Колоректальний рак – один із найпоширеніших і водночас підступних видів онкології, оскільки може довго розвиватися без симптомів. Вчасна діагностика суттєво підвищує шанси на успішне лікування.

Колоректальний рак об’єднує в собі злоякісні утворення, що виникають у товстому кишечнику. Ця патологія належить до найбільш поширених онкозахворювань у світі, і хоча вона може розвинутися у будь-якому віці, частіше зустрічається після 50 років. Сучасна медицина розглядає рак ободової та прямої кишки як складну взаємодію спадкових чинників і способу життя. Досягнення у сфері скринінгу дозволяють виявити проблему на ранніх етапах, а інноваційні методи лікування дають шанс уповільнити або зупинити прогресування хвороби. Розуміння сутності цієї патології сприяє прийняттю виважених рішень і своєчасному зверненню до лікаря, що є критично важливим для збереження здоров’я та життя.

Що таке колоректальний рак?

Колоректальний рак — це злоякісне новоутворення, яке розвивається в товстому кишечнику. До цієї частини травної системи входять ободова кишка, яка має довжину приблизно 150 см, і пряма кишка, що завершує кишечник перед анусом. Основне завдання цих органів — всмоктування води, формування калових мас і їхнє виведення з організму.

У більш ніж 90% випадків колоректальний рак представлений аденокарциномами — пухлинами, що утворюються в залозистих клітинах слизової оболонки. Найчастіше рак починається з поліпів — невеликих доброякісних утворень, які можуть роками залишатися безсимптомними. Однак з часом деякі з них можуть перетворитися на злоякісні пухлини. У більшості випадків цей процес займає близько 10 років, тому видалення поліпів на ранніх стадіях є ефективним способом профілактики.

Рак ободової та прямої кишки розвивається поступово, проходячи кілька стадій. Чим раніше його виявити, тим більші шанси на успішне лікування. Також важливе місце виникнення пухлини: рак прямої кишки часто поширюється на сусідні органи швидше, ніж пухлини, що виникають у верхніх відділах товстого кишечника.

Симптоми колоректального раку

Колоректальний рак на ранніх стадіях зазвичай не викликає жодних проявів, тому хвороба може довго залишатися непоміченою. Багато людей звертаються до лікаря лише тоді, коли пухлина починає активно розвиватися й викликати дискомфорт. Проте є кілька важливих симптомів, на які варто звернути увагу:

• Зміна випорожнень: часті закрепи або діарея, чергування цих станів, зміна форми калових мас (вони можуть ставати надто вузькими або стрічкоподібними).
• Відчуття неповного випорожнення: навіть після дефекації людині здається, що вона не звільнила кишечник повністю.
• Наявність крові у калі: це може бути яскраво-червона кров у калі або темніша (змінена) кров, що вказує на кровотечу в більш високо розташованих відділах кишечника.
• Біль та спазми: болісні відчуття в животі, здуття, дискомфорт.
• Зниження рівня гемоглобіну: прихована кровотеча може призвести до анемії, а відтак до хронічної втоми та слабкості.
• Незрозуміла втрата ваги: людина може втрачати кілограми без зміни раціону чи способу життя.

Будь-який із цих симптомів не обов’язково свідчить про рак, проте слугує приводом для невідкладного візиту до лікаря. Часто саме через подібні прояви вдається вчасно пройти обстеження й виявити ранній, потенційно виліковний стан.

Причини та фактори ризику

Колоректальний рак виникає через поєднання генетичних факторів і зовнішніх впливів, пов’язаних зі способом життя. У деяких людей хвороба розвивається через успадковані мутації, які значно підвищують ризик. Проте в більшості випадків провокуючими факторами є нездорові звички та особливості харчування.

Фактори ризику, які можна змінити

• Ожиріння та надлишкова вага: особливо небезпечне накопичення жиру в ділянці живота, що впливає на гормональний баланс і запальні процеси в організмі.
• Малорухливий спосіб життя: недостатня фізична активність уповільнює обмін речовин і роботу кишечника, що може сприяти розвитку пухлин.
• Надмірне споживання червоного та обробленого м’яса: регулярне вживання яловичини, свинини, ковбас, сосисок та копчених продуктів підвищує ризик злоякісних змін у кишечнику.
• Куріння: канцерогенні речовини тютюну сприяють мутаціям клітин не тільки в легенях, а й у кишечнику.
• Алкоголь: регулярне споживання великих доз спиртного підвищує ризик онкопроцесів у травній системі.
• Цукровий діабет 2 типу: підвищений рівень інсуліну й глюкози в крові створює умови для швидшого росту пухлинних клітин.

Фактори ризику, які не можна змінити

• Вік: після 50 років ризик колоректального раку зростає. Однак захворювання дедалі частіше виявляють і в молодших людей.
• Сімейний анамнез: наявність у родині випадків раку ободової чи прямої кишки або поліпів збільшує ймовірність розвитку хвороби.
• Запальні захворювання кишечника: хвороба Крона та виразковий коліт можуть провокувати злоякісні зміни в слизовій оболонці кишечника.
• Спадкові синдроми: деякі генетичні мутації, як-от синдром Лінча, суттєво підвищують ризик колоректального раку.

Навіть якщо є кілька факторів ризику, це не означає, що рак обов’язково розвинеться. Проте усунення змінюваних чинників і проходження регулярного скринінгу допомагає значно знизити ймовірність захворювання.

Синдром Лінча

У деяких людей колоректальний рак розвивається через спадкові генетичні мутації, які передаються з покоління в покоління. Одним із найпоширеніших спадкових синдромів, що значно підвищують ризик цієї хвороби, є синдром Лінча. Люди з цією мутацією мають до 80% ризику розвитку раку ободової та прямої кишки протягом життя.

Для жінок синдром Лінча також значно збільшує ймовірність раку ендометрія (до 60%). Крім того, він може бути пов’язаний із раком шлунка, яєчників, тонкої кишки, сечовидільної системи, печінки, жовчних шляхів і навіть деяких видів шкірного раку.

Якщо в родині вже були випадки колоректального раку у молодому віці, лікар може порадити пройти генетичне тестування, щоб перевірити наявність цього синдрому. Виявлення мутації дозволяє почати регулярні обстеження ще до появи симптомів, що значно знижує ризик пропустити початок злоякісного процесу.

Діагностика

Методи виявлення колоректального раку умовно поділяються на скринінгові та такі, що застосовують уже за наявності симптомів або підозри на пухлину. Вчасна діагностика суттєво покращує прогнози, адже дає змогу виявити рак до появи клінічних проявів або у період, коли пухлина ще локалізована в товщі слизової.

Основні інструменти скринінгу

• Аналіз калу на приховану кров. Виявляє навіть незначні домішки крові, що можуть свідчити про поліпи чи пухлину.
• Аналіз калу на аномальну ДНК пухлинних клітин. Цей метод може підказати наявність мутацій, притаманних злоякісним утворенням.
• Рідинна біопсія (аналіз крові). Дозволяє виявити сліди пухлинних клітин чи їхніх продуктів у крові.

Якщо результати скринінгових методів виявляються позитивними або якщо в людини вже є підозрілі симптоми, наступним кроком зазвичай стає колоноскопія. Це ендоскопічне дослідження, коли тонка трубка з камерою вводиться через пряму кишку у просвіт товстого кишечника. Під час процедури лікар може не тільки оглянути внутрішню поверхню кишки, а й видалити поліпи або взяти зразок тканини (біопсію) для подальшого мікроскопічного дослідження.

Додаткові методи діагностики

• Сигмоскопія: коротший варіант колоноскопії, оглядає переважно сигмоподібну й пряму кишку.
• Віртуальна колоноскопія (КТ-колонографія): візуалізація за допомогою комп’ютерного томографа. Менш інвазивна, проте при виявленні підозрілих ділянок усе одно потрібна звичайна колоноскопія для біопсії.
• Цифрове ректальне обстеження: лікар пальпує (обмацує) пряму кишку рукою у рукавичці для виявлення пухлинних утворень.

Після підтвердження наявності ракових клітин за допомогою біопсії проводять подальші обстеження (КТ, МРТ, ПЕТ-КТ, рентген) для визначення поширеності процесу.

Стадії колоректального раку

Встановлення стадії раку ободової та прямої кишки допомагає визначити, наскільки далеко зайшов патологічний процес, чи залучені лімфовузли та інші органи. Розрізняють п’ять ключових стадій, від 0 до IV. Нульова стадія вказує на наявність ракових клітин лише у поверхневому шарі слизової, тоді як IV стадія означає віддалені метастази.

Для визначення стадії фахівці використовують:

• Комп’ютерну томографію (КТ) органів черевної порожнини, тазу, а інколи й грудної клітки.
• Магнітно-резонансну томографію (МРТ), особливо ефективну в оцінюванні змін у прямій кишці та тазових структурах.
• ПЕТ-КТ (позитронно-емісійну томографію) для виявлення активних метаболічних вогнищ, де є пухлинна тканина.
• Рентген, зокрема грудної клітки, для виключення метастазів у легені.
• Біопсію лімфовузлів, якщо під час операції чи за допомогою інших методів виявляють збільшені вузли.

Чим нижча стадія, тим більше шансів на успішне лікування. Коли рак обмежений стінкою кишки й не перейшов на лімфовузли, показники виживаності суттєво вищі. Навпаки, у разі віддалених метастазів (наприклад, у печінку чи легені) лікування є складнішим і тривалішим.

Прогноз

Прогноз при колоректальному раку залежить від своєчасності виявлення. Якщо захворювання діагностувати на локальній стадії, коли пухлина ще не вийшла за межі кишки або прямої кишки, то п’ятирічне виживання перевищує 90 відсотків. Проте статистика свідчить, що лише третина хворих звертається на цьому етапі.

При виявленні пухлини, яка вже встигла поширитися на інші органи (печінку, легені тощо), показник виживання знижується приблизно до 16 відсотків. Ще один аспект — можливість рецидиву. Навіть після успішного хірургічного втручання чи інших методів терапії рак може повернутися.

Дослідження від 2023 року показало, що майже у 16 відсотків людей, які пройшли лікування, рак відновлюється протягом п’яти років. Це робить вкрай важливими регулярні перевірки (колоноскопія, аналізи крові на онкомаркери, візуалізація за допомогою КТ), аби вчасно виявити можливий рецидив або нові поліпи.

Методи лікування та медикаменти

Лікування раку ободової та прямої кишки зазвичай є комплексним і може включати хірургічне втручання, променеву терапію та/або медикаментозне лікування. Вибір конкретної схеми залежить від стадії, локалізації пухлини, загального стану пацієнта й наявності супутніх захворювань.

Хірургічне втручання

Оперативне лікування часто є першим вибором при ранніх стадіях колоректального раку. Існують різні підходи:

• Видалення поліпів під час колоноскопії (поліпектомія), якщо пухлина мінімальна й розташована в межах слизового шару.
• Резекція частини ободової або прямої кишки із захопленням безпечних країв тканини. Потім, за можливості, кінці кишки з’єднують.
• Формування стоми (колостоми) — отвору на передній черевній стінці. Це може бути тимчасове рішення під час загоєння після операції або довготривале, якщо низько розташована пухлина не дає можливості зберегти природний шлях випорожнення.

Променева терапія

Застосування радіації спрямоване на знищення або скорочення числа ракових клітин. Метод частіше призначають пацієнтам із пухлиною прямої кишки, оскільки ця анатомічна зона близька до тазових структур, і локальне опромінення може бути дуже ефективним. Променева терапія може призначатися:

• До операції (неоад’ювантна) для зменшення розмірів пухлини й покращення шансів на успішне хірургічне втручання.
• Після операції (ад’ювантна) для знищення залишкових ракових клітин і зниження ризику рецидиву.

Медикаментозне лікування

Коли мова йде про пухлину, що вже поширилася за межі кишечника або є висока ймовірність поширення, широко застосовують системну терапію.

Хіміотерапія

Це медикаменти, що впливають на ракові клітини, зупиняючи їх розмноження. Для лікування колоректального раку доступні такі препарати:

• Фторурацил — антиметаболіт, що перешкоджає синтезу ДНК у ракових клітинах.
• Капецитабін — пероральний препарат, що метаболізується в організмі до фторурацилу.
• Оксаліплатин — платиновий комплекс, який викликає загибель пухлинних клітин.
• Іринотекан — інгібітор топоізомерази I, що запобігає розмноженню ракових клітин.

Ці препарати можуть використовуватися як окремо, так і в комбінаціях, залежно від конкретного випадку та рекомендацій лікаря.

Таргетна терапія

Таргетні препарати націлені на специфічні молекули, що сприяють росту та виживанню ракових клітин. В Україні застосовуються:

• Бевацизумаб — моноклональне антитіло, що інгібує судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF), перешкоджаючи утворенню нових судин у пухлині.
• Цетуксимаб — моноклональне антитіло, що блокує рецептор епідермального фактора росту (EGFR), гальмуючи ріст пухлинних клітин.
• Панітумумаб — інше антитіло проти EGFR, що використовується при метастатичному колоректальному раку.

Призначення таргетної терапії залежить від молекулярно-генетичних характеристик пухлини та визначається після відповідних досліджень.

Імунотерапія

Імунотерапія спрямована на активацію імунної системи пацієнта для боротьби з раком. В Україні доступні:

• Ніволумаб — інгібітор контрольних точок, що підсилює імунну відповідь проти пухлини.
• Пембролізумаб — інший інгібітор контрольних точок, що використовується при певних генетичних підтипах колоректального раку.

Вибір імунотерапії залежить від індивідуальних особливостей пухлини та пацієнта.

Важливо зазначити, що доступність конкретних препаратів може змінюватися з часом. Тому пацієнтам рекомендується консультуватися з онкологом та перевіряти актуальний перелік доступних ліків, наприклад, на сайті Національного інституту раку України або через сервіс "Є-ліки".

Профілактика

Неможливо повністю гарантувати, що людина не захворіє на колоректальний рак, адже існують спадкові та інші неконтрольовані чинники. Водночас дотримання певних рекомендацій може істотно знизити ризик.

Поради щодо профілактики:

• Відмовитися від куріння, адже канцерогенні речовини тютюну впливають не тільки на легені, а й на інші органи.
• Контролювати масу тіла та зменшити об’єм талії.
• Збільшити фізичну активність: регулярні прогулянки, біг, плавання чи заняття фітнесом покращують метаболізм і знижують ризики.
• Обмежити вживання алкоголю, надаючи перевагу помірності.
• Збалансувати раціон, скорочуючи кількість червоного та обробленого м’яса на користь овочів, фруктів, риби й цільнозернових продуктів.
• Проходити регулярні скринінгові обстеження. У більшості рекомендацій йдеться про необхідність починати колоноскопію з 45 років для осіб із середнім ризиком. Проте за наявності додаткових чинників ризику (спадковість, запальні хвороби кишки) варто робити це раніше.
• Деяким людям лікарі рекомендують низькі дози аспірину упродовж 5–10 років, оскільки він має певний протизапальний і протипухлинний ефект. Однак це питання завжди вирішують індивідуально, адже аспірин має і побічні дії, зокрема підвищений ризик кровотеч.

Ускладнення

Колоректальний рак може розвиватися поступово, але без належної уваги ризики ускладнень зростають. Найчастіше виникають:

• Кровотеча в травному тракті, що призводить до зниження рівня гемоглобіну (анемії) й хронічної втоми.
• Непрохідність кишечника через блокування просвіту пухлиною, яка збільшується. Це вимагає невідкладного хірургічного втручання.
• Перфорація (прорив) стінки кишки, особливо якщо пухлина некрозується або ускладнена виразками.
• Метастазування: ракові клітини можуть потрапляти в лімфу або кров і осідати в інших органах, найчастіше в печінці, але також у легенях, мозку та інших частинах тіла. При ураженні печінки може розвинутися жовтяниця, при ураженні легень — дихальна недостатність тощо.
• Порушення випорожнень (нетримання калу, пронос) після операції або через ураження прямої кишки. Іноді такі зміни зберігаються тривалий час і вимагають спеціальної реабілітації.

У разі колостоми виникає додаткова необхідність у навчанні пацієнта користуватися стомічним мішком, правильно доглядати за стомою та шкірою навколо неї. За допомогою медичних працівників можна освоїти техніки, що полегшують адаптацію до нових умов життя.

Пов’язані стани

Деякі хвороби та стани організму збільшують ймовірність колоректального раку. Передусім це стосується:

• Запальних захворювань кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт). Якщо людина живе з такими діагнозами понад вісім років, їй рекомендують частіші колоноскопії (як правило, кожні один-два роки), щоби не пропустити злоякісне переродження тканин.
• Цукрового діабету 2 типу, особливо за умови високих рівнів інсуліну та глюкози. Є припущення, що надмірна кількість інсуліну може стимулювати ріст потенційно злоякісних клітин.
• Ожиріння. Деякі дослідники вважають, що гормональний баланс при надмірній масі тіла сприяє розвитку передракових змін. Окрім того, люди з ожирінням часто ведуть малорухливий спосіб життя, а це додатковий фактор ризику.

Перераховані стани не визначають стовідсоткову ймовірність розвитку онкопроцесу, проте означають необхідність більш ретельного медичного нагляду.

Аткінс-дієта

Цукровий діабет: що потрібно знати

Нічний пот може бути ознакою раку