Депресія: все, що потрібно знати

Депресія широко розглядається як провідна причина інвалідності в усьому світі, про що свідчать дані Всесвітньої організації охорони здоров’я. Вона здатна торкнутися людини в будь-якому віці, незалежно від статі чи соціального статусу. Поширеність цього розладу в суспільстві досить висока: за даними деяких досліджень, у майже 11% пацієнтів, які звертаються до лікаря, виявляють ознаки депресії. Головна складність полягає в тому, що, на відміну від короткочасних погіршень настрою, депресивний стан не минає сам собою; він потребує усвідомлення, своєчасного втручання та комплексного підходу до лікування.

Що таке депресія

Депресія є розладом настрою, який триває далі, ніж звичайна печаль чи розгубленість, зумовлені складними життєвими обставинами. У цьому стані людина може відчувати безпорадність, пустоту, глибокий песимізм і втрату інтересу до занять, які раніше приносили радість. Важливо розрізняти поняття «депресивного епізоду» та «поганого настрою»: якщо короткочасне пригнічення може минутися при розв’язанні певної проблеми чи за сприятливих змін у житті, депресія зберігається, навіть коли обставини начебто покращуються.

До того ж депресивний розлад має свої біологічні основи: у мозку відбуваються зміни в рівні нейромедіаторів (серотонін, норадреналін, дофамін). Це частково пояснює, чому людина не може «просто взяти себе в руки» чи «розвіятися», і чому ліки й психотерапія можуть ефективно впливати на її стан. Депресія розвивається поступово або ж виникає раптово; іноді їй передують важкі події, а іноді очевидних причин немає. Утім, у всіх випадках йдеться про стійке порушення емоційної сфери.

Найпоширеніший різновид депресії — великий депресивний розлад. Цей діагноз характеризується низкою симптомів, що тривають щонайменше два тижні. Проте депресія в цілому може тривати місяцями та навіть роками, періодично відступаючи й повертаючись знову. Така циклічність робить її особливо небезпечною для повсякденного функціонування.

Чи можна вилікувати депресію

Депресія — це не простуда, яку можна швидко «пережити» або вилікувати однією пігулкою. Це складне захворювання, яке має багато причин, різні прояви та індивідуальний перебіг. Універсального способу, який підходить усім, не існує. Але це не означає, що нічого не допомагає. Навпаки — при правильному підході депресія добре піддається лікуванню.

Комусь допомагають насамперед ліки, комусь — розмовна терапія, а найкращий результат часто дає поєднання обох методів. Додатково важливими є звички: здоровий сон, збалансоване харчування, фізична активність, спокійне оточення. Усе це не просто «поради», а реальні речі, які впливають на хімічні процеси в мозку й знижують ризик рецидиву.

Багато людей після лікування повертаються до звичного життя. Проте важливо пам’ятати: навіть якщо симптоми зникли, депресія може повернутися. Вона часто має хвилеподібний характер. Тому ранні ознаки — наприклад, втома, апатія, зниження інтересу до життя — не варто ігнорувати.

Критично важливо не припиняти лікування одразу після покращення. Навіть якщо здається, що «все вже добре», різке припинення прийому ліків або завершення терапії без рекомендації фахівця може призвести до швидкого повернення симптомів. Поступове завершення лікування під наглядом лікаря допомагає не лише закріпити результат, а й навчитися справлятися з майбутніми труднощами. Адже справжнє одужання — це не тільки зникнення симптомів, а й повернення внутрішньої стійкості.

Типи депресії

Депресивні розлади різняться за тривалістю, глибиною симптомів і специфікою виникнення. Розглянемо найпоширеніші форми:

• Великий депресивний розлад. Для нього характерні стійкий пригнічений настрій, відсутність інтересу до улюблених занять, втома, негативні думки, розлади харчування та сну. Період симптомів триває щонайменше два тижні, хоча хвороба часто має набагато триваліший перебіг.
• Персистентний депресивний розлад. Відомий також як дистимія, є хронічною формою депресії, яка може тривати роками. Симптоми часто менш виражені, ніж при великій депресії, але їхня тривалість робить цей розлад украй виснажливим.
• Післяпологова депресія. Виникає після народження дитини. Її не варто плутати з післяпологовою «тугою», що зазвичай триває кілька тижнів і пов’язана з гормональними змінами. Післяпологова депресія набагато серйозніша, може тривати місяцями або роками і впливає не лише на матір, а й на взаємодію з немовлям.
• Депресія із сезонним характером. Раніше відома як сезонний афективний розлад. Здебільшого виникає восени та взимку, коли світловий день коротший, і поліпшується навесні чи влітку. Типовим є підвищена сонливість, вживання більшої кількості вуглеводів, а також загальна апатія.

Симптоми депресії

Ознаки депресії охоплюють цілу низку емоційних, когнітивних і фізичних проявів, які не можна звести лише до «смутку». Для правильної діагностики та розуміння стану важливо звернути увагу на такі можливі симптоми:

• стійкий пригнічений настрій, безпричинна туга або відчуття пустоти
• втрата інтересу до занять, які раніше були приємними (ангедонія)
• зміни в апетиті та коливання маси тіла (як зменшення, так і збільшення)
• проблеми зі сном, зокрема безсоння або надмірна сонливість
• зниження енергії, хронічна втома, брак сил на буденні речі
• відчуття провини, сорому, нікчемності чи неадекватної самооцінки
• труднощі з концентрацією, запам’ятовуванням і прийняттям рішень
• сповільнені або, навпаки, надмірно збуджені рухи чи мова
• тривога, неспокій, дратівливість
• періодичні думки про смерть, суїцидальні уявлення чи спроби.

Щоб поставити діагноз «великий депресивний розлад», лікар чи психотерапевт зазвичай орієнтується на критерії, що передбачають наявність щонайменше п’яти симптомів із цього переліку протягом двох і більше тижнів. Окрім того, необхідно виключити інші можливі причини (наприклад, проблеми зі щитоподібною залозою чи побічну дію деяких медикаментів), які можуть призвести до подібних станів.

Особливості прояву у різних груп населення

Депресія може з’являтися в будь-якому віці та в представників усіх соціальних прошарків. Проте різні категорії людей можуть мати свої характерні риси перебігу, симптомів та можливі особливості реагування на лікування.

Жінки

У жінок депресія діагностується майже вдвічі частіше, ніж у чоловіків. Однією з причин такої статистики вважають те, що жінки частіше звертаються по допомогу й мають менше бар’єрів для відвертої розмови про психологічний стан. Окрім цього, певні гормональні чинники, зокрема під час вагітності, після пологів або в період менопаузи, можуть посилювати схильність до депресивних епізодів. Також варто враховувати ризик розвитку післяпологової депресії, яка нерідко залишається не діагностованою вчасно, якщо жінка не звертається до психіатра чи психолога при перших ознаках погіршення настрою й працездатності.

Чоловіки

Чоловіки здебільшого рідше говорять про свої емоційні труднощі й можуть воліти вирішувати проблеми самостійно, що призводить до запізнілої діагностики депресії. Статистика вказує, що чоловіки нерідко намагаються «заглушити» прояви депресії вживанням алкоголю або ризикованою поведінкою. Також вони можуть виказувати гнів, дратівливість або навіть агресивну поведінку, не усвідомлюючи, що справжня причина криється саме у депресивному стані. Нерідко оточення сприймає таку поведінку як «проблеми з характером», пропускаючи той факт, що це симптоми емоційного розладу, що потребує терапевтичної уваги.

Діти

Симптоми депресії в дітей можуть маскуватися під поведінкові чи когнітивні труднощі. Вони часто стають плаксивими, дратівливими, відмовляються від улюблених ігор і спілкування з однолітками. Діагностику ускладнює те, що маленьким дітям важко вербалізувати, що саме вони відчувають: замість слів вони проявляють надмірну чутливість або, навпаки, агресію. Підлітки, які зіткнулися з депресією, можуть різко змінювати модель поведінки, почуватися нікому не потрібними, втрачати інтерес до навчання і друзів. Нерідко депресія в цьому віці супроводжується ризиком самоушкоджувальної поведінки та суїцидальних думок.

Маргіналізовані групи

Деякі дослідження свідчать, що в афроамериканців депресія може мати нижчий відсоток діагностики, проте тривати хронічніше порівняно з білим населенням. Це може бути пов’язано з обмеженим доступом до медичних послуг, стигматизацією психічних розладів і меншою кількістю звернень до фахівців. Аналогічні труднощі виникають і серед інших маргіналізованих спільнот, де є культуральні чи соціальні бар’єри, які ускладнюють виявлення та належне лікування депресії. У таких групах часто простежується вищий ризик хронічного перебігу через брак стабільної підтримки та системної профілактики.

Причини виникнення депресії

Депресія не має єдиної причини. У більшості випадків вона виникає через поєднання різних чинників — біологічних, психологічних і соціальних. У когось це може бути спадкова схильність, у когось — тривалий стрес або непроста життєва ситуація. Часто ці фактори діють одночасно або послідовно, підсилюючи один одного.

У мозку людини з депресією порушується робота систем, які відповідають за настрій і мотивацію. Знижується рівень нейромедіаторів — серотоніну, норадреналіну, дофаміну. Саме ці речовини впливають на емоційний стан, енергійність і здатність відчувати задоволення. Якщо їх не вистачає або вони діють нестабільно, людина починає втрачати інтерес до життя, стає пригніченою, апатичною.

Крім біології, важливу роль відіграє й досвід. Наприклад, дитячі травми, жорстоке поводження або емоційне нехтування в дитинстві підвищують ризик розвитку депресії в дорослому віці. Те саме стосується самотності, соціальної ізоляції, конфліктів у сім’ї чи на роботі. Коли людина не має підтримки в складні моменти, її психіка стає вразливішою до тривалих емоційних розладів.

Ще один фактор — інші захворювання. Депресія часто супроводжує такі стани, як:

• біполярний розлад
• хронічний біль
• порушення роботи щитоподібної залози
• діабет або серцево-судинні хвороби.

У таких випадках депресія може бути вторинною — тобто виникати як реакція на фізичний дискомфорт, втрату активності чи зміни в образі життя. Якщо основне захворювання не лікується або важко переноситься, ризик розвитку депресії значно зростає.

Фактори ризику

Деякі обставини особливо збільшують шанс виникнення депресії. Знаючи їх, можна вчасно вжити профілактичних заходів або звернутися до фахівця.

• пережиті або поточні травматичні події (смерть близької людини, розлучення, стихійні лиха)
• постійні стресові ситуації, пов’язані з роботою чи навчанням
• серйозні проблеми зі здоров’ям або хронічні недуги (серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, рак)
• зловживання алкоголем, наркотиками чи іншими психоактивними речовинами;
• вживання певних медикаментів (деякі кортикостероїди, інтерферони, бета-блокатори)
• обтяжена сімейна історія (наявність депресії чи інших психічних розладів у найближчих родичів)
• проблеми з роботою або соціальною ізоляцією
• наявність у минулому епізоду великої депресії, оскільки рецидиви є поширеними.

Тригери депресії

Тригери — це певні події або умови, що запускають або посилюють існуючі депресивні процеси. Навіть якщо людина перебуває в стані ремісії, зустріч зі значущим для неї тригером може призвести до повернення симптомів.

• різкі зміни в житті: переїзд, зміна роботи, відхід з університету
• сімейні або особисті конфлікти, розрив стосунків
• незавершене або передчасно припинене лікування депресії
• виникнення нових важких захворювань або загострення хронічних хвороб.

Важливо пам’ятати, що тривалі періоди стресу й емоційного напруження знижують «резерв» психіки, роблячи людину більш чутливою до будь-яких потрясінь. Тому профілактика депресії часто включає уникнення або пом’якшення впливу тригерів.

Депресія як супровідний стан

Депресія нерідко супроводжує інші психічні розлади або може бути їхнім проявом. У такому випадку лікування вимагає ще більш ретельного підходу, оскільки потрібно виявити та контролювати основний розлад або серйозні супутні стани.

• Психотична депресія. Поєднує в собі характеристики великого депресивного розладу з психотичними симптомами (галюцинації, марення). Такі випадки є потенційно небезпечними, адже втрата зв’язку з реальністю загрожує швидким погіршенням стану.
• Біполярний розлад. Перебіг характеризується чергуванням епізодів депресії та манії (або гіпоманії). У депресивну фазу людині складно виконувати буденні справи, а в маніакальну — вона може демонструвати підвищену активність і ризиковану поведінку.

Лікування депресії

Лікування депресії передбачає комплексний підхід, який має на меті знизити інтенсивність симптомів і запобігти подальшим рецидивам. Залежно від типу розладу, його тяжкості та індивідуальних особливостей людини підбирається стратегія, яка може включати психологічну підтримку, психотерапію, медикаментозні призначення й додаткові або альтернативні методи впливу.

Психологічна підтримка

Успішне лікування починається з надання людині інформації про природу депресії, а також з формування довірливих взаємин із оточенням. Родичі й друзі можуть відіграти значну роль, надаючи емоційну та побутову допомогу. Особливо важливо, щоби близькі не применшували складності стану й не вимагали «просто припинити сумувати». Підтримка може полягати у спільних прогулянках, допомозі з хатніми справами або розмовах про переживання. Також можуть бути корисні групи взаємодопомоги, де люди з аналогічним досвідом діляться порадами та почуттями.

Психотерапія

Розмовна терапія є одним із ключових інструментів, що допомагає людині краще зрозуміти свій емоційний стан, виявити спускові механізми депресії й навчитися справлятися з негативними думками. Основні види психотерапії, що застосовуються для лікування депресії:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Допомагає ідентифікувати й змінювати спотворені моделі мислення та поведінки, які підтримують депресивний стан.
• Міжособистісна терапія. Фокусується на покращенні комунікації та стосунків із близькими людьми, визначенні та вирішенні міжособистісних конфліктів.

Сеанси психотерапії можуть бути індивідуальними, груповими, сімейними або проводитися онлайн. Застосування правильного методу залежить від уподобань людини та рекомендацій спеціаліста. Часто поєднання різних підходів дає кращі результати, ніж використання лише одного.

Медикаментозне лікування

Антидепресанти впливають на рівень нейромедіаторів (зокрема серотоніну) в мозку й знижують інтенсивність депресивних симптомів. Існує кілька класів таких препаратів:

• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs). Найчастіше призначаються завдяки порівняно м’якій дії та мінімальній кількості побічних ефектів.
• Інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (SNRIs). Можуть бути ефективними в ситуаціях, коли SSRIs не дають належного ефекту.
• Трициклічні антидепресанти. Старіший клас препаратів, який має ширший спектр побічних ефектів, але все ще застосовується у важких випадках.
• Інгібітори моноаміноксидази (MAOIs). Використовуються рідше через особливу дієту й численні протипоказання, але в окремих випадках бувають незамінними.
• Атипові антидепресанти. Мають унікальні механізми дії, призначаються, коли інші варіанти не підходять або дають недостатній результат.

Прийом антидепресантів повинен здійснюватися під суворим наглядом лікаря: неправильно підібрана дозування, раптове припинення або комбінування з іншими ліками без консультації можуть призвести до ускладнень чи синдрому відміни. Іноді потрібно кілька тижнів, щоби ліки подіяли повною мірою. У цей період важливо підтримувати регулярний зв’язок з лікарем для коригування лікування.

Альтернативні методи

Окрім стандартних підходів, існують додаткові або так звані «природні» способи впливу на депресивний стан. Вони можуть слугувати допоміжними заходами, але не повинні замінювати собою професійну допомогу, особливо за наявності тяжкої депресії.

Рослинні засоби

Часто згадуються звіробій, ромашка, лаванда, женьшень. Є припущення, що деякі з цих рослин можуть позитивно впливати на рівень певних нейромедіаторів або мати заспокійливий ефект. Однак наукові дані про їхню ефективність залишаються неоднозначними. Важливо пам’ятати, що рослинні засоби можуть взаємодіяти з антидепресантами, знижуючи або посилюючи їхню дію.

Нерослинні добавки

Деякі люди використовують добавки, як-от S-аденозилметіонін (SAMe) або 5-гідрокситриптофан (5-HTP), які можуть впливати на синтез серотоніну. Проте і в цьому випадку слід проявляти обережність, оскільки брак регуляції ринку добавок може призвести до придбання низькоякісних препаратів. Перед початком вживання краще проконсультуватися з лікарем або фармацевтом.

Дієта

Деякі дослідження свідчать, що харчування з високим вмістом цукру та оброблених продуктів корелює з підвищеною схильністю до депресії, тоді як збалансований раціон може покращувати загальний психічний стан. Корисно вживати:

• фрукти та овочі з високим вмістом вітамінів
• жирну рибу, багату на Омега-3
• оливкову олію
• цільнозернові продукти
• білкові страви без надлишку насичених жирів.

Здоровий раціон може підсилювати ефективність основного лікування, особливо якщо поєднується із систематичним моніторингом стану та помірними фізичними вправами.

Фізична активність

Регулярні фізичні навантаження вважаються одним із найпростіших і водночас дієвих засобів, здатних допомогти при депресії. Аеробні вправи (біг, ходьба, плавання, їзда на велосипеді) підвищують рівень ендорфінів, зменшують тривожність і покращують сон. Навіть короткі прогулянки на свіжому повітрі здатні позитивно позначитися на настрої. Рекомендовано знайти вид активності, який приносить задоволення, й приділяти йому щонайменше 30 хвилин на день кілька разів на тиждень.

Стимуляція мозку

У випадках тяжкої або так званої «лікувально-резистентної» депресії (коли стандартні підходи не дають результату) лікар може рекомендувати методи стимуляції мозку. Електросудомна терапія (ECT) корисна в ситуаціях, коли спостерігається вкрай виражена симптоматика, а інші варіанти лікування не спрацьовують. Повторювана транскраніальна магнітна стимуляція (rTMS) використовує магнітні імпульси, спрямовані на певні ділянки мозку, й також може бути ефективною.

Діагностика депресії

Щоби діагностувати депресію, насамперед необхідно звернутися до лікаря або психотерапевта. Спеціаліст ставить запитання про симптоми, їхню тривалість і вплив на життя. Важливо пройти медичне обстеження, оскільки інші недуги або гормональні порушення можуть імітувати депресивні прояви. Існують також опитувальники для вимірювання тяжкості стану:

• Шкала депресії Гамільтона (HDRS). Складається з кількох десятків запитань, що охоплюють різні аспекти стану пацієнта.
• Шкала депресії Бека (BDI). Допомагає оцінити емоційні, когнітивні та фізичні симптоми для встановлення рівня тяжкості депресії.

Застосування цих інструментів, поряд із клінічним інтерв’ю, дає змогу поставити точний діагноз і розробити ефективний план лікування. Важливо не зволікати зі зверненням до лікаря, якщо депресивний стан триває понад два тижні, оскільки своєчасне виявлення розладу дозволяє швидше та якісніше вплинути на симптоми.

Розмарин

Нетримання сечі: типи, причини, лікування

Пременструальний синдром (ПМС)