Діабетична нейропатія – складне ураження нервів при цукровому діабеті, що може виявлятися онімінням, болем і слабкістю. Це поширена проблема, яка потребує детального розуміння та належного контролю. Щоб уникнути серйозних ускладнень, важливо вчасно звертатися до фахівців.

Діабетична нейропатія є одним із найскладніших наслідків цукрового діабету, оскільки вона може торкатися різних типів нервів та викликати спектр симптомів від легкої втрати чутливості до серйозних порушень роботи внутрішніх органів. У кожної людини прояви цієї патології можуть бути унікальними, що залежить від тривалості захворювання, рівня глюкози в крові та наявності додаткових факторів ризику. Для збереження повноцінного життя пацієнтам із діабетом важливо знати, як розпізнати ознаки нейропатії, до чого може призвести відсутність лікування та як ефективно запобігти погіршенню стану.

Що таке діабетична нейропатія

Діабетична нейропатія – це ураження нервів, яке виникає через тривалий підвищений рівень цукру в крові. Висока концентрація глюкози пошкоджує дрібні кровоносні судини, що живлять нервові клітини. В результаті нерви отримують менше кисню та поживних речовин, що поступово призводить до їхнього пошкодження та втрати функцій.

Це ускладнення може розвиватися як при діабеті 1-го, так і при діабеті 2-го типу. Однак не у всіх людей із діабетом воно виникає. Швидкість його розвитку залежить від загального стану здоров’я, рівня глюкози та наявності інших факторів ризику.

Окрім діабету, ураження нервів можуть викликати й інші чинники: запалення, здавлення нервів або нестача важливих поживних речовин. Тому діагноз «діабетична нейропатія» ставлять тоді, коли всі інші можливі причини виключені.

Поширеність і значення проблеми

Діабетична нейропатія є одним із найпоширеніших ускладнень цукрового діабету. За даними досліджень, майже половина людей із цим захворюванням має периферичну нейропатію, а понад 30% стикаються з ураженням автономної нервової системи. Така висока поширеність робить це порушення серйозною проблемою, яка потребує уваги як з боку медичних спеціалістів, так і самих пацієнтів.

Основна небезпека нейропатії полягає в тому, що вона може спричинити важкі ускладнення. Зокрема, через втрату чутливості стоп людина може не помітити дрібних ран, які без належного догляду переростають у виразки, що погано загоюються. Крім цього, порушення роботи нервової системи може впливати на внутрішні органи, викликаючи проблеми з серцем, травленням або сечовипусканням.

Важливо пам’ятати, що нейропатія розвивається поступово, і на ранніх стадіях її симптоми можуть бути малопомітними. Це ускладнює діагностику і часто призводить до того, що хвороба виявляється вже на етапі серйозних пошкоджень. Тому своєчасні обстеження та контроль рівня глюкози допомагають запобігти її прогресуванню та уникнути небезпечних наслідків.

Механізм розвитку: роль гіперглікемії

Хронічне підвищення рівня цукру, або гіперглікемія, поступово пошкоджує дрібні кровоносні судини, що мають живити нерви. Через надмірну кількість глюкози погіршується стан капілярів: вони стають менш еластичними, стоншуються, інколи навіть частково закупорюються.

Як наслідок, нервові волокна відчувають дефіцит кисню та поживних речовин, їхні клітини починають відмирати. Це порушує провідність нервових імпульсів, спочатку створюючи «фонове» поколювання чи біль, а згодом призводячи до серйозної дисфункції.

Дослідження доводять, що люди з показником A1C понад 7% протягом декількох років мають значно вищі шанси на розвиток нейропатії. Водночас абсолютно точно передбачити, коли саме почнеться пошкодження, складно, оскільки багато залежить від:

• Індивідуальних особливостей організму.
• Генетичної схильності.
• Наявності супутніх захворювань.

Види діабетичної нейропатії

Діабетична нейропатія може мати кілька форм, залежно від того, які саме нерви уражені. Кожен тип має свої особливості розвитку та симптоматику.

Периферична нейропатія

Це найпоширеніший вид ураження нервової системи при діабеті. Він зачіпає нерви, які знаходяться поза межами спинного мозку, переважно в ногах. Симптоми зазвичай починаються з оніміння, поколювання або болю у стопах і гомілках, а згодом можуть поширюватися на кисті рук.

Оскільки пошкодження нервів відбувається поступово, людина може тривалий час не помічати перших ознак. Найбільша небезпека периферичної нейропатії полягає у втраті чутливості – через це люди можуть не відчувати дрібних травм або порізів, що згодом переростають у виразки, які довго не загоюються. Це підвищує ризик інфекцій та серйозних ускладнень, таких як ампутація.

Автономна нейропатія

Автономна нейропатія виникає при ураженні нервів, які контролюють роботу внутрішніх органів і життєво важливих процесів в організмі. Вона може впливати на:

• Серцево-судинну систему – зниження тиску, запаморочення, порушення серцевого ритму.
• Травну систему – нудоту, здуття, закрепи або діарею, проблеми з перетравленням їжі.
• Сечовий міхур – нетримання або затримку сечі.
• Статеву функцію – еректильну дисфункцію у чоловіків, сухість слизових у жінок.
• Потовиділення – надмірне або недостатнє потовиділення.

Одним із найнебезпечніших проявів є гіпоглікемічна неусвідомленість – стан, коли людина не відчуває попереджувальних симптомів низького рівня цукру в крові, таких як тремтіння чи різкий голод. Це може призвести до раптової втрати свідомості, що є загрозою для життя.

Проксимальна нейропатія

Цей вид нейропатії зустрічається значно рідше і зазвичай вражає нерви в стегнах, тазу чи сідницях. Найхарактернішими симптомами є:

• Раптовий сильний біль у стегні, сідницях або тазу (частіше з одного боку).
• М’язова слабкість, яка ускладнює підняття з положення сидячи або ходьбу.
• Атрофія м’язів ураженої ділянки.

Проксимальна нейропатія може розвиватися швидко і супроводжуватися значним зниженням рухової активності. Через це людина може відчувати сильний дискомфорт і потребувати інтенсивної терапії.

Ключові симптоми

Ознаки діабетичної нейропатії напряму залежать від того, які саме нерви уражені, тому клінічна картина може дуже відрізнятися в різних людей.

Симптоми периферичної нейропатії

• Поколювання, оніміння, «печіння» в ногах.
• Біль, який може бути стріляючим або пекучим.
• Поступова втрата чутливості.
• Тривалий дискомфорт, який з часом може посилюватися.

Симптоми автономної нейропатії

• Закрепи або діарея.
• Нерегулярне серцебиття.
• Знижений артеріальний тиск.
• Посилене або, навпаки, зменшене потовиділення.
• Еректильна дисфункція або труднощі з сечовипусканням.

Симптоми проксимальної нейропатії

• Сильний біль у тазу й стегнах.
• Раптова слабкість м’язів.
• Помітне схуднення ураженої ділянки.
• Різке загострення симптомів, що може потребувати термінової медичної допомоги.

Фактори ризику

До основних чинників, що посилюють імовірність появи діабетичної нейропатії, належать тривала історія діабету та похилий вік. За статистикою, у 20% пацієнтів із діабетом 1-го типу, які хворіють понад 20 років, розвивається периферична нейропатія. Серед людей із діабетом 2-го типу, які мають стаж хвороби понад 10 років, від 15% до 50% стикаються з цим ускладненням. Важливу роль відіграють також:

• Підвищений артеріальний тиск (гіпертонія)
• Надмірна маса тіла
• Високий рівень холестерину
• Хвороби нирок
• Алкогольна залежність
• Куріння

Згідно з науковими даними, певну роль може відігравати і спадковість: генетичні фактори можуть зробити людину більш вразливою до ураження нервової системи за умов високої глюкози.

Діагностика

Первинне виявлення діабетичної нейропатії зазвичай розпочинається зі збору анамнезу та клінічного огляду, особливо ніг. Лікар звертає увагу на стан шкіри, наявність ран, потертостей, мозолів. Потім проводиться так званий «діабетичний огляд стоп», де фахівець перевіряє чутливість пальців і ступень за допомогою невеликих інструментів або мононитки.

Якщо виникає підозра на порушення нервової провідності, призначають інструментальні дослідження:

• Дослідження провідності нервів (NCS) – допомагає оцінити швидкість проходження електричних імпульсів по нервах.
• Електроміографія (ЕМГ) – перевіряє роботу м’язів та нервів, які ці м’язи контролюють.

Для діагностики автономної нейропатії можуть застосовуватися специфічні обстеження, зокрема:

• Аналіз роботи сечового міхура за допомогою ультразвуку.
• Вивчення моторики шлунка методом сцинтиграфії.

Іноді діагноз ставлять не відразу, оскільки симптоми можуть нагадувати інші захворювання – від ортопедичних проблем до аутоімунних розладів.

Лікування

Основним завданням лікування діабетичної нейропатії є стабілізація рівня глюкози у крові. Це найдієвіший спосіб уповільнити пошкодження нервів і запобігти його погіршенню. Однак для зменшення болю та дискомфорту, а також для покращення якості життя застосовують і додаткові методи.

Медикаментозна терапія

Найважливіше завдання – стабілізувати рівень глюкози у крові. Для цього лікарі коригують дозування інсуліну (за потреби) або призначають/переглядають пероральні цукрознижувальні препарати. Водночас для зменшення болю та дискомфорту використовують різні лікарські засоби. Серед них найчастіше:

• Прегабалін – допомагає зменшити больові імпульси.
• Габапентин – діє подібно, знижує надмірну чутливість нервових закінчень.
• Місцеві засоби з капсаїцином (пластирі, мазі) – зменшують біль при зовнішньому застосуванні.
• Антидепресанти деяких груп – іноді призначаються для корекції хронічного болю та покращення настрою.

Немедикаментозні підходи

До допоміжних методів належать:

• Фізіотерапія. Спеціально підібрані вправи покращують кровообіг і зміцнюють м’язи, що особливо важливо при периферичній формі.
• Ерготерапія. Дає змогу адаптувати побутову активність і роботу до нових фізичних обмежень.
• Акупунктура. У деяких випадках допомагає зменшити інтенсивність болю, стимулюючи певні точки на тілі.
• Дієтологічна консультація. Правильне харчування допомагає підтримувати стабільний рівень цукру та уникати коливань, які погіршують стан нервів.

Залежно від специфічних проявів можуть призначатися додаткові методи. Наприклад, при ураженні травного тракту лікар коригує дієту та може рекомендувати препарати для стимуляції роботи шлунка або для нормалізації випорожнень.

Профілактика

Запобігти діабетичній нейропатії, або принаймні відтермінувати її розвиток, легше, ніж боротися із запущеними наслідками. Для цього слід:

• Підтримувати рівень A1C менше ніж 7% (або в межах цільових показників, рекомендованих лікарем).
• Регулювати артеріальний тиск, намагаючись утримувати його нижчим за 140/90 мм рт. ст.
• Уникати різких коливань глюкози.
• Збалансовано харчуватися, додержуватися помірних порцій і контролю калорійності.
• Включати регулярну фізичну активність у щоденний розпорядок.
• Уникати або обмежувати вживання алкоголю.
• Кинути куріння, якщо така звичка існує.
• Проходити профілактичні огляди не рідше ніж раз на рік.

Такі кроки зменшують навантаження на кровоносні судини та нерви, адже нормальний кровотік і стабільний рівень цукру в крові є запорукою здоров’я нервової тканини.

Ускладнення і прогноз

Без належного лікування периферична нейропатія може призвести до довготривалих ран, інфекційних процесів, утворення виразок на стопах і навіть до ампутації. Втрата чутливості створює ілюзію безпечності: людина не відчуває болю, коли пошкоджує шкіру. У складніших випадках розвиваються важкі ортопедичні деформації, як-от стопа Шарко.

Автономна нейропатія здатна порушити роботу серця, кишківника, сечового міхура; у найтяжчих випадках такі збої становлять загрозу для життя.

Проте своєчасно вжиті заходи можуть поліпшити прогноз. Якщо нервові волокна пошкоджені не надто сильно, то ретельний контроль рівня глюкози, медикаментозна терапія і правильний спосіб життя дають змогу частково відновити чутливість та знизити біль упродовж року.

Однак за сильних та тривалих уражень відновлення нервової функції може стати неможливим, а це означає, що людина стикається з постійними обмеженнями. Кінцевий результат залежить від:

• Віку.
• Загального стану здоров’я.
• Індивідуальних особливостей організму.

Самодопомога і підтримка

Люди з діабетичною нейропатією потребують комплексного підходу, що включає не тільки лікарську допомогу, а й щоденний догляд. Важливі практичні кроки:

• Використання ціпка або іншого пристрою для підтримки, щоб уникнути падінь.
• Носіння спеціалізованого взуття, яке мінімізує тиск на стопи й допомагає запобігати мозолям і травмам.
• Регулярний самостійний огляд ніг з метою виявити навіть незначні ушкодження. При виявленні ран чи виразок краще звернутися до лікаря або у спеціалізований центр ран.
• Перевірка житла на наявність небезпечних предметів та усунення килимів, що можуть стати причиною падіння.
• Участь у групах підтримки чи онлайн-форумах, щоб обмінюватися досвідом з іншими людьми, які мають подібні виклики.

Системна робота над власним здоров’ям дає змогу не лише поліпшити фізичний стан, а й знизити рівень тривожності. Пояснюючи близьким, що таке діабетична нейропатія, і розповідаючи їм, як вони можуть допомогти, людина отримує більшу психологічну підтримку. Усе це сприяє поліпшенню якості життя й дає можливість протистояти наслідкам нейропатії.

Коли звертатися до лікаря

Своєчасне звернення до медиків рятує від багатьох ускладнень. Варто не відкладати візит, якщо помічаються такі зміни:

• Поява відчуття поколювання або печії у стопах чи руках.
• Різкі болі, що не зникають.
• Проблеми з пересуванням або втрата рівноваги.
• Постійні мозолі та рани, що не загоюються.

Не менш важливо звернутися до лікаря, якщо з’являються розлади з боку травної, сечовидільної або серцево-судинної системи. Часто корекція доз препаратів або підтримка у вигляді додаткових методів лікування може істотно поліпшити стан.

Регулярні профілактичні візити дають змогу виявити перші ознаки нейропатії на найраніших стадіях, коли ситуацію ще можна виправити.

Синдром подразненого кишківника: причини, лікування

Цукровий діабет: що потрібно знати

Гіперглікемія