Цукровий діабет 2 типу — хронічне захворювання, яке виникає через порушення вироблення або використання інсуліну, що призводить до високого рівня цукру в крові. Контроль і здоровий спосіб життя допомагають його керувати.

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) — це хронічний стан, що виникає через стійко високий рівень цукру в крові (гіперглікемія). Нормальним рівнем глюкози вважається 70–99 мг/дл, тоді як при недіагностованому ЦД2 цей показник зазвичай перевищує 126 мг/дл.

ЦД2 виникає через недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою, неправильне його використання організмом або поєднання цих двох причин. Це відрізняється від діабету 1 типу, при якому аутоімунна атака на підшлункову залозу призводить до повної відсутності інсуліну.

Як часто зустрічається діабет 2 типу

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) є одним із найпоширеніших хронічних захворювань у світі. Згідно з оцінками дослідників, приблизно 6,3% населення земної кулі живе з цим діагнозом. Проте реальна кількість людей із ЦД2 може бути вищою через недіагностовані випадки, оскільки захворювання часто розвивається безсимптомно на початкових етапах.

У різних країнах поширеність ЦД2 може суттєво відрізнятися. Це залежить від рівня життя, харчових звичок, генетичної схильності, доступу до медичної допомоги та інших соціально-економічних чинників. Наприклад, у країнах із високим рівнем урбанізації і поширенням нездорового способу життя, таких як США, захворювання зустрічається у близько 10% населення. Водночас у країнах із нижчим рівнем доходів цей показник може бути меншим, але стрімко зростає через зміну способу життя та зменшення фізичної активності.

ЦД2 традиційно вважається захворюванням, яке переважно уражає людей старше 45 років. Це пов'язано з природним зниженням чутливості до інсуліну, уповільненням метаболізму та накопиченням зайвої ваги з віком. Проте останні десятиліття спостерігається тривожна тенденція: ЦД2 дедалі частіше діагностують у молодших людей, включаючи підлітків і дітей. 

За даними епідеміологічних досліджень, ЦД2 однаково часто зустрічається як у чоловіків, так і у жінок. Проте жінки можуть бути більш уразливими до ускладнень діабету через гормональні зміни, наприклад, під час вагітності або менопаузи. У чоловіків ЦД2 часто асоціюється з серцево-судинними захворюваннями, оскільки вони менш схильні звертатися до лікаря на ранніх стадіях захворювання.

Причини виникнення діабету 2 типу

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) виникає через складну взаємодію генетичних і зовнішніх факторів, які порушують регуляцію рівня глюкози в крові. Ці причини впливають як на вироблення інсуліну підшлунковою залозою, так і на здатність організму ефективно використовувати цей гормон. Ось детальний розгляд основних причин ЦД2.

Інсулінорезистентність

Однією з головних причин ЦД2 є інсулінорезистентність. Це стан, коли клітини організму, особливо м’язові, жирові та печінкові, перестають реагувати на інсулін. У нормальних умовах інсулін сприяє проникненню глюкози з крові в клітини, де вона використовується як джерело енергії. При інсулінорезистентності клітини блокують цей процес, що призводить до накопичення глюкози в крові. Для компенсації підшлункова залоза починає виробляти більше інсуліну, але з часом вона виснажується, і рівень інсуліну падає.

Дефіцит інсуліну

У деяких людей з ЦД2 підшлункова залоза не здатна виробляти достатню кількість інсуліну навіть без інсулінорезистентності. Це може бути пов’язано з пошкодженням бета-клітин підшлункової залози, які відповідають за вироблення цього гормону. Зниження функціональності цих клітин з часом ускладнює контроль рівня цукру в крові.

Генетична схильність

Генетика відіграє важливу роль у розвитку ЦД2. Якщо хтось із близьких родичів (батьків, братів чи сестер) має діабет, ризик виникнення захворювання значно зростає. Генетичні фактори можуть впливати як на схильність до інсулінорезистентності, так і на зниження функції бета-клітин. Водночас генетична схильність рідко є єдиним фактором: для розвитку ЦД2 зазвичай потрібна взаємодія з несприятливими зовнішніми чинниками.

Ожиріння

Ожиріння, особливо абдомінальне (накопичення жиру в області живота), є одним із найважливіших факторів ризику розвитку ЦД2. Жирова тканина, яка накопичується навколо органів, виробляє біологічно активні речовини — адипокіни, які можуть порушувати функцію інсуліну та сприяти запальним процесам у тілі. Це призводить до підвищення інсулінорезистентності. Дослідження показують, що навіть невелике зменшення ваги може значно покращити чутливість клітин до інсуліну.

Сидячий спосіб життя

Відсутність фізичної активності є ще одним вагомим фактором ризику. Фізичні вправи допомагають знизити рівень цукру в крові, підвищуючи чутливість клітин до інсуліну. Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, мають вищий ризик розвитку ЦД2, оскільки у них накопичується зайва вага, а також знижується ефективність роботи м’язів, які є основним споживачем глюкози.

Неправильне харчування

Раціон із високим вмістом цукру, оброблених продуктів і насичених жирів є ключовим чинником, що сприяє розвитку ЦД2. Вживання великої кількості швидких вуглеводів (солодощів, газованих напоїв) призводить до різких коливань рівня цукру в крові, що з часом може викликати перевантаження підшлункової залози. Також недостатнє споживання клітковини та корисних жирів погіршує метаболізм, підвищуючи ризик діабету.

Інші чинники

• Вік. Ризик розвитку ЦД2 зростає з віком через природне зниження обміну речовин і чутливості до інсуліну.
• Гормональні зміни. У жінок вагітність (гестаційний діабет) або менопауза можуть сприяти розвитку ЦД2.
• Стрес. Хронічний стрес підвищує рівень гормонів, які можуть викликати інсулінорезистентність.
• Порушення сну. Недосипання і апное сну пов’язані з підвищеним ризиком ЦД2 через негативний вплив на метаболізм.

Симптоми діабету 2 типу

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) розвивається поступово, і його початкові симптоми можуть залишатися непоміченими протягом багатьох років. Це пояснюється тим, що організм певний час здатний компенсувати порушення обміну глюкози. Проте з часом симптоми стають більш вираженими. Детально розглянемо основні прояви цього захворювання.

Часте та рясне сечовипускання

Одним із перших симптомів ЦД2 є поліурія — часте (полакіурія) та рясне (поліурія) сечовипускання. При високому рівні глюкози нирки не здатні повністю реабсорбувати її, тому глюкоза потрапляє в сечу. Вона "тягне" за собою воду, що призводить до збільшення кількості сечі. Люди з ЦД2 можуть помічати, що вони частіше прокидаються вночі, щоб відвідати туалет.

Постійне відчуття спраги

Через втрату великої кількості рідини з сечею організм сигналізує про необхідність заповнення втрат. Це призводить до постійного відчуття спраги (полідипсія), яке важко задовольнити навіть при частому питті. Полідипсія є прямим наслідком поліурії і вказує на серйозне порушення водно-сольового балансу.

Хронічна втома і слабкість

Пацієнти з ЦД2 часто скаржаться на постійне відчуття втоми. Це зумовлено тим, що глюкоза, яка є основним джерелом енергії для клітин, не може ефективно проникати в тканини через інсулінорезистентність. Клітини залишаються без "палива", що спричиняє фізичну та розумову слабкість.

Незрозуміле зниження маси тіла

У деяких випадках при ЦД2 спостерігається втрата ваги, навіть якщо апетит залишається нормальним чи підвищеним. Це відбувається через те, що організм починає розщеплювати жири та м'язову тканину для отримання енергії, оскільки глюкоза недоступна для використання клітинами.

Погане загоєння ран

Повільне загоєння навіть невеликих порізів чи подряпин є тривожним сигналом. Високий рівень глюкози порушує нормальне функціонування імунної системи та кровоносних судин, що уповільнює процес регенерації тканин. Це також підвищує ризик інфекцій у місцях ушкоджень.

Затуманений зір

Високий рівень цукру в крові впливає на очі, викликаючи тимчасову зміну форми кришталика через накопичення рідини. Це призводить до затуманеного зору, який може змінюватися залежно від рівня глюкози. Якщо захворювання не контролюється, можливий розвиток діабетичної ретинопатії, що може спричинити сліпоту.

Сухість шкіри і свербіж

Порушення кровообігу та зневоднення через часте сечовипускання сприяють сухості шкіри. Це може викликати свербіж, особливо в області ніг або статевих органів. Сухість шкіри також підвищує ризик утворення тріщин, які можуть інфікуватися.

Часті інфекції

Ослаблена імунна система та сприятливе середовище для бактерій і грибків через високий рівень глюкози призводять до частих інфекцій. Найпоширеніші з них:

• Шкірні інфекції, такі як фурункули або карбункули.
• Інфекції сечовивідних шляхів, які можуть проявлятися болем, печінням при сечовипусканні та частими позивами.
• Грибкові інфекції, наприклад кандидоз, який часто виникає у складках шкіри або на слизових оболонках.

Інші симптоми

У деяких випадках симптоми ЦД2 можуть включати відчуття оніміння, поколювання або болю в руках і ногах (діабетична нейропатія). Це пов'язано з ураженням нервових закінчень через високий рівень цукру.

Ускладнення діабету 2 типу

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) може спричинити численні ускладнення, якщо його не контролювати. Високий рівень цукру в крові з часом пошкоджує кровоносні судини, нерви та інші системи організму. Ускладнення діабету є основною причиною зниження якості життя і підвищення рівня смертності серед людей із ЦД2. Розглянемо їх детальніше.

Серцево-судинні захворювання

ЦД2 суттєво підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань, таких як:

• Інфаркт міокарда. Високий рівень цукру пошкоджує стінки артерій, сприяючи утворенню атеросклеротичних бляшок, які обмежують кровотік до серця.
• Інсульт. Закупорка або розрив судин у мозку може призвести до інсульту. Діабет удвічі збільшує ризик його розвитку.
• Гіпертонія. Більшість людей із ЦД2 також мають підвищений артеріальний тиск, що ще більше навантажує серцево-судинну систему.

Діабетична ретинопатія

Ретинопатія є ураженням кровоносних судин сітківки ока через високий рівень цукру. На початкових стадіях вона може не мати симптомів, але з часом призводить до:

• Крововиливів у сітківку.
• Розростання нових аномальних судин.
• Відшарування сітківки та сліпоти.

Також у людей із діабетом підвищується ризик розвитку катаракти та глаукоми.

Діабетична нефропатія

Ураження нирок (діабетична нефропатія) виникає через пошкодження кровоносних судин у ниркових клубочках, які відповідають за фільтрацію крові. Наслідки включають:

• Протеїнурію (виведення білка з сечею).
• Поступове зниження функції нирок.
• Розвиток хронічної ниркової недостатності, яка може вимагати діалізу або трансплантації.

Діабетична невропатія

Невропатія — це ураження нервів через тривалий високий рівень глюкози. Основні види:

• Периферична невропатія. Спричиняє оніміння, поколювання, біль і слабкість у ногах та руках.
• Автономна невропатія. Вражає нерви, які контролюють внутрішні органи, викликаючи проблеми з травленням, сечовипусканням, статевою функцією та серцевим ритмом.
• Проксимальна невропатія. Спричиняє слабкість м’язів, зазвичай у стегнах і сідницях.

Діабетична стопа

Діабетична стопа є одним із найсерйозніших ускладнень. Через погане кровопостачання та невропатію шкіра на ногах стає вразливою до травм і виразок. Основні проблеми:

• Утворення виразок, які важко загоюються.
• Інфекції, які можуть поширюватися на кістки.
• Ризик ампутації кінцівок у важких випадках.

Інфекції

Люди з ЦД2 мають ослаблену імунну систему, що підвищує ризик інфекцій:

• Шкірні інфекції (фурункули, карбункули).
• Інфекції сечовивідних шляхів.
• Грибкові інфекції, наприклад кандидоз.

Сексуальна дисфункція

Сексуальні розлади часто зустрічаються у людей із ЦД2 через такі причини:

• Ураження нервів (нейропатія). Порушення чутливості нервів може викликати еректильну дисфункцію у чоловіків і зниження сексуального потягу у жінок.
• Погіршення кровообігу. Недостатній притік крові до статевих органів через пошкодження судин впливає на сексуальну функцію.

Випадіння волосся

Проблеми з волоссям можуть бути менш помітними, але також є можливими ускладненнями ЦД2:

• Порушення кровообігу. Погане кровопостачання волосяних фолікулів призводить до уповільнення росту волосся та їхнього випадіння.
• Гормональні зміни. ЦД2 може викликати дисбаланс гормонів, що впливає на ріст волосся.
• Аутоімунні розлади. Люди з діабетом частіше стикаються з аутоімунними захворюваннями, такими як алопеція ареата.

Депресія і когнітивні порушення

Психологічні проблеми, такі як депресія, часто супроводжують діабет, особливо через хронічний характер захворювання та потребу постійного контролю. Також ЦД2 підвищує ризик розвитку деменції та хвороби Альцгеймера через погіршення кровообігу в мозку.

Інші ускладнення

• Діабетичний кетоацидоз. Хоча частіше зустрічається при діабеті 1 типу, може виникати у людей із ЦД2 при значному дефіциті інсуліну.
• Гіпоглікемія. Може виникати при передозуванні інсуліну або інших цукрознижувальних препаратів.

Діагностика діабету 2 типу

Діагностика цукрового діабету 2 типу (ЦД2) є важливим етапом для виявлення захворювання, оцінки його тяжкості та розробки ефективного плану лікування. Оскільки ЦД2 часто розвивається поступово і може тривалий час залишатися непоміченим, своєчасна діагностика допомагає уникнути серйозних ускладнень. Основні методи діагностики базуються на лабораторному аналізі крові для визначення рівня глюкози та інших показників.

Аналіз на глюкозу натще

Цей тест є одним із найпоширеніших способів виявлення ЦД2. Він передбачає вимірювання рівня глюкози у крові після 8–12 годин голодування. Нормальні значення становлять 70–99 мг/дл. Результати можуть бути класифіковані так:

• 70–99 мг/дл. Нормальний рівень.
• 100–125 мг/дл. Переддіабет (порушена глікемія натще).
• 126 мг/дл і вище. Діабет.

Аналіз на глюкозу натще дозволяє виявити підвищений рівень цукру, але для підтвердження діагнозу зазвичай потрібні додаткові дослідження.

Тест на толерантність до глюкози

Цей тест проводиться для оцінки здатності організму регулювати рівень глюкози після вживання солодкого розчину. Процедура виглядає так:

• Пацієнт здає кров для визначення початкового рівня глюкози натще.
• Випиває розчин, що містить 75 грамів глюкози.
• Через 2 години проводиться повторний забір крові для вимірювання рівня глюкози.

Результати тесту:

• Менше 140 мг/дл. Нормальний рівень.
• 140–199 мг/дл. Порушення толерантності до глюкози (переддіабет).
• 200 мг/дл і більше. Діабет.

ТТГ є золотим стандартом для діагностики ЦД2, оскільки він демонструє, як організм реагує на вживання глюкози.

Глікований гемоглобін (HbA1c)

Цей тест визначає середній рівень глюкози у крові за останні 2–3 місяці. Глюкоза зв’язується з гемоглобіном у червоних кров’яних тільцях, і цей процес є показником довгострокового контролю рівня цукру. Результати HbA1c інтерпретуються так:

• Менше 5,7%. Норма.
• 5,7–6,4%. Переддіабет.
• 6,5% і більше. Діабет.

HbA1c є зручним тестом, оскільки він не вимагає дотримання спеціальної дієти чи голодування перед здачею аналізу. Він також використовується для моніторингу ефективності лікування у людей із діабетом.

Інші тести

Для повнішої діагностики лікар може призначити додаткові дослідження:

• Аналіз сечі. Допомагає виявити наявність глюкози чи кетонових тіл, які можуть свідчити про неконтрольований діабет.
• Ліпідний профіль. Визначення рівня холестерину та тригліцеридів, оскільки у пацієнтів із ЦД2 часто спостерігаються дисліпідемії.
• Функціональні тести нирок. Перевірка рівня креатиніну чи швидкості клубочкової фільтрації для оцінки стану нирок.

Важливість ранньої діагностики

Рання діагностика ЦД2 дозволяє вчасно почати лікування, що допомагає запобігти розвитку ускладнень, таких як серцево-судинні захворювання, ураження нирок, зір та нервової системи. За підозри на діабет або переддіабет важливо звернутися до лікаря для проходження необхідних аналізів.

Лікування діабету 2 типу

Лікування цукрового діабету 2 типу (ЦД2) спрямоване на контроль рівня глюкози в крові, зниження ризику ускладнень і покращення загального стану здоров’я. Основою успішного лікування є комплексний підхід, що включає зміни способу життя, медикаментозну терапію та регулярний моніторинг. 

Зміни способу життя

Зміни способу життя є першочерговим і обов’язковим етапом лікування ЦД2. Вони не лише допомагають контролювати рівень глюкози, але й знижують ризик розвитку ускладнень.

Дієта

Харчування є ключовим компонентом у лікуванні ЦД2. Основні принципи здорової дієти включають:

• Обмеження простих вуглеводів. Рафінований цукор і продукти з високим глікемічним індексом слід звести до мінімуму.
• Включення овочів і клітковини. Овочі, цільнозернові продукти та бобові сприяють стабільному рівню глюкози.
• Нежирні білки. М’ясо птиці, риба, яйця та нежирні молочні продукти забезпечують необхідну енергію без підвищення цукру.
• Корисні жири. Оливкова олія, авокадо, горіхи допомагають підтримувати здоровий рівень ліпідів у крові.
• Дробне харчування. Маленькі порції кілька разів на день допомагають уникати різких коливань рівня глюкози.

Читайте ефективні при діабеті дієти:

Дієта MIND

Дієта MIND — це унікальне поєднання середземноморського та DASH-харчування, спрямоване на підтримку здоров’я м...

Середземноморська дієта

Середземноморська дієта — це стиль харчування, заснований на традиціях країн Середземномор’я. Вона включає...

Флекситаріанська дієта

Флекситаріанська дієта — це гнучкий стиль харчування, що акцентує увагу на рослинних продуктах, дозволяючи ...

Фізична активність

Регулярна фізична активність допомагає знижувати рівень глюкози в крові та покращує чутливість клітин до інсуліну. Основні рекомендації:

• Тривалість. Не менше 150 хвилин на тиждень помірної активності, наприклад, ходьби, плавання або їзди на велосипеді.
• Тип активності. Кардіо-вправи (для серцево-судинної системи) і силові тренування (для м’язової маси та метаболізму).
• Регулярність. Фізичні вправи мають бути частиною повсякденного життя.

Перед початком нової програми фізичної активності важливо проконсультуватися з лікарем, щоб уникнути ускладнень, таких як гіпоглікемія.

Зниження ваги

Ожиріння є одним із головних факторів ризику ЦД2, тому зниження ваги є критично важливим. Дослідження показують, що навіть втрата 5–10% маси тіла може значно покращити чутливість до інсуліну та рівень цукру в крові.

Медикаментозне лікування

Якщо зміни способу життя не дають достатнього ефекту, лікар може призначити медикаменти для зниження рівня глюкози.

Пероральні препарати

• Метформін. Це найчастіше призначуваний препарат для лікування ЦД2. Він знижує вироблення глюкози в печінці та покращує чутливість клітин до інсуліну.
• Інгібітори SGLT-2. Ці ліки допомагають виводити надлишок глюкози через сечу.
• Інгібітори DPP-4. Покращують вироблення інсуліну та знижують рівень глюкози після їжі.

Ін’єкції

• Агоністи GLP-1. Ці препарати стимулюють вироблення інсуліну, уповільнюють спорожнення шлунка та допомагають контролювати апетит.
• Інсулін. У деяких випадках, коли інші методи лікування не ефективні, може бути призначений інсулін. Типи інсуліну включають короткодіючі, середньодіючі та довготривалої дії.

Лікування супутніх станів

ЦД2 часто супроводжується іншими проблемами, такими як гіпертонія та високий рівень холестерину. Для їх лікування можуть призначатися антигіпертензивні препарати та статини.

Контроль рівня глюкози

Регулярний моніторинг рівня глюкози є невід’ємною частиною управління ЦД2. Це допомагає оцінити ефективність лікування та приймати рішення щодо харчування, фізичної активності та дозування ліків.

Методи моніторингу:

• Глюкометр. Використовується для щоденного вимірювання рівня глюкози в крові.
• Системи безперервного моніторингу глюкози (CGM). Ці пристрої забезпечують постійний контроль рівня цукру та допомагають уникати раптових коливань.

Профілактика діабету 2 типу

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) можна запобігти або відтермінувати, особливо якщо вчасно вжити заходів. Оскільки цей тип діабету часто пов’язаний зі способом життя, профілактика базується на збереженні здорових звичок і контролі за основними факторами ризику. Розглянемо основні заходи профілактики.

Дотримання здорової дієти

Правильне харчування є фундаментом профілактики ЦД2. Основні рекомендації:

• Відмовтеся від швидких вуглеводів. Зменшіть споживання солодощів, випічки, газованих напоїв та інших продуктів із високим глікемічним індексом.
• Обирайте корисні жири. Включіть у раціон оливкову олію, горіхи, авокадо та жирну рибу.
• Споживайте більше клітковини. Овочі, фрукти, бобові та цільнозернові продукти сприяють зниженню рівня цукру в крові.
• Контролюйте розмір порцій. Дробне харчування невеликими порціями допомагає уникнути різких коливань рівня глюкози.
• Пийте достатньо води. Уникайте солодких напоїв і замініть їх водою, зеленим чаєм або трав’яними настоями.

Регулярна фізична активність

Фізичні вправи підвищують чутливість клітин до інсуліну та сприяють зниженню ваги. Рекомендації включають:

• 150 хвилин активності на тиждень. Це може бути швидка ходьба, плавання, йога чи їзда на велосипеді.
• Поєднання кардіо та силових вправ. Це допомагає покращити загальний стан серцево-судинної системи та підтримати м’язову масу.
• Регулярність. Навіть короткі вправи протягом дня можуть бути корисними, якщо виконуються щоденно.

Контроль ваги

Ожиріння є основним фактором ризику ЦД2. Навіть невелике схуднення може значно знизити ризик розвитку захворювання. Для досягнення здорової ваги важливо поєднувати правильне харчування з регулярною фізичною активністю.

Відмова від шкідливих звичок

• Уникайте куріння. Нікотин погіршує кровообіг і підвищує ризик інсулінорезистентності.
• Зменшіть споживання алкоголю. Надмірне вживання алкоголю може порушувати обмін речовин і сприяти підвищенню рівня цукру в крові.

Регулярний моніторинг здоров’я

• Перевіряйте рівень глюкози. Особливо це важливо для людей із підвищеним ризиком, таких як ті, хто має ожиріння, високий артеріальний тиск або спадкову схильність.
• Оцінюйте інші показники. Регулярно вимірюйте артеріальний тиск, рівень холестерину та ліпідів, оскільки вони впливають на ризик ЦД2.