Діабетична нефропатія, відома також як діабетична хвороба нирок, належить до найнебезпечніших ускладнень цукрового діабету. 

Діабетична нефропатія розвивається внаслідок надмірного рівня глюкози в крові та пов’язаних з цим ушкоджень у дрібних судинах. Вона часто не проявляється на початкових стадіях, через що людина може роками не здогадуватися про розвиток хвороби. Коли ж патологія переходить у більш пізні фази, можуть виникати набряки, високий артеріальний тиск, порушення апетиту та хронічна втома. Вчасна діагностика і корекція рівня цукру в крові дають змогу сповільнити або призупинити прогресування ураження нирок, тому надзвичайно важливо регулярно обстежуватися і дотримуватися порад лікарів.

Загальний огляд діабетичної нефропатії

Діабетична нефропатія — це ускладнення цукрового діабету, яке поступово вражає нирки. Нирки виконують життєво важливі функції: очищують кров від токсичних речовин, регулюють рівень води та електролітів в організмі. Кожна нирка складається з мільйонів крихітних фільтрів — нефронів, що містять клубочки (гломерули). У здорової людини вони пропускають лише необхідні речовини, затримуючи великі молекули, такі як білки.

Якщо рівень цукру в крові постійно високий, він поступово пошкоджує ці структури. Мембрани клубочків втрачають здатність ефективно фільтрувати кров: білки починають потрапляти в сечу, а токсини — накопичуватися в організмі. Уражені нефрони перестають підтримувати баланс рідини й електролітів, що призводить до порушень рівня калію, натрію та інших важливих компонентів у крові. Крім того, підвищений рівень цукру та артеріальний тиск сприяють поступковому рубцюванню ниркової тканини, що з часом може призвести до ниркової недостатності.

Діабетична нефропатія є найчастішою причиною хронічної ниркової недостатності у світі. Якщо пошкодження прогресує, може виникнути потреба у замісній терапії — діалізі або трансплантації нирки. Однак це не неминучий наслідок: багато людей з діабетом, які ретельно контролюють рівень цукру в крові та підтримують здоровий спосіб життя, можуть уникнути важких ускладнень. Регулярні обстеження та своєчасне лікування допомагають сповільнити розвиток нефропатії та зберегти функцію нирок якомога довше.

Механізм розвитку хвороби

Діабетична нефропатія виникає через постійно підвищений рівень глюкози в крові та супутню артеріальну гіпертензію. Високий цукор негативно впливає на кровоносні судини нирок, особливо на клубочки — дрібні фільтри, які очищують кров. Згодом ці структури починають руйнуватися, що ускладнює виведення шкідливих речовин з організму.

При діабеті надлишок глюкози вступає в хімічні реакції з білками, що утворюють стінки судин, і робить їх менш еластичними та проникними. Це явище називається глікозилюванням. Через нього судини стають товстішими, втрачають здатність нормально пропускати кров і погіршують постачання кисню до тканин нирок. Водночас артеріальна гіпертензія додатково навантажує клубочки, змушуючи їх працювати з підвищеною інтенсивністю. Згодом це призводить до їх виснаження.

Роль напівпроникних мембран

Клубочки нирок мають напівпроникні мембрани, які дозволяють проходити воді та розчиненим у ній речовинам, але утримують білки й клітини крові. При діабетичній нефропатії ці мембрани пошкоджуються, стають більш проникними і починають пропускати білок у сечу (протеїнурія).

Якщо цей процес не контролювати, організм поступово втрачає необхідні білки, що спричиняє:

• порушення водного балансу, що призводить до набряків
• зниження імунного захисту
• порушення обміну речовин.

Важливість регуляції кровопостачання

Нирки чутливі до змін кровопостачання, оскільки потребують стабільного потоку крові для ефективної фільтрації. Високий артеріальний тиск посилює навантаження на ниркові судини, викликаючи їхнє потовщення і зниження еластичності. У поєднанні з гіперглікемією це прискорює ураження клубочків і сприяє прогресуванню нефропатії.

Якщо вчасно не втрутитися, ушкодження стають незворотними, нирки поступово втрачають свою функцію, а організм накопичує токсини, що загрожує серйозними ускладненнями.

Поширеність та фактори ризику

Діабетична нефропатія вважається найпоширенішою причиною термінальної ниркової недостатності у світі. За приблизними підрахунками, близько 40% людей із цукровим діабетом мають ті чи інші ознаки ураження нирок. Особливо висока захворюваність спостерігається серед людей, які тривалий час живуть з неконтрольованим рівнем цукру, а також серед пацієнтів із супутньою артеріальною гіпертензією.

Ризик діабетичної нефропатії збільшується, якщо є спадкова схильність до захворювань нирок. Етнічна приналежність теж може відігравати певну роль: деякі популяції, як-от афроамериканці, корінні жителі Америки, маорі чи полінезійці, мають вищу ймовірність розвитку ниркових ускладнень на тлі діабету.

Крім цього, існують додаткові фактори, які підвищують ризик розвитку нефропатії:

• підвищений артеріальний тиск
• високий рівень холестерину та тригліцеридів
• вживання тютюнових виробів
• надмірна маса тіла
• відсутність фізичної активності.

Поєднання цих факторів створює підвищене навантаження на серцево-судинну систему та нирки, що прискорює розвиток ураження ниркової тканини. Тому людям із діабетом важливо регулярно контролювати рівень цукру в крові та слідкувати за станом здоров’я нирок.

Симптоми та прихований перебіг

Підступність діабетичної нефропатії полягає в тому, що вона може довго залишатися непомітною. На ранніх стадіях немає яскраво виражених скарг на самопочуття, оскільки нирки мають великий функціональний резерв. Коли ж ураження стає значним, людина може відчути поступове погіршення стану, але інколи це збігається з моментом, коли лікування потребує термінових заходів.

Типові симптоми на пізніх етапах

Коли ушкодження нирок сягає 80–90% від початкового обсягу здорової тканини, можуть з’являтися такі симптоми:

• набряки на обличчі, руках і ногах через затримку рідини
• постійна втома, слабкість, сонливість
• нудота, можливе блювання через накопичення токсинів у крові
• задишка, яка може бути пов’язана з надлишком рідини або анемією
• піниста сеча — ознака виходу білка з організму
• зниження потреби в інсуліні через порушення його виведення.

Ці симптоми свідчать про серйозні зміни у функції нирок, тому при їх появі необхідно негайно звернутися до лікаря.

Значення ранньої діагностики

Виявлення підвищеного вмісту білка (альбуміну) в сечі на етапі, коли ще немає важких симптомів, дає змогу лікарю швидко розпочати лікування. Результатом своєчасного втручання може стати стабілізація або значне уповільнення перебігу хвороби.

Тому людям із цукровим діабетом рекомендовано проходити аналіз сечі на білок щонайменше раз на рік, а за наявності супутніх чинників ризику — частіше. Особливо важливо контролювати стан нирок, якщо спостерігаються коливання рівня глюкози або артеріального тиску.

Стадії діабетичної нефропатії

Загальноприйнято описувати перебіг будь-якого ниркового захворювання, в тому числі діабетичної нефропатії, через так звану розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (еGFR). Це показник, який враховує рівень креатиніну в крові, вік, стать та інші параметри, і дає змогу зрозуміти, наскільки ефективно нирки очищають кров.

Стадії діабетичної нефропатії визначаються відповідно до рівня еGFR:

• Перша стадія (еGFR ≥ 90): мінімальне пошкодження нирок, їхня функція збережена, симптоми зазвичай відсутні.
• Друга стадія (еGFR 60–89): ураження нирок підтверджене, проте вони ще справляються зі своїми функціями. Може з’явитися мікроальбумінурія (невелика кількість білка в сечі).
• Третя стадія (еGFR 30–59): помірна або важка втрата ниркової функції, можливі набряки, зміни в аналізах сечі, підвищений артеріальний тиск.
• Четверта стадія (еGFR 15–29): значне зниження швидкості фільтрації, симптоми ниркової недостатності стають вираженими, необхідне інтенсивне лікування.
• П’ята стадія (еGFR < 15): термінальна ниркова недостатність, нирки практично не працюють. Без діалізу або трансплантації нирки життя пацієнта опиняється під загрозою.

Перехід від однієї стадії до іншої може тривати багато років, і правильний контроль рівня глюкози в крові, артеріального тиску та способу життя допомагає уповільнити або навіть зупинити цей процес.

Діагностика та основні методи обстеження

Щоб вчасно виявити діабетичну нефропатію, пацієнти з цукровим діабетом мають регулярно проходити обстеження. Крім клінічного огляду, ключову роль відіграють лабораторні та візуалізаційні методи, які дають комплексну оцінку стану нирок.

Аналіз сечі (уріналіс)

Звичайний аналіз сечі є одним із найпростіших і найінформативніших способів діагностики. Тест-смужки дозволяють швидко виявити наявність білка, крові чи інших відхилень. Якщо альбумін виявляється у підвищеній кількості, проводять додаткові аналізи для визначення співвідношення білка до креатиніну. Цей показник допомагає підтвердити протеїнурію і визначити її ступінь.

Аналіз крові та eGFR

Для розрахунку швидкості клубочкової фільтрації (еGFR) беруть венозну кров і вимірюють рівень креатиніну. Враховуючи вік, стать, масу тіла пацієнта, за допомогою формули отримують значення еGFR. Високе чи низьке значення прямо свідчить про ефективність або недостатність роботи нирок.

Окрім цього, можуть визначати рівень:

• сечовини — показує загальний стан ниркової фільтрації
• електролітів (калію, натрію) — важливих для водно-сольового балансу
• альбуміну в крові — допомагає оцінити ступінь втрати білка.

Візуалізаційні методи

Ультразвук дає базові відомості про розмір і структуру нирок. При хронічній нефропатії вони можуть зменшуватись у розмірах через склероз тканин.

У більш складних випадках застосовують:

• МРТ або КТ: дозволяють детальніше вивчити будову нирок і стан судин, які забезпечують кровопостачання органа.
• Ангіографію: використовують для оцінки кровопостачання нирок і виявлення можливих порушень у судинах.

Особливо ці методи корисні при підозрі на інші патологічні процеси, що можуть маскуватися під діабетичну нефропатію.

Біопсія нирки

Якщо діагноз викликає сумніви або потрібні більш точні відомості про морфологічний стан нефронів, лікар може призначити біопсію нирки.

Процедура включає:

• місцеве знеболення
• введення спеціальної голки через шкіру до нирки
• вилучення зразка тканини для мікроскопічного аналізу.

Цей метод є найінформативнішим, але застосовується вибірково, коли користь від додаткових даних переважає ризики ускладнень.

Лікування та контроль перебігу діабетичної нефропатії

Неможливо повернути час назад і відновити повністю пошкоджену тканину нирок. Проте є методи, які дають змогу сповільнити прогресування діабетичної нефропатії. В основі терапії лежать три ключові складові: регуляція рівня глюкози, нормалізація артеріального тиску та зниження рівня холестерину. Також велике значення має спосіб життя людини, включно з харчуванням і фізичною активністю.

Контроль цукрового діабету

Першочергове завдання — досягти стабільного показника глікемії у цільових межах, визначених лікарем. Для цього використовують різні групи препаратів:

• Метформін: знижує вироблення глюкози печінкою.
• Інгібітори SGLT2: допомагають виводити зайву глюкозу через сечу.
• Агоністи GLP-1: зменшують швидкість випорожнення шлунка і пригнічують надмірну секрецію глюкози печінкою.
• Інсулінотерапія: застосовується у разі недостатньої ефективності пероральних препаратів або при діабеті 1 типу.

Лікування артеріальної гіпертензії

Артеріальний тиск вважається критичним фактором у розвитку діабетичної нефропатії. Для його зниження застосовують:

• Інгібітори АПФ: знижують рівень ангіотензину II, що сприяє розширенню судин.
• Блокатори рецепторів ангіотензину II: мають подібний ефект і захищають нирки від ушкоджень.

Ці препарати не лише контролюють тиск, а й мають додатковий «ренопротекторний» ефект, тобто оберігають нирки від подальших ушкоджень. Важливо регулярно перевіряти тиск удома та в кабінеті лікаря, оскільки індивідуальна реакція на препарати може відрізнятися.

Зниження рівня холестерину

Надмірна кількість «поганого» холестерину (ЛПНЩ) та високий рівень тригліцеридів збільшують ризик судинних ускладнень, у тому числі й у нирках. Для контролю цього показника використовують статини, які знижують рівень ЛПНЩ та гальмують прогрес атеросклерозу.

Поліпшення ліпідного профілю сприяє кращому кровопостачанню нирок і уповільнює перебіг нефропатії.

Зміна способу життя

Правильний спосіб життя може стати вирішальним фактором успішного лікування. Найперше — це харчування, збалансоване за білками, жирами та вуглеводами, з упором на:

• овочі, фрукти, цільнозернові продукти
• корисні жири (з риби, оливкової олії)
• мінімізацію солі та швидких вуглеводів.

Регулярна фізична активність також позитивно впливає на стан нирок. Навіть щоденні прогулянки або плавання допомагають підтримувати нормальний рівень цукру та кров’яного тиску. Додатково рекомендується:

• обмежити або повністю відмовитися від алкоголю
• припинити куріння, яке прискорює прогресування уражень.

Діаліз та трансплантація нирки

Якщо нефропатія зайшла надто далеко і у пацієнта розвивається термінальна стадія ниркової недостатності, без діалізу неможливо забезпечити очищення крові від токсинів.

Існують два основні варіанти:

• Гемодіаліз: кров очищується за допомогою апарату «штучна нирка» в медичному центрі.
• Перитонеальний діаліз: очищення відбувається через очеревину за допомогою спеціального розчину, процедура проводиться вдома.

Рішення про трансплантацію нирки приймається з урахуванням стану здоров’я, віку та наявності відповідного донора. Після успішної пересадки пацієнт отримує шанс повернутися до відносно звичного життя, але має довічно приймати імунопригнічувальні препарати, щоб запобігти відторгненню органу.

Профілактика та попередження ускладнень

Профілактичні заходи передбачають регулярну перевірку функції нирок і контроль діабету. Оптимальний рівень глікемії, здорове харчування і відсутність шкідливих звичок можуть значно зменшити ймовірність розвитку нефропатії.

Якщо у людини вже виявлені початкові ознаки ураження, суворий контроль цукру та артеріального тиску дасть змогу відтермінувати прогресування хвороби на роки чи навіть десятиліття.

Основні профілактичні заходи

• Контроль рівня глюкози: регулярний моніторинг цукру в крові та дотримання лікарських рекомендацій щодо лікування діабету.
• Артеріальний тиск у нормі: підтримання рівня тиску нижче 140/90 мм рт. ст. за допомогою медикаментів та здорового способу життя.
• Збалансоване харчування: перевага овочів, цільнозернових продуктів, нежирних білків і обмеження солі та швидких вуглеводів.
• Регулярна фізична активність: принаймні 30 хвилин вправ (ходьба, плавання, велосипед) кілька разів на тиждень.
• Відмова від шкідливих звичок: обмеження алкоголю та повна відмова від куріння.
• Щорічні аналізи: контроль рівня білка в сечі та перевірка функції нирок за допомогою eGFR.

Важливо пам’ятати, що діабет підступний, тому навіть якщо самопочуття залишається добрим, необхідно регулярно здавати профілактичні аналізи та відвідувати лікаря з певною періодичністю.

Прогноз і тривалість життя

Діабетична нефропатія розвивається поступово, тож правильне лікування може на роки відтермінувати важкі наслідки. Якщо пацієнт ретельно виконує призначення лікаря, контролює рівень глюкози та артеріальний тиск, має здоровий раціон і регулярно займається фізкультурою, він здатен жити повноцінним життям навіть за наявності початкових чи середніх стадій ушкодження нирок.

У ситуаціях, коли нефропатія прогресує до термінальної стадії, діаліз або трансплантація нирки можуть значно подовжити життя і поліпшити його якість.

Фактори, що впливають на прогноз

• Контроль рівня глюкози: стабільний рівень цукру допомагає сповільнити ураження нирок.
• Артеріальний тиск: підтримання оптимального тиску захищає ниркові судини.
• Супутні захворювання: наявність серцево-судинних хвороб може погіршувати прогноз.
• Спосіб життя: здорове харчування, фізична активність і відмова від шкідливих звичок зменшують ризик ускладнень.

Разом із тим прогноз завжди є індивідуальним і залежить від багатьох чинників: генетики, дотримання лікарських рекомендацій, наявності інших ускладнень діабету. Хронічний перебіг хвороби вимагає постійної уваги та корекцій, але вчасне втручання дає шанси стабілізувати стан і зберегти активність на тривалий період.

Целіакія: все, що потрібно знати

Що запах вашої сечі може сказати про ваше здоров’я?

Синдром подразненого кишківника: причини, лікування