Ожиріння — це надмір жиру в тілі, який може впливати на всі сфери життя. Воно часто підвищує ризик тяжких хвороб і знижує рівень фізичного та емоційного благополуччя.
Ожиріння – це не просто зайва вага, а серйозна проблема, що впливає на здоров’я і якість життя. Воно підвищує ризик серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу, порушень роботи печінки, нирок та суглобів. Набір надмірної маси тіла може бути пов’язаний із неправильним харчуванням, низькою фізичною активністю, гормональними збоями або прийомом певних ліків.
Що таке ожиріння
Ожиріння — це стан, коли в організмі накопичується надмірна кількість жирової тканини, що негативно впливає на здоров’я та обмежує повсякденну активність людини. Це не просто естетична проблема, а хронічне захворювання, яке може призвести до серйозних порушень роботи організму. Люди з ожирінням мають вищий ризик розвитку серцево-судинних хвороб, діабету 2 типу, уражень печінки, суглобів, а також психоемоційних розладів.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) [джерело], у 2022 році 2,5 мільярда дорослих у світі мали надмірну масу тіла, з них 890 мільйонів страждали на ожиріння. У тій самій доповіді зазначено, що 43% дорослих мали надлишкову вагу, а 16% мали ожиріння. Серед дітей і підлітків 5–19 років понад 390 мільйонів мали зайву вагу, з них 160 мільйонів – ожиріння.
Ожиріння може мати різний ступінь вираженості: від помірного збільшення жирової маси до важких форм, що ускладнюють нормальне функціонування організму. У сучасному світі ця проблема стосується не лише країн із високим рівнем доходу, а й багатьох регіонів із середнім і низьким рівнем доходу, де раніше вона не була поширеною.
Багато людей помилково вважають, що ожиріння – це виключно наслідок переїдання. Насправді його розвиток залежить від багатьох факторів: генетики, гормональних змін, способу життя, емоційного стану, прийому певних ліків. Це комплексна проблема, яка потребує індивідуального підходу в лікуванні та загальних змін у суспільстві для створення умов, що сприяють здоровому способу життя.
Симптоми та критерії діагностики
Ожиріння не викликає болю чи висипу, тому його діагностують за допомогою вимірювань і розрахунків. Основний метод — визначення індексу маси тіла (ІМТ). Він розраховується як маса тіла у кілограмах, поділена на зріст у метрах, піднесений до квадрату. Якщо ІМТ становить 30 і більше, це вважається ожирінням.
Медичні фахівці виділяють три класи ожиріння:
- ІМТ 30–34,9 — ожиріння першого класу.
- ІМТ 35–39,9 — ожиріння другого класу.
- ІМТ 40 і вище — ожиріння третього класу.
Окрім ІМТ, важливим показником є окружність талії. Якщо вона перевищує 89 см у жінок або 102 см у чоловіків, зростає ризик серцево-судинних хвороб і діабету 2 типу.
Читайте:
Індекс маси тіла (ІМТ)Індекс маси тіла (ІМТ або BMI) - це показник, який широко використовується для оцінки співвідношення між масою т...
Для точнішої оцінки складу тіла лікарі можуть застосовувати:
- Біоімпедансний аналіз — вимірює співвідношення жирової, м’язової та кісткової тканини.
- Рентгенівську денситометрію — оцінює кількість жирових відкладень і щільність кісток.
- Аналізи крові — допомагають виявити порушення обміну речовин, рівень глюкози та ліпідів.
Діагностика ожиріння має комплексний характер, адже кількість жиру в організмі важливо оцінювати разом із загальним станом здоров’я та можливими супутніми захворюваннями.
Причини ожиріння
Ожиріння виникає через сукупність різних факторів, які можуть впливати на організм одночасно. Це не завжди тільки переїдання. На розвиток надлишкової ваги впливають спадковість, спосіб життя, рівень фізичної активності, емоційний стан, а також деякі хвороби та ліки.
Харчові звички
У сучасному світі люди споживають багато висококалорійної їжі, зокрема продуктів із великим вмістом цукру, насичених жирів і штучних добавок. До цього додається надмірне вживання напівфабрикатів, фастфуду та солодких газованих напоїв.
Крім складу їжі, важливе значення мають розміри порцій. Якщо організм отримує більше калорій, ніж витрачає, зайва енергія відкладається у вигляді жиру. При цьому переїдання може бути не тільки результатом поганих звичок, а й відповіддю організму на стрес або недосипання.
Генетична схильність
Дослідження показали, що деякі гени можуть впливати на обмін речовин, апетит і процес накопичення жиру. Якщо в сім’ї є випадки ожиріння, ризик його розвитку у наступних поколінь підвищується.
Однак спадковість — це не вирок. Генетична схильність може лише збільшувати ймовірність появи зайвої ваги, але спосіб життя відіграє вирішальну роль. Регулярна фізична активність і збалансоване харчування допомагають контролювати масу тіла навіть при генетичній схильності.
Малорухливий спосіб життя
Люди стали значно менше рухатися: сидяча робота, довгі години за комп’ютером і телевізором, відсутність активних прогулянок або спорту. Через це тіло витрачає мало енергії, і калорії, які надходять із їжею, не спалюються, а накопичуються у вигляді жиру.
Навіть незначне збільшення щоденної активності, наприклад ходьба замість поїздок на транспорті, заняття спортом кілька разів на тиждень, може допомогти сповільнити або зупинити набір зайвої ваги.
Недостатній сон
Сон безпосередньо впливає на гормональну систему організму. Якщо людина спить менше семи годин, рівень гормону голоду (греліну) зростає, а гормон ситості (лептин) знижується. Через це апетит збільшується, і виникає бажання їсти більше, особливо солодку та жирну їжу.
Хронічне недосипання також впливає на рівень стресу, що додатково сприяє збільшенню ваги. Регулярний і якісний сон допомагає нормалізувати обмін речовин і підтримувати стабільну масу тіла.
Стрес та емоційні чинники
Психологічний стан людини тісно пов’язаний із харчовими звичками. Стрес, тривога, депресія можуть провокувати переїдання. Багато людей вживають їжу не через фізичний голод, а як спосіб отримати емоційний комфорт.
У стресових ситуаціях в організмі підвищується рівень кортизолу – гормону, який сприяє накопиченню жиру, особливо в ділянці живота. Емоційне переїдання зазвичай пов’язане з вживанням висококалорійної їжі, що призводить до швидкого набору ваги.
Медикаментозні впливи
Деякі препарати можуть впливати на масу тіла, викликаючи її збільшення. До таких ліків належать:
- антидепресанти та стабілізатори настрою
- стероїдні препарати
- деякі ліки для лікування діабету
- бета-блокатори (для контролю артеріального тиску).
Якщо лікарські засоби викликають набір ваги, не варто самостійно припиняти їх прийом. Важливо обговорити це питання з лікарем, який може підібрати альтернативу або порадити зміни в способі життя для мінімізації побічного ефекту.
Гормональні та медичні причини
Деякі захворювання можуть призводити до порушень обміну речовин і накопичення жиру. Наприклад, при синдромі полікістозних яєчників, гіпотиреозі (зниженій функції щитоподібної залози) та інсулінорезистентності можуть спостерігатися труднощі з регуляцією маси тіла.
Також зайва вага часто пов’язана з віковими змінами в організмі. З віком обмін речовин сповільнюється, і якщо харчові звички не змінюються, людина може почати набирати вагу.
Ожиріння має багато причин, і часто вони поєднуються. Для ефективного контролю ваги важливо розібратися, що саме стало тригером набору зайвих кілограмів, і працювати над виправленням ситуації комплексно.
Ускладнення та наслідки
Ожиріння впливає на роботу всього організму. Надлишковий жир накопичується не тільки під шкірою, а й навколо внутрішніх органів, що ускладнює їхню роботу. Це може призводити до порушень обміну речовин, зміни гормонального балансу та розвитку хронічних захворювань.
Серцево-судинні проблеми
Люди з ожирінням мають вищий ризик серцевих і судинних хвороб. Вони можуть стикатися з:
- Артеріальною гіпертензією – зайва вага збільшує навантаження на судини та серце, підвищуючи кров’яний тиск.
- Ішемічною хворобою серця – накопичення жиру може призводити до звуження судин, що підвищує ризик серцевого нападу.
- Інсультом – надмірна маса тіла сприяє утворенню тромбів, які можуть закупорювати судини головного мозку.
Цукровий діабет 2 типу
При ожирінні клітини стають менш чутливими до інсуліну, через що рівень цукру в крові зростає. Це може призвести до діабету 2 типу, який вимагає постійного контролю і може спричинити ускладнення, такі як проблеми з нирками, зором і судинами.
Захворювання печінки
Жир може накопичуватися в печінці, викликаючи неалкогольну жирову хворобу печінки. Це може спричинити запалення (стеатогепатит), а в тяжких випадках – цироз, коли печінка поступово перестає нормально працювати.
Порушення роботи нирок
Ожиріння часто супроводжується підвищеним тиском і діабетом – обидва стани шкодять ниркам. З часом це може призвести до хронічної хвороби нирок, що значно ускладнює очищення крові від токсинів.
Проблеми зі сном
Люди з ожирінням часто страждають на апное уві сні. Це стан, коли під час сну дихальні шляхи частково або повністю перекриваються, викликаючи короткочасні зупинки дихання. Це може призводити до недосипання, хронічної втоми та підвищеного ризику серцевих хвороб.
Захворювання суглобів
Зайва вага збільшує навантаження на опорно-руховий апарат. Найчастіше страждають коліна, тазостегнові суглоби і спина. Це може призводити до:
- Остеоартриту – хронічного захворювання суглобів, яке викликає біль і знижує рухливість.
- Болю у спині – надмірна маса тіла створює додатковий тиск на хребет.
Підвищений ризик деяких видів раку
Дослідження показують, що ожиріння пов’язане з вищим ризиком розвитку певних видів раку, зокрема:
- раку товстого кишківника
- раку молочної залози (особливо після менопаузи)
- раку ендометрія (слизової оболонки матки)
- раку нирок та підшлункової залози.
Причиною може бути хронічне запалення, яке викликають жирові клітини, а також порушення гормонального балансу.
Проблеми з фертильністю
Ожиріння може порушувати гормональний баланс, що впливає на репродуктивну систему. У жінок воно може спричинити нерегулярні менструації, труднощі із зачаттям, підвищений ризик ускладнень під час вагітності. У чоловіків ожиріння може знижувати рівень тестостерону і погіршувати якість сперми.
Вплив на психічне здоров’я
Ожиріння може негативно впливати не лише на фізичний стан, а й на емоційне самопочуття. Воно може викликати:
- Зниження самооцінки – через незадоволеність зовнішністю або труднощі з фізичною активністю.
- Депресію – люди з ожирінням частіше страждають на депресивні стани.
- Соціальну ізоляцію – проблеми зі здоров’ям або невпевненість у собі можуть зменшувати бажання брати участь у суспільному житті.
Оскільки ожиріння впливає на всі системи організму, важливо не тільки лікувати його наслідки, але й працювати над запобіганням зайвій вазі.
Діагностика та обстеження
Щоб визначити наявність ожиріння та його можливий вплив на організм, лікар проводить комплексне обстеження. Основний підхід включає вимірювання, лабораторні аналізи та, за потреби, додаткові інструментальні методи.
Вимірювання основних показників
Перший крок у діагностиці — оцінка співвідношення ваги та зросту. Для цього використовують:
- Індекс маси тіла (ІМТ) – розраховується як маса тіла (у кг), поділена на зріст (у м²). ІМТ понад 30 вказує на ожиріння.
- Окружність талії – якщо вона перевищує 89 см у жінок і 102 см у чоловіків, зростає ризик серцево-судинних захворювань і діабету 2 типу.
- Співвідношення талії до стегон – допомагає оцінити тип ожиріння (центральне чи периферійне) та потенційні ризики для здоров’я.
Лабораторні аналізи
Щоб оцінити, як надмірна маса тіла впливає на обмін речовин, лікар може призначити:
- Рівень глюкози в крові – допомагає виявити діабет або переддіабетний стан.
- Глікозильований гемоглобін (HbA1c) – показує середній рівень цукру в крові за останні три місяці.
- Ліпідний профіль – визначає рівень холестерину та тригліцеридів, що допомагає оцінити ризик серцевих хвороб.
- Гормональні аналізи – дослідження гормонів щитоподібної залози, інсуліну, кортизолу, лептину можуть виявити ендокринні причини ожиріння.
- Функціональні проби печінки – показують, чи є ознаки жирової хвороби печінки.
Аналіз складу тіла
Детальніша оцінка структури тіла допомагає визначити, чи справді вага зростає через жир, а не за рахунок м’язів чи набряків. Для цього застосовують:
- Біоімпедансний аналіз – пропускає слабкий електричний струм через тіло, щоб оцінити кількість жирової, м’язової та кісткової тканини.
- Рентгенівська денситометрія (DXA) – точний метод, що визначає не лише склад тіла, а й щільність кісток.
Інструментальні дослідження
Якщо є підозри на супутні захворювання, можуть призначити додаткові методи обстеження:
- УЗД черевної порожнини – дозволяє оцінити стан печінки, нирок, підшлункової залози.
- Кардіограма та УЗД серця – допомагають визначити, чи є зміни в роботі серця через підвищене навантаження.
- Полісомнографія – дослідження, яке використовують при підозрі на апное уві сні.
Оцінка способу життя
Лікар обов’язково запитує про звички, які можуть впливати на вагу, зокрема:
- Щоденний раціон і харчові звички.
- Рівень фізичної активності.
- Режим сну та відпочинку.
- Рівень стресу та емоційний стан.
- Наявність супутніх захворювань і прийом ліків.
Якщо є підозра, що зайва вага пов’язана з психологічними проблемами, такими як емоційне переїдання або депресія, лікар може порекомендувати консультацію психолога чи психотерапевта.
Комплексна діагностика допомагає не тільки підтвердити факт ожиріння, а й визначити його причини, супутні ризики та вибрати правильну тактику лікування.
Лікування та управління ожирінням
Ожиріння потребує комплексного підходу, оскільки воно може мати різні причини та впливати на організм по-різному. Для ефективного зниження маси тіла зазвичай поєднують корекцію харчування, фізичну активність, психологічну підтримку, а в деяких випадках — медикаментозну терапію або хірургічне втручання.
Зміна харчування
Раціональне харчування — один із ключових методів боротьби з ожирінням. Воно має не лише зменшувати калорійність, а й бути збалансованим за складом.
Основні принципи здорового харчування:
- збільшення кількості овочів і фруктів у раціоні
- вживання нежирного м’яса, риби, бобових як джерела білка
- перевага цільнозернових продуктів замість рафінованих круп і хліба
- обмеження споживання цукру, солодких напоїв і перероблених продуктів
- дотримання водного балансу (не менше 1,5–2 л води на день).
Дієтологи часто рекомендують плани харчування, що сприяють зниженню ваги без стресу для організму, наприклад, середземноморську дієту або DASH-дієту. Головне — уникати суворих обмежень і знаходити комфортний режим харчування, який можна дотримуватися довгостроково.
Фізична активність
Регулярний рух допомагає не тільки спалювати калорії, а й покращує роботу серця, легенів, зміцнює м’язи та кістки. ВООЗ рекомендує щонайменше 150 хвилин аеробних вправ середньої інтенсивності або 75 хвилин високої інтенсивності на тиждень.
Рекомендовані види активності:
- ходьба (навіть 30 хвилин на день дають ефект)
- легкий біг або плавання
- йога чи пілатес для покращення гнучкості й м’язового тонусу
- силові тренування для підтримки м’язової маси.
Людям із тяжкими формами ожиріння варто починати з мінімальних навантажень, таких як щоденні піші прогулянки, і поступово збільшувати їх інтенсивність.
Психологічна підтримка
Ожиріння часто пов’язане зі стресом, емоційними переживаннями та порушеннями харчової поведінки. У таких випадках важливо працювати не лише над зміною раціону, а й над ментальним здоров’ям.
Методи психологічної допомоги включають:
- консультації з психологом або психотерапевтом
- когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) для корекції харчових звичок
- участь у групах підтримки
- навчання технікам управління стресом.
Люди, які працюють над своїм емоційним станом, частіше досягають успіху у схудненні, оскільки уникають неконтрольованого переїдання на фоні стресу чи тривожності.
Медикаментозна терапія
У деяких випадках лікар може рекомендувати препарати для зниження ваги. Вони не замінюють правильне харчування та фізичну активність, але можуть допомогти контролювати апетит або зменшити всмоктування жирів у кишківнику.
Серед найбільш поширених препаратів для лікування ожиріння:
- Орлістат (Xenical) – блокує ферменти, які розщеплюють жири, тому частина жиру виводиться з організму без засвоєння.
- Ліраглутид (Saxenda) – впливає на центри насичення в мозку, зменшуючи апетит.
- Семаглутид (Ozempic, Wegovy) – імітує дію гормону GLP-1, що знижує апетит і уповільнює спорожнення шлунка, допомагаючи зменшити споживання їжі.
Варто пам’ятати, що медикаментозне лікування має побічні ефекти і призначається лише за рекомендацією лікаря після ретельної оцінки стану здоров’я пацієнта.
Баріатрична хірургія
Якщо ІМТ перевищує 40 або інші методи не дали результату, можливий варіант хірургічного втручання. Баріатрична хірургія змінює будову шлунка або кишківника, що допомагає зменшити кількість їжі, яку людина може споживати, або знизити засвоєння калорій.
Основні методи:
- Рукавна гастректомія – видаляється частина шлунка, що зменшує його об’єм і вироблення гормону голоду греліну.
- Бандажування шлунка – встановлюється спеціальне кільце, що обмежує об’єм шлунка.
- Шлункове шунтування – частина шлунка та тонкого кишківника вимикається з процесу травлення, зменшуючи всмоктування калорій.
Баріатричні операції дають значний ефект, але вимагають серйозної підготовки та довгострокового спостереження за пацієнтом.
Ефективне лікування ожиріння базується на комплексному підході: зміни способу життя, корекції харчування, підвищення фізичної активності та, якщо потрібно, додаткової медичної допомоги. Важливо знайти метод, який підходить саме людині та дозволяє підтримувати здорову вагу в довгостроковій перспективі.
Профілактика
Набагато простіше не допустити появи зайвої ваги, ніж потім боротися з нею. Хороша профілактика включає:
- Регулярне збалансоване харчування. Краще менше, але частіше, з основою з овочів, фруктів, повноцінних білків і корисних жирів.
- Достатня активність. Не обов’язково ходити в спортзал. Можна робити ранкову гімнастику, більше гуляти або їздити на велосипеді.
- Контроль стресу. Вчіться розслаблятися без допомоги їжі. Іноді допомагають техніки дихання, медитація, спілкування з друзями.
- Якісний сон. Намагайтеся спати не менше семи годин. Відпочинок відновлює баланс гормонів, які відповідають за апетит.
- Регулярні обстеження. Якщо ви маєте спадкову схильність або вже помітили, що стрімко набираєте вагу, краще вчасно порадитися з лікарем.
Прогноз
Ожиріння підвищує ризик розвитку серйозних захворювань, але це не означає, що у кожної людини обов’язково виникнуть ускладнення. Своєчасна корекція способу життя, зниження ваги та підтримка здорових звичок значно зменшують ризики та покращують загальне самопочуття.
Навіть незначне схуднення на 5–10% від загальної маси тіла вже може мати позитивний вплив на організм:
- знижується артеріальний тиск, що зменшує навантаження на серце і судини
- покращується чутливість до інсуліну, що допомагає контролювати рівень цукру в крові
- знижується рівень холестерину та тригліцеридів, що сприяє зменшенню ризику серцево-судинних захворювань
- зменшуються больові відчуття у суглобах, оскільки знижується навантаження на опорно-рухову систему
- поліпшується якість сну, зменшується ризик апное уві сні
- підвищується рівень енергії та загальний життєвий тонус.
Незалежно від того, наскільки складним здається процес схуднення, навіть невеликі зміни можуть мати значний позитивний ефект для здоров'я і самопочуття. Важливо не лише досягти зниження ваги, а й підтримувати його в довгостроковій перспективі.
Поширені питання
- Як швидко можна безпечно схуднути?
Зазвичай лікарі радять втрачати не більше 0,5–1 кг на тиждень. Швидкі дієти часто призводять до повернення скинутої ваги, бо організм сприймає стрімке схуднення як стрес. - Чому після схуднення маса тіла швидко повертається?
Тіло намагається зберегти запаси, якщо вважало попередню вагу “нормою”. Коли ви припиняєте дотримуватися зміненого харчування і знову починаєте переїдати, вага повертається. - Чи допоможе тільки фітнес без дієти?
Фізична активність дуже корисна. Але якщо людина одночасно споживає забагато калорій, прогрес буде мінімальним. Найкраще поєднувати збалансоване харчування з рухами. - Чи можна “вилікуватися” від ожиріння лише таблетками?
Таблетки без змін способу життя зазвичай не дають довготривалого результату. Медикаменти можуть зменшити апетит чи знизити всмоктування жирів, але головне — їсти розумно і більше рухатися.
Як уникнути повторного набору ваги
Багато людей думають, що робота над собою закінчується, коли вони досягають бажаних цифр на вагах. Та ожиріння є хронічним станом. Щоби зберегти результати, слід продовжувати:
- Стежити за тим, що і скільки ви їсте.
- Зберігати активність. Навіть короткі щоденні прогулянки корисні, якщо робити їх регулярно.
- Уникати сильних стресів або вчитися з ними справлятися без переїдання.
- Спати достатню кількість годин. Недосип швидко провокує голод.
- Зважуватися або заміряти талію принаймні раз на тиждень, щоб помітити зміни на початковому етапі.
Якщо ви відчуваєте, що починаєте втрачати контроль, краще одразу звернутися до фахівця або повернутися до плану харчування і спортивних занять.
Підсумок
Ожиріння — це не просто зайві кілограми, а стан, який може зашкодити здоров’ю. На щастя, правильне харчування, регулярний рух, емоційна підтримка і, якщо треба, медикаменти чи операція здатні змінити ситуацію. Головне — робити кроки назустріч собі і поступово вбудовувати здорові звички в повсякденне життя. Такий підхід допоможе зберегти не лише оптимальну вагу, а й відчуття впевненості й легкості на довгі роки.