Мігрень зі стовбуровою аурою — це рідкісний і складний у діагностиці тип мігрені, який проявляється симптомами, схожими на інсульт, і потребує уважного підходу до лікування.

Мігрень зі стовбуровою аурою (MBA), раніше відома як базилярна мігрень, — одна з найрідкісніших форм мігрені, що проявляється серйозними неврологічними симптомами. Вона може включати порушення мовлення, запаморочення, двоїння в очах і навіть втрату свідомості. Через схожість із симптомами інсульту, ця форма мігрені може викликати тривогу і в пацієнтів, і в лікарів. Хоча причина її виникнення досі остаточно не встановлена, розуміння характерних симптомів, критеріїв діагностики і можливостей лікування дозволяє ефективніше справлятися з цим станом.

Мігрень зі стовбуровою аурою і базилярна мігрень

Мігрень зі стовбуровою аурою та базилярна мігрень — це різні назви одного й того самого клінічного стану, що характеризується залученням структур стовбура головного мозку та появою типових симптомів: вертиго, дизартрії, атаксії, диплопії, тинітусу і порушення свідомості. Різниця між цими термінами історична, а не медично-функціональна.

Назва «базилярна мігрень» була запропонована британським неврологом Едвіном Бікерстаффом ще у 1961 році. На той момент вважалося, що джерелом симптомів є спазм або звуження базилярної артерії — великої судини, яка постачає кров до стовбура головного мозку, мозочка та потиличних часток. Тому мігрень з такими проявами отримала назву «базилярна».

Однак подальші дослідження не підтвердили, що базилярна артерія є єдиною чи навіть основною причиною симптомів. У результаті клінічна термінологія була переглянута. Згідно з сучасною міжнародною класифікацією, ця форма мігрені називається «мігрень зі стовбуровою аурою», оскільки симптоми відображають дисфункцію структур саме стовбура мозку, незалежно від конкретного судинного механізму.

Отже, попри те, що обидва терміни — «мігрень зі стовбуровою аурою» і «базилярна мігрень» — позначають один і той самий клінічний феномен, лише перший є актуальним і рекомендованим до використання у сучасній медичній практиці. Стара назва залишилася лише в контексті історичних джерел.

Симптоми та клінічні особливості

Мігрень зі стовбуровою аурою (базилярна мігрень) класифікується як підтип мігрені з аурою, проте її симптоми чітко пов’язані зі стовбуром головного мозку. Для постановки діагнозу необхідна наявність аури без моторної слабкості та щонайменше двох стовбурових симптомів. Особливість мігрені зі стовбуровою аурою полягає в тому, що виникають розлади, які вражають одразу кілька функцій центральної нервової системи: слух, координацію, свідомість, зір і мовлення.

Це означає, що під час нападу у людини може одночасно спостерігатися, наприклад, відчуття “перевернутого” простору (вертиго), порушене сприйняття власного голосу (дизартрія) і двоїння в очах (диплопія). Така комбінація є досить незвичною для типової мігрені з аурою, що робить мігрень зі стовбуровою аурою особливо важкою для діагностики на ранніх стадіях.

Основні прояви

Найчастіше лікарі виділяють такі симптоми, характерні для стовбурової мігрені:

• Дизартрія — порушення мовлення, коли людина не може чітко та зрозуміло висловлюватися.
• Вертиго — відчуття обертання простору, яке відрізняється від звичайного запаморочення; здається, ніби все довкола рухається.
• Тинітус — дзвін або шум у вухах, що може бути короткотривалим або постійним протягом усього нападу.
• Гіпоакуcія — часткова втрата слуху, іноді людина чує ніби з віддаленого простору або “крізь ватні затички”.
• Диплопія — двоїння в очах, труднощі з фокусуванням і координацією погляду.
• Атаксія — втрата координації рухів, хиткість при ходьбі, іноді надмірне похитування корпусу.
• Зниження рівня свідомості — може бути легкою дезорієнтацією, але в окремих випадках доходить до непритомності.

Іншою важливою ознакою є головний біль, який зазвичай розвивається після аури. При стовбурової мігрені біль часто локалізується в потиличній частині голови з обох боків. Така локація прямо вказує на залучення ділянок кровопостачання, що живлять стовбур мозку. Напад може тривати від кількох годин до доби, залежно від індивідуальних особливостей організму та вчасного застосування лікувальних заходів.

Окрім болю, додатковими проблемами для пацієнта можуть бути:

• нудота і блювання, причому напади блювання можуть повторюватися кілька разів
• підвищена світлочутливість і чутливість до гучних звуків
• інтенсивне відчуття втоми та потреба у відпочинку
• запаморочення зі значними порушеннями рівноваги
• у деяких випадках — епізоди судом або навіть коматозний стан

Слід зауважити, що стовбурова мігрень може імітувати інсульт, тому коли пацієнт звертається до лікаря з такими скаргами, необхідно провести ретельне обстеження для виключення судинної катастрофи. У людей, які вперше стикаються з цим типом мігрені, паніка й страх погіршують суб’єктивне самопочуття, тому важливо, щоб лікарі швидко й правильно диференціювали діагноз.

Причини та патогенез

Первинна гіпотеза, яку запропонував британський невролог Едвін Бікерстафф у 1961 році, полягала в тому, що мігрень зі стовбуровою аурою виникає внаслідок спазму або тимчасового звуження базилярної артерії. Ця артерія постачає кров до стовбура головного мозку, тому порушення її функціонування могло б логічно пояснити появу характерних неврологічних симптомів, таких як втрата рівноваги, порушення мовлення або зору. Проте з часом ця гіпотеза не знайшла достатнього наукового підтвердження, і сучасне розуміння механізмів розвитку цього типу мігрені значно змінилося.

На сьогодні науковці розглядають мігрень зі стовбуровою аурою як складне явище, що виникає внаслідок поєднаного впливу нервових і судинних механізмів. Хоча зміни мозкового кровотоку відіграють істотну роль у розвитку симптомів, вони не є єдиним чинником. Умовно можна виокремити кілька основних теоретично обґрунтованих напрямів, які пояснюють патогенез цього стану:

• Генетичні мутації. Особливу увагу привертають гени ATP1A2 і CACNA1A, які відповідають за функціонування іонних каналів у мембранах нервових клітин. Порушення в цих каналах можуть призводити до надмірного збудження нейронів, що у свою чергу викликає каскад змін у роботі центральної нервової системи. Ці мутації асоціюють також з іншими рідкісними формами мігрені, що підтверджує їхню роль у патогенезі.
• Порушення судинного тонусу. Навіть незначне звуження або розширення артеріол і капілярів у ділянці потиличної кори або стовбура головного мозку може спричинити локальне зниження постачання кисню й поживних речовин, що вкрай чутливо сприймається нейронами цих регіонів. Такі зміни є оборотними, але можуть провокувати характерні напади.
• Підвищена збудливість нейрональних мереж. Йдеться про функціональні збої у великих групах нейронів, які відповідають за інтеграцію сенсорної інформації, зорову орієнтацію, мовлення та контроль рівноваги. Злагоджена робота цих мереж порушується, що призводить до тимчасових, але виражених симптомів аури.

Попри те, що мігрень зі стовбуровою аурою не передається у спадок за чітко визначеним генетичним механізмом, деякі клінічні дослідження вказують на те, що наявність атипових форм мігрені в близьких родичів збільшує ризик розвитку цього типу захворювання. Крім того, індивідуальні особливості регуляції судинного тонусу, ендокринного статусу та імунної реактивності також можуть сприяти виникненню нападів. Наприклад, люди з підвищеною чутливістю до зміни атмосферного тиску або з вегетативною дисфункцією можуть мати вищу імовірність розвитку симптомів MBA.

Еволюція поглядів на причини

Раннє уявлення про причини мігрені зі стовбуровою аурою акцентувало виключно на ролі базилярної артерії, яка забезпечує кровопостачання до структур стовбура головного мозку. Однак подальші дослідження довели, що цей підхід є надто спрощеним і не враховує всіх біологічних аспектів. Зараз у патогенезі MBA визнається багатоетапний механізм, що поєднує зміни в нейрональній активності, судинну реакцію та функціональні порушення мозкових структур.

• Кортикальне розповсюджувальне пригнічення (cortical spreading depression) — це електрофізіологічне явище, що починається у потиличній корі та поширюється на сусідні ділянки. Воно супроводжується хвилею деполяризації, яка тимчасово порушує функції нейронів і викликає ауроподібні симптоми.
• Дисфункція стовбурових відділів мозку може бути вторинною реакцією на згадану хвилю пригнічення або викликана судинними коливаннями. Порушення мовлення, координації та свідомості пояснюються саме залученням цих критично важливих структур.
• Зміни в роботі судин і нервових клітин спричиняють або посилюють головний біль, який локалізується у потиличній частині голови, де зосереджено більшість залучених процесів.

Таким чином, сучасний підхід до розуміння причин мігрені зі стовбуровою аурою визнає, що це складне і багатофакторне захворювання. Тому його ефективна діагностика та лікування вимагають комплексного аналізу — від генетичних змін і нейрофізіології до індивідуальних особливостей пацієнта та його реакції на зовнішні подразники.

Що провокує мігрень зі стовбуровою аурою

Мігрень зі стовбуровою аурою часто виникає під впливом різноманітних зовнішніх або внутрішніх факторів, які здатні запускати патологічні процеси в центральній нервовій системі. Відповідно до результатів дослідження, опублікованого у 2014 році в журналі Pain Medicine, існує перелік поширених тригерів, які найчастіше асоціюються з нападами цього типу мігрені. Виявлення таких чинників має вирішальне значення у профілактиці рецидивів, оскільки дозволяє своєчасно вжити заходів або зовсім уникнути провокаційних ситуацій.

До найбільш розповсюджених тригерів, які можуть провокувати епізоди мігрені зі стовбуровою аурою, належать наступні:

• Емоційне напруження. Сильні психологічні переживання, конфлікти, надмірне хвилювання, а також тривале перебування в стані стресу здатні порушити регуляцію вегетативної нервової системи, яка тісно пов’язана з судинною реактивністю. Уразливість до емоційних коливань часто спостерігається у людей з підвищеною психоемоційною чутливістю.
• Порушення сну. Хронічне недосипання, нерегулярний режим відпочинку або, навпаки, надмірно довгий сон можуть збивати циркадні ритми організму. Це впливає на гормональну активність і на здатність мозку до адаптації, що підвищує ризик нападів.
• Метеочутливість. Зміни атмосферного тиску, особливо його різкі коливання, можуть спричинити порушення адаптації судин головного мозку, які у деяких осіб реагують на перепади зовнішнього середовища надмірною судинною реакцією. Це особливо стосується людей з діагностованою вегетативною дисфункцією.
• Інтенсивне сонячне світло або поривчастий вітер. Потужна візуальна або тактильна стимуляція може перевантажити сенсорні системи мозку, що особливо небезпечно при вже існуючій гіперактивності нейрональних мереж.
• Фізичне та психічне виснаження. При довготривалому напруженні чи фізичних навантаженнях організм втрачає компенсаторні механізми, що регулюють стабільність функцій нервової системи, і стає більш чутливим до будь-яких подразників.
• Алкогольні напої. Особливо несприятливо діють червоне вино, пиво та міцні спиртні напої, які можуть спричинити розширення судин, коливання артеріального тиску та зміну рівня нейротрансмітерів у мозку.
• Харчові продукти з активними сполуками. До тригерних харчових факторів належать продукти, що містять тирамін (зрілий сир, копченості), глутамат натрію (підсилювач смаку, який часто зустрічається у фастфуді), а також інші добавки, які можуть впливати на хімічний баланс у нервовій системі.
• Медикаментозні препарати. Прийом певних лікарських засобів, зокрема гормональних контрацептивів або медикаментів для зниження артеріального тиску, може змінювати судинний тонус або гормональний фон, що у свою чергу провокує розвиток аури та головного болю.

Окрім основних факторів, що найчастіше провокують мігрень зі стовбуровою аурою, існують і менш очевидні, але не менш важливі зовнішні впливи. До них належать ситуації, які можуть порушити фізіологічні ритми або викликати значне навантаження на нервову систему. Наприклад, перельоти на далекі відстані, особливо з перетином кількох часових поясів, спричиняють порушення циркадного ритму, що може вплинути на стабільність судинного тонусу і викликати напад. Також слід звернути увагу на надмірне вживання кофеїну, зокрема у вигляді міцної кави, енергетичних напоїв або великої кількості чаю. Кофеїн спочатку стимулює нервову систему, але після різкого зниження рівня активності може спричинити реактивне виснаження. Не менш значущим є різке обмеження харчування, тривалі дієти або голодування, особливо з низьким вмістом вуглеводів. Вони можуть призвести до дефіциту глюкози — основного джерела енергії для нейронів, що робить мозок більш чутливим до подразників і підвищує ризик розвитку нападу мігрені.

Ретельне спостереження за своїм самопочуттям і умовами, за яких виникає напад, дозволяє виявити власні індивідуальні тригери. Для цього рекомендується вести щоденник мігрені, в якому фіксується дата, тривалість нападу, супутні обставини, харчування, емоційний стан, фізичне навантаження, погодні умови та прийом медикаментів. Аналіз таких записів допомагає виявити закономірності й виробити особисту профілактичну стратегію. Навіть незначна зміна щоденних звичок, наприклад уникнення певного харчового продукту або налагодження режиму сну, здатна суттєво знизити частоту або інтенсивність нападів мігрені зі стовбуровою аурою.

Діагностика

Оскільки симптоми мігрені зі стовбуровою аурою можуть нагадувати клінічну картину інсульту, епілепсії, пухлин головного мозку або інших серйозних неврологічних станів, діагностика цього типу мігрені є складною і вимагає комплексного підходу. Особливо важливо враховувати той факт, що симптоми MBA часто виникають раптово, охоплюють кілька систем організму та можуть супроводжуватися порушенням свідомості. У зв’язку з цим лікарі приділяють велику увагу як збору анамнезу, так і ретельному обстеженню, що включає клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження.

Неврологічний огляд

Перший етап діагностики передбачає консультацію невролога, який проводить детальне опитування пацієнта. Лікар з’ясовує, як саме починається напад, які симптоми з’являються першими, яка їхня тривалість, яким був головний біль — локалізація, інтенсивність, супутні прояви. Також враховуються тригери, частота нападів, ефективність попереднього лікування та реакція на анальгетики.

Для підтвердження діагнозу мігрені зі стовбуровою аурою необхідна наявність принаймні двох симптомів, пов’язаних зі стовбуром мозку, які тривають від двох до шістдесяти хвилин і не супроводжуються моторною слабкістю. При цьому виключаються інші типи мігрені, такі як геміплегічна (за наявності однобічного паралічу чи м’язової слабкості) або ретинальна (за наявності зорових симптомів, що обмежуються лише одним оком).

Огляд також включає оцінку когнітивних функцій, орієнтації в часі та просторі, координації рухів, чутливості, зору і слуху, а також стандартні тести на патологічні рефлекси. У разі підозри на порушення свідомості або епілептичну активність проводиться поглиблене дослідження.

Інструментальні методи

Оскільки клінічний діагноз не завжди дає змогу повністю виключити інші небезпечні стани, у практиці широко застосовують візуалізаційні та функціональні методи діагностики. Основна їхня мета — виключити органічні причини симптомів, зокрема судинні катастрофи, пухлини, запальні захворювання або інфекції центральної нервової системи.

• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку дозволяє візуалізувати структуру мозку з високою роздільною здатністю. Це дослідження допомагає виявити об’ємні утворення, ознаки запалення, ішемічні зміни, демієлінізацію або структурні аномалії, які можуть бути причиною симптомів, схожих на мігрень зі стовбуровою аурою.
• Комп’ютерна томографія (КТ) часто використовується на етапі невідкладної діагностики, зокрема при необхідності виключити крововилив або гострий ішемічний інсульт. Вона швидка, доступна і дає змогу оперативно оцінити стан пацієнта з раптовими неврологічними симптомами.
• Магнітно-резонансна ангіографія (МРА) використовується для вивчення стану судин головного мозку, зокрема артерій, які постачають кров до стовбура. Цей метод дозволяє виявити аневризми, стенози, артеріовенозні мальформації або інші порушення кровотоку.
• Електроенцефалографія (ЕЕГ) застосовується для оцінки електричної активності мозку. Цей метод особливо корисний у разі підозри на епілептичні напади, оскільки деякі симптоми аури можуть імітувати фокальні судоми. ЕЕГ дозволяє диференціювати мігрень від епілепсії, що має важливе значення для подальшого лікування.
• Пункція спинномозкової рідини, або люмбальна пункція, проводиться у випадках, коли потрібно виключити інфекційні або запальні ураження центральної нервової системи, а також при підозрі на субарахноїдальний крововилив. Дослідження ліквору допомагає виявити патологічні домішки, зміни тиску або запальні клітини.
• Аналізи крові включають загальний і біохімічний аналіз, оцінку рівня запальних маркерів, перевірку на токсини або метаболічні порушення. У деяких випадках також можуть призначатися дослідження на коагуляцію або специфічні антитіла, залежно від клінічної підозри.

Комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність мігрені зі стовбуровою аурою, але й виключити інші потенційно небезпечні патології. Вкрай важливо правильно відмежувати цей тип мігрені від геміплегічної форми, яка супроводжується вираженою моторною слабкістю, або від ретинальної мігрені, де візуальні порушення стосуються лише одного ока. Від точності діагнозу залежить не лише ефективність терапії, а й безпека пацієнта, оскільки деякі препарати протипоказані при певних формах мігрені або судинних захворюваннях.

Підходи до лікування

Мігрень зі стовбуровою аурою потребує комплексного підходу до лікування, який включає як усунення симптомів у гострий період, так і профілактику майбутніх нападів. Через залучення структур стовбура головного мозку та потенційно вищий ризик ускладнень, деякі препарати, які традиційно застосовуються при інших типах мігрені, можуть бути протипоказані або потребують виваженого підходу. Водночас завдяки сучасним дослідженням доступні альтернативні засоби, які демонструють ефективність при цьому підтипі захворювання.

Медикаменти для купірування симптомів

Одним із ключових принципів при лікуванні мігрені зі стовбуровою аурою є максимально раннє реагування на перші прояви. Якщо вчасно розпізнати початок аури або головного болю, можна знизити тяжкість нападу та його тривалість. До рекомендованих засобів належать:

• Неcтероїдні протизапальні препарати (НПЗП): ібупрофен, ацетамінофен, напроксен. Ці засоби мають здатність зменшувати запалення та пригнічувати больові відчуття, особливо на ранньому етапі нападу.
• Антиеметичні препарати: фенотіазинові сполуки, метоклопрамід. Вони є корисними при нудоті та блюванні, які часто супроводжують напади мігрені зі стовбуровими симптомами. Ці препарати також можуть покращити всмоктування знеболювальних засобів.
• Антагоністи рецепторів до кальцитонін-ген-спорідненого пептиду (CGRP): уброгепант, рімегепант, завзпрет. Це новітні препарати, які діють вибірково на нейропептиди, що беруть участь у розвитку мігренозного болю. Їхнє застосування є перспективним завдяки високій ефективності та мінімальному впливу на судинний тонус.

З урахуванням того, що стовбур мозку чутливий до змін кровотоку, триптани та ерготамінові препарати, які звужують судини, як правило, не застосовуються. Вони можуть посилити ішемічні процеси, особливо у пацієнтів із супутніми серцево-судинними порушеннями. Хоча деякі клініцисти вважають, що ризик перебільшено оцінюється, загальноприйнята практика все ж рекомендує уникати цих засобів при стовбурових симптомах.

Медикаменти, які не рекомендуються

Питання безпеки у разі застосування вазоконстрикторів (судинозвужувальних засобів) при мігрені зі стовбуровою аурою залишається актуальним. Зокрема:

• Триптани — ефективні при звичайних мігренях, але мають потенціал для звуження судин, що може стати критичним при залученні до процесу артерій, які живлять стовбур мозку.
• Ерготамін та його похідні — мають ще потужніший вазоконстрикторний ефект і тому також є небажаними для пацієнтів з підозрою на MBA. Їх використання пов’язане з ризиком вазоспазму та ішемічних інсультів.

Більшість клінічних настанов базуються на принципі обережності. Навіть якщо немає прямого підтвердження шкідливості триптанів при MBA, лікарі керуються підходом мінімізації потенційної шкоди, особливо у пацієнтів з підвищеним судинним ризиком.

Профілактичне лікування

Профілактичне лікування призначається у випадках, коли напади виникають часто, мають тяжкий перебіг або істотно порушують повсякденну активність. Його мета — знизити частоту, тривалість і інтенсивність нападів. Найчастіше застосовуються:

• Блокатори кальцієвих каналів, зокрема верапаміл. Вони покращують судинну стабільність, зменшують ризик судинних спазмів і мають невеликий седативний ефект, що може бути корисним при тривожних розладах, які часто супроводжують мігрень.
• Протисудомні препарати: топірамат, ламотриджин. Вони знижують нейрональну збудливість і запобігають запуску аури, особливо в осіб із порушеннями електричної активності мозку.
• Антидепресанти трициклічного типу, зокрема амітриптилін. Їхній механізм дії пов’язаний не лише з поліпшенням емоційного стану, а й зі зменшенням частоти нападів завдяки впливу на серотонінергічну систему.

Підбір профілактичного засобу проводиться індивідуально після ретельного аналізу медичного стану, наявності супутніх захворювань та попереднього досвіду лікування. Часто потрібне поступове титрування дози та моніторинг побічних ефектів.

Блокада потиличного нерва

У випадках, коли фармакологічне лікування не дає достатнього ефекту, може застосовуватися блокада потиличного нерва. Процедура полягає у введенні розчину місцевого анестетика, іноді в поєднанні з кортикостероїдом, у зону проходження великого потиличного нерва в ділянці шиї. Цей метод тимчасово блокує передачу болю, зменшуючи інтенсивність нападів.

Блокада виконується амбулаторно і не потребує госпіталізації. Зазвичай ефект триває від кількох тижнів до кількох місяців. Повторні процедури проводяться за потреби. До можливих ускладнень належать локальний дискомфорт, тимчасове оніміння або поява синця. Проте при правильному виконанні процедура добре переноситься і може суттєво покращити якість життя пацієнта.

Самодопомога та щоденні стратегії

Немедикаментозні методи відіграють не менш важливу роль у загальному контролі захворювання. Щоденні звички, організація способу життя та уважність до власного самопочуття можуть суттєво знизити ризик виникнення нападів. До найефективніших заходів належать:

• Підтримання стабільного режиму сну. Регулярний сон тривалістю 6–8 годин із засинанням і пробудженням у той самий час щодня допомагає стабілізувати циркадні ритми та знизити чутливість до зовнішніх тригерів.
• Ведення щоденника симптомів. Записування нападів, можливих тригерів, часу їх виникнення та супутніх чинників дозволяє виявити індивідуальні закономірності та розробити персоналізовану профілактичну стратегію.
• Уникання подразників. Це може бути різке світло, гучний шум, стресові ситуації, а також харчові продукти з високим вмістом тираміну або консервантів. Індивідуальна реакція на зовнішні чинники має бути врахована при плануванні повсякденного життя.
• Застосування холодного компресу. Прикладання льоду або охолодженого рушника до потиличної зони під час початкової фази нападу може полегшити біль і знизити тиск у ділянці ураження.
• Релаксаційні техніки. Медитація, глибоке дихання, йога, теплі ванни або прогулянки на свіжому повітрі допомагають знизити рівень тривожності, що є важливим компонентом при профілактиці мігрені.

Особливо важливо не допускати перевтоми, як фізичної, так і розумової. Баланс між активністю і відпочинком, правильне харчування, достатнє споживання води, уникання переїдання або пропуску прийомів їжі — всі ці прості дії можуть мати суттєвий вплив на частоту та вираженість нападів мігрені зі стовбуровою аурою.

Головний біль зліва: симптоми, причини та лікування

Синдром подразненого кишківника: причини, лікування

Лаванда