Дуоденіт: що потрібно знати

Дуоденіт – це запалення дванадцятипалої кишки, що викликає біль, нудоту й дискомфорт. Хвороба може бути короткочасною чи хронічною. Треба вчасно діагностувати проблему й почати лікування негайно.

Захворювання шлунково-кишкового тракту часто виявляють себе тоді, коли порушується повсякденний ритм життя. Одне з таких поширених захворювань – дуоденіт, який може минути непоміченим, якщо симптоми виражені слабо. Проте в деяких випадках ця патологія здатна призвести до ускладнень, що загрожують серйозними наслідками для здоров’я.

Дуоденіт може бути як гострим, що триває недовго і за сприятливих умов минає самостійно, так і хронічним, коли запалення зберігається тривалий час. У цій статті докладно розглянемо, у чому полягає суть дуоденіту, які фактори спричиняють його виникнення, якими є варіанти лікування та профілактики, а також коли слід негайно звертатися до лікаря.

Що таке дуоденіт?

Дуоденіт – це запалення дванадцятипалої кишки, першого відділу тонкої кишки, який безпосередньо прилягає до шлунка. Саме тут частково перетравлена в шлунку їжа – хімус – змішується з жовчю та ферментами підшлункової залози, готуючись до подальшого перетравлення й засвоєння. Слизова оболонка дванадцятипалої кишки виконує захисну функцію проти ушкоджень, зокрема від впливу агресивних шлункових кислот.

Якщо імунна система виявляє пошкодження або інфекцію в цій ділянці, вона ініціює запальну реакцію. Дуоденіт може бути короткочасним (гострим) чи довготривалим (хронічним) – залежно від того, наскільки довго подразник впливає на слизову оболонку.

Подібність до інших захворювань

Запалення слизової оболонки може уражати різні відділи шлунково-кишкового тракту. Наприклад:

Гастрит – це запалення слизової оболонки шлунка, яке може супроводжувати дуоденіт або передувати йому.
Ентерит – запалення слизової тонкої кишки, яке може поширюватися на інші її відділи.
ГЕРХ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба) – викликає рефлюкс кислоти в стравохід, а при закиданні кислоти та жовчі в дванадцятипалу кишку може сприяти розвитку бульбіту.

Механізм запалення при всіх цих захворюваннях схожий: імунна система реагує на можливу загрозу або ушкодження, викликаючи запалення. Проте локалізація, причини та лікування можуть різнитися, тому так важливо точно визначити, який саме відділ ШКТ уражений.

Типи дуоденіту

Дуоденіт може мати різні форми залежно від характеру запалення, його перебігу та причин розвитку. Важливо визначити тип захворювання, оскільки це впливає на вибір лікування та прогноз для пацієнта.

За тривалістю перебігу

Гострий дуоденіт. Раптове запалення дванадцятипалої кишки, яке зазвичай розвивається після харчових або токсичних подразників, прийому деяких ліків (НПЗЗ) або інфекцій. Симптоми можуть бути інтенсивними – сильний біль у верхній частині живота, нудота, блювання. При своєчасному лікуванні зазвичай проходить без ускладнень.
Хронічний дуоденіт. Тривалий запальний процес, що може розвиватися поступово або бути наслідком нелікованого гострого дуоденіту. Симптоми слабші, але періодично загострюються. Найчастіше пов'язаний із Helicobacter pylori, хронічним гастритом, підвищеною кислотністю або захворюваннями жовчного міхура.

За характером ураження слизової

Катаральний дуоденіт. Найпоширеніша форма, що супроводжується почервонінням і набряком слизової оболонки, без утворення ерозій або виразок.
Ерозивний дуоденіт. Запалення супроводжується появою дрібних поверхневих ерозій (рани без глибокого пошкодження тканин), що можуть спричиняти дискомфорт і кровотечі.
Атрофічний дуоденіт. Виснаження слизової оболонки, що призводить до зменшення вироблення травних ферментів та порушення засвоєння поживних речовин.
Флегмонозний дуоденіт. Рідкісна, але важка форма, що супроводжується гнійним запаленням. Вимагає негайного медичного втручання.

За локалізацією запалення

Дифузний дуоденіт. Запалення поширюється на всю дванадцятипалу кишку.
Локалізований дуоденіт. Уражується певна ділянка кишки. Найчастіше зустрічається бульбіт – запалення бульбарного відділу дванадцятипалої кишки.

За етіологією (причинами виникнення)

Первинний дуоденіт. Розвивається як самостійне захворювання через неправильне харчування, стрес або прийом подразнюючих речовин.
Вторинний дуоденіт. Є наслідком інших патологій шлунково-кишкового тракту: гастриту, виразкової хвороби, рефлюксу жовчі, інфекційних та аутоімунних захворювань.

Визначення типу дуоденіту допомагає лікарю підібрати найбільш ефективне лікування, спрямоване не лише на зняття симптомів, а й на усунення основної причини запалення.

Бульбіт як особливий випадок дуоденіту

Одним із різновидів дуоденіту є бульбіт – запалення бульбарного (цибулинного) відділу дванадцятипалої кишки, який знаходиться найближче до шлунка. Ця ділянка є першою точкою контакту шлункового вмісту із тонким кишечником і найбільш чутливою до агресивної дії кислоти.

Бульбіт часто розвивається через:

Гіперацидний гастрит, коли підвищена кислотність шлункового соку пошкоджує цибулину дванадцятипалої кишки.
Рефлюкс жовчі, при якому жовч закидається з тонкої кишки назад у цибулину, спричиняючи подразнення та запалення.
Інфекцію Helicobacter pylori, яка може викликати як гастрит, так і дуоденіт, зокрема ураження бульбарного відділу.
Прийом НПЗЗ, які знижують захист слизової оболонки і провокують запальні зміни.

Бульбіт часто супроводжується симптомами, схожими на дуоденіт: болем у верхній частині живота, печією, нудотою, здуттям, нестабільним випорожненням. Проте через особливу локалізацію запалення біль при бульбіті може бути сильнішим після їжі або натще, а також супроводжуватися відрижкою з кислим або гірким присмаком через рефлюкс.

Наскільки небезпечний дуоденіт

У більшості випадків гострий дуоденіт не є критично загрозливим станом і може минути самостійно за умови усунення головного чинника, що спричинив запалення. Однак тривалі або періодично повторювані симптоми свідчать про перехід до хронічної форми. Хронічний дуоденіт набагато небезпечніший, адже постійне запалення може поступово пошкоджувати тканини, збільшуючи ризик розвитку ускладнень, зокрема виразок.

Якщо біль у верхній частині живота, здуття чи нудота не минають протягом кількох днів, стають сильнішими або повертаються через певний час, необхідно звернутися до лікаря. Затяжний перебіг дуоденіту без відповідного лікування підвищує вірогідність ураження глибших шарів слизової оболонки та появи кровотеч. Такі ознаки вже потребують термінового лікарського втручання.

Причини дуоденіту

Найчастіше дуоденіт пов’язаний з інфікуванням бактерією Helicobacter pylori (H. pylori). Цей мікроорганізм може жити в шлунку, не завдаючи шкоди, але за певних умов здатен розмножуватися та «просуватися» в дванадцятипалу кишку, руйнуючи її захисний шар. Приблизно від 50% до 75% людей у світі є носіями H. pylori, утім далеко не в усіх розвивається хвороба.

Інфекційні збудники

Дуоденіт можуть спричиняти й інші патогени:

Синдром надлишкового бактеріального росту (SIBO). Дисбаланс бактеріальної флори в тонкому кишечнику може викликати запалення дванадцятипалої кишки.
Лямбліоз. Інфікування Giardia (лямбліями) може спричиняти пошкодження слизової оболонки кишки та розвиток дуоденіту.

Інші важливі фактори

Серед неінфекційних чинників, що здатні викликати або посилювати дуоденіт, виділяють:

Надмірне застосування НПЗЗ. Аспірин, ібупрофен та напроксен при частому використанні роз’їдають слизову оболонку шлунка й дванадцятипалої кишки.
Надлишок шлункової кислоти. При підвищеній кислотності або захворюваннях на кшталт ГЕРХ агресивні шлункові соки потрапляють у дванадцятипалу кишку та пошкоджують її.
Аутоімунні хвороби. Наприклад, при целіакії імунна система атакує тканини, коли людина вживає глютен, що може провокувати запалення.
Хвороба Крона. Це запальне захворювання будь-якої частини травної системи, включно з дванадцятипалою кишкою.
Харчові подразники. Алергія або непереносимість деяких продуктів (молоко, соя, гострі приправи) можуть пошкоджувати слизову.
Куріння та алкоголь. Тютюновий дим та етанол підвищують вразливість тканин до запалення.
Протипухлинна терапія. Хіміотерапія й опромінення, спрямовані на знищення ракових клітин, здатні також пошкоджувати нормальні клітини ШКТ.

Бульбіт як наслідок цих факторів

Бульбіт, як окремий вид дуоденіту, розвивається під впливом тих самих причин, що й загальне запалення дванадцятипалої кишки. Проте найбільш критичними факторами для ураження бульбарного відділу є:

Підвищена кислотність шлункового соку. Агресивне середовище ушкоджує слизову оболонку цибулини дванадцятипалої кишки.
Рефлюкс жовчі. Порушення роботи воротаря шлунка може призвести до закидання жовчі у дванадцятипалу кишку, що подразнює її стінки.
Хронічний гастрит. Особливо у випадку H. pylori-асоційованого гастриту, коли бактерія одночасно уражає шлунок і цибулинний відділ дванадцятипалої кишки.

Таким чином, більшість факторів, що викликають дуоденіт, також можуть призводити до бульбіту, але через анатомічні особливості цибулина дванадцятипалої кишки більш вразлива до впливу кислоти та жовчі.

Симптоми дуоденіту

Інтенсивність ознак дуоденіту може суттєво різнитися від людини до людини. Для одних це легкий дискомфорт, для інших – сильні болі. Зазвичай виділяють такі поширені симптоми:

Біль або печіння у верхній частині живота, що може послаблюватися після їжі.
Здуття, відчуття переповненості шлунка.
Нудота і блювання.
Діарея або часті позиви до випорожнення.
Втома, загальна слабкість.
Надмірне газоутворення.
Зниження апетиту.

Деякі люди можуть взагалі не мати виражених скарг, тож дуоденіт у них виявляють випадково під час обстеження з іншої причини.

Симптоми залежно від типу дуоденіту

Гострий дуоденіт: раптовий біль, нудота, блювання, можливе підвищення температури.
Хронічний дуоденіт: періодичний ниючий біль, здуття, дискомфорт після їжі.
Ерозивний дуоденіт: сильні болі, можливе блювання з домішками крові, чорний кал.
Атрофічний дуоденіт: погіршене засвоєння поживних речовин, анемія, слабкість.
Бульбіт: біль у верхній частині живота (в районі шлунка), нудота, відрижка, можлива печія при рефлюксі жовчі.
Флегмонозний дуоденіт: різкий біль, висока температура, загальна інтоксикація.

Ознаки тяжкого перебігу

При ускладненому дуоденіті можливі симптоми шлунково-кишкової кровотечі. Це серйозний стан, що потребує термінової медичної допомоги. До його ознак належать:

Блювання з домішками крові. Може мати вигляд темних згустків, схожих на кавову гущу.
Чорний, дьогтеподібний кал. Вказує на наявність перевареної крові у випорожненнях.
Різка слабкість, запаморочення, прискорене серцебиття. Симптоми значної крововтрати.

У разі появи таких симптомів слід негайно звернутися до лікаря, оскільки кровотеча у травному тракті може бути загрозливою для життя.

Можливі ускладнення

Одним із найнебезпечніших наслідків тривалого запалення є пептичний дуоденіт, який часто супроводжується надмірним виділенням кислоти. Якщо цей процес не зупинити, з часом на слизовій оболонці утворюються виразки. Дуоденальні виразки нагадують виразки у шлунку, але розташовані в дванадцятипалій кишці. Вони можуть бути дуже болючими, іноді кровоточать і потребують активного лікування.

Дуоденіт може супроводжуватися багаторазовими епізодами блювання або діареї, що призводить до значної втрати рідини. Зневоднення небезпечне для всіх, особливо для дітей та людей похилого віку, оскільки порушується робота серцево-судинної системи й нирок. Важливо вчасно відновлювати водний баланс, щоб уникнути критичних станів.

Дванадцятипала кишка відіграє важливу роль у засвоєнні заліза. При хронічному запаленні цей процес порушується, і організм починає відчувати дефіцит заліза. Виникає анемія, що проявляється втомою, слабкістю, запамороченнями та задишкою при фізичних навантаженнях.

Діагностика та методи обстеження

Діагностика дуоденіту розпочинається з бесіди з пацієнтом і вивчення його анамнезу. Лікар з’ясовує, наскільки довго тривають симптоми, чи приймає хворий нестероїдні протизапальні препарати, чи є в нього хронічні захворювання, шкідливі звички, а також з’ясовує режим харчування.

Лабораторні тести

Аналіз крові. Дає інформацію про рівень гемоглобіну (для виявлення анемії) і наявність специфічних антитіл до H. pylori або глютену (при підозрі на целіакію).
Аналіз калу. У калі можуть виявити антигени H. pylori, інші патогенні мікроорганізми чи паразитів, а також приховану кров.
Дихальний тест. Пацієнт вживає спеціальний розчин, а потім видихає у прилад. Якщо в організмі присутня H. pylori, вуглекислий газ у видиху змінюється внаслідок бактеріальної активності.

Візуальні дослідження

Ендоскопія (фіброгастродуоденоскопія). Дає змогу оглянути слизову шлунка і дванадцятипалої кишки за допомогою гнучкої трубки з камерою. Під час процедури лікар може взяти біопсію підозрілих ділянок.
Рентгенологічне обстеження з контрастом. Пацієнт приймає барієву суміш, після чого роблять рентгенівські знімки, що дозволяють оцінити форму та функціонування верхніх відділів ШКТ.

Лікування дуоденіту

У деяких випадках (наприклад, коли дуоденіт викликаний одноразовим подразненням, стресом або короткочасним порушенням дієти) запалення може минути самостійно. Проте якщо симптоми зберігаються, посилюються або повторюються, потрібен комплексний підхід до терапії. Важливо не ігнорувати ранні прояви: що раніше розпочати лікування, то менший ризик ускладнень і вищі шанси на швидке одужання.

Антибіотики

Якщо аналізи підтвердили наявність Helicobacter pylori, застосовують курс антибіотиків. Зазвичай призначають комбінацію з двох або трьох препаратів для знищення бактерії. Найчастіше використовують:

Кларитроміцин – один із основних антибіотиків проти H. pylori.
Амоксицилін – ефективний у поєднанні з іншими антибіотиками.
Метронідазол або тинідазол – застосовують як альтернативу при алергії на пеніциліни.

Курс лікування зазвичай триває 10-14 днів. Дуже важливо дотримуватися призначеної схеми та не припиняти прийом ліків достроково, навіть якщо симптоми почали зникати.

Препарати для зниження кислотності

Якщо дуоденіт пов'язаний із підвищеною кислотністю або гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), застосовують препарати для зниження рівня шлункової кислоти:

Антациди (алюмінію гідроксид, магнію гідроксид) – нейтралізують надлишок соляної кислоти, зменшуючи подразнення слизової оболонки дванадцятипалої кишки.
Інгібітори протонної помпи (ІПП) (омепразол, пантопразол, рабепразол) – пригнічують утворення кислоти в шлунку, сприяючи швидшому загоєнню запалених ділянок.
H2-блокатори (ранитидин, фамотидин) – зменшують виділення кислоти шляхом блокування гістамінових рецепторів у шлунку.

Корекція способу життя

Лікування дуоденіту не буде ефективним без зміни повсякденних звичок, які впливають на стан шлунково-кишкового тракту. Основні рекомендації:

Відмова від НПЗЗ. Якщо саме ці препарати спричинили запалення, лікар може рекомендувати змінити їх на інші знеболювальні або обмежити їх використання.
Дієта. Слід виключити продукти, що подразнюють слизову оболонку: гострі, кислі, смажені, жирні страви, а також кофеїн, газовані напої та алкоголь.
Безглютенове харчування. Якщо у пацієнта є целіакія, необхідно повністю виключити глютен із раціону.
Відмова від куріння. Нікотин подразнює слизову оболонку шлунка та кишківника, ускладнюючи відновлення тканин.
Дотримання режиму харчування. Рекомендується їсти невеликими порціями 4-5 разів на день, уникати переїдання та не лягати відразу після їжі.
Зниження стресу. Оскільки стрес може впливати на секрецію шлункової кислоти, важливо практикувати методи релаксації (йога, медитація, прогулянки на свіжому повітрі).

Хірургія

Оперативне втручання при дуоденіті потрібне рідко. Зазвичай його проводять у випадках, коли розвиваються серйозні ускладнення:

Перфорація дванадцятипалої кишки. Якщо запалення призвело до утворення наскрізного дефекту в стінці кишки, необхідна термінова операція.
Масивні шлунково-кишкові кровотечі. Якщо ерозії або виразки почали сильно кровоточити, хірургічне втручання може бути єдиним способом зупинити кровотечу.
Стеноз дванадцятипалої кишки. Якщо запалення викликало значне звуження просвіту кишки, що перешкоджає проходженню їжі, може знадобитися операція для відновлення прохідності.

Проте у більшості випадків консервативне лікування, правильне харчування та зміна способу життя дають позитивний результат без необхідності хірургічного втручання.

Профілактика дуоденіту

Загальні рекомендації

Запобігти розвитку дуоденіту або знизити ризик загострень допоможуть прості кроки:

Регулярне миття рук. Особливо перед їжею, після відвідування туалету та приготування їжі.
Помірне вживання НПЗЗ. Не застосовувати знеболювальні довше, ніж це необхідно, і суворо дотримуватися порад лікаря.
Збалансоване харчування. Уникати страв, що подразнюють слизову (гострих, дуже кислих). Їсти регулярно й невеликими порціями.
Відмова від шкідливих звичок. Куріння та надмірне вживання алкоголю суттєво послаблюють захисні властивості слизової.

Уникнення повторного інфікування H. pylori

Якщо людина вже лікувалася від H. pylori, варто вжити заходів, аби не «підхопити» бактерію знову:

Не користуватися чужим посудом без ретельного миття.
Стежити за якістю питної води та продуктів, особливо якщо подорожуєте.
Не допускати безпосереднього контакту із слиною або фекаліями хворої людини (наприклад, при догляді за нею).

Коли слід звернутися до лікаря

Небезпечні симптоми

Якщо симптоми не зникають за 3–4 дні, або якщо від самого початку є виражена нудота, багаторазове блювання, діарея чи сильний біль у верхній частині живота, варто звернутися до спеціаліста. Особливо небезпечними ознаками є:

висока температура (вище 39°С), що довго не спадає;
повна неможливість утримати в організмі навіть рідину;
кров у блювоті або в калі;
раптова гостра біль, що може свідчити про перфорацію виразки.

Загострення хронічного дуоденіту

У людей з хронічною формою дуоденіту загострення можуть повторюватися. Важливо підтримувати контакт із гастроентерологом, дотримуватися дієти й рекомендацій щодо профілактики. Якщо симптоми раптово повертаються або посилюються, слід негайно звернутися по професійну допомогу, щоб скоригувати лікувальний план.

Висновок

Дуоденіт можна контролювати і навіть запобігти його важким наслідкам, якщо вчасно розпізнати симптоми, звернутися по допомогу та дотримуватися правильної дієти і здорових звичок. Здоров’я травної системи залежить від нашої уваги до власного способу життя та бажання не ігнорувати сигналів організму.