Спазми товстої кишки – це мимовільні скорочення м’язів, які можуть викликати раптовий біль, зміну випорожнень і загальне дискомфортне відчуття в животі. Вони часто пов’язані з харчовими факторами, стресом чи хронічними захворюваннями.

Спазми товстої кишки можуть виникати в будь-якому віці, але найчастіше люди звертають на них увагу в дорослому періоді, коли починають докладніше стежити за станом травної системи. Ці спазми, так звані «судоми» або «корчі» в животі, часто переходять у біль, здатний спричинити зміни випорожнень (закреп, діарея чи обидва варіанти). Водночас з’являється відчуття розпирання чи здуття, що посилює дискомфорт. У багатьох людей до цих симптомів можуть долучатися і психологічні фактори, такі як підвищена тривожність, хвилювання за власне здоров’я чи стресові стани, що загострюють прояви спазмів.

У деяких випадках біль може бути швидким і гострим, у інших – більш тривалим та ниючим. Причини варіюються від вживання неякісної або подразливої їжі до хронічних патологій, зокрема синдрому подразненого кишечника (СПК) чи запальних захворювань кишечника. Незважаючи на поширеність цього симптому, чимало людей не поспішають із візитом до лікаря, покладаючись на домашні засоби чи вважаючи спазми тимчасовими. Проте при повторюваних або сильних симптомах бажано звернутися до фахівця, щоб визначити справжню причину та отримати рекомендації щодо лікування.

Огляд

Спазми товстої кишки – це раптові, нерегулярні скорочення м’язового шару кишечника, що часто супроводжуються болем чи дискомфортом у животі. Для розуміння цього процесу варто згадати, що товста кишка – фінішна ділянка травної системи, де з перетравлених залишків їжі формується кал. М’язові скорочення кишки зазвичай відбуваються ритмічно, просуваючи кал далі. Однак коли м’язи починають скорочуватися хаотично та занадто інтенсивно, це й призводить до спазмів. Причинами можуть бути короткочасні збої на рівні нервової регуляції або ж будь-які подразливі чинники, які змушують кишечник реагувати надміру активно.

Іноді спазми виникають на тлі гострого інфекційного захворювання, наприклад, кишкової інфекції вірусної чи бактеріальної природи. У таких випадках їх може супроводжувати температура, загальна слабкість, нудота чи блювання. Частина людей відчуває проблему епізодично, приміром, якщо з’їла їжу, що не підходить організму. Однак у тих, хто має хронічні захворювання, спазми можуть повторюватися регулярно і потребувати більш уважного підходу, включно з діагностикою, лікуванням та корекцією способу життя.

Як відчуваються спазми

Спазми можуть бути мимовільними судомами, які «скручують» живіт. Люди часто описують їх як короткі, але інтенсивні поштовхи чи «ударами» зсередини. Дискомфорт зазвичай зосереджений у лівій нижній частині живота, де розташована сигмоподібна кишка, але може виникати і праворуч або навіть охоплювати весь живіт. Одні відчувають легкий біль, що швидко зникає, а інші можуть потерпати від тривалих ниючих болів.

Спазми можуть супроводжуватися різноманітними симптомами, зокрема:

• Запором, коли кишечник «застигає» і кал не просувається далі.
• Вздуттям живота, що виникає через затримку газів або порушений рух кишкових мас.
• Раптовим позивом до випорожнення, коли спазматичні скорочення, навпаки, підштовхують кал до виходу занадто швидко.
• Діареєю, бо їжа не встигає належно обробитися і всотатися.
• Появою слизу в калі, що може бути одним із захисних механізмів організму при хронічному подразненні або запаленні слизової оболонки.

Деякі люди описують дискомфорт не лише як біль, а й як відчуття «нетравлення», коли шлунок та кишечник перебувають у стані постійного подразнення. Також може виникати відчуття постійної важкості чи переповненості навіть після невеликої порції їжі. Усе це сильно впливає на самопочуття й працездатність, особливо коли спазми повторюються регулярно.

Що означає «спастична кишка»

Термін «спастична кишка» часто вживають як синонім синдрому подразненого кишечника (СПК). Хоча не кожен, хто має СПК, страждає від виражених спазмів, це один із найпоширеніших симптомів цього стану. СПК вважають функціональним розладом, бо під час обстежень не завжди вдається знайти очевидні причини запалення чи структурні зміни в кишечнику. Натомість вважається, що при СПК кишка стає надзвичайно чутливою до звичайних подразників – їжі, гормональних коливань, емоційного стану.

Спастична кишка може виявлятися трьома основними формами: з переважанням діареї, з переважанням закрепів або з чергуванням обох типів випорожнень. Характерно, що симптоми можуть посилюватися в моменти стресу чи під час хвилювання. Люди зі СПК часто помічають, що нервове напруження «віддається» в кишечнику різким болем чи терміновою потребою відвідати туалет. Водночас за відсутності явних стрес-факторів ознаки можуть частково або повністю зникати. Циклічність і мінливість симптоматики – один із ключових показників наявності «спастичної кишки».

Можливі причини

Спазми товстої кишки часто викликані поєднанням факторів, які діють як каталізатори надмірної реакції м’язів кишечника:

• Харчові фактори. Непереносимість певних продуктів (наприклад, лактози, фруктози чи глютену) або гостра їжа, смажене, надмірне споживання газованих напоїв чи алкоголю можуть стати тригером.
• Хронічні розлади травлення, насамперед СПК, але також запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) чи дивертикуліт.
• Інфекції. Гострі кишкові інфекції – бактеріальні, вірусні, паразитарні – можуть спричиняти сильні спазми, що супроводжуються блюванням, діареєю та підвищеною температурою.
• Стрес та психоемоційні чинники. Нейронні зв’язки між мозком і кишкою настільки тісні, що підвищена тривожність, емоційне напруження або депресія можуть посилювати спазми.
• Гормональні зміни. Жінки помічають, що в певні періоди циклу (часто перед менструацією чи під час неї) кишка працює інакше, що може призвести до посилення болю.
• Ендометріоз (у жінок). Якщо ендометріальна тканина розростається в ділянці кишечника, це може супроводжуватися болями та спазмами.
• Мікробіом. Порушення балансу мікроорганізмів у кишечнику (дисбактеріоз) може призвести до збільшення газоутворення, запалення та спазмів.

Звичайно, у кожної людини спрацьовує свій власний комплекс причин, який і визначає, чому саме цей симптом набуває такого вираженого характеру. Іноді проблема стосується переважно харчових звичок і швидко минає, якщо усунути негативний чинник. Проте бувають ситуації, коли потрібний комплексний підхід, починаючи від діагностики хронічних захворювань до зміни способу життя.

Лікування

Лікування спазмів товстої кишки часто починається з корекції повсякденних звичок. Цей підхід дає змогу мінімізувати вплив подразників і посилити природну здатність організму до відновлення:

• Зміна харчування. Елімінаційні дієти дозволяють визначити, на які саме продукти організм реагує спазмами. Часто рекомендують дієту з низьким вмістом FODMAP, що обмежує певні групи вуглеводів (лактозу, фруктозу, поліоли), які важко перетравлюються й можуть спричинити здуття та біль.
• Достатнє вживання клітковини. Рослинні волокна допомагають нормалізувати перистальтику, але слід обирати тип клітковини, що не подразнює кишечник. Комусь краще підходять розчинні волокна (овес, насіння льону), тоді як нерозчинні (пшениця, висівки) можуть провокувати здуття.
• Питний режим. Вода допомагає калу залишатися м’яким і полегшує його виведення, а також сприяє відновленню оптимального середовища в кишечнику.
• Помірне фізичне навантаження. Регулярні піші прогулянки, легкий біг чи плавання покращують кровообіг у черевній порожнині та допомагають полегшити спазми.
• Керування стресом. Йога, медитація, психологічна підтримка, техніки дихання – усе це допомагає зняти нервову напругу та зменшити реактивність кишечника.
• Трав'яні засоби та пробіотики. Чай із м’ятою перцевою, ромашкою, фенхелем або спеціальні капсули можуть знімати спазми завдяки своїм заспокійливим і протизапальним властивостям. Пробіотики допомагають відновити баланс корисної мікрофлори.
• Інтервальне голодування. Короткі періоди без їжі (зокрема відмова від пізньої вечері та раннього сніданку) дають кишці «перепочити» й відновитись.

Коли немедикаментозні заходи не приносять полегшення або ж симптоми дуже сильні, лікар може призначити певні лікарські засоби. Серед них:

• Спазмолітики. Ці препарати блокують рецептори, що відповідають за скорочення гладкої мускулатури кишечника, знижуючи силу та частоту спазмів.
• Антидіарейні засоби, якщо головна проблема – часті випорожнення.
• Проносні препарати за наявності важких закрепів, які не піддаються корекції дієтою.
• Антибіотики при виявленні патогенних бактерій або ознак бактеріального перенаселення кишечника (SIBO).
• Засоби, що впливають на центральну нервову систему, наприклад, низькі дози деяких антидепресантів, аби зняти підвищену чутливість кишки до нервових імпульсів.

Загалом, тактика лікування залежить від виявлених причин і тяжкості клінічної картини. Важливо, щоб людина навчилася відстежувати власні симптоми та співвідносити їх із подіями свого життя (харчуванням, стресами, фізичною активністю), щоб вчасно вносити необхідні корективи.

Коли звертатися до лікаря

Якщо спазми трапляються рідко й швидко минають, зазвичай досить змінити режим харчування чи зменшити стресове навантаження. Однак існують ситуації, коли консультація з лікарем необхідна обов’язково:

• Спазми супроводжуються появою крові в калі, виразним болем, що не минає протягом кількох днів.
• Є різке схуднення, втрата апетиту, сильна слабкість.
• Температура тіла підвищена, з’явилися симптоми інтоксикації (нудота, блювання, запаморочення).
• Спазми повторюються протягом тривалого часу та заважають повсякденному життю.
• Є підозра на хронічне запальне захворювання чи наявність складної патології (наприклад, дивертикуліт, ендометріоз, онкологічні процеси).
• Домашні засоби та зміна раціону не приносять покращення.

Звернувшись до спеціаліста, людина може отримати комплексну оцінку стану організму: від лабораторних аналізів крові, сечі й калу до інструментальних методів дослідження (колоноскопія, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія). Правильний діагноз дозволить підібрати найбільш дієве лікування, а також зорієнтуватися щодо профілактики можливих ускладнень. Адже не завжди те, що здається легким функціональним розладом, справді таким є.