Цистит — поширене інфекційне запалення сечового міхура, що найчастіше виникає внаслідок проникнення бактерій. 

Цистит належить до найбільш розповсюджених захворювань сечовивідної системи. Запалення, яке виникає на тлі бактеріальної або рідше небактеріальної інфекції, може впливати на якість життя людини, створюючи відчуття постійного дискомфорту та болю. Жінки особливо схильні до циститу, оскільки їхня уретра коротша, а відстань від промежини до сечового міхура менша, що полегшує проникнення бактерій у сечові шляхи.

Статистика свідчить, що близько 60% жінок хоча б раз у житті мають епізод запалення сечового міхура. Водночас і чоловіки не застраховані від циститу, особливо якщо існують додаткові фактори ризику. У цій статті ми розглянемо ключові особливості циститу, його причини, ознаки, методи діагностики, лікування та профілактики, а також з’ясуємо, чому важливо реагувати на симптоми якомога швидше.

Що таке цистит?

Цистит – це запалення сечового міхура, при якому слизова оболонка цього органа зазнає подразнення й набряку. Найпоширеніша причина запалення – потрапляння бактерій із ділянки промежини через уретру прямо в сечовий міхур. Здебільшого це бактерії Escherichia coli (E. coli), які в нормі мешкають у кишківнику людини та можуть переноситися до сечового тракту, якщо порушується баланс мікрофлори або гігієна. Хоча найчастіше причиною є саме бактеріальне зараження, цистит інколи може виникати внаслідок подразнення хімічними речовинами, застосування певних ліків чи як реакція на опромінення. Однак ці неінфекційні причини трапляються значно рідше, ніж бактеріальні.

Запалення стінок сечового міхура може бути гострим або хронічним. Гостра форма здебільшого проявляється вираженими симптомами (біль, печіння, часте сечовипускання), тоді як хронічна форма може мати менш виражену, але тривалу симптоматику. В обох випадках важливо розуміти, що навіть при незначних неприємних відчуттях необхідно своєчасно звернутися до фахівця. Правильна діагностика та грамотне лікування допоможуть уникнути серйозних ускладнень, зокрема пієлонефриту або хронізації процесу.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ), до яких належить і цистит, є одними з найчастіших бактеріальних інфекцій у світі. Жінка має в середньому 60-відсотковий шанс на те, що протягом свого життя вона перенесе щонайменше один епізод циститу або іншої ІСШ. За відсутності належного лікування запалення може рецидивувати, а в деяких випадках переходити в ускладнені форми. Вважається, що від 20% до 40% жінок, які вже хворіли на цистит, можуть зіткнутися з повторним епізодом упродовж життя.

Чоловіки набагато рідше страждають від циститу через особливості будови сечостатевої системи. Проте вони не повністю застраховані від ризику інфікування. Наприклад, при використанні уретрального катетера або за наявності урологічних патологій (зокрема у разі обструкції сечовивідних шляхів, викликаної збільшенням передміхурової залози в зрілому віці), бактеріям також легше проникнути у верхні відділи уретри й дістатися до сечового міхура.

Причини та фактори ризику

Як уже зазначалося, цистит у більшості випадків викликають бактерії, зокрема E. coli. Проте існує широкий перелік факторів ризику, які суттєво підвищують імовірність розвитку запального процесу в сечовому міхурі. Серед них виділяють:

• Анатомічні аномалії сечовивідних шляхів. Будь-які вроджені або набуті порушення структури уретри, сечового міхура чи сечоводів можуть утруднювати нормальне виведення сечі та сприяти накопиченню бактерій.
• Використання катетерів. Постійна або повторна катетеризація потенційно полегшує потрапляння мікроорганізмів у сечові шляхи.
• Менопауза. У період менопаузи відбуваються гормональні зміни: рівень естрогенів знижується, погіршується стан слизових оболонок, а кількість «корисної» мікрофлори зменшується.
• Застосування сперміцидів. Сперміциди та контрацептивні діафрагми можуть порушувати природний баланс мікроорганізмів, що полегшує поширення патогенних бактерій.
• Часті закрепи. Застій калових мас збільшує бактеріальне навантаження в ділянці промежини та може подразнювати сечовий міхур.
• Кілька статевих партнерів. Інтенсивне та нерегулярне статеве життя підвищує ймовірність передачі збудників інфекцій.

Серед додаткових чинників можна згадати також зниження імунітету, цукровий діабет (через високий рівень цукру в крові, який може прискорювати розмноження бактерій), а також неправильне чи неповноцінне харчування. Впливають і зовнішні причини: наприклад, переохолодження чи носіння тісної білизни з синтетичних матеріалів. Усе це сприяє створенню сприятливих умов для розмноження патогенних бактерій у зоні уретри та сечового міхура.

Основні симптоми циститу

Ознаки циститу можуть розвинутися раптово (у випадку гострого запалення) або наростати поступово (за хронічної форми). Гостра фаза зазвичай більш виражена й помітна, тоді як хронічний цистит може проявлятися слабшими симптомами, однак тривати довший час і мати тенденцію до загострень.

До найпоширеніших симптомів циститу належать:

• Часте сечовипускання. Позиви до туалету виникають частіше, ніж зазвичай, що істотно ускладнює повсякденне життя.
• Печіння або біль під час сечовипускання. Відчуття різі чи дискомфорту особливо помітне на початку й у кінці сечовипускання.
• Зміна кольору сечі. Вона може стати темнішою, каламутною, інколи з домішками крові або зі специфічним неприємним запахом.
• Біль у нижній частині живота. Тягнучий біль або дискомфорт у надлобковій ділянці можуть супроводжувати запалення.

Якщо інфекція поширюється на нирки (пієлонефрит), можуть приєднатися такі симптоми, як лихоманка (понад 38°C), озноб, сильне тремтіння та біль у боках (фланках). У таких випадках необхідно терміново звертатися до лікаря, оскільки ураження нирок – це більш серйозний стан, що вимагає ретельного нагляду й лікування.

Діагностика захворювання

Загальний аналіз сечі 

Першим етапом діагностики циститу є проведення загального аналізу сечі. Цей тест допомагає оцінити колір, прозорість, питому вагу, pH та зміст клітинних елементів у сечі. Підвищена кількість лейкоцитів (білих кров’яних тілець) і наявність бактерій можуть свідчити про запальний процес. Зрідка трапляється присутність еритроцитів (червоних кров’яних тілець), що може свідчити про сильне подразнення або пошкодження слизової сечового міхура.

Посів сечі

Для точного визначення збудника, що спричинив інфекцію, лікар зазвичай призначає бактеріальний посів сечі на поживні середовища. Якщо в сечі містяться патогенні мікроорганізми, то за певний час вони утворюють колонії, що дозволяє виявити тип бактерій. Додатково проводять тест на чутливість до антибіотиків: це допомагає дібрати саме ті препарати, які найбільш ефективно знищать конкретний штам бактерій.

Додаткові методи

Коли у пацієнта виникають повторні інфекції або має місце складний перебіг циститу, лікар може призначити додаткові обстеження:

• УЗД нирок і сечового міхура. Дозволяє виявити структурні зміни, наявність каменів, потовщення стінок або ознаки неповного випорожнення міхура.
• Цистоскопія. Під час цієї процедури через уретру вводиться спеціальний оптичний прилад (цистоскоп), за допомогою якого можна детально оглянути внутрішню поверхню сечового міхура. Це особливо важливо, якщо підозрюють хронічний цистит або підозру на новоутворення.
• Методи візуалізації (КТ, МРТ). Застосовуються, якщо є потреба у більш детальному вивченні будови нирок і сечових шляхів, а також для виключення структурних аномалій.

Завдяки такому комплексному підходу фахівці можуть визначити не лише присутність бактерій, а й можливі супутні ускладнення (наприклад, камені в сечовому міхурі, обструкції чи пухлини), які ускладнюють лікування.

Лікування та менеджмент

Головною метою лікування циститу є повне знищення збудника інфекції та відновлення нормального стану слизової оболонки сечового міхура. У більшості випадків застосовують антибактеріальні препарати – саме вони найефективніше усувають бактеріальну причину запалення. Тривалість та інтенсивність лікування залежать від тяжкості стану, типу бактерій та чутливості до антибіотиків.

Антибіотики

Вибір антибіотиків ґрунтується на результатах бактеріального посіву сечі та тесту на чутливість. Якщо чутливість поки невідома, лікар може призначити препарат широкого спектра дії, який найчастіше ефективний проти E. coli. Серед поширених варіантів лікування:

• Нітрофурантоїн. Часто використовується при неускладненому циститі, має хороший профіль дії щодо E. coli.
• Сульфонаміди (сульфа-препарати). Віддавна застосовуються в урології, але сьогодні дещо рідше через зростання резистентності.
• Амоксицилін. Пеніциліновий антибіотик, що може бути ефективним, якщо чутливість збудника до нього збережена.
• Цефалоспорини. Використовуються в разі нечутливості чи резистентності до пеніцилінів, а також у складніших випадках.
• Триметоприм/сульфаметоксазол (Бактрим®). Комплексний препарат, що може ефективно боротися з бактеріями в сечовивідних шляхах.
• Фторхінолони. (ципрофлоксацин, левофлоксацин тощо) Призначаються в випадках, коли інші препарати неефективні або є протипоказання до їхнього використання.

Важливо пам’ятати: навіть за покращення стану та зникнення симптомів не варто припиняти прийом антибіотиків завчасно. Недолікований цистит може перейти в хронічну форму або призвести до повторних рецидивів, а бактерії ризикують набути стійкості до ліків. У деяких випадках додатково застосовуються знеболювальні чи спазмолітики для зменшення болю і дискомфорту. Якщо симптоми тяжкі або є підозра на ускладнений перебіг інфекції (наприклад, ураження нирок), може знадобитися стаціонарне лікування.

Профілактика циститу

Попередити розвиток циститу значно легше, ніж боротися з його наслідками. Профілактика містить у собі кілька напрямків – від правильних гігієнічних навичок до зміни способу життя та, за потреби, додаткових медикаментозних або рослинних засобів. Нижче наведені основні рекомендації:

• Дотримання правил гігієни. Витиратися варто тільки спереду назад, особливо після дефекації, щоб бактерії не потрапляли з кишківника до уретри.
• Вживання достатньої кількості води. Пиття достатнього обсягу рідини (залежно від маси тіла, віку та стану здоров’я) допомагає частіше «промивати» сечові шляхи.
• Усунення закрепів. Збалансоване харчування, багате на клітковину, та достатній питний режим сприяють регулярному випорожненню кишківника.
• Зміна методів контрацепції. Жінкам, які часто страждають на ІСШ, рекомендують замінювати сперміцидні гелі та діафрагми іншими видами контрацептивів.
• Естрогенові креми в постменопаузі. У разі різкого зменшення рівня естрогенів місцеве застосування кремів може допомогти відновити здорову мікрофлору.
• Використання добавок D-манози та журавлини. Деякі дослідження вказують, що вони можуть зменшити здатність бактерій прикріплюватися до слизової оболонки.

Профілактика особливо актуальна для людей зі схильністю до рецидивів, а також для пацієнтів із хронічними хворобами нирок та цукровим діабетом. У таких випадках план дій варто узгоджувати з лікарем, який може підказати найкращу комбінацію заходів, включно зі специфічними препаратами чи корекцією способу життя.

Прогноз та наслідки

Загалом цистит має позитивний прогноз, якщо його вчасно виявити і грамотно лікувати. Більшість пацієнтів помічають покращення стану вже за кілька днів від початку прийому антибіотиків. Однак дуже важливо довести курс лікування до кінця, інакше інфекція може повернутися.

Якщо цистит ігнорувати або лікувати неправильно, запалення може стати хронічним. З’являється й ризик ураження верхніх відділів сечовивідних шляхів, зокрема нирок, що здатне перерости в пієлонефрит. Така хвороба може супроводжуватися гострим болем, високою температурою та загальним погіршенням самопочуття. Особливо небезпечний пієлонефрит для людей із порушеним імунітетом, літніх пацієнтів або тих, у кого вже є хронічні патології.

Коли звертатися до лікаря

Зателефонуйте або завітайте до свого лікаря, якщо ви відчули:

• часті та болісні позиви до сечовипускання;
• печіння, біль чи різь під час самого сечовипускання;
• темну або каламутну сечу, особливо із сильним неприємним запахом;
• біль у нижній частині живота або в ділянці тазу;
• підвищену температуру тіла, озноб, біль у спині – ознаки можливого ураження нирок.

Якщо симптоми не поліпшуються після кількох днів посиленого пиття та дотримання гігієни, або якщо стан погіршується (з’являються гострі болі, висока температура, блювання), потрібна термінова консультація фахівця. Для більш точного визначення збудника може знадобитися бактеріальний посів та інші детальні обстеження. Особливо важлива швидка реакція для вагітних, людей літнього віку та пацієнтів із хронічними недугами нирок.

Журавлина

Дисурія, або болісне сечовипускання: огляд

Що запах вашої сечі може сказати про ваше здоров’я?