Бронхоспазм – це стан, при якому м’язи бронхів скорочуються й звужують просвіт дихальних шляхів. Це явище може виникати різко, викликати відчуття задухи й страх, особливо якщо трапляється вперше. Хоча проблеми з диханням можуть мати багато причин, бронхоспазм виділяється різкістю проявів та необхідністю оперативного втручання.

Захворювання та стани, що зачіпають дихальну систему, часто пов’язані зі страхом і невпевненістю, адже дихання — це базова життєва потреба людини. Серед усіх можливих порушень, пов’язаних із легенями та бронхами, особливо виділяється бронхоспазм: різке й неочікуване звуження дихальних шляхів, що може призвести до гострої нестачі кисню і відчуття задухи. Подібні напади зазвичай викликають панічні реакції, оскільки навіть нетривале утруднення дихання сприймається людиною як загроза життю.

Проблема ускладнюється тим, що бронхоспазм може виникати як самостійно, так і в межах різноманітних захворювань: від астми й хронічних обструктивних хвороб легень до гострих інфекцій та алергічних реакцій.

Що таке бронхоспазм?

Бронхи — це розгалужені дихальні шляхи, що ведуть від трахеї до легенів. Усередині їхніх стінок розташовані гладенькі м’язові волокна, які здатні рефлекторно скорочуватися або розслаблятися, регулюючи потік повітря. Коли через певний подразник чи запальний процес м’язи починають надмірно скорочуватися, просвіт бронхів різко звужується. Унаслідок цього зменшується потік повітря в легені, і людина відчуває нестачу кисню.

Таке патологічне скорочення м’язів і називають бронхоспазмом. Його можуть спровокувати алергени, інфекції, різкі зміни температури, фізичне навантаження чи навіть стрес. Напади можуть бути короткочасними та відносно легкими, які швидко знімаються «швидкими» інгаляторами, або тривати довше й супроводжуватися вираженими симптомами — сильним свистом у грудях, болем, втомою й різким відчуттям задухи.

Поширеність і групи ризику

Сучасна статистика свідчить, що бронхоспазм досить розповсюджений серед людей із респіраторними порушеннями. Він нерідко проявляється в тих, хто має діагностовану астму, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), а також у людей зі схильністю до алергій. Водночас бронхоспазм може трапитися практично у будь-кого, якщо є достатньо сильний чинник подразнення бронхів.

Особливу увагу на ризик виникнення бронхоспазму слід звертати таким групам:

• Маленькі діти, оскільки їхня дихальна система ще розвивається й може бути більш уразливою.
• Люди старше 65 років: з віком знижується еластичність тканин легень і підвищується ймовірність запальних процесів.
• Пацієнти з хронічними хворобами дихальної системи, такими як астма чи ХОЗЛ.
• Особи з підвищеною чутливістю до алергенів (пилку, шерсті тварин, пилу).

Навіть якщо в людини немає хронічних недуг, перебування в середовищі з високим рівнем забруднення повітря чи регулярне вдихання агресивних хімічних речовин може підштовхнути до розвитку бронхоспазму.

Бронхоспазм, ларингоспазм та астма: в чому різниця?

Поняття бронхоспазму часто плутають з іншими патологічними станами, що теж впливають на процес дихання. Важливо розуміти, що ларингоспазм і астма хоч і мають певні спільні риси з бронхоспазмом, проте є різними явищами.

Ларингоспазм

Ларингоспазм — це раптове скорочення м’язів гортані, внаслідок чого голосові зв’язки можуть частково або повністю перекривати надходження повітря. Людина відчуває гостру нестачу повітря, при цьому її вдих чи видих можуть перериватися або зовсім не вдаватися. Хоча ларингоспазм виглядає і відчувається дуже страшно, він зазвичай триває недовго — до двох хвилин — і часто зникає сам по собі.

Астма

Астма — це хронічне запальне захворювання, основним механізмом якого є підвищена чутливість і реактивність дихальних шляхів. При астмі відбувається періодичне звуження бронхів, тобто виникає бронхоспазм. Утім, бронхоспазм може статися й у людей, які не мають астми: наприклад, при гострій алергічній реакції або під впливом сильного подразника. Якщо бронхоспазм повторюється часто і супроводжується стійкими запальними змінами, це може свідчити про наявність астми.

Причини і тригери бронхоспазму

Найбільш типовим приводом для епізоду бронхоспазму є астма. Втім, є низка інших причин, які можуть спричиняти звуження бронхів. Чутливість дихальних шляхів у кожної людини різна, й те, що викличе сильний спазм у однієї, може бути незначним подразником для іншої.

До найпоширеніших тригерів належать:

• Інфекції дихальних шляхів. Бактеріальні, вірусні чи грибкові інфекції можуть викликати запалення у бронхах, що призводить до надмірної реакції м’язів.
• Хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ). Тривале подразнення легень, наприклад через куріння, призводить до стійких пошкоджень дихальних шляхів і частих бронхоспазмів.
• Алергени. Пилок, пил, шерсть тварин, хімічні речовини та інші чинники можуть провокувати алергічну реакцію зі спазмом бронхів.
• Фізичне навантаження. У деяких людей спазм бронхів виникає після або під час інтенсивних вправ, особливо при диханні холодним повітрям.
• Хімічні подразники. Парфуми, ароматизатори, побутові засоби із сильним запахом, промислові викиди здатні викликати раптову реакцію бронхів.
• Куріння та вейпінг. Тютюновий дим і аерозолі електронних сигарет містять речовини, що подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів і підвищують ризик спазму.
• Загальний наркоз. У рідкісних випадках під дією анестезії розвивається бронхоспазм як небажана реакція організму.
• Парадоксальний бронхоспазм. Дуже рідкісний випадок, коли бронходилататори, що мають розширювати бронхи, навпаки, провокують їх сильніше звуження.

Симптоми бронхоспазму

Головна ознака бронхоспазму — гостре відчуття утрудненого дихання, ніби «не вистачає повітря». Проте цей стан може мати низку інших характерних проявів. Іноді вони з’являються поступово, але частіше — раптово, що й викликає паніку у пацієнтів.

Зазвичай бронхоспазм супроводжують:

• Стиснення в грудній клітці. Виникає відчуття, що у зоні бронхів щось «затиснуте» чи «здавлене».
• Свистяче дихання (віскінг). Через звужені бронхи повітря проходить із характерним свистом, який посилюється під час видиху.
• Кашель. Може бути сухим або з невеликою кількістю мокротиння.
• Втома та запаморочення. Недостатній рівень кисню в крові призводить до відчуття слабкості та іноді — до легких запаморочень.
• Задишка. Важко набрати повний вдих або до кінця видихнути, що особливо відчувається при фізичних зусиллях.

У разі різкого посилення симптомів, появи болю в грудях або кров’янистого мокротиння, необхідно негайно звернутися до лікарні, оскільки це може свідчити про важкі ускладнення.

Діагностика бронхоспазму

Щоб діагностувати бронхоспазм, лікар, як правило, проводить низку досліджень. Спочатку він збирає анамнез (історію хвороби) і вислуховує скарги пацієнта. Далі можуть знадобитися спеціалізовані тести, які допомагають визначити функціональний стан легень і ступінь їхнього ураження.

До поширених методів діагностики належать:

• Пульсоксиметрія. На палець руки або вухо надягають спеціальний датчик, який вимірює рівень насичення крові киснем (сатурацію). При звуженні бронхів цей показник часто знижується.
• Спірометрія. Пацієнт робить вдих і видихає повітря у прилад (спірометр). Це дає змогу оцінити швидкість видиху та об’єм легень, що важливо для виявлення бронхоспазму.
• Визначення легеневого об’єму. Додатково може проводитися спеціальний тест, аби з’ясувати, скільки повітря здатні утримувати легені.
• Дифузійна здатність легень. Оцінює, наскільки ефективно кисень переходить з альвеол у кров. При звуженні бронхів цей показник часто погіршується.
• Аналіз газів крові. Досліджують рівень кисню та вуглекислого газу, а також pH крові. При гострих нападах бронхоспазму вміст кисню знижується.
• Еукапнічна довільна гіпервентиляція. Тест призначають, щоб з’ясувати, чи є бронхоспазм результатом фізичних навантажень. Пацієнт вдихає суміш кисню й вуглекислого газу, що імітує стан під час тренувань.
• Рентген та КТ грудної клітки. Ці методи зображення допомагають виявити запальні процеси, пухлини або інші патології, що здатні спричиняти схожі симптоми.

Отримані результати дають змогу встановити точну причину та ступінь тяжкості бронхоспазму, а також підібрати оптимальний план лікування.

Лікування бронхоспазму

Терапія бронхоспазму передусім націлена на зняття гострої атаки й попередження рецидивів у майбутньому. Лікування може бути симптоматичним (усунути наявні прояви) та профілактичним (знизити ризик повторної появи спазму). Найчастіше застосовують медикаментозні засоби, які розширюють бронхи та знімають запалення.

Короткодіючі бронходилататори

Ці препарати зазвичай називають рятівними або екстреними, оскільки вони швидко (протягом кількох хвилин) розслабляють гладенькі м’язи бронхів і полегшують дихання. Ефект триває до шести годин. Найпоширеніший представник – сальбутамол (торгові назви: Вентолін, Саламол, Асталін). Здебільшого вони випускаються у формі інгаляторів або розчинів для небулайзерів.

Короткодіючі бронходилататори призначають пацієнтам для зняття раптових нападів. Якщо у вас уже є діагностований бронхоспазм, лікар обов’язково пропише такий засіб для екстрених ситуацій. Якщо напад виник вперше й під рукою немає інгалятора, необхідно якнайшвидше звернутися до відділення невідкладної допомоги.

Довготривалі бронходилататори

Мета препаратів із довгою дією — не так зняти напад негайно, як запобігти його повторенню в майбутньому. Вони починають діяти повільніше, ніж короткодіючі засоби, натомість ефект може тривати 12 годин або довше. До них належать:

• Сальметерол (торгові назви: Серевент, Серетид).
• Формотерол (торгові назви: Оксіс, Форадил, Симбікорт).
• Вилантерол (є у складі комбінованих препаратів, наприклад, Релвар Елліпта).

Антихолінергічні препарати

Ця група ліків блокує вплив ацетилхоліну на рецептори дихальних шляхів, що запобігає спазму бронхів. Вони поділяються на:

• Короткодіючі – іпратропій (Атровент) (часто комбінується з сальбутамолом у препараті Беродуал).
• Довготривалі – тіотропій (Спіолто, Спіріва), умеклідиній (Ануоро Елліпта), аклідиній (Брізхалер) (для профілактики).

Стероїди

Стероїдні препарати (глюкокортикостероїди) допомагають зменшити запалення у дихальних шляхах, що знижує ризик бронхоспазму та полегшує його перебіг. Вони можуть застосовуватися у таких формах:

• Інгаляційній (найчастіше при астмі) – беклометазон (Беклазон), будесонід (Пульмікорт), флутиказон (Фліксотид).
• Таблетованій – преднізолон, дексаметазон (при тяжких загостреннях).
• Внутрішньовенній – метилпреднізолон, гідрокортизон (у разі тяжких станів).

Самолікування стероїдами вкрай небезпечне, адже вони можуть мати серйозні побічні ефекти. Дозування та спосіб застосування має визначити лікар.

Домашні методи і профілактика

Не існує домашніх засобів, які могли б зупинити бронхоспазм після його початку. Для полегшення симптомів необхідний короткодіючий бронходилататор (наприклад, інгалятор). Якщо бронхоспазм був діагностований раніше, лікар, ймовірно, вже призначив відповідний препарат. Якщо ж напад трапився вперше і під рукою немає бронходилататора, слід негайно звернутися до найближчого медичного закладу.

Повністю запобігти бронхоспазму складно, особливо коли людина має хронічне захворювання легень. Проте є кроки, які зменшують частоту й інтенсивність нападів.

Насамперед важливо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо прийому призначених препаратів. Крім того, існують профілактичні заходи:

• Підтримка водного балансу. Вживання достатньої кількості рідини сприяє розрідженню мокротиння, полегшує відкашлювання та запобігає його накопиченню у бронхах.
• Відмова від куріння. Це стосується як традиційних сигарет, так і вейпінгу. Вони містять речовини, що подразнюють дихальні шляхи.
• Контроль алергенів. Якщо відомо про алергію на пил, пилок, шерсть тварин, слід максимально обмежити контакт із ними.
• Розминка перед фізичною активністю. Різкі та надмірні навантаження можуть провокувати бронхоспазм, особливо в холодну погоду.
• Актуальні щеплення. Вакцинація проти грипу та пневмококових інфекцій дозволяє знизити ймовірність серйозних ускладнень із боку легень.

Додатково можна розглянути дихальні вправи: деякі методи (наприклад, метод дихання Бутейка) можуть покращувати контроль над диханням і зміцнювати дихальні м’язи. Хоча вони не припинять напад, що вже розпочався, зате можуть скоротити кількість епізодів у перспективі.

Можливі ускладнення і коли звертатися до лікаря

Окремий епізод бронхоспазму зазвичай триває від кількох хвилин до кількох годин і минає після застосування бронходилататорів. Проте у разі частих нападів або якщо основне захворювання, що спричинило бронхоспазм, не лікується, симптоми можуть повторюватися протягом кількох днів чи навіть тижнів. У тяжких випадках сильне звуження бронхів може призвести до гострої гіпоксії (нестачі кисню), що порушує роботу серця, мозку та інших органів.

Терміново звертатися до лікаря необхідно, якщо:

• Ви відчуваєте наростаючу задишку, не можете відновити нормальне дихання.
• З’являються болі в грудях або кров’янисте мокротиння.
• Виникає запаморочення та відчуття, що от-от знепритомнієте.
• Бронхоспазм виник уперше, і ви не маєте призначеного лікарем інгалятора.

У таких ситуаціях не варто чекати на покращення стану самостійно: правильним рішенням буде виклик швидкої або звернення до найближчого відділення невідкладної допомоги. Своєчасна діагностика і лікування, у тому числі введення бронходилататорів, стероїдів або додаткового кисню, можуть урятувати життя й запобігти важким ускладненням.

Пилок бджолиний: користь для здоров’я, ризики та рекомендації

Бронхіальна астма

Сльозотеча: Що насправді намагається сказати ваше тіло?