Кислотний рефлюкс — це зворотний рух шлункового вмісту у стравохід, що викликає печію, кислий присмак у роті чи відрижку. Поодинокі епізоди зустрічаються у більшості людей, але коли вони стають частими й тривалими, утворюється хронічна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), яка вже потребує уваги та лікування.

Система травлення — один із найважливіших механізмів нашого організму. І хоча вона переважно працює автономно, певні порушення можуть спричиняти відчутний дискомфорт. Кислотний рефлюкс, а разом із ним і ГЕРХ, є одним із найбільш поширених порушень у шлунково-кишковому тракті. Він здатен знижувати якість життя, провокувати болі та проблеми з ковтанням, а іноді навіть ускладнювати роботу дихальних шляхів. Щоб зрозуміти, як уберегти себе від небажаних наслідків і вчасно вжити заходів, розгляньмо докладніше механізми виникнення цього стану, його поширеність, симптоми, діагностику, лікування та можливості профілактики.

Що таке кислотний рефлюкс

Кислотний рефлюкс виникає внаслідок того, що нижній стравохідний сфінктер (м’язове кільце між стравоходом та шлунком) не працює належно. У здорової людини цей сфінктер відкривається, коли їжа проходить зі стравоходу в шлунок, а потім змикається, запобігаючи руху шлункового вмісту назад. Однак, коли він ослаблений чи розслаблюється не вчасно, агресивна шлункова кислота потрапляє у стравохід, який не має такого захисту, як шлунок.

Разовий епізод рефлюксу може спричинити короткочасне печіння, що знайоме багатьом. Але при частішому повторенні подібних епізодів може розвинутися постійне подразнення стравоходу. Якщо ця проблема зберігається тривалий період і повторюється не рідше двох разів на тиждень, зазвичай ідеться про гастроезофагеальну рефлюксну хворобу.

Як проявляється рефлюкс

Першим відчутним «дзвіночком» є печія — неприємне печіння в ділянці за грудниною, іноді ближче до верхньої частини живота. Деякі люди відчувають кислий або гіркий присмак у роті, можуть мати відрижку їжі чи відчуття, ніби їжа застрягла в стравоході. Якщо кислота піднімається ще вище, у горло чи порожнину рота, це спричиняє сильне подразнення, болісні відчуття і навіть захриплість голосу. Часом симптоми рефлюксу плутають із захворюваннями серця, бо біль у грудях може нагадувати кардіологічну проблему. Насправді ж у разі підозри на серцевий біль лікар спочатку перевіряє, чи не криється причина у шлунку та стравоході.

ГЕРХ: хронічна форма кислотного рефлюксу

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — це стан, коли кислотний рефлюкс стає звичним явищем, що повторюється двічі на тиждень чи частіше, протягом принаймні кількох тижнів поспіль. У різних країнах можна зустріти іншу абревіатуру — ГОРД або GORD (gastro-oesophageal reflux disease), але суть залишається та сама: тривалий запальний процес, спровокований шлунковою кислотою, яка негативно впливає на слизову стравоходу.

За статистикою, ГЕРХ є однією з найпоширеніших хронічних хвороб у світі. Нею страждає близько 20% дорослого населення, а в дитячому віці ця цифра сягає 10%. Причому, не завжди людина з ГЕРХ відчуває критично сильний біль або печію, іноді хвороба може перебігати відносно «спокійно», проте поступово руйнувати тканини стравоходу.

Як відрізнити ГЕРХ від епізодичного рефлюксу

Існує поширена хибна думка, що регулярне печіння після їжі завжди можна виправдати переїданням або любов’ю до гострих страв. Але лікарі наголошують: якщо ви помітили, що печія виникає більше двох разів на тиждень, або якщо ви відчуваєте дискомфорт навіть тоді, коли не вживаєте агресивних продуктів, і це триває кілька тижнів підряд, варто замислитися про серйозніше обстеження.

Тривала наявність симптомів, різноманітні додаткові прояви на кшталт відрижки, нудоти, болю при ковтанні та постійного подразнення горла можуть свідчити про патологічні зміни у нижньому стравохідному сфінктері.

Причини ослаблення нижнього стравохідного сфінктера

Ослаблення чи порушення роботи нижнього стравохідного сфінктера може виникати з різних причин. У деяких випадках ідеться про тимчасовий вплив, у інших — про стійкі зміни в структурі чи функції цього клапана. Є кілька провідних чинників, які нерідко запускають або підсилюють механізм кислотного рефлюксу.

Грижа стравохідного отвору діафрагми

Однією з найчастіших фізичних причин хронічного рефлюксу є грижа стравохідного отвору діафрагми. Це відбувається, коли верхня частина шлунка просовується крізь отвір у діафрагмі, який у нормі пропускає тільки стравохід. У результаті шлунок частково виявляється у грудній порожнині, і тиск на його стінки та сфінктер збільшується. До того ж сфінктер може опинитися вище рівня діафрагми, втрачаючи її «механічну підтримку». Грижі зазвичай формуються поступово, а з віком їх імовірність зростає.

Вагітність

Під час вагітності відбуваються гормональні зміни, підвищується вміст гормонів релаксину, естрогену та прогестерону. Вони сприяють розслабленню різних м’язів, зокрема й нижнього стравохідного сфінктера, аби організм міг адаптуватися до зростання плода. Окрім цього, збільшується внутрішньочеревний тиск, що також «підштовхує» кислоту догори. Зазвичай після пологів стан стабілізується, проте деяким жінкам доводиться довше відновлювати нормальний тонус сфінктера.

Ожиріння

Надмірна вага збільшує внутрішньочеревний тиск, а також пов’язана з вищим рівнем естрогенів у крові (жирова тканина виробляє цей гормон), що призводить до частішого розслаблення сфінктера. Крім того, великі об’єми їжі, які людина може з’їдати, також перетворюються на підвищене навантаження на шлунок і стравохід. Зайва вага нерідко поєднується із грижею стравохідного отвору діафрагми, що створює додаткові ризики розвитку ГЕРХ.

Паління

Тютюновий дим містить речовини, які ослаблюють тонус м’язів нижнього стравохідного сфінктера. До того ж паління сприяє кашлю, а часті поштовхи кашлю можуть відчиняти сфінктер або навіть сприяти його мікротравмам. Токсини в цигарковому димі збільшують кислотність у шлунку, а також шкодять слизовій, уповільнюють загоєння пошкоджених ділянок.

Лікарські засоби

Деякі препарати можуть мати негативний вплив на функцію сфінктера. До них належать певні седативні засоби (бензодіазепіни), блокатори кальцієвих каналів (призначаються при гіпертонії), трициклічні антидепресанти, нестероїдні протизапальні засоби (аспірин, ібупрофен), препарати для гормонозамісної терапії та інші. Важливо пам’ятати, що самолікування може бути небезпечним, і якщо людина вже має схильність до рефлюксу, додатковий негативний вплив медикаментів лише збільшить ризик ускладнень.

Інші фактори

Нижній стравохідний сфінктер може також страждати через вроджені вади, такі як аномалії формування стравоходу (езофагеальна атрезія) чи хвороби сполучної тканини (склеродермія). Хірургічне втручання у верхній частині черевної порожнини або в ділянці грудей також може випадково пошкодити структури, що підтримують нормальну роботу сфінктера.

Симптоми кислотного рефлюксу та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби

Початковий та найпоширеніший симптом — печія, що проявляється відчуттям печіння в центрі грудної клітки, іноді з поширенням у шию або горло. Інші симптоми можуть включати:

• Присмак кислоти або гіркоти у роті.
• Кислу відрижку.
• Біль або дискомфорт після вживання їжі.
• Відчуття грудки в горлі.
• Біль при ковтанні.
• Часті епізоди нудоти.
• Зниження апетиту.
• Проблеми зі сном через печію.

Кислотний рефлюкс у немовлят і дітей

У немовлят зригування зустрічається досить часто й зазвичай не викликає тривоги. Але якщо з'являються такі ознаки, це може свідчити про гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ):

• Неспокій після годування.
• Проблеми зі сном.
• Поганий набір ваги.
• Задишка або кашель під час їжі.

У дітей старшого віку ГЕРХ може проявлятися:

• Постійною печією.
• Кислим присмаком у роті.
• Частим відрижкою.
• Болем у животі.
• Хронічним кашлем, який не пов’язаний із застудами.

Якщо дитина регулярно скаржиться на ці симптоми, варто звернутися до педіатра для оцінки її стану та можливого лікування.

Ускладнення тривалого перебігу рефлюксу

Тривалий вплив шлункової кислоти на стравохід та сусідні органи може призвести до небезпечних наслідків. Важливо розуміти, що шлунок має захисний шар, який оберігає його від кислоти, а стравохід — ні. Тому частий контакт із кислотою може пошкоджувати його тканини, викликаючи запалення, утворення рубців та навіть передракові зміни.

Езофагіт

Езофагіт — це запалення слизової оболонки стравоходу. Спочатку може з’являтися легке печіння або біль, які з часом стають сильнішими. Якщо запалення стає хронічним, на стінках можуть з’являтися виразки. Під час їх загоєння формуються рубці, які звужують стравохід, роблячи ковтання болісним та неприємним.

Стравохід Барретта

Стравохід Барретта — це зміни в клітинах слизової оболонки стравоходу, спричинені тривалим впливом кислоти. Нормальні клітини стравоходу замінюються клітинами, які більше схожі на кишкові. Це є передраковим станом, який підвищує ризик розвитку злоякісних новоутворень. Хоча наявність таких змін не означає, що рак розвинеться обов’язково, але це серйозний сигнал для медичного спостереження.

Звуження стравоходу (стриктури)

При тривалому запаленні слизова оболонка стравоходу може пошкоджуватися, а в процесі загоєння формуються рубці. Ці рубці викликають звуження просвіту стравоходу, що ускладнює проходження їжі. Людина може почати відчувати біль при ковтанні або потребувати лише м’якої їжі. У важких випадках такі зміни можуть призвести до недостатнього харчування, оскільки приймання їжі стає болісним і складним.

Ларингофарингеальний рефлюкс та астма

Якщо шлункова кислота потрапляє занадто високо, вона може проникати в горло та навіть у дихальні шляхи. Це явище називається ларингофарингеальним рефлюксом. Воно може спричиняти:

• постійне подразнення та набряк гортані;
• осиплість голосу;
• відчуття грудочки в горлі;
• хронічний кашель, який не пов’язаний із застудою.

У деяких випадках частинки кислоти можуть проникати у бронхи, викликаючи їх звуження та утруднене дихання. Це може провокувати напади ядухи або сприяти загостренню астми у людей, які вже мають це захворювання.

Методи діагностики

Щоб відрізнити звичайне печіння від гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) і визначити, чи є ускладнення, лікарі використовують різні методи обстеження. Після первинної консультації та огляду можуть бути призначені додаткові інструментальні або лабораторні аналізи.

Езофаграма (дослідження з барієм)

Під час цього обстеження пацієнт випиває спеціальну барієву суміш, яка покриває стінки стравоходу та робить їх видимими на рентгенівських знімках. Дослідження дозволяє:

• оцінити структуру стравоходу;
• виявити грижі, звуження або інші аномалії;
• визначити, як рідина проходить стравоходом у шлунок.

Це дослідження допомагає отримати загальне уявлення про стан стравоходу, але не дає інформації про запальні процеси чи кислотність.

Ендоскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту

Ендоскопія — це обстеження за допомогою тонкої гнучкої трубки з камерою (ендоскопа), яку вводять через рот у стравохід і шлунок. Цей метод дозволяє:

• виявити запалення, виразки та інші пошкодження слизової;
• діагностувати патологічні зміни, зокрема стравохід Барретта;
• взяти зразок тканини для біопсії у разі підозри на серйозні ускладнення.

Процедура може викликати дискомфорт, тому часто виконується під місцевою або легкою седацією. Вона є одним із найточніших методів діагностики ГЕРХ.

Моніторинг рН (езофагеальна pH-метрія)

Для точного вимірювання рівня кислотності у стравоході лікар може призначити добовий моніторинг рН. Це дослідження передбачає:

• введення маленького сенсора в стравохід через катетер або бездротовий пристрій;
• фіксування змін кислотності протягом 24 годин;
• зіставлення отриманих даних із прийомами їжі та появою симптомів.

Цей метод дозволяє оцінити, наскільки часто та інтенсивно відбуваються кислотні закиди у стравохід.

Манометрія стравоходу

Манометрія допомагає оцінити функціональність м’язів стравоходу та нижнього стравохідного сфінктера. Під час обстеження використовується катетер із чутливими датчиками тиску, які дозволяють:

• виміряти силу та координацію скорочень стравоходу;
• визначити, чи правильно працює нижній стравохідний сфінктер;
• виявити порушення моторики, наприклад при склеродермії або вроджених вадах.

Це дослідження часто використовується, якщо у пацієнта є труднощі з ковтанням або підозра на дисфункцію м’язів стравоходу.

Підходи до лікування

Лікування кислотного рефлюксу й гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) залежить від частоти симптомів, ступеня ураження тканин та наявності ускладнень. Існує кілька стратегій: від змін у способі життя та корекції харчування до прийому медикаментів і навіть хірургічного втручання у складних випадках.

Лікування в домашніх умовах

Щоб зменшити кількість епізодів рефлюксу, слід звернути увагу на свій режим харчування та спосіб життя. Кілька простих рекомендацій можуть стати першим кроком до полегшення стану:

• Уживати менші порції їжі, щоб шлунок не переповнювався.
• Уникати прийому їжі щонайменше за 2-3 години до сну.
• Контролювати вагу у разі надмірної маси тіла.
• Відмовитися від паління та обмежити споживання алкоголю.
• Обирати одяг, що не стискає живіт.
• Спати на лівому боці, щоб запобігти потраплянню кислоти в стравохід.
• Слідкувати за реакцією організму на певні продукти (кава, шоколад, гостра їжа) та за потреби зменшити їх вживання.

Такі кроки не лише допоможуть при легкому або періодичному рефлюксі, а й сприятимуть загальному здоров’ю. Якщо симптоми не зникають або виникають ускладнення, варто звернутися до лікаря для подальшого лікування.

Медикаментозна терапія

Часто лікарі призначають ліки, що знижують кислотність, нейтралізують її дію або пришвидшують випорожнення шлунка. Основні категорії препаратів для боротьби з рефлюксом:

• Антациди – швидко нейтралізують кислоту в шлунку, але мають короткочасну дію. Підходять для рідкісних епізодів печії.
• Алгінати – створюють «пінний» бар’єр на поверхні шлункового вмісту, запобігаючи його потраплянню в стравохід.
• Блокатори H2-рецепторів – знижують вироблення кислоти, блокуючи гістамін. Використовуються при середньому ступені важкості ГЕРХ.
• Інгібітори протонної помпи (ІПП) – найефективніші для тривалого лікування, оскільки суттєво зменшують кислотність у шлунку (омепразол, пантопразол, езомепразол).
• Баклофен – м’язовий релаксант, який зменшує частоту мимовільного розслаблення нижнього стравохідного сфінктера.

Поєднання медикаментозного лікування зі змінами в способі життя значно покращує стан пацієнта. Проте якщо ушкодження стравоходу серйозні або ліки не дають бажаного ефекту, лікар може рекомендувати хірургічне втручання.

Хірургічне втручання

Операції при ГЕРХ спрямовані на зміцнення або відновлення нормальної роботи нижнього стравохідного сфінктера. Найпоширенішими процедурами є:

• Фундоплікація Ніссена – частину шлунка обертають навколо нижнього відділу стравоходу, створюючи додаткову підтримку для сфінктера. Виконується переважно лапароскопічно, що прискорює відновлення.
• Пристрій LINX – невелике кільце з магнітних «перлин» встановлюють навколо нижнього стравохідного сфінктера. Магнітна сила допомагає утримувати клапан у закритому стані, але дозволяє їжі вільно проходити вниз.

Обидва методи можуть значно зменшити або повністю усунути симптоми ГЕРХ. Проте рішення про хірургічне лікування приймається індивідуально після детального обстеження пацієнта.

Поради при гострому нападі рефлюксу

Іноді кислотний рефлюкс може виникнути раптово й спричинити відчутне печіння у грудях, особливо після ситного обіду або при різкому нахилі вперед. Якщо це трапилося прямо зараз, можна вжити кілька простих заходів, щоб швидко полегшити стан:

• Прийміть вертикальне положення – станьте або походіть, щоб гравітація допомогла кислоті повернутися в шлунок.
• Зробіть кілька маленьких ковтків води – це допоможе змити кислоту зі стравоходу.
• Послабте одяг – розстебніть ремінь або пояс, якщо вони здавлюють живіт.
• Прийміть антациди – вони швидко нейтралізують кислоту та зменшать печію.
• Не лягайте одразу після їжі – якщо рефлюкс стався ввечері, краще сидіти або стояти протягом щонайменше години.

Якщо гострі напади повторюються часто, важливо не обмежуватися лише симптоматичним лікуванням. Варто проаналізувати свій раціон, звички та режим дня. Якщо проблема зберігається, необхідно звернутися до лікаря для детального обстеження та визначення подальшого плану лікування.

Біль у верхній частині живота: які причини?

Чи шкідливо пити каву натщесерце?

Харчове отруєння: причини, симптоми, лікування