Гіпотиреоз належить до найпоширеніших порушень у роботі ендокринної системи, яке може розвиватися в осіб будь-якого віку. Це стан, коли щитовидна залоза, яка розташована в передній частині шиї, не здатна продукувати належну кількість тиреоїдних гормонів, необхідних для нормального функціонування організму.

Гіпотиреоз — це патологічний стан, що виникає через недостатнє вироблення тиреоїдних гормонів щитовидною залозою.

Це одне з найчастіших захворювань ендокринної системи, яке може розвинутися у людей незалежно від віку, статі чи етнічного походження. Воно характеризується тим, що щитовидна залоза, яка знаходиться в передній ділянці шиї, не синтезує достатньої кількості гормонів для забезпечення стабільної роботи організму.

Тиреоїдні гормони мають вирішальне значення для регуляції багатьох процесів у тілі, включаючи обмін речовин, підтримку температурного балансу, серцеву діяльність і синтез білків. Щитовидна залоза виконує функцію своєрідного внутрішнього метронома, який задає ритм ключовим фізіологічним процесам. Тому її порушене функціонування може негативно позначатися на стані різних систем організму.

Читайте:

Що таке захворювання щитовидної залози?

Щитоподібна залоза - це залоза, розташована в передній частині основи шиї, яка нагадує за формою метелика. Вон...

Щитовидна залоза відіграє центральну роль у регуляції метаболізму, який визначає, як організм перетворює їжу в енергію. При її недостатній активності обмін речовин сповільнюється, що часто спричиняє набір ваги, хронічну втому та інші проблеми. Водночас порушення її роботи впливає на функціонування серцево-судинної, м’язової та нервової систем, а також головного мозку. Саме тому гіпотиреоз здатен порушити стабільну роботу багатьох життєво важливих органів.

Симптоми гіпотиреозу

Гіпотиреоз — це порушення, за якого щитовидна залоза не продукує належної кількості гормонів. Вони необхідні для підтримання багатьох життєвих функцій. Якщо ці гормони в дефіциті, більшість процесів в організмі сповільнюється. Якщо порушення залишається не виявленим або нелікованим, розлади поглиблюються.

• Непереносимість холоду: Люди з гіпотиреозом часто мерзнуть, навіть коли температура в приміщенні або на вулиці нормальна.
• Закрепи: Недостатня секреція тиреоїдних гормонів уповільнює діяльність шлунково-кишкового тракту, викликаючи закрепи.
• Погіршення настрою: Гормональні збої можуть впливати на психіку, спричиняючи депресивні епізоди.
• Збільшення язика: Можливе набрякання язика та збільшення його об’єму.
• Набряки на обличчі: Особливо помітні в ділянці повік і губ.
• Виникнення зоба: Залоза може збільшитися в об’ємі, що стає видимим на шиї.
• Сильна втомлюваність: Відчуття постійної виснаженості або зниження енергії.
• Знижений артеріальний тиск: Падіння тиску може супроводжуватись запамороченням чи слабкістю.
• Порушення циклу: Можуть спостерігатися рясні менструації або нерегулярний цикл.
• Брадикардія: Серце починає битися повільніше, ніж у нормі.
• Зміни шкіри: Вона стає сухою, потовщеною та набряклою, особливо на кінцівках.
• Загальна м’язова слабкість: Спостерігається зниження сили та витривалості.
• Зайва вага: Незважаючи на низький апетит або його відсутність, може відбуватися збільшення маси тіла.

Криз мікседеми та її симптоми

У разі тривалого нелікованого гіпотиреозу може розвинутись тяжкий стан, відомий як криз мікседеми або мікседематозна кома.

Мікседема — це медичний термін, що описує тяжкі прояви гіпотиреозу, пов’язані з накопиченням мукополісахаридів у шкірі та внутрішніх тканинах. Такий стан виникає як наслідок хронічної відсутності лікування.

До типових проявів мікседеми належать:

• Набряки обличчя, зокрема потовщення губ, язика та шийної зони
• Суха, холодна, бліда або злегка жовтувата шкіра
• Підвищена чутливість до холоду
• Зниження швидкості рефлексів
• Уповільнений ритм серця
• Пониження температури тіла

Поняття "криз мікседеми" або "кома мікседеми" позначає крайню стадію цього стану. Такий криз може супроводжуватися гіпотермією, втратою свідомості, сповільненим диханням та іншими важкими порушеннями. Життєво важливі системи організму, зокрема головний мозок, серце та нирки, в такому стані не можуть виконувати свої функції належним чином.

Криз мікседеми становить безпосередню загрозу життю й потребує термінового втручання.

Симптоми, що можуть вказувати на криз мікседеми, включають:

• Роздутий живіт через накопичення рідини
• Зміни свідомості (наприклад, дезорієнтація або сплутаність)
• Брадикардія — надмірно повільне серцебиття
• Млявість, обмеження фізичної активності
• Підвищений систолічний і знижений діастолічний тиск
• Температура тіла нижче 35,5 °C (95,9 °F)
• Гіпоглікемія — низький рівень глюкози в крові
• Гіпонатріємія — дефіцит натрію в організмі
• Судомні напади
• Поверхневе й уповільнене дихання
• Зниження рефлексів

Причини гіпотиреозу

Гіпотиреоз — це стан, за якого щитовидна залоза не продукує достатньої кількості гормонів для забезпечення потреб організму. Такий дефіцит може виникати з різних причин, серед яких найпоширенішими є:

• Аутоімунні порушення: Найчастішою причиною гіпотиреозу є аутоімунний тиреоїдит — ситуація, коли імунна система помилково атакує власну щитовидну залозу, що спричиняє запалення та зниження гормональної продукції.
• Застосування радіоактивного йоду: Цей спосіб використовується для лікування гіпертиреозу, але може викликати гіпотиреоз, оскільки знищує клітини щитовидної залози, зменшуючи її здатність синтезувати гормони.
• Хірургічне втручання на залозі: Повне або часткове видалення щитовидної залози під час операції може призвести до її недостатньої гормональної активності через втрату функціонуючої тканини.
• Медикаменти: Деякі препарати можуть спричинити гіпотиреоз як побічну дію, зокрема ті, що використовуються при онкології, психічних розладах, серцевих хворобах або туберкульозі.
• Вроджені дефекти: У деяких новонароджених щитовидна залоза або повністю відсутня, або функціонує неправильно, що призводить до вродженого гіпотиреозу.
• Недостатність або надлишок йоду: Йод є ключовим елементом для синтезу тиреоїдних гормонів, тому і дефіцит, і надлишок цього мікроелемента можуть викликати порушення в роботі залози.

Існують також інші, менш поширені чинники, що можуть спричинити гіпотиреоз, однак наведені вище є найчастішими з них.

Фактори ризику для гіпотиреозу

Хоча гіпотиреоз може розвинутися в будь-якої людини, існують чинники, що можуть підвищити ризик його виникнення в окремих випадках:

• Похилий вік: З віком ризик гіпотиреозу зростає, особливо в осіб старших за 60 років.
• Жіноча стать: Жінки мають вищу схильність до розвитку цього захворювання, ніж чоловіки.
• Спадковість: Якщо у членів вашої родини діагностували гіпотиреоз, ризик його появи у вас значно зростає.
• Післяпологовий період: Жінки, які нещодавно народили, частіше стикаються з порушеннями функції щитовидної залози.
• Радіаційне лікування: Особи, які проходили опромінення шиї або голови, зокрема через онкозахворювання, можуть бути у групі ризику.
• Інші аутоімунні патології: Хвороби, як-от цукровий діабет 1 типу чи ревматоїдний артрит, підвищують імовірність розвитку гіпотиреозу.
• Надмірне вживання сої: Деякі наукові роботи вказують, що велика кількість соєвих продуктів у раціоні може порушувати функціонування щитовидної залози.

Наявність одного чи кількох таких чинників не означає, що захворювання обов’язково виникне. Проте вони збільшують імовірність розвитку гіпотиреозу, тому важливо бути уважним до свого здоров’я й проходити регулярні обстеження.

Діагностика гіпотиреозу

Оскільки гіпотиреоз може мати неспецифічні симптоми, схожі на інші захворювання, важливо провести точну діагностику, щоб підтвердити або виключити наявність цього порушення.

• Аналіз крові: Це головний спосіб виявлення гіпотиреозу. Лікар призначає тести для визначення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) та вільного тироксину (Т4). Підвищений ТТГ при низькому Т4 зазвичай свідчить про гіпотиреоз.
• Ультразвукове обстеження: За допомогою УЗД лікар аналізує форму, розмір і структуру щитовидної залози. Метод дозволяє виявити зоб, ущільнення чи інші зміни, характерні для порушень функції залози.
• Сцинтіграфія: Цей метод дає змогу оцінити здатність щитовидної залози поглинати йод, що допомагає зрозуміти рівень її гормональної активності.
• Пункційна біопсія: У випадках підозри на патологічні утворення лікар може взяти зразок тканини для мікроскопічного аналізу, щоби виключити інші можливі діагнози.
• Клінічна оцінка: Окрім лабораторних і візуалізаційних методів, лікар збиратиме інформацію про симптоми, як-от втома, мерзлякуватість або сухість шкіри, що характерні для гіпотиреозу.

Читайте:

Тести та дослідження щитоподібної залози

Тести на функцію щитоподібної залози дозволяють лікарю визначити, наскільки добре працює ваша щитоподібна з...

Розшифровка тестів щитоподібної залози

Цей онлайн-сервіс призначений для допомоги вам у інтерпретації результатів аналізів на функцію щитоподібно...

Лікування гіпотиреозу

Гіпотиреоз — це стан, за якого щитовидна залоза не здатна виробляти необхідну кількість тиреоїдних гормонів для підтримання нормальних функцій організму. Ці гормони критично важливі для регулювання обміну речовин, енергетичних процесів і температурного балансу.

Основою лікування гіпотиреозу є замісна терапія із застосуванням синтетичних тиреоїдних гормонів. Найчастіше використовується левотироксин, що компенсує дефіцит гормонів і допомагає зменшити симптоматику. У разі зниженого рівня Т3 можливе призначення ліотироніну — штучного аналога цього гормону. Препарат ліотрикс, який містить і Т4, і Т3, застосовується при одночасному дефіциті обох гормонів.

Надзвичайно важливо підібрати правильне дозування препарату. Його визначають за результатами аналізів на тиреоїдні гормони. Після початку терапії контрольні дослідження проводяться регулярно для оцінки ефективності та корекції дози.

Рекомендовано вживати препарат щодня, у той самий час доби. Це слід робити незалежно від прийому їжі, дотримуючись стабільних інтервалів, щоб забезпечити сталий рівень гормонів у крові.

Крім того, слід уникати одночасного прийому левотироксину з певними медикаментами чи добавками — зокрема з препаратами заліза або кальцію, оскільки вони можуть знижувати ефективність засвоєння гормону.

Замісна терапія

Левотироксин — найбільш часто призначуваний препарат серед тиреоїдних гормонів — випускається у вигляді таблеток із різним дозуванням, які приймають перорально. Дуже важливо дотримуватись призначеної дози. Надмірний прийом може спричинити симптоми, схожі на гіпертиреоз.

Найбільш типові побічні ефекти при замісній терапії тиреоїдними гормонами включають:

• Головний біль
• Коливання маси тіла
• Непереносимість спеки
• Порушення апетиту
• Зміни менструального циклу
• Нудота та блювота
• Розлади шлунку (діарея)
• Ослаблення волосся
• Больові відчуття в суглобах
• Судоми литкових м’язів
• Дерматологічні реакції (висипи)

Дозування

Єдиної дози тиреоїдних гормонів для всіх не існує. Лікар індивідуально підбере найвідповіднішу дозу з урахуванням таких чинників:

• Стан щитовидної залози: її залишкова функціональність або повна відсутність.
• Поточний рівень ТТГ у крові: ключовий лабораторний показник для коригування дози.
• Особливості харчування: продукти, що містять сою, хрестоцвіті овочі (наприклад, броколі, кале, капуста, брюссельська капуста), високий вміст цукру чи глютену (макарони, хліб) — можуть погіршувати засвоєння гормонів і тому потребують обережного споживання при тяжких формах хвороби.
• Інші препарати: наприклад, гормональні контрацептиви, статини (для контролю холестерину) або протисудомні засоби — можуть впливати на ефективність терапії щитовидної залози.

Читайте:

Гойтрогени та дієта при захворюваннях щитоподібної залози

Регулярне вживання великої кількості цих речовин може впливати на стан вашої щитоподібної залози, тому важл...

Гіпотиреоз в період вагітності

Гормони щитовидної залози беруть участь у регуляції обміну речовин і низки важливих функцій організму. Під час вагітності ці гормони також мають вирішальне значення для розвитку мозкових структур плода. Їх дефіцит може призвести до порушень як у дитини, так і в матері.

Серед ризиків для вагітних із гіпотиреозом — ймовірність передчасних пологів, низька вага новонародженого при народженні, а в деяких випадках — вроджені вади розвитку. Матері з таким діагнозом можуть також частіше стикатися з підвищеним артеріальним тиском або пієлонефритом.

Якщо гіпотиреоз було діагностовано до або під час вагітності, надзвичайно важливо перебувати під наглядом лікаря. Регулярний контроль рівнів гормонів дозволяє своєчасно коригувати дозу препаратів і підтримувати стабільний гормональний баланс для здоров’я матері та дитини.

Прогноз при гіпотиреозі

Гіпотиреоз не має способу остаточного вилікування, тому потребує постійного медикаментозного контролю та адаптації стилю життя. При своєчасному виявленні та правильному лікуванні прогноз, як правило, сприятливий. Однак пошук оптимальної дози препарату може зайняти деякий час, і з часом вона потребуватиме корекції.

У разі відсутності лікування прогноз значно погіршується. Зростає ймовірність тяжких ускладнень, включно з мікседематозною комою, психічними порушеннями, серцево-судинними захворюваннями та навіть летальними наслідками. Також можливе зниження когнітивних функцій, розвиток депресії чи інтелектуальної недостатності.

Дієта

Раціон при гіпотиреозі має значення для підтримання загального самопочуття та контролю окремих симптомів. Щитовидна залоза продукує недостатньо гормонів у людей із цим захворюванням, і хоча харчування не замінює медикаменти, воно може сприяти покращенню стану.

Йод є ключовим елементом у синтезі тиреоїдних гормонів. Але його надлишок також може погіршити перебіг гіпотиреозу, тож важливо не перевищувати рекомендовану норму споживання.

Деякі продукти здатні впливати на ефективність лікування або сам процес вироблення гормонів. Соєві продукти можуть перешкоджати засвоєнню гормонів. Капустяні овочі — як-от броколі й цвітна капуста — містять гойтрогени, які знижують гормональну активність залози. Деяким людям із гіпотиреозом корисно уникати глютену. Також слід обережно вживати алкоголь та кофеїн.

Водночас існують продукти, які позитивно впливають на функції щитовидної залози. Корисними є харчові волокна з фруктів, овочів і цільнозернових. Морепродукти багаті на йод, тому теж рекомендовані. М’ясо, риба та птиця містять необхідні мікроелементи — цинк і селен. Не слід забувати і про воду — адекватне зволоження має велике значення.

Якщо ви вживаєте залізовмісні або кальцієві препарати, врахуйте: вони можуть заважати засвоєнню тиреоїдних гормонів. Тому їх слід приймати за кілька годин до або після основного препарату.

Читайте:

Дієта і гіпотиреоз

Якщо у вас є гіпотиреоз (недостатня активність щитовидної залози), вибір їжі може бути складним. Це особливо а...

Як селен впливає на роботу щитоподібної залози?

Селен — це мінерал, важливий для обміну речовин гормонів щитоподібної залози. Якщо людина не отримує достатн...

Щитоподібна залоза та її вплив на шкіру, волосся, нігті

Ашваганда

Гормональне акне: що потрібно знати