Запаморочення часто з’являється раптово, супроводжуючись відчуттям нестійкості та дезорієнтації. Воно може бути наслідком ушкоджень внутрішнього вуха, неврологічних порушень, серцево-судинних проблем або навіть психологічних факторів. 

Запаморочення — це не окрема хвороба, а радше сигнал, що в організмі відбуваються певні збої. Воно здатне позбавляти людину можливості нормально ходити, зосереджуватися на роботі чи навчанні, а також провокує ризик падінь і травм. У багатьох випадках цей стан пов’язаний із взаємодією вестибулярного апарату, нервової системи та кровообігу. Знання основних причин запаморочення і способів його лікування допомагає зменшити вираженість проблеми або навіть цілком усунути її.

Що таке запаморочення?

Запамороченням називають відчуття хиткості, дезорієнтації чи раптової нестійкості, коли мозок не може чітко визначити положення тіла в просторі. Здебільшого це виникає через порушення в системі, яка обробляє сигнали від внутрішнього вуха, очей, м’язів та тканин тіла. Коли ця інформація подається або сприймається неправильно, людина відчуває, ніби підлога «пливе» з-під ніг, а навколишні об’єкти рухаються або обертаються.

В основі запаморочення лежить збій у гармонійній роботі різних систем організму. Вестибулярний апарат, розміщений у внутрішньому вусі, відповідає за орієнтацію в просторі. Він отримує та передає в мозок сигнали про рухи та нахили голови. Якщо цей процес порушується, з’являється хибне відчуття обертання чи нестійкості. Крім того, мозок аналізує візуальну інформацію, а також сигнали від м’язів і суглобів. Несинхронність в їх обробці також може спровокувати запаморочення, особливо при швидкій зміні положення тіла.

Форми й вираженість запаморочення можуть відрізнятися залежно від причини. Найпоширеніші симптоми такі:

• раптове відчуття легкого сп’яніння або «ватності» в ногах;
• ілюзія обертання власного тіла чи предметів навколо;
• помутніння в очах, труднощі з фокусуванням зору;
• покривання «холодним потом», прискорене серцебиття;
• нудота, іноді блювання або сильна слабкість.

Якщо такий стан стає постійним чи надто частим, це може свідчити про серйозну патологію, яка потребує діагностики.

Основні причини

Запаморочення виникає з різноманітних причин: від цілком невинних (наприклад, короткочасна зміна положення тіла) до серйозних розладів. Серед найбільш поширених факторів виділяють порушення внутрішнього вуха, медичні проблеми з іншими органами та системами, а також певні зовнішні умови, що впливають на організм.

Порушення внутрішнього вуха

Вестибулярний апарат, розташований у структурі внутрішнього вуха, може зазнавати впливу запальних чи дегенеративних процесів. Серед них:

• Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ). Виникає через переміщення кристалів кальцію (отолітів) у півколових каналах. Це часто проявляється раптовою ілюзією обертання при зміні положення голови.
• Лабіринтит. Запалення лабіринту у внутрішньому вусі, що може супроводжуватися суттєвим порушенням слуху й вираженою нудотою.
• Вестибулярний неврит. Ураження (запалення) вестибулокохлеарного нерва, який передає в мозок сигнали про рівновагу. Раптова поява сильного запаморочення — характерна ознака.
• Персистуюче постуральне перцептивне запаморочення (ПППЗ). Хронічна форма, що виявляється нестійкістю та відчуттям розгубленості у місцях із великою кількістю подразників, наприклад у натовпі чи супермаркеті.
• Інфекції внутрішнього вуха. Вірусне або бактеріальне запалення провокує дисбаланс у вестибулярній системі та може викликати різке запаморочення.

Інші медичні фактори

Не лише внутрішнє вухо може бути «винуватцем» запаморочення. Є низка серйозних хвороб і станів, що здатні спричиняти такий розлад:

• Анемія. Низький рівень еритроцитів провокує брак кисню, через що може з’являтися слабкість і запаморочення.
• Акустична невринома. Доброякісна пухлина слухового нерва, здатна порушувати процеси сприйняття звуку та рівноваги.
• Серцево-судинні хвороби. Аритмії, гіпотонія або атеросклероз впливають на кровопостачання мозку, що часто відгукується запамороченням.
• Струс мозку. Травма голови може тимчасово порушувати роботу центральної нервової системи та провокувати нестійкість.
• Неврологічні розлади. Мігрень, розсіяний склероз чи хвороба Паркінсона також негативно впливають на здатність орієнтуватися в просторі.

Додаткові чинники

У багатьох людей запаморочення виникає через зовнішні чи побутові ситуації. Найтиповіші з них:

• Стрес і тривожні розлади. Гіпервентиляція при панічних атаках або сильному хвилюванні може знизити рівень вуглекислого газу в крові, викликаючи запаморочення.
• Отруєння чадним газом. Чадний газ блокує доставку кисню до тканин, що призводить до раптової слабкості й дезорієнтації.
• Зневоднення. Недостатня кількість рідини в організмі зменшує об’єм крові, ускладнюючи живлення мозку.
• Гіпоглікемія. Різке падіння рівня цукру в крові здатне викликати сплутаність свідомості.
• Побічні ефекти ліків. Деякі антигіпертензивні, психотропні та інші препарати можуть порушувати механізми рівноваги.
• Заколисування (motion sickness). Відбувається через невідповідність між візуальними та вестибулярними сигналами.

Можливі ускладнення

Запаморочення часто здається незначною проблемою, але воно може призвести до серйозних наслідків. Найперше, це збільшує ризик падінь, що особливо небезпечно для людей похилого віку або тих, хто має слабкі кістки. Падіння можуть спричинити переломи, струси мозку та інші травми.

Крім того, постійна нестійкість і втрата рівноваги заважають виконувати звичні справи. Робота, поїздки на громадському транспорті або водіння автомобіля стають складними або навіть небезпечними. Це може обмежувати соціальну активність і змушувати уникати певних ситуацій.

Часті напади запаморочення можуть бути сигналом серйозних захворювань. Наприклад, вони можуть вказувати на проблеми з серцем, судинами або нервовою системою. Без своєчасної діагностики та лікування ці порушення можуть прогресувати.

Також неможливість передбачити наступний напад запаморочення може викликати тривогу, невпевненість і страх. Людина починає обмежувати свою активність, уникає виходу з дому або людних місць, що негативно позначається на якості життя та психологічному стані.

Діагностика

Щоби визначити причину запаморочення, лікар проводить комплексне обстеження, яке включає аналіз скарг, огляд і спеціальні тести. Важливо з’ясувати, як часто виникають напади, наскільки вони інтенсивні, які супутні симптоми з’являються та чи є зв’язок із певними діями або умовами.

Огляд і опитування

На першому етапі лікар збирає інформацію про характер запаморочення, тригери, тривалість епізодів та інші прояви, такі як нудота, порушення слуху, головний біль чи слабкість. Огляд включає перевірку рівноваги, ходи та реакції очей на різні рухи.

Спеціальні тести

Для точного визначення причини запаморочення можуть застосовуватися такі діагностичні методи:

• Вестибулярні проби – оцінка роботи внутрішнього вуха та його впливу на рівновагу.
• Проба Дікса-Холпайка – використовується для діагностики доброякісного пароксизмального позиційного запаморочення (ДППЗ).
• Аудіометрія – дослідження слуху, щоб виключити порушення, пов’язані з вестибулярним апаратом.
• Електроністагмографія (ЕНГ) або відеоістагмографія (ВНГ) – оцінка мимовільних рухів очей, що допомагає визначити ураження внутрішнього вуха або мозку.
• МРТ або КТ головного мозку – застосовується для виявлення патологій нервової системи, пухлин чи наслідків інсульту.
• Доплерографія судин голови та шиї – дозволяє оцінити стан кровотоку в артеріях, що живлять мозок.
• Загальний аналіз крові – допомагає виявити анемію, інфекції або порушення метаболізму, що можуть викликати запаморочення.

Диференційна діагностика

Оскільки запаморочення може бути симптомом різних станів, важливо відрізнити його від інших порушень. Наприклад, запаморочення, пов’язане з внутрішнім вухом, часто супроводжується вертиго, тоді як при серцево-судинних проблемах воно може поєднуватися з потемнінням в очах або непритомністю. Якщо запаморочення з’являється разом із слабкістю в кінцівках або проблемами з мовленням, це може бути ознакою інсульту, що потребує негайної допомоги.

Комплексна діагностика дозволяє встановити точну причину запаморочення та підібрати ефективне лікування для усунення або контролю цього стану.

Методи лікування

Лікування запаморочення залежить від його причини. У деяких випадках симптоми зникають самостійно, коли організм адаптується або усувається фактор, що спричинив проблему. Якщо запаморочення виникає регулярно або суттєво впливає на якість життя, необхідний комплексний підхід: медикаменти, спеціальні вправи та зміни способу життя.

Медикаментозне лікування

Ліки можуть допомогти зменшити симптоми запаморочення, але не завжди усувають його причину. Лікар може призначити:

• Антигістамінні препарати – зменшують запаморочення та нудоту, особливо при вестибулярних порушеннях.
• Протизапальні та кортикостероїдні засоби – використовуються при запаленні внутрішнього вуха, наприклад, при лабіринтиті або вестибулярному невриті.
• Антибіотики або противірусні препарати – застосовуються при інфекційних ураженнях внутрішнього вуха.
• Судинорозширювальні засоби – покращують кровопостачання мозку при порушеннях судинної системи.
• Протиблювотні препарати – допомагають у разі вираженої нудоти.

Вестибулярна реабілітація

Це спеціальна програма вправ, що допомагає мозку адаптуватися до змін у роботі вестибулярної системи. Її рекомендують людям із хронічним запамороченням або після перенесених захворювань внутрішнього вуха.

Основні методи включають:

• Позиційні маневри – спеціальні рухи головою, що допомагають перемістити кристали кальцію у внутрішньому вусі при ДППЗ.
• Вправи на рівновагу – покращують координацію та зменшують частоту запаморочень.
• Тренування очей – допомагають мозку краще сприймати зміни положення тіла.

Хірургічне лікування

У рідкісних випадках, коли інші методи неефективні, може знадобитися операція. Це може бути необхідним при певних захворюваннях внутрішнього вуха або при пухлинах, що впливають на вестибулярну систему.

Правильний підхід до лікування залежить від причини запаморочення. Якщо воно виникає часто або сильно впливає на щоденне життя, важливо проконсультуватися з лікарем для підбору оптимальної терапії.

Зміни способу життя

Корекція щоденних звичок допомагає зменшити запаморочення та покращити самопочуття. Основні заходи включають контроль рухів, харчування, рівень стресу та фізичну активність.

Контроль рухів

• Уникати різких поворотів голови та швидкої зміни положення тіла.
• Підніматися з ліжка повільно.
• Використовувати поручні для безпеки при ходьбі.

Харчування і гідратація

• Пити достатньо води.
• Обмежити вживання кофеїну, алкоголю та солі.
• Уникати довгих перерв між прийомами їжі.

Зниження стресу

• Практикувати дихальні вправи, медитацію.
• Дотримуватися режиму сну.
• Проводити більше часу на свіжому повітрі.

Фізична активність

• Виконувати вправи на рівновагу.
• Уникати різких рухів під час тренувань.
• Не перевантажувати організм.

Невеликі зміни допомагають уникнути запаморочення та покращити якість життя.

Коли звертатися до лікаря

Якщо запаморочення виникає час від часу і минає без наслідків, достатньо спостерігати за своїм станом. Проте неодмінно зверніться по медичну допомогу, якщо:

• епізоди стають частими, тривають довше чи посилюються;
• запаморочення супроводжується нестабільним серцебиттям, болем у грудях, суттєвим падінням артеріального тиску чи високою температурою;
• разом із втратою рівноваги з’являються проблеми зі слухом (шум, дзвін у вухах), виділення з вуха чи погіршення слуху;
• помічаються раптові порушення зору, різкі зміни мовлення або оніміння кінцівок;
• є підозра на струс мозку або іншу травму голови після падіння чи удару.

Вчасна діагностика дає змогу виключити небезпечні стани й призначити ефективне лікування, що в більшості випадків суттєво покращує самопочуття.

Запаморочення та вертиго: в чому різниця?

Попри схожість відчуттів, запаморочення й вертиго не тотожні поняття. Вертиго передусім пов’язане з ілюзією обертання власного тіла чи оточення: людина може відчувати, що все навколо рухається по колу або ж вона сама обертається, незважаючи на нерухомість. Запаморочення ж описується ширше, як відчуття нестійкості та «плавання» простору. Вертиго завжди вказує на порушення роботи вестибулярного апарату або мозку. Запаморочення може виникати і без відчуття обертання — наприклад, у випадках гіпоглікемії чи при деяких розладах серцево-судинної системи.

Біль у животі: все, що потрібно знати

Чому болять яєчники: причини, симптоми та методи лікування

Відрижка: що це та чому люди це роблять