Міалгія — це загальний термін для опису болю в м’язах. Вона може бути короткочасною, спричиненою перевтомою, або свідчити про глибші порушення, які потребують уважного спостереження.

Біль у м’язах (міалгія) часто сприймають як буденну частину життя: хтось відчуває його після тренування, хтось — під час застуди. У більшості випадків організм упорається з дискомфортом самостійно, якщо дати м’язам перепочинок. Водночас тривалий чи незрозумілий біль може бути попередженням про серйозні негаразди в організмі. Важливо не лише купірувати біль знеболювальними, а й розуміти, що саме відбувається з м’язами та чому вони болять. Якщо вчасно розпізнати причину міалгії, можна запобігти можливим ускладненням і зберегти якість життя.

Що таке міалгія і як вона виникає

Міалгія — це м’язовий біль, який може відчуватися в одній окремій ділянці або поширюватися на великі зони тіла. Він може проявлятися як тупий дискомфорт, поколювання, скутість або навіть гострі спазми, що заважають рухатися. Цей біль не є окремим захворюванням, а сигналом того, що з м’язовою системою чи організмом загалом щось відбувається.

Найпоширеніша причина — мікропошкодження м’язових волокон. Вони виникають при:

• інтенсивному або незвичному фізичному навантаженні,
• однотипних рухах, наприклад, при роботі за комп’ютером,
• довготривалому статичному положенні тіла.

Але біль у м’язах може з’явитися й без фізичних зусиль. Наприклад, коли організм бореться з інфекцією, вивільняються речовини, які впливають на м’язи та викликають відчуття "ломоти", слабкості та дискомфорту — це типово при застудах, грипі чи вірусних захворюваннях. Іноді до болю призводять порушення обміну речовин або гормональні збої, наприклад, дефіцит вітаміну D, гіпотиреоз або зниження рівня електролітів у крові.

У частини людей причиною є хронічні порушення — наприклад, фіброміалгія. У цьому стані нервова система працює гіперчутливо: навіть звичайні подразники, які не мали б викликати біль, сприймаються як болісні. Це не пов’язано з пошкодженням м’язової тканини, але істотно впливає на якість життя.

Також має значення загальний стан м’язів. Якщо після навантаження вони не отримують достатнього часу на відновлення, мікротравми накопичуються. У результаті це може провокувати запалення, біль і хронічне перевантаження.

Типи м’язового болю

Медичні фахівці виокремлюють два основні типи міалгії: локалізовану та дифузну. Кожен із них свідчить про різні механізми пошкодження м’язів і потребує відмінної тактики лікування.

Локалізована міалгія

Цей тип болю зосереджується в конкретній ділянці, наприклад, у литках після бігу чи в плечах після перенесення важких речей. Локалізована міалгія зазвичай пов’язана з чітким чинником: травмою, різким підняттям ваги, незручним положенням тіла. Місцеве ушкодження волокон викликає гостру реакцію організму, яка може проявлятися такими симптомами:

• Біль у конкретному місці.
• Набряк або ущільнення м’яза.
• Локальне підвищення температури тканини.
• Почервоніння шкіри над болючою ділянкою.
• М’язові спазми або посмикування.

Якщо причиною є безпосереднє травмування, загоєння часто відбувається природно за кілька днів за умови достатнього відпочинку та помірної активності. Однак коли біль посилюється або не зникає, варто перевірити, чи не виникли ускладнення на кшталт глибших розривів.

Дифузна міалгія

Поширений, або генералізований, біль може охоплювати кілька груп м’язів чи навіть усе тіло. Така форма болю нерідко виникає при системних процесах: вірусних і бактеріальних інфекціях, обмінних розладах, неврологічних чи автоімунних захворюваннях. Вона може супроводжуватись:

• Загальним відчуттям втоми й слабкості.
• Скутістю, особливо вранці або після тривалого сидіння.
• М’язовою болючістю по всьому тілу без чіткої локалізації.
• Підвищеною чутливістю до дотику.

Дифузна міалгія може з’являтися також при хронічних больових синдромах, як-от фіброміалгія, коли гіперчутливість нервової системи спричиняє біль у відповідь навіть на незначні подразники. Подібний тип болю рідше має чітко визначену причину, тож лікар проводить розгорнуте обстеження, враховуючи аналізи крові, вивчення способу життя та можливі супутні симптоми.

Поширені причини міалгії

Існує широкий спектр чинників, що здатні спричинити біль у м’язах. Одні є тимчасовими й минають самі, інші вказують на потребу професійної допомоги.

• Перенавантаження та повторювані дії. Надмірний спорт, раптова зміна фізичного навантаження чи одноманітні рухи впродовж робочого дня можуть спричиняти мікророзриви та накопичення молочної кислоти в м’язах.
• Травми (розтягнення, забої). Падіння, різкі рухи або підняття тягарів часто призводять до гострого болю, який супроводжується локальним набряком і чутливістю при натисканні.
• Інфекції (грип, застуда, бактеріальні). Під час боротьби з вірусами чи бактеріями організм зазнає інтоксикації та запалення, що зачіпає й м’язи. Симптоми можуть включати біль та лихоманку.
• Побічні ефекти медикаментів. Деякі препарати, зокрема статини чи вакцини, іноді провокують біль, слабкість або спазми у м’язах як реакцію на зміну біохімічних процесів.
• Аутоімунні й м’язові хвороби. Хронічні стани, як-от поліміозит чи м’язова дистрофія, вражають структуру та функцію м’язових волокон, викликаючи стійкі болі й порушення рухливості.
• Хронічні больові синдроми (наприклад, фіброміалгія). У подібних випадках нервова система підвищено реагує на подразники, через що навіть легкі дотики можуть здаватися дуже болісними.
• Неврологічні стани. Порушення проведення нервових імпульсів, наприклад при невропатіях або міастенії, призводить до спотворення сприйняття болю, посиленої напруги або слабкості м’язів.
• Гормональні та метаболічні розлади. Гіпотиреоз, дефіцит вітаміну D або електролітні дисбаланси (наприклад, нестача калію чи кальцію) часто негативно впливають на м’язову діяльність.
• Порушення кровообігу. Якщо м’яз не отримує достатньо крові та кисню, з’являється ішемічний біль. Прикладом може бути синдром компартменту або тромбоз судин.
• Пухлини м’яких тканин. Хоча трапляється рідко, саркоми та інші пухлинні ураження можуть викликати локалізований біль, який посилюється та не реагує на стандартні знеболювальні.

Симптоми, на які слід звернути увагу

Окрім самого болю, існує низка симптомів, що можуть допомогти зрозуміти, наскільки серйозним є стан, і чи він вимагає глибшого обстеження.

• Гарячка або хронічна втома. Підвищена температура й відчуття знесилення можуть свідчити про інфекцію чи системний запальний процес.
• Набряк або почервоніння. Якщо м’яз болить і водночас помітні набряки, ущільнення, розігрів тканини, це може бути ознакою травми чи автоімунного ураження.
• М’язова слабкість. Раптове зниження сили часто супроводжується болем і може вказувати на неврологічну причину чи серйозну структурну проблему в м’язах.
• Біль у суглобах. Якщо одночасно болять м’язи та суглоби, варто підозрювати ревматологічні або інфекційні фактори.
• Порушення серцевого ритму, задишка, біль у груді. Подібні прояви іноді виникають при серцевому ураженні або системній патології, що зачіпає різні органи.

Як полегшити м’язовий біль вдома

Якщо болісні відчуття можна пояснити нещодавнім навантаженням чи легкою травмою, і симптоми не погіршуються, часто допомагають прості домашні заходи. Однак слід пам’ятати, що ці поради ефективні за умови, що біль з’явився недавно, не має загрозливих додаткових ознак і піддається поліпшенню після відпочинку.

• Відпочинок. Особливо важливий на перших етапах після травми або перевантаження, коли мікротравми в м’язах ще не загоїлися.
• Легке розтягування. Допомагає зняти скутість, але варто зважати на відчуття: будь-який рух, що посилює біль, краще відкласти.
• Масаж. Покращує кровообіг і сприяє розслабленню м’язових волокон, знижуючи ризик запального процесу. Особливо корисні легкі та повільні техніки.
• Холодова терапія. Лід або холодні компреси полегшують гострі болі, зменшують запалення й набряк у перші 24–48 годин після травмування.
• Теплові процедури. Після зменшення гострого запалення корисно застосовувати теплі ванни чи грілки, щоб розслабити тканини та покращити кровотік.
• Протизапальні препарати. Безрецептурні засоби, як-от ібупрофен чи ацетилсаліцилова кислота, зменшують біль та запалення, але їх варто приймати дозовано та недовго.
• Місцеві засоби. Креми з ментолом, капсаїцином або лідокаїном можуть на деякий час знеболити локальну зону й покращити самопочуття.

Гострий біль після навантаження

Коли міалгія пов’язана з інтенсивним тренуванням або незвичним фізичним навантаженням, часто йдеться про мікророзриви волокон і накопичення продуктів обміну, як-от молочна кислота. У таких випадках відчуття болю може з’явитися відразу або на наступний день (крепатура). Найкращим рішенням є поєднання короткочасного відпочинку з помірною активністю. Раптова зупинка будь-яких рухів іноді лише ускладнює відновлення, бо кровообіг у зоні ушкодження слабшає. Натомість легкі прогулянки, розтягування або вправи на розслаблення покращують венозний відтік та прискорюють загоєння. Якщо біль не зникає, слід переглянути програму тренувань, додати дні відпочинку й зосередитися на техніці виконання вправ.

Біль через гіподинамію

Люди, які ведуть малорухомий спосіб життя, також можуть страждати на міалгію. Тривале сидіння перед комп’ютером викликає надмірне напруження певних груп м’язів (наприклад, шиї, попереку) і одночасно ослаблює інші. Унаслідок цього з’являються хронічний дискомфорт і відчуття скутості. Найефективнішим методом профілактики та полегшення болю є регулярні перерви з легкою розминкою або спеціально підібраними вправами для розтягування та зміцнення м’язів. Масаж і теплові процедури покращують кровообіг у зонах застою. Поступове збільшення щоденної активності, зокрема піші прогулянки чи плавання, також допомагає мінімізувати прояви міалгії, викликаної нерухомістю.

Коли звертатися до лікаря

Незважаючи на те, що більшість випадків міалгії минає сама, існують ситуації, коли без професійної консультації не обійтися. Затягування з лікуванням може призвести до ускладнень, особливо якщо біль сигналізує про серйозну патологію.

• Біль триває понад тиждень, і причина залишається незрозумілою.
• Домашні заходи (відпочинок, холод чи тепло, масаж) не полегшують дискомфорт, а біль лише посилюється.
• З’являються ознаки інфекції: гарячка, озноб, виражена втома або загальна слабкість.
• Є утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, біль у груді чи порушення серцевого ритму.
• Спостерігається раптова м’язова слабкість, оніміння або значне порушення рухливості, що може вказувати на ураження нервової системи.

Незрозуміла втрата ваги: що це означає для вашого здоров’я

Дизурія, або болісне сечовипускання: огляд

Біль в шиї (цервікалгія): причини, симптоми та лікування