Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції. Головною ознакою цього захворювання є поступова втрата пам’яті та когнітивних функцій.

Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції, що уражає понад 55 мільйонів людей у світі, згідно з даними ВООЗ. Головною ознакою цього неврологічного розладу є поступова втрата пам’яті та когнітивних здібностей. Люди стикаються з труднощами в мовленні, просторовій орієнтації, плануванні та прийнятті рішень. Початкові симптоми, такі як забудькуватість, можуть здаватися незначними, однак із часом вони поглиблюються, ускладнюючи повсякденне життя та вимагаючи сторонньої допомоги.

Захворювання вперше описав у 1906 році німецький психіатр Алоїс Альцгеймер. Дослідження показали, що хвороба спричинена накопиченням специфічних білків у мозку: бета-амілоїдних бляшок і тау-протеїнових клубків. Вони руйнують нейронні зв’язки, що призводить до загибелі клітин і зниження когнітивних функцій.

Незважаючи на невиліковність, сучасні методи лікування та догляду можуть уповільнити прогресування хвороби й покращити якість життя пацієнтів. До таких методів належать фармакотерапія, психосоціальна підтримка, програми реабілітації та когнітивні тренування. Окрім того, сучасні дослідження зосереджені на розробці препаратів, що впливають на механізми захворювання.

Що таке хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера належить до групи неврологічних розладів, спільною рисою яких є прогресуюче пошкодження нервових клітин та втрата зв’язків між ними. Основним механізмом вважається накопичення двох типів білкових структур у тканинах мозку:

• Бета-амілоїдні бляшки. Ці утвори локалізуються між нейронами та перешкоджають нормальній передачі нервових сигналів. Роль білка бета-амілоїду досі активно вивчають. Надмірне накопичення бета-амілоїду спричиняє запальні процеси, що призводять до пошкодження клітин мозку.
• Тау-протеїнові клубки. Ці аномальні скупчення формується безпосередньо всередині нервових клітин. Коли протеїни тау набувають патологічної структури, вони порушують систему транспортування речовин, необхідних для життєдіяльності нейронів.

Наслідком цих процесів є зменшення нейронних зв’язків і загибель клітин, що виявляється порушеннями пам’яті, поведінковими та мовленнєвими розладами. Людина може втрачати здатність керувати емоціями, правильно оцінювати ситуації, виконувати звичні дії. З плином часу настає необхідність у постійному сторонньому догляді.

Етапи хвороби Альцгеймера

Хоча кожна людина може по-своєму реагувати на хворобу, існує загальноприйнятий поділ її перебігу на кілька стадій. Ці стадії дають змогу лікарям, пацієнтам і їхнім родинам краще орієнтуватися, яких викликів очікувати і як планувати догляд та підтримку.

Легка стадія

Перші симптоми часто непомітні. Людина починає забувати недавні події, плутає розклад, може кілька разів запитувати про те саме. Часто з’являються проблеми з пошуком правильних слів у розмові, утруднення при оплаті рахунків чи виконанні завдань, що вимагають багатоетапних дій. Деякі люди на цьому етапі почуваються пригніченими чи дратівливими через усвідомлення, що з пам’яттю відбувається щось недобре. Проте, загалом, хворий ще може самостійно виконувати більшість повсякденних справ і зберігає відносну незалежність.

Помірна стадія

На цій стадії обсяг проблем із пам’яттю та мисленням розширюється. Людина може не впізнавати старих друзів або навіть родичів, забуває слова, плутає назви повсякденних предметів. Орієнтація у знайомих місцях ускладнюється, через що хворі починають губитися навіть у рідному районі. Часто додаються зміни в поведінці, такі як дратівливість, підозрілість, схильність до “ховання” речей або звинувачення оточуючих у крадіжках. Можливі галюцинації, тривожність, депресія. Хворі на цьому етапі переважно потребують допомоги сторонніх людей: не можуть повністю самі вести господарство, оплачувати комунальні послуги, планувати і приготувати їжу або вийти у місто без супроводу.

Тяжка стадія

Коли хвороба прогресує до тяжкої форми, страждає практично вся когнітивна сфера. Через значне зменшення клітин мозку людина перестає впізнавати рідних, втрачає здатність говорити, їсти й навіть рухатися без сторонньої допомоги. На цьому етапі організм хворого особливо вразливий до інфекцій, таких як пневмонія, оскільки опірність імунної системи падає, а базові функції часто порушені. Пацієнти можуть проводити весь день у ліжку, не контролюють фізіологічні потреби. Здебільшого на цьому етапі необхідний цілодобовий догляд.

Основні симптоми

Симптоми Альцгеймера можуть частково збігатися з проявами інших форм деменції, проте існують певні характерні риси, на які варто звернути увагу. Вони зазвичай наростають повільно, стаючи дедалі очевиднішими з плином часу.

• Проблеми з пам’яттю. Людина забуває нещодавні події: імена людей, адреси, місця, де поклала особисті речі. У розмові часто повторює те саме питання, іноді одразу після отримання відповіді.
• Утруднене мислення та ухвалення рішень. Навіть прості завдання, які раніше виконувалися швидко, можуть стати складними. Виникають труднощі з плануванням покупок, керуванням фінансами, приготуванням їжі.
• Зміни в поведінці та настрої. Дратівливість, перепади настрою, образливість, безпричинна тривожність чи підозрілість. У деяких випадках спостерігаються галюцинації, марення, нав’язливі ідеї.
• Дезорієнтація у просторі та часі. Пацієнти починають плутати дні тижня, забувати, де вони перебувають, важко згадують, як дістатися додому з найближчого магазину.
• Труднощі з мовленням і розумінням. У людини виникають паузи в розмові через пошук потрібних слів, вона може неправильно називати предмети або не розуміти, що їй говорять.
• Порушення зорово-просторової орієнтації. Це проявляється у падіннях, проблемах з одяганням (наприклад, неправильна орієнтація речей), труднощах під час читання чи визначення відстані до об’єктів.

Звісно, окремі з цих ознак час від часу можуть виникати в будь-якої людини, особливо через стрес або перевтому. Приводом для серйозного занепокоєння вважають комплекс повторюваних симптомів, що не зникають з часом, а лише поглиблюються. Якщо виникають сумніви, варто порадитися з неврологом або геріатром, які зможуть провести необхідні обстеження й тести для уточнення стану.

Чим хвороба Альцгеймера відрізняється від деменції

Для кращого розуміння хвороби Альцгеймера важливо відрізняти її від інших типів деменції. Термін “деменція” загалом описує стан, коли внаслідок пошкодження клітин мозку зменшуються когнітивні функції. Окрім Альцгеймера, відомі також: судинна деменція, деменція з тільцями Леві, лобно-скронева деменція та інші. Вони можуть мати різні первинні причини, але в більшості випадків призводять до подібних клінічних проявів: зниження пам’яті, мислення та пристосувальних можливостей організму. Утім, саме Альцгеймера вважають найбільш поширеною й детально вивченою формою деменції.

На відміну від гострих неврологічних порушень, як-от інсульт, розвиток хвороби Альцгеймера триває роками. Деякі люди роками не підозрюють про початок патологічних змін, адже початкові симптоми можуть здаватися незначними. Тому лікарі закликають бути пильними до себе та близьких: повторювані випадки забудькуватості, складнощі з підбором слів або дезорієнтація в знайомому місці — вагомі причини звернутися до профільного спеціаліста, наприклад до невролога або геріатра.

Причини та фактори ризику

Якщо говорити про першопричини хвороби Альцгеймера, то повної ясності в науковців поки що немає. Проте виділяють кілька факторів, які підвищують ймовірність розвитку цього розладу. Частину з них не можна змінити, але деякі піддаються корекції за допомогою здорових звичок та адекватного лікування супутніх станів.

Незмінні фактори:

• Вік. Основний чинник ризику, адже переважна більшість випадків виявляється в людей старших 65 років.
• Спадковість. Наявність найближчих родичів, у яких діагностували Альцгеймер, може збільшувати ймовірність розвитку хвороби.
• Генетична схильність. Відомі окремі рідкісні мутації (наприклад, у генах APP, PSEN1, PSEN2), що призводять до сімейних форм хвороби Альцгеймера. Також один з важливих генетичних маркерів — APOE4.

Модифіковані фактори:

• Куріння та зловживання алкоголем. Токсична дія шкідливих речовин може пошкоджувати судини й нервові клітини.
• Погана фізична форма. Надмірна вага, низька рухова активність і незбалансований раціон часто пов’язані з порушеннями кровообігу та метаболізму.
• Серцево-судинні захворювання та діабет. Підвищений тиск, атеросклероз, цукровий діабет впливають на якість кровопостачання мозку.
• Недостатні інтелектуальні навантаження. Відсутність розумових викликів, таких як читання, розгадування головоломок, гра на музичних інструментах, може прискорювати когнітивний спад.

Діагностика

Виявлення хвороби на ранніх стадіях є ключем до успішнішого контролю симптомів. Проте визначення Альцгеймера не завжди є простим завданням, оскільки ранні ознаки можуть нагадувати звичайну забудькуватість або ознаки перевтоми. Сучасна діагностика передбачає поєднання кількох методів:

• Клінічне оцінювання. Лікар (здебільшого невролог чи геріатр) аналізує скарги хворого й опитує родичів, щоб дізнатися про розлади пам’яті, мислення, поведінки та тривалість цих змін.
• Нейропсихологічні тести. Існують стандартизовані методики, що дають змогу об’єктивно оцінити рівень інтелектуальних функцій, пам’ять, увагу, мову. Серед них тест Mini-Mental State Examination (MMSE) і Montreal Cognitive Assessment (MoCA).
• Візуалізаційні дослідження. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) та комп’ютерна томографія (КТ) допомагають виключити інші причини деменції (новоутворення, наслідки інсульту) та виявити характерні зміни об’єму мозкової тканини. Новітні технології позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) здатні показати рівень накопичення бета-амілоїду. —
• Лабораторні аналізи. Застосовуються для виключення інших розладів, що можуть впливати на когнітивні функції (хвороби щитоподібної залози, анемія, дефіцит вітамінів).
• Генетичне тестування. Проводиться не всім пацієнтам, а лише тим, у кого є підозра на сімейні форми Альцгеймера або наявні близькі родичі з раннім початком хвороби.

Використання комбінації цих методів дає змогу лікарю встановити чи підтвердити діагноз. Рання діагностика дозволяє швидше розпочати необхідне лікування та корекцію способу життя, щоб уповільнити перебіг хвороби й зберегти незалежність людини якомога довше.

Лікування та підтримка

Незважаючи на те, що сучасна медицина не пропонує повного вилікування, існують підходи, здатні істотно покращити якість життя пацієнтів із хворобою Альцгеймера та їхніх близьких. Вибір терапії залежить від стадії та тяжкості симптомів, наявності інших захворювань і загального стану людини.

Медикаменти для полегшення симптомів

Основні ліки для хвороби Альцгеймера — інгібітори холінестерази (галантамін, ривастигмін, донепезил) і мемантин. Інгібітори підвищують рівень ацетилхоліну, покращуючи пам’ять, увагу та мовлення. Мемантин регулює дію глутамату, стабілізуючи стан на середніх і тяжких стадіях.

Ці препарати не лікують хворобу, але полегшують когнітивні та поведінкові симптоми. Інгібітори ефективні на початкових етапах, тоді як мемантин використовується пізніше. Побічні ефекти можуть включати нудоту, запаморочення чи безсоння.

У випадках агресії, депресії або галюцинацій призначаються антидепресанти чи антипсихотики. Лікування підбирається індивідуально, із регулярним наглядом лікаря.

Новітні препарати, які впливають на механізм захворювання

Сучасні препарати, як-от леканемаб, донанемаб і адуканумаб, спрямовані на зменшення накопичення бета-амілоїду в мозку — ключового чинника хвороби Альцгеймера. У клінічних випробуваннях деякі з них показали уповільнення прогресування захворювання. Проте ці ліки потребують подальших досліджень, оскільки можуть викликати побічні ефекти, зокрема запалення мозку або мікрокрововиливи.

Їх поява є значним проривом у лікуванні, адже вони впливають на причину захворювання, а не лише полегшують симптоми. У майбутньому вдосконалені препарати можуть стати ефективнішими й безпечнішими, відкриваючи нові можливості для боротьби з цією хворобою.

Поведінкова та психологічна підтримка

Психотерапевтичні та поведінкові методи є важливим доповненням до медикаментозного лікування. Вони допомагають хворим зберігати відчуття контролю над життям, адаптуватися в соціумі та покращувати емоційний стан. Ефективними є методи “орієнтації у реальності”, які стимулюють згадувати важливі дати, імена та події, а також “терапія спогадами”, що включає перегляд фотографій і розповіді про минуле. Ці підходи підтримують когнітивні функції та зменшують тривогу, сприяючи більшій стабільності та комфорту пацієнта.

Створення безпечного середовища

Через порушення пам’яті та просторової орієнтації людина може наражатися на ризики: забудовувати плиту, губитися за межами дому, ставати жертвою нещасних випадків. Тому родичам і опікунам варто приділити увагу безпеці: прибрати зайві меблі, закривати двері на додаткові замки, розміщувати інформаційні записки про те, де лежать речі, які ліки і коли приймати. Рекомендовано також складати розпорядок дня, щоб мінімізувати стресові ситуації та непередбачуваність.

Фізична активність і реабілітація

Фізична активність позитивно впливає на перебіг хвороби Альцгеймера, покращуючи кровообіг у мозку, підтримуючи м’язовий тонус і сприяючи покращенню настрою. Прості види активності, як-от гімнастика, ходьба, танці, йога чи плавання, є корисними, якщо їх адаптувати до можливостей пацієнта.

Дослідження підтверджують, що регулярні фізичні вправи можуть уповільнювати прогресування когнітивних порушень, сприяючи кращій координації та зниженню рівня тривожності. Навіть невеликі, але регулярні навантаження допомагають покращити якість життя хворих.

Профілактика та здоровий спосіб життя

Хоча хворобу Альцгеймера неможливо повністю запобігти, здоровий спосіб життя значно знижує ризик її розвитку. Середземноморська дієта, багата на овочі, фрукти, рибу, оливкову олію та горіхи, покращує судинну систему, зменшує запалення й допомагає контролювати вагу.

Фізична активність підтримує мозковий кровообіг і зміцнює серцево-судинну систему. Регулярні прогулянки, плавання або йога не лише зміцнюють тіло, а й уповільнюють когнітивний спад.

Розумові тренування, як-от читання, гра на музичних інструментах чи вивчення нових мов, стимулюють формування нейронних зв’язків. Це допомагає мозку адаптуватися до вікових змін.

Соціальна взаємодія також відіграє ключову роль. Спілкування з друзями, участь у волонтерських проєктах або культурних заходах підтримують когнітивну "гнучкість" і зменшують ризик депресії, яка може прискорити погіршення пам’яті.

Профілактика хвороби Альцгеймера ґрунтується на поєднанні фізичної активності, збалансованого харчування, інтелектуальних викликів і соціальної активності. Це дозволяє зберегти ясність розуму й покращує якість життя навіть у похилому віці.

Життя з хворобою Альцгеймера та поради з догляду

Коли Альцгеймер торкається конкретної родини, виникає потреба в організації правильного догляду та психологічної підтримки не лише для хворого, а й для близьких. Людина може ставати розгубленою, агресивною, недовірливою або надмірно емоційною, що вимагає терпіння і толерантності.

Декілька порад, які часто дають фахівці:

• Прагніть до структурованості. Розклад дня, який повторюється з мінімальними змінами, зменшує тривожність. Хворі, що орієнтуються на чіткі дії (прокинутися, умиватися, снідати, гуляти тощо), краще контролюють власні реакції.
• Будьте уважними в спілкуванні. Сповільніть темп розмови, використовуйте прості речення, уникайте емоційного тиску. Запитуйте про щось одне, давайте час на обдумування відповіді.
• Залучайте пацієнта до посильної діяльності. Легкі хатні справи чи елементарне приготування їжі під наглядом допомагають людині відчувати себе корисною.
• Зберігайте звичні речі на видному місці. Ключі, гаманець, документи — все, що важливо, має бути розташоване в одному місці. Етикетки чи наклейки з підписами на шафах або шухлядах теж допомагають.
• Звертайтеся по допомогу до фахівців. Консультації з неврологом, геріатром, психологом чи психотерапевтом дають змогу розробити індивідуальну програму догляду. Якщо стан важкий, може знадобитися доглядальна особа або розміщення в спеціалізованому закладі.

Не менш важливо, щоб ті, хто доглядає за хворою людиною, не забували й про власне здоров’я та психічну рівновагу. Постійний стрес та емоційне навантаження можуть призвести до “синдрому вигорання” і навіть до депресії у доглядальників. Тому рекомендується шукати групи підтримки, спілкуватися з іншими родинами, які мають подібний досвід, ділитися переживаннями з фахівцями.

Нові перспективи в лікуванні та дослідженнях

Останнім часом вчені активно працюють над удосконаленням методів ранньої діагностики хвороби Альцгеймера. Розробляються біомаркери, що дозволяють виявляти захворювання ще до появи перших симптомів. Сучасні методи, як-от ПЕТ-сканування, вже дають змогу оцінити накопичення амілоїду та тау-протеїнів у мозку. Крім того, перспективними є аналізи крові, які здатні виявляти специфічні білки, пов’язані з дегенеративними процесами, на ранніх етапах.

Поява препаратів, спрямованих на усунення бета-амілоїдних бляшок, таких як вакцини або антитіла, стала важливою подією у сфері лікування. Хоча випробування цих методів ще тривають, і вони мають певні побічні ефекти, ці розробки відкривають шлях до корекції базових механізмів хвороби.

Дослідження в галузі нейротехнологій також пропонують нові можливості. Мозкова стимуляція та використання штучного інтелекту для реабілітації відкривають перспективи у підтримці та відновленні когнітивних функцій. Такі інновації можуть бути корисними не тільки для пацієнтів із хворобою Альцгеймера, а й для профілактики деменції серед інших груп ризику.

Попри виклики, зусилля науковців дають підстави сподіватися на значний прогрес у лікуванні. Поєднання ранньої діагностики, цілеспрямованих препаратів і комплексної профілактики може суттєво знизити тягар цієї хвороби для пацієнтів і суспільства.