Інфекція сечової системи часто виникає через бактерії, які проникають у сечовивідні шляхи та спричиняють запалення. Важливо розуміти причини, симптоми й методи лікування, щоб запобігти ускладненням.

Інфекція сечової системи охоплює запальні процеси, що виникають у нирках, сечоводах, сечовому міхурі або уретрі через потрапляння туди мікроорганізмів. Найчастіше збудниками є бактерії, які проникають до сечових шляхів із зовнішнього середовища. 

Що таке інфекція сечової системи

Інфекція сечової системи — це захворювання, при якому в сечовивідні шляхи потрапляють бактерії чи інші мікроорганізми й починають там активно розмножуватися. У нормі сеча, яку утворюють нирки в процесі фільтрації крові, є стерильною і не містить мікробів. Проте проникнення сторонніх мікроорганізмів призводить до запалення слизової оболонки органів сечовидільної системи та появи характерних симптомів, таких як печіння, біль або часті позиви.

Сечова система складається з кількох органів, і запальний процес може зачіпати різні її відділи. Залежно від локалізації інфекції виділяють кілька форм:

• Уретрит — запалення уретри, каналу, через який сеча виходить з організму.
• Цистит — інфекція сечового міхура, найпоширеніша форма через його доступність для бактерій.
• Пієлонефрит — ураження нирок, серйозніша форма інфекції, що потребує особливої уваги й лікування.

Найчастіше інфекцію викликає бактерія Escherichia coli (кишкова паличка). Вона є нормальним мешканцем товстої кишки, але за певних умов може потрапляти в уретру, особливо у жінок, через її коротку довжину та близькість до анального отвору. Це полегшує бактеріям доступ до сечового міхура, де вони починають активно розмножуватися.

Основна загроза інфекції полягає в її здатності поширюватися вгору — до сечоводів і нирок. Несвоєчасне лікування підвищує ризик ускладнень, включаючи хронічне запалення, ураження ниркової тканини або повторні рецидиви. 

Що таке сечова система

Сечова система — це група органів, які відповідають за очищення крові, виведення з організму надлишкової рідини та продуктів обміну, а також за накопичення й подальше виведення сечі. Вона виконує важливу роль у підтримці водно-сольового балансу та загального гомеостазу організму.

До складу сечової системи входять такі органи:

• Нирки. Це парні бобоподібні органи, розташовані в задній частині черевної порожнини, по обидва боки хребта. Вони фільтрують кров, видаляючи з неї надлишок води, солей і токсичних речовин. У результаті утворюється сеча, що містить продукти метаболізму, зокрема сечовину та креатинін.
• Сечоводи. Два вузькі м’язові канали, які з’єднують кожну нирку із сечовим міхуром. Перистальтичні скорочення їхніх стінок сприяють руху сечі вниз — від нирок до міхура.
• Сечовий міхур. Це м’язовий орган, який тимчасово зберігає сечу. Його стінки здатні розтягуватися в міру наповнення. Коли міхур заповнюється, мозок отримує сигнал, і виникає потреба спорожнити його через сечовипускання.
• Уретра. Це трубчастий канал, яким сеча виходить із тіла. У жінок уретра коротка і розташована близько до анального отвору, що збільшує ризик потрапляння бактерій у сечові шляхи. У чоловіків вона довша, проходить крізь простату та статевий член.

Кожен з цих органів виконує свою функцію, але всі вони працюють узгоджено, забезпечуючи безперебійне утворення, транспортування, зберігання та виведення сечі. Будь-яке порушення в цій системі може призвести до інфекції або інших проблем зі здоров’ям.

Наскільки поширені інфекції сечової системи

Інфекції сечової системи належать до найбільш розповсюджених бактеріальних захворювань, з якими люди звертаються по медичну допомогу в усьому світі. Особливо часто вони вражають жінок. За статистикою, приблизно кожна друга жінка принаймні один раз у житті стикається з симптомами інфекції сечових шляхів. Це пов’язано з анатомічними особливостями: у жінок уретра коротша й розташована ближче до анального отвору, що спрощує потрапляння бактерій до сечового міхура.

У чоловіків інфекції сечової системи виникають рідше, переважно у літньому віці або за наявності супутніх станів, таких як збільшення передміхурової залози чи використання катетера. Проте менш поширене не означає неможливе: чоловіки теж можуть хворіти, особливо якщо порушено відтік сечі або є ослаблений імунітет.

Інфекції можуть виникати і в дитячому віці. Приблизно від одного до двох відсотків дітей хоча б раз переносять інфекцію сечової системи. У немовлят вона частіше трапляється у хлопчиків, тоді як у старшому віці переважає у дівчаток. Виявити хворобу у маленьких дітей складніше через нетипові симптоми, тому важливо звертати увагу на будь-які зміни у поведінці, температурі або вигляді сечі.

Щорічно в світі фіксують мільйони звернень до лікарів з приводу симптомів, пов’язаних з інфекціями сечової системи. У більшості випадків своєчасна діагностика та правильно підібране лікування дозволяють повністю позбутися проблеми. Проте при затягуванні або самостійному лікуванні ризик ускладнень значно зростає.

Симптоми інфекції сечової системи

Прояви інфекції сечової системи можуть значно відрізнятися залежно від того, який саме орган уражено. Ураження нижніх відділів — уретри або сечового міхура — зазвичай дає характерні симптоми з боку сечовипускання. Якщо інфекція поширюється до нирок, з’являються загальні ознаки запалення, що можуть бути більш інтенсивними. Деякі симптоми можуть бути виражені яскраво, інші — майже непомітні, особливо у літніх людей або при ослабленому імунітеті.

Ознаки інфекції сечової системи:

• Відчуття печіння або болю під час сечовипускання (дизурія).
• Часті позиви до сечовипускання з невеликою кількістю сечі.
• Відчуття тиску, тяжкості або болю внизу живота.
• Раптове нетримання сечі або утруднений контроль над позивами.
• Помутніння сечі або неприємний, різкий запах.
• Наявність крові в сечі — помітної або лише в аналізі.
• За ураження нирок — лихоманка, біль у боці або попереку, нудота, блювання, слабкість.

У деяких випадках симптоми можуть бути неспецифічними. Наприклад, у людей похилого віку інфекція сечових шляхів іноді проявляється лише підвищеною втомлюваністю, змінами настрою чи навіть сплутаністю свідомості. 

Причини інфекції сечової системи

Основною причиною розвитку інфекції є потрапляння мікроорганізмів у сечові шляхи. Найчастіше це бактерії, рідше — віруси або грибки. В нормі сеча стерильна, але мікроби можуть проникати ззовні або з кишечника й почати розмножуватися в сечовому міхурі чи інших структурах. Певні умови й дії можуть значно підвищити ризик такого інфікування.

Найчастіше збудники потрапляють у сечовивідні шляхи з анальної або навколишньої шкіри. У жінок така ситуація трапляється частіше через коротшу уретру та її близьке розташування до прямої кишки. Бактеріям легше дістатися до міхура, а звідти — за відсутності лікування — до нирок.

• Неналежна інтимна гігієна або неправильні звички (наприклад, витерання ззаду наперед після дефекації).
• Сексуальні контакти, особливо з новими партнерами або без використання бар’єрних засобів.
• Використання деяких контрацептивів — сперміцидів або діафрагм, що порушують мікрофлору.
• Хронічні захворювання, що знижують імунітет, зокрема цукровий діабет.
• Тривала затримка сечовипускання, що сприяє застою сечі й бактеріальному росту.

Діагностика та аналізи

Коли виникає біль або печіння під час сечовипускання, часті позиви, тиск у нижній частині живота чи дискомфорт у попереку, це може свідчити про інфекційне запалення. Подібні симптоми трапляються й при інших хворобах, тому лише лікар може встановити точний діагноз. Звернення до фахівця на ранньому етапі дозволяє уникнути ускладнень і швидко почати лікування.

Для підтвердження інфекції сечової системи та вибору оптимального лікування використовуються різні методи лабораторної та інструментальної діагностики:

• Загальний аналіз сечі. Дозволяє виявити наявність лейкоцитів, еритроцитів, білка, нітритів та інших показників, що свідчать про запальний процес.
• Посів сечі на живильні середовища. Визначає конкретного збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків. Це один з найважливіших аналізів для ефективного лікування.
• Ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура. Допомагає оцінити стан органів, виявити перешкоди для відтоку сечі, наявність каменів або інших аномалій.
• Комп’ютерна томографія. Застосовується у складних або нетипових випадках, коли потрібно отримати пошарове зображення внутрішніх органів.
• Цистоскопія. Дає змогу оглянути внутрішню поверхню сечового міхура за допомогою спеціального інструмента. Використовується переважно при рецидивуючих або ускладнених формах захворювання.

Лікування та управління

Інфекції сечової системи зазвичай добре піддаються лікуванню, особливо якщо діагноз встановлено на ранньому етапі. 

Основою боротьби з бактеріями в сечовивідних шляхах є антибіотикотерапія. Після отримання результатів посіву сечі лікар зазвичай може призначити цілеспрямоване лікування, спрямоване на конкретний вид бактерій. Якщо результати мікробіологічного аналізу ще не готові, але симптоматика яскрава, часто призначають емпіричні препарати широкого спектра дії, а після отримання результатів чутливості змінюють ліки (за потреби).

Вкрай важливо дотримуватися графіка прийому антибіотиків і не зупинятися, навіть якщо наступає помітне поліпшення самопочуття. Невикінчений курс може призвести до того, що в організмі залишаться стійкі штами бактерій, і хвороба повернеться вже в складнішій формі.

Залежно від клінічного випадку та чутливості виявлених бактерій, лікар може призначити один із таких препаратів:

• Нітрофурантоїн — ефективний при неускладнених формах циститу.
• Сульфаніламіди — найчастіше у вигляді комбінації триметоприму та сульфаметоксазолу.
• Амоксицилін — іноді з клавулановою кислотою для розширення спектра дії.
• Цефалоспорини — такі як цефалексин, використовуються при легких і середніх формах інфекції.
• Доксициклін — у разі супутніх статевих інфекцій або резистентності до інших препаратів.
• Фосфоміцин — зручний одноразовий засіб для лікування неускладненого циститу.
• Фторхінолони — ципрофлоксацин, левофлоксацин — резервні препарати, які застосовують у складніших випадках.

Профілактика

Інфекції сечової системи часто мають тенденцію до повторення, особливо якщо не змінити щоденні звички або ігнорувати вплив зовнішніх чинників. На щастя, існує багато простих, але ефективних способів зменшити ризик як первинного зараження, так і рецидивів. 

Чи можна запобігти інфекції

Профілактичні заходи допомагають знизити ризик зараження та уникнути повторних епізодів інфекції. Ось що рекомендують фахівці:

• Пити достатньо води. Регулярне вживання простої води допомагає промивати сечові шляхи та виводити бактерії з організму.
• Не стримувати сечовипускання. Тривале утримання сечі сприяє бактеріальному росту. Випорожнення має бути регулярним і своєчасним.
• Дотримуватися гігієни. Мити руки з милом перед і після доторку до статевих органів, а також підмиватися до й після статевого акту.
• Правильно витиратися після дефекації. Завжди — у напрямку від переду до заду, щоб уникнути потрапляння кишкової мікрофлори до уретри.
• Носити зручну білизну. Обирати бавовняну, вільну білизну, уникати синтетичних тканин і тісного одягу, які створюють вологе середовище.
• Уникати сперміцидів. Такі засоби можуть змінювати природну мікрофлору та сприяти зростанню бактерій.
• Жінкам у менопаузі можуть призначити місцеві естрогени. Вони підтримують здоров’я слизових оболонок та природний захист піхви.
• Розглянути профілактичні засоби. За рекомендацією лікаря можна приймати добавки з екстрактом журавлини або препарат метенамін гіпурат — у разі частих рецидивів.

Навіть прості зміни щоденної рутини можуть мати відчутний вплив на частоту виникнення інфекцій. Якщо ж профілактичні заходи не дають результату, варто звернутися до лікаря для уточнення причин і можливого під

Прогноз

Перебіг інфекції сечової системи у більшості випадків сприятливий, якщо вчасно розпочати лікування. Правильно підібрана терапія дозволяє швидко зняти симптоми й уникнути ускладнень. Однак важливо враховувати індивідуальні фактори: вік, наявність супутніх захворювань, рівень імунного захисту, а також локалізацію запалення. У складніших випадках, особливо коли інфекція поширюється на нирки або виникають рецидиви, лікування може потребувати більше часу та глибшого медичного втручання.

Чого очікувати при інфекції сечової системи

За більшістю оцінок, гострі запалення сечовивідних шляхів добре піддаються терапії за умови, що хворий отримує належні препарати та виконує призначення лікаря. Пацієнти переважно відчувають значне полегшення вже на перших днях лікування. У окремих випадках, коли інфекція переростає у пієлонефрит або існують інші патології (наприклад, камені у нирках), потрібно більше часу для відновлення та інколи госпіталізація. 

Життя з інфекцією сечової системи

Навіть після успішного лікування інфекції сечової системи важливо залишатися уважним до сигналів організму. Деякі люди можуть стикатися з рецидивами або ускладненнями, особливо при супутніх хронічних хворобах, зниженому імунітеті чи анатомічних особливостях сечовивідних шляхів. 

Коли звертатися до лікаря

Якщо з’явилися болісні відчуття під час сечовипускання, часті позиви, сильний дискомфорт у поперековій ділянці або внизу живота, несподівані зміни кольору чи запаху сечі, краще не зволікати. Лікар зможе провести обстеження, визначити вид бактерій і призначити відповідний антибіотик. Якщо не відреагувати вчасно, інфекційний процес може просунутися до нирок, і тоді лікування ускладнюється.

Коли їхати до відділення невідкладної допомоги

Невідкладна допомога потрібна у разі появи вираженої лихоманки, сильного болю у боці або спині, блювання і неможливості вживати їжу чи воду. Такі симптоми можуть свідчити про ниркове запалення або навіть розвиток ускладнень на інших органах. Медичне втручання в цьому разі допомагає уникнути серйозніших наслідків та пошкодження нирок.

Які запитання поставити лікарю

Щоб краще розуміти свій стан і лікування, варто підготувати кілька запитань до спеціаліста:

• Які збудники виявлені у моєму випадку?
• Які антибіотики оптимально підійдуть, скільки часу триватиме курс?
• Чи є ризик рецидивів та як їх запобігти у майбутньому?
• Чи потрібні додаткові дослідження для виявлення структурних особливостей чи супутніх захворювань?
• Які зміни у звичках можуть зменшити ймовірність повторного запалення?

Додаткові поширені запитання

Інфекція сечової системи — це тема, що викликає багато запитів, особливо серед людей, які вперше стикаються з подібним діагнозом. Через схожість симптомів між різними формами запалення сечовивідних шляхів часто виникає плутанина у термінах. Розуміння різниці між загальною інфекцією, циститом чи пієлонефритом допомагає краще оцінити серйозність ситуації та визначити, коли варто діяти негайно.

Яка основна причина інфекції сечової системи?

У більшості випадків інфекцію спричиняє бактерія Escherichia coli, яка природно мешкає в кишечнику. В нормі вона не шкодить, але потрапивши до уретри, легко розмножується й викликає запалення. Саме з цією бактерією пов’язані близько 90% усіх випадків циститу та уретриту. Це не єдина можлива причина, але найчастіша — і найбільш вивчена.

Чим відрізняються інфекція сечової системи та цистит?

Під терміном «інфекція сечової системи» розуміють запальний процес, що може локалізуватися у будь-якому відділі — нирках, сечоводах, сечовому міхурі або уретрі. Цистит — це конкретна форма, коли уражено сечовий міхур. Він є найпоширенішим типом, оскільки більшість бактерій спершу опиняються саме в сечовому міхурі. Якщо ж інфекція переходить на нирки, йдеться вже про пієлонефрит, що зазвичай супроводжується сильнішим болем, лихоманкою й небезпечнішим перебігом.

Як розрізнити інфекцію сечової системи і запалення сечового міхура?

Запалення сечового міхура (цистит) — це одна з форм інфекції сечової системи. Якщо вся симптоматика зосереджена на болісному сечовипусканні, частих позивах, неприємних відчуттях у нижній частині живота й при цьому немає високої температури або різкого болю у боці, найімовірніше, йдеться про цистит. Коли ж виникає гострий біль у ділянці попереку, підвищується температура тіла, відзначається лихоманка, слабкість і нудота, є підозра, що бактерії вже дісталися до нирок, що свідчить про складніший перебіг хвороби.

Хто перебуває у найбільшій зоні ризику?

Найбільш вразливими до інфекції сечових шляхів є жінки — через коротку уретру та її близькість до ануса. Але є й інші фактори, які підвищують ризик:

• Використання сперміцидів або діафрагм для запобігання вагітності.
• Катетеризація сечового міхура (наприклад, під час госпіталізації).
• Цукровий діабет, що знижує опірність організму до інфекцій.
• Порушення відтоку сечі через камені, пухлини або збільшення простати.

Чи можливо отримати інфекцію через руки?

Так, можливе перенесення інфекції через руки. Наприклад, під час туалету, статевих контактів або мастурбації, якщо руки не були вимиті. Бактерії можуть потрапити з поверхонь, предметів або власного тіла на зовнішні статеві органи, а звідти — до уретри. Щоб зменшити ризик, достатньо дотримуватись гігієнічних заходів: мити руки до та після інтимного контакту, а також після користування туалетом.

Чи допомагає журавлинний сік у профілактиці?

Журавлинні напої з магазину, які містять багато цукру або виготовлені з концентрату, не мають підтвердженої профілактичної дії. Однак деякі дослідження свідчать, що екстракт журавлини у формі капсул або таблеток може зменшувати прилипання бактерій до стінок сечового міхура. Це не замінює лікування, але може бути частиною профілактичних заходів у людей з частими рецидивами. Варто пам’ятати, що будь-які добавки слід вживати лише після консультації з фахівцем.

Чи може інфекція сечової системи зникнути сама?

У деяких випадках, особливо при дуже легкому перебігу захворювання, імунна система здатна самостійно подолати інфекцію. Це можливе, якщо людина вживає багато води, дотримується гігієни та не має супутніх хвороб. Проте якщо з’являється висока температура, озноб, біль у спині, нудота або блювання — ймовірно, що інфекція вже досягла нирок. У таких випадках самолікування небезпечне, і слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Коли чекати покращення?

Більшість людей починають відчувати полегшення вже через 48–72 години після початку лікування. Першими зникають біль і печіння під час сечовипускання, нормалізується частота позивів. Якщо симптоми зберігаються або погіршуються, це може свідчити про стійкість бактерій до призначеного препарату або наявність інших проблем, таких як камені чи звуження сечовивідних шляхів. У таких випадках потрібна додаткова діагностика й корекція лікування.

Часте сечовипускання (полакіурія) : причини і лікування

Вагінальне печіння: можливі причини

Що запах вашої сечі може сказати про ваше здоров’я?