Цистит: запалення сечового міхура

Цистит — це запальне захворювання сечового міхура, зазвичай викликане бактеріальним ураженням. Ця патологія проявляється болісними відчуттями внизу живота, частими й болісними позивами до сечовипускання, а також загальним дискомфортом. У багатьох випадках, особливо без належного лікування, інфекція може підійматися до нирок і провокувати небезпечні ускладнення.

Сечовий міхур — це резервуар для зберігання сечі, яка потрапляє туди з нирок крізь сечоводи. Коли міхур запалений, людина відчуває значний дискомфорт: кожен похід до вбиральні може супроводжуватися болем або печінням, а іноді такі позиви виникають буквально кожні пів години. Цистит належить до найпоширеніших інфекцій сечовивідних шляхів, від яких переважно потерпають жінки через анатомічні особливості. Водночас чоловіки, хоча й не так часто, теж стикаються з цим захворюванням, особливо якщо є урологічні проблеми або застосовується сечовий катетер.

Читайте:
Інфекція сечової системи: все, що потрібно знати
Інфекція сечової системи часто виникає через бактерії, які проникають у сечовивідні шляхи та спричиняють за...

Що таке цистит і які його основні причини

Цистит — це запалення сечового міхура, яке найчастіше виникає через інфекцію. У більшості випадків запалення охоплює внутрішню слизову оболонку міхура, що спричиняє біль, часте сечовипускання та інші неприємні симптоми. Основна причина — потрапляння бактерій у сечовий міхур, де вони активно розмножуються та викликають запальну реакцію.

Найчастіший збудник — бактерія Escherichia coli (E. coli), яка зазвичай живе в кишківнику й не шкодить, поки не опиниться не там, де треба. Якщо ці мікроорганізми потрапляють у сечівник, вони можуть піднятися до міхура й спричинити інфекцію. Через анатомічні особливості це частіше трапляється в жінок: у них сечівник коротший і розташований ближче до анального отвору, тому шлях бактерій до міхура — коротший.

Окрім E. coli, іноді причиною можуть бути інші мікроби, як-от стафілококи, клебсієли або навіть грибки. У рідкісних випадках запалення спричиняють віруси. Існують також неінфекційні форми циститу — вони виникають не через бактерії, а через подразнення слизової хімічними речовинами (наприклад, деякими гігієнічними засобами), вплив радіації чи алергічні реакції.

Причинні чинники інфікування

Щоб бактерії потрапили у сечовий міхур, часто мають збігтися певні обставини. Існує низка чинників, які полегшують розвиток циститу або створюють сприятливе середовище для інфекції:

Недотримання інтимної гігієни: особливо важливо для жінок, адже короткий сечівник і близьке розташування до ануса спрощують міграцію бактерій.
Застосування сперміцидів і діафрагм: ці методи контрацепції можуть порушувати природну мікрофлору, послаблюючи захист слизової від шкідливих мікроорганізмів.
Менопауза: із віком зменшується рівень жіночих гормонів — естрогенів. Це впливає на слизову оболонку та змінює її здатність протистояти інфекції.
Хронічні закрепи: уповільнене випорожнення кишечника створює тиск у ділянці таза, порушує мікрофлору та сприяє поширенню бактерій.
Катетеризація сечового міхура: використання катетера створює прямий шлях для бактерій до сечового міхура, особливо якщо процедура виконується нестерильно.
Часті або інтенсивні статеві контакти: під час активного сексу можливе подразнення сечівника або занесення мікробів, особливо якщо не дотримуватись гігієни до і після акту.

Актуальність проблеми

Інфекції сечовивідних шляхів, зокрема цистит, — одні з найчастіших причин звернень до лікаря. Статистика говорить, що щороку мільйони людей стикаються з цією проблемою. Особливо часто цистит виникає у жінок: приблизно шість із десяти жінок хоча б раз у житті переживали це запалення. Причому 20–40% із них згодом стикаються з повторними випадками, іноді навіть кілька разів на рік.

Чоловіки хворіють значно рідше, але коли цистит у них з’являється, він часто супроводжується ускладненнями. Це пов’язано з тим, що у чоловіків інфекція частіше пов’язана із наявною урологічною патологією, як-от аденома простати чи звуження сечівника. Через це перебіг захворювання може бути складнішим і потребувати ретельнішого обстеження.

Таким чином, цистит — не просто “легкий дискомфорт”. Це реальна медична проблема, яка суттєво впливає на повсякденне життя, працездатність і загальне самопочуття. І якщо не лікувати запалення вчасно, воно може мати неприємні наслідки для всього організму.

Основні симптоми

Цистит зазвичай має яскраву симптоматику, яку складно не помітити. Найпоширеніший прояв — часте сечовипускання, коли позиви виникають навіть через кожні 15–30 хвилин. При цьому виділяється лише незначна кількість сечі, а сам процес супроводжується дискомфортом. Характерним є також печіння або різь, особливо в кінці сечовипускання.

Серед інших типових симптомів:

Тягнучий біль у нижній частині живота: часто відчувається над лобком або в ділянці таза, може посилюватися при сечовипусканні.
Зміни в сечі: вона може ставати каламутною, набувати неприємного запаху, іноді має рожевуватий або червонуватий відтінок через домішки крові.
Почуття неповного випорожнення міхура: після походу в туалет залишається відчуття, ніби міхур не повністю спустошився.

У разі, якщо запалення піднімається вище, до нирок, симптоми можуть доповнюватися лихоманкою, ознобом, болем у боці, нудотою або навіть блюванням. Такий стан потребує негайної медичної допомоги, оскільки може свідчити про пієлонефрит — серйозне ускладнення, яке вже не можна лікувати вдома самостійно.

Діагностика

Щоб підтвердити діагноз “цистит”, лікар спершу вислуховує скарги пацієнта і проводить огляд. Далі основну інформацію дає лабораторне дослідження сечі. Загальний аналіз дозволяє виявити ознаки запалення — підвищену кількість лейкоцитів, бактерій, іноді сліди крові. Прозорість і колір сечі також мають значення.

Для того щоб підібрати найефективніше лікування, проводять бактеріальний посів сечі. Це тест, який дозволяє точно визначити, яка саме бактерія спричинила інфекцію, і до яких антибіотиків вона чутлива. Результати посіву зазвичай готові за 1–3 дні.

У випадках повторюваного (рецидивного) циститу або якщо симптоми не зникають після лікування, лікар може призначити додаткові методи обстеження:

Ультразвукове дослідження (УЗД): дозволяє побачити стан нирок і сечового міхура, виключити наявність каменів або анатомічних відхилень.
Цистоскопія: процедура, під час якої лікар оглядає внутрішню поверхню міхура за допомогою оптичного інструменту. Застосовується у складних або незрозумілих випадках.

Лікування і підходи до терапії

Цистит у більшості випадків успішно піддається лікуванню, особливо якщо його виявити на ранньому етапі. Основний метод — антибіотикотерапія. Лікар призначає антибіотики залежно від результатів аналізів, зокрема бактеріального посіву сечі, який показує, яка саме бактерія викликала запалення і до яких препаратів вона чутлива.

У разі неускладненого гострого циститу зазвичай достатньо короткого курсу антибіотиків — від 3 до 5 днів. Якщо ж мають місце рецидиви або є супутні хронічні захворювання, курс лікування може бути довшим — до 7–14 днів. Серед найчастіше призначуваних препаратів — нітрофурантоїн, триметоприм із сульфаметоксазолом, амоксицилін, фосфоміцин, деякі цефалоспорини та фторхінолони.

Окрім антибіотиків, лікування може включати допоміжні засоби:

Спазмолітики (наприклад, дротаверин): зменшують спазми й болі внизу живота.
Протизапальні препарати: допомагають зняти набряк і зменшити запальну реакцію.
Знеболювальні засоби: полегшують сильний дискомфорт при сечовипусканні.
Питний режим: рекомендується пити більше чистої води (до 2 літрів на добу), щоби «вимити» бактерії з організму.

Під час лікування слід уникати продуктів, які можуть подразнювати сечовий міхур: гострих спецій, маринадів, солоного, алкоголю та кофеїну. Також важливо не припиняти прийом антибіотиків завчасно, навіть якщо симптоми зникають, оскільки залишені бактерії можуть спричинити повторне загострення та стати стійкими до ліків.

Профілактика

Цистит має тенденцію до повторення, тому профілактика відіграє важливу роль. Дотримання простих звичок допоможе значно зменшити ризик рецидивів. Основні поради включають:

Пийте достатньо рідини: щоденне вживання 1,5–2 літрів води сприяє природному очищенню сечового міхура від бактерій.
Не стримуйте сечовипускання: затримка сечі створює сприятливе середовище для розмноження мікробів.
Правильна інтимна гігієна: підтиратися потрібно спереду назад, щоб не переносити бактерії з анальної зони до уретри.
Регулюйте харчування: збалансований раціон, багатий на овочі, фрукти й клітковину, допомагає уникати закрепів і підтримує імунітет.
Зверніть увагу на контрацепцію: якщо застосовуються сперміциди або діафрагми, їх варто замінити на альтернативи, якщо вони провокують запалення.
Після менопаузи: місцеве використання естрогенів за рекомендацією лікаря може відновити захисну функцію слизової.

Крім того, у профілактиці можуть допомагати деякі натуральні добавки. Наприклад, журавлинний екстракт і D-маноза знижують здатність бактерій прикріплюватися до стінки сечового міхура. Їх часто використовують як підтримувальну терапію, особливо у випадках частих рецидивів. Але ефективність таких засобів індивідуальна —

Можливі ускладнення

Цистит у більшості випадків не становить небезпеки, якщо його вчасно розпізнати та правильно лікувати. Проте за ігнорування симптомів або при неповному лікуванні можливі ускладнення, які можуть загрожувати здоров’ю значно серйозніше.

Одне з найнебезпечніших ускладнень — це пієлонефрит, тобто запалення нирок. Інфекція з сечового міхура піднімається вгору по сечоводах до нирок, що спричиняє системну реакцію організму. Симптоми стають більш вираженими:

раптове підвищення температури (іноді до 39–40 °C)
озноб, тремтіння, відчуття ломоти у тілі
гострий біль з одного або обох боків спини
нудота, блювання, слабкість, відсутність апетиту.

Пієлонефрит вимагає невідкладного лікування, часто — у стаціонарі. Без терапії він може призвести до ураження ниркової тканини, гнійних ускладнень і навіть ниркової недостатності.

Інша серйозна проблема — хронічний цистит. Якщо інфекція постійно повертається, запалення може стати хронічним. Це не лише спричиняє дискомфорт, а й погіршує якість життя. Часті рецидиви можуть вказувати на те, що не усунено основну причину — наприклад, камінці в сечовому міхурі, порушення відтоку сечі або гормональні зміни.

Окрім того, постійне або неконтрольоване вживання антибіотиків (особливо без призначення лікаря) сприяє виникненню антибіотикорезистентних бактерій. Це означає, що з кожним новим рецидивом звичні ліки можуть виявитися неефективними, і доведеться шукати більш сильні або комбіновані препарати, які часто дорожчі й мають більше побічних ефектів.

У рідкісних випадках, якщо запалення триває довго й не контролюється, можливо структурне пошкодження сечового міхура — втрата еластичності його стінок, зменшення об’єму, утворення рубців. Це призводить до хронічних проблем із сечовипусканням і може вимагати спеціалізованого лікування.

Тому головне — не ігнорувати симптоми, не займатися самолікуванням і не відкладати візит до лікаря. Своєчасне втручання — найкраща профілактика ускладнень.

Підсумок

Цистит — надзвичайно поширена проблема, яка може істотно ускладнювати щоденну активність. Однак своєчасна діагностика, правильна антибіотикотерапія, увага до гігієни та збалансований спосіб життя в більшості випадків дозволяють швидко подолати інфекцію та запобігти її повторній появі. Найважливіше — не ігнорувати перші сигнали, як-от часті позиви до сечовипускання або біль, і відразу звертатися до лікаря.