у разі наявності кількох статевих партнерів або при незахищеному сексі.

У деяких жінок трихомоніаз може викликати виражені симптоми, включаючи:

• печіння і свербіж у піхві
• біль під час сечовипускання або статевого акту
• жовтуваті, зелені або сіруваті виділення з неприємним запахом
• почервоніння і набряк слизової оболонки піхви.

Проте багато жінок можуть не мати очевидних симптомів, і інфекція може залишатися непоміченою до того моменту, поки не буде виявлена під час обстеження.

Трихомоніаз лікується антипротозойними препаратами, такими як, наприклад, метронідазол або тинідазол. Ліки зазвичай приймаються перорально протягом 5-7 днів. Важливо пройти повний курс лікування і уникати статевих контактів до завершення терапії, щоб уникнути повторного зараження.

Щоб запобігти трихомоніазу, слід:

• використовувати бар'єрні методи контрацепції (презервативи)
• обмежити кількість статевих партнерів
• регулярно проходити обстеження на наявність статевих інфекцій
• забезпечити лікування усім партнерам, щоб уникнути повторного зараження.

При наявності симптомів трихомоніазу важливо звернутися до лікаря для діагностики та своєчасного лікування.

Гонорея

Гонорея — це бактеріальна інфекція, яку викликає бактерія Neisseria gonorrhoeae. Це захворювання передається переважно через статевий контакт і є однією з найпоширеніших статевих інфекцій у світі. Гонорея може вражати різні частини тіла, зокрема піхву, шийку матки, уретру, горло та пряму кишку.

Гонорея передається через незахищений статевий контакт (вагінальний, оральний або анальний) з інфікованою особою. Зазвичай симптоми з'являються через кілька днів після зараження, але можуть бути відсутніми або незначними.

У жінок симптоми гонореї можуть включати:

• печіння або біль при сечовипусканні
• вагінальні виділення, які можуть бути гнійними або з неприємним запахом
• біль в нижній частині живота або тазу
• можливі кровотечі між менструаціями.

У деяких випадках гонорея може не проявлятися симптомами, що ускладнює своєчасну діагностику та лікування.

Гонорея лікується антибіотиками, зокрема зазвичай використовується комбінація ін'єкцій і таблеток для знищення бактерій. Для запобігання ускладненням, таких як безпліддя або інші серйозні наслідки, необхідно пройти повний курс лікування. Лікування повинні проходити обидва партнери, щоб уникнути повторного зараження.

Щоб уникнути гонореї, слід:

• використовувати презервативи під час всіх видів статевого акту
• обмежити кількість статевих партнерів або мати одного постійного партнера
• регулярно проходити медичне обстеження, особливо якщо є зміна статевого партнера.

Гонорея може викликати серйозні ускладнення, якщо її не лікувати. Це може призвести до запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ), що збільшує ризик безпліддя у жінок.

Хламідіоз

Хламідіоз — це бактеріальна інфекція, яку викликає бактерія Chlamydia trachomatis. Це одна з найбільш поширених статевих інфекцій у світі. Хламідіоз часто протікає без симптомів, тому людина може не знати, що є носієм інфекції, поки не пройде медичне обстеження.

Хламідіоз передається через статевий контакт (вагінальний, анальний або оральний) з інфікованою людиною. Інфекція може вражати піхву, шийку матки, сечовипускальний канал, а також пряму кишку та горло.

У жінок симптоми хламідіозу можуть бути відсутні або слабко виражені, але вони можуть включати:

• печіння або біль при сечовипусканні
• біль під час статевого акту
• збільшення кількості вагінальних виділень, які можуть бути незвичайними за кольором або консистенцією
• кровотечі між менструаціями.

Якщо хламідіоз не лікувати, інфекція може призвести до серйозних ускладнень, таких як запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ), що збільшують ризик безпліддя.

Хламідіоз успішно лікується антибіотиками. Найбільш поширеними є:

• доксициклін, який приймається протягом тижня
• азитроміцин, який зазвичай застосовується в одній дозі.

Лікування повинні пройти обидва партнери, навіть якщо у них немає симптомів, щоб уникнути повторного зараження.

Для запобігання хламідіозу необхідно:

• використовувати презервативи під час будь-яких видів статевого акту
• проходити регулярні медичні огляди на наявність статевих інфекцій, особливо якщо є зміна статевого партнера
• обмежити кількість статевих партнерів або мати одного постійного партнера.

Генітальний герпес

Генітальний герпес — це вірусне захворювання, спричинене вірусом простого герпесу (HSV). Існують два основних типи цього вірусу: HSV-1, який зазвичай викликає герпес на обличчі, і HSV-2, який переважно викликає герпес в інтимних зонах. Однак обидва типи можуть викликати генітальний герпес.

Генітальний герпес передається через контакт зі шкірою або слизовими оболонками людини, яка є носієм вірусу. Це може статися під час статевого акту, а також через контакт із зараженими предметами (наприклад, через вологі рушники або білизну).

Симптоми генітального герпесу можуть бути дуже різними, і не завжди проявляються відразу після зараження. Основні ознаки:

• свербіж або поколювання в області геніталій
• поява болючих виразок або пухирців на шкірі статевих органів, сідницях або стегнах
• болісні виразки, які можуть лопатися і загоюватися протягом кількох тижнів
• біль або дискомфорт під час сечовипускання або статевого акту
• загальні симптоми, такі як головний біль, температура або біль у м’язах під час першої спалаху інфекції.

У деяких людей генітальний герпес може протікати без явних симптомів.

Генітальний герпес не піддається повному лікуванню, але його симптоми можна контролювати за допомогою противірусних препаратів, наприклад, таких як:

• Ацикловір
• Фамцикловір
• Валацикловір.

Ці препарати допомагають зменшити інтенсивність симптомів і частоту спалахів інфекції, а також знижують ризик передачі вірусу іншим людям. Лікування може бути тривалим і включати як періодичні курси під час спалахів, так і постійну підтримуючу терапію.

Щоб запобігти зараженню генітальним герпесом, слід:

• використовувати презервативи під час статевого акту
• обмежити статеві контакти під час активного спалаху інфекції (коли є виразки або інші симптоми)
• пройти обстеження у лікаря при перших симптомах і почати лікування.

Генітальний герпес може мати серйозні наслідки для жінок, зокрема збільшити ризик зараження ВІЛ.

Менопауза

Менопауза — це природний фізіологічний процес, який настає в житті жінки, коли припиняється менструація та знижується вироблення гормонів, таких як естроген та прогестерон. Це відбувається, зазвичай, у віці від 45 до 55 років. Менопауза впливає на багато аспектів здоров’я жінки, включаючи фізичний стан, емоційний фон та репродуктивну функцію.

Менопауза є природним етапом старіння організму і не потребує лікування. Вона настає, коли яєчники припиняють виробляти яйцеклітини, що призводить до зниження рівня гормонів. Це може статися також після хірургічного видалення яєчників або хіміотерапії.

Менопауза має багато симптомів, серед яких:

• Вагінальна сухість: зниження рівня естрогену може спричиняти сухість слизових оболонок, що може викликати печіння, свербіж і біль під час статевого акту.
• Припливи жару (гарячі спалахи): раптове відчуття спеки, яке може супроводжуватися пітливістю та почервонінням шкіри.
• Нічний піт: припливи жару, які відбуваються вночі і можуть порушувати сон.
• Зміни в настрої: депресія, тривога або дратівливість.
• Проблеми зі сном: труднощі з засинанням або часті пробудження вночі.
• Зменшення лібідо: зниження сексуального потягу через зміни в гормональному фоні.
• Зміни менструального циклу: нерегулярні періоди до повної відсутності менструацій.

Для полегшення симптомів менопаузи може бути рекомендовано:

• Гормональна терапія (ТГТ): лікування, яке відновлює рівень естрогену та прогестерону, допомагаючи полегшити симптоми, такі як припливи жару та вагінальна сухість.
• Локальний естроген: креми, свічки або кільця, які застосовуються безпосередньо в піхву для зволоження слизової оболонки.
• Антидепресанти та препарати для контролю настрою: для полегшення тривоги чи депресії.
• Здоровий спосіб життя: регулярна фізична активність, збалансоване харчування та контроль стресу також можуть допомогти знизити інтенсивність симптомів.

Генітальна контактна алергія

Генітальна контактна алергія виникає, коли імунна система реагує на певні речовини, що потрапляють у контакт з інтимною зоною. Це може бути викликано як зовнішніми алергенами, так і хімічними компонентами, що містяться в продуктах для інтимної гігієни чи контрацепції.

Основні алергени, що можуть спричинити генітальну алергію:

• Латекс (у презервативах або медичних рукавичках)
• Сперміциди (речовини, що застосовуються для контрацепції)
• Мастила та лубриканти, що містять ароматизатори або інші хімічні компоненти
• Деякі види косметичних засобів для інтимної гігієни (наприклад, ароматизовані мила, креми або гелі для душу)
• Вологі серветки або прокладки з ароматизаторами чи іншими хімічними добавками.

Ці речовини можуть викликати алергічну реакцію на слизовій оболонці піхви або шкірі в інтимній зоні, що спричиняє запалення та неприємні відчуття.

• Основні симптоми генітальної алергії включають:
• Свербіж і печіння в області піхви та зовнішніх статевих органів
• Червоність і набряк шкіри або слизових оболонок
• Висипання, пухирці або бульбашки, які можуть лопатися
• Біль під час статевого акту через подразнення слизових оболонок або шкіри.

Важливо зазначити, що симптоми можуть виникати не одразу, а через кілька годин або днів після контакту з алергеном.

Основне лікування генітальної алергії полягає в усуненні контакту з алергеном. Для зменшення симптомів лікар може порекомендувати:

• Антигістамінні препарати для зниження алергічної реакції
• Протизапальні креми або мазі для зняття свербежу та запалення
• У разі необхідності — кортикостероїдні мазі для більш виражених алергічних реакцій.

Щоб уникнути генітальної алергії, рекомендується:

• Використовувати гумові презервативи без латексу, якщо є алергія на латекс
• Обирати гіпоалергенні засоби для інтимної гігієни, без ароматизаторів та агресивних хімічних компонентів
• Перевіряти склад мастил і лубрикантів, щоб уникнути використання агресивних речовин
• Проводити тестування нових засобів на невеликій ділянці шкіри, перш ніж використовувати їх в інтимній зоні.