Вертиго — це відчуття обертання навколишнього простору, що може раптово виникати та супроводжуватися запамороченням і нестійкістю. Воно не є хворобою, а радше симптомом порушення рівноваги. Такий стан свідчить про можливі проблеми у внутрішньому вусі або неврологічній системі.

Вертиго належить до тих проявів, які часто сприймають лише як неприємне запаморочення. Однак це значно ширше поняття, оскільки відображає складну дисфункцію систем, що відповідають за рівновагу та орієнтацію в просторі. Зазвичай цей симптом пов’язаний із внутрішнім вухом або центральною нервовою системою, але інколи виникає через тимчасові чинники, зокрема стрес чи втомленість. У будь-якому випадку вертиго вказує на необхідність уважного ставлення до свого здоров’я, адже воно може бути маркером серйозніших порушень, які потребують своєчасної діагностики та корекції. Важливо розуміти першопричину таких проявів, щоб уникнути можливих ускладнень.

Через те, що вертиго може здаватися тривіальним проявом, люди нерідко ігнорують початкові епізоди. Утім, своєчасне звернення до лікаря дозволяє виявити й усунути фактори, які провокують такі напади. Це особливо важливо, коли симптоми супроводжуються порушеннями слуху чи зору.

Що таке вертиго

Під вертиго зазвичай розуміють специфічне відчуття, ніби все навколо рухається або обертається. Це не просто загальне запаморочення, а вестибулярне порушення, котре в багатьох випадках має фізіологічне підґрунтя у внутрішньому вусі. Людина може відчувати, що втрачає рівновагу, відзначати нестійкість у ногах або ілюзорне переміщення об’єктів. Такі відчуття пов’язані зі збоєм у злагодженій роботі вестибулярного апарату, зору та пропріорецепції. Основне завдання цих систем — формувати правильне уявлення про положення тіла в просторі, тож якщо інформація від них надходить суперечлива, виникає дезорієнтація.

До найпоширеніших проявів вертиго належать:

• Відчуття обертання навколишнього середовища або власного тіла.
• Втрата рівноваги або нестійкість при ходьбі.
• Поява ілюзії руху навіть у стані спокою.
• Супутні симптоми: нудота, шум у вухах, пітливість, тимчасові розлади зору.

Вертиго може тривати кілька секунд чи зберігатися довше, в залежності від того, наскільки стабільно працюють механізми компенсації. Незважаючи на те, що вертиго часто швидко минає, повторювані епізоди свідчать про необхідність детального обстеження. Також виникають випадки, коли вестибулярний апарат починає неправильно реагувати на рухи голови чи тіла, що посилює відчуття неконтрольованого обертання. 

Типи вертиго

Існує дві ключові категорії вертиго: периферичне та центральне. Вони відрізняються за походженням, інтенсивністю симптомів і способом реакції організму. Розуміння кожної категорії дає змогу визначити тактику лікування та запобігти ускладненням.

Периферичне вертиго

Периферичне вертиго є найпоширенішим видом і виникає через проблеми у внутрішньому вусі або з вестибулярним нервом. У багатьох випадках напади починаються раптово та можуть бути доволі інтенсивними. До підтипів периферичного вертиго належать:

• Доброякісне пароксизмальне позиційне вертиго (ДППВ). Виникає внаслідок переміщення отолітів у півколових каналах, що провокує відчуття обертання при певних рухах голови.
• Лабіринтит. Запальний процес у внутрішньому вусі, через який з’являється порушення слуху та сильне запаморочення.
• Вестибулярний неврит. Ураження вестибулярного нерва, здебільшого вірусної природи, супроводжується різким відчуттям обертання без зниження слуху.
• Хвороба Меньєра. Характеризується накопиченням рідини у внутрішньому вусі, що викликає дзвін у вухах, втрату слуху і повторювані епізоди вертиго.

Центральне вертиго

Центральне вертиго трапляється рідше і пов’язане з патологіями головного мозку, зокрема стовбура або мозочка. Часто таке вертиго розвивається повільніше, а симптоми можуть бути тривалішими або мати більш складні неврологічні прояви, на зразок розладів зору, двоїння в очах чи некоординованих рухів. У деяких випадках воно виникає через пухлинні процеси, інсульти або розсіяний склероз. Важливо відрізнити цей тип від периферичного, оскільки центральне вертиго потребує зовсім іншого підходу до лікування та ретельного моніторингу стану мозку.

Причини вертиго

Причини виникнення вертиго можуть бути вкрай різноманітними. Хоча найчастіше вони стосуються порушень у вестибулярній системі, також існують інші фактори, здатні провокувати цей стан. Серед найпоширеніших варто назвати такі:

• Мігрень: сильний головний біль, що в деяких людей супроводжується вестибулярними симптомами.
• Певні лікарські засоби: зокрема антибіотики, протизапальні та кардіологічні препарати, які впливають на рівновагу.
• Інсульт: при ураженні ділянок мозку, відповідальних за координацію.
• Аритмії серця: призводять до порушення кровообігу і викликають епізоди нестійкості.
• Цукровий діабет: у разі ускладнень може впливати на судини й нерви.
• Травми голови: безпосередньо пошкоджують вестибулярні структури або провокують набряк мозку.
• Тривале перебування в ліжку: ослаблює вестибулярну адаптацію і м’язовий тонус.
• Оперізувальний лишай у зоні вуха: запальний процес може пошкодити вестибулярні нерви.
• Перилімфатична фістула: витік рідини з внутрішнього вуха, що порушує баланс.
• Гіпервентиляція: надмірне дихання здатне призвести до збоїв у сприйнятті простору.
• Отосклероз: патологічне розростання кісткової тканини у середньому вусі.
• Розсіяний склероз: демієлінізація нервових волокон у центральній нервовій системі.

Діагностика вертиго

Для визначення точної причини вертиго лікарі проводять комплексне обстеження, яке включає клінічне оцінювання та спеціалізовані дослідження. Важливо виявити, чи пов’язаний стан із периферичними порушеннями або ж має центральне походження.

Фізикальні тести

Під час огляду можуть застосовувати низку простих проб, що оцінюють рівновагу та поведінку очей:

• Тест Фукуда-Унтербергера. Пацієнт маршує із заплющеними очима, а лікар стежить за відхиленням убік.
• Тест Ромберга. Оцінюють стійкість стояння з зімкнутими ступнями та заплющеними очима.
• Тест імпульсу голови. Швидкий поворот голови та фіксація погляду на статичному об’єкті.
• Диксер-Халлпайк. Спостерігають за рухами очей під час різкої зміни положення голови.
• Вестибулярне обертання. Перевіряють реакцію очей та вестибулярну функцію під час штучного обертання.

Інструментальні методи

Якщо результатів фізикальних тестів недостатньо, використовують інструментальну діагностику. Передусім це вестибулярна проба (відеоністагмографія або електроністагмографія), що фіксує рухи очей при подразненні вестибулярного апарату. Також застосовують методи візуалізації, як-от комп’ютерну томографію (КТ) чи магнітно-резонансну томографію (МРТ), аби виключити пухлинні процеси, інсульт або інші структурні ураження мозку. Залежно від клінічної картини можуть призначати додаткові аналізи крові чи консультації вузьких спеціалістів.

Лікування вертиго

Спосіб лікування вертиго залежить від його причини, тривалості та вираженості симптомів. У багатьох випадках можна поєднувати кілька методик, щоб знизити інтенсивність нападів і запобігти їх повторенню.

Позиційні маневри

Для пацієнтів із доброякісним пароксизмальним позиційним вертиго (ДППВ) часто застосовують маневр Еплі чи Семонта. Ці техніки допомагають повернути отоліти у природне положення, зменшуючи епізоди запаморочення. Маневри виконують у кабінеті лікаря, а також навчають пацієнтів повторювати їх удома.

Медикаменти

Фармакологічна терапія зазвичай спрямована на зняття гострих симптомів. До прикладів належать:

• Антигістамінні препарати (меклізин, циклізин), що знижують відчуття запаморочення.
• Протиблювотні засоби (дименгідринат), які борються з нудотою.
• Бета-гін (бетагістин), який покращує мікроциркуляцію у внутрішньому вусі.

У разі вестибулярного невриту можуть призначати кортикостероїди, щоб зняти запалення. Якщо причиною є тривожні розлади, до лікування додають седативні препарати.

Реабілітація

Вестибулярна реабілітація включає комплекс вправ, спрямованих на тренування рівноваги, стабілізацію погляду та координацію рухів. Такі вправи адаптують індивідуально та часто призначають у поєднанні з медикаментами. Суть полягає в тому, щоб мозок навчився компенсувати хибні сигнали від вестибулярної системи.

Хірургія

Оперативне втручання розглядають у тих випадках, коли наявна пухлина або серйозне ураження структур вуха чи мозку, яке не піддається консервативним методам. Це рідкісне рішення, адже більшість пацієнтів реагують на маневри, ліки та реабілітаційні вправи. Проте за необхідності операція здатна усунути джерело вертиго, зменшивши або й повністю припинивши напади.

Самодопомога

Якщо епізоди вертиго виникають нерегулярно і не надто сильно, можна скористатися низкою простих рекомендацій, що допоможуть знизити дискомфорт у побуті та уникнути падінь:

• Повільно підніматися з ліжка або зі стільця, аби організм встигав адаптуватися.
• Спати на двох подушках, щоб голова була трішки піднятою.
• Уникати різких поворотів шиї чи різких рухів головою.
• Вмикати нічник або інше джерело світла, якщо доводиться вставати в темряві.
• За можливості сидіти чи лягати при перших ознаках запаморочення.
• Використовувати тростину чи опору, якщо є ризик утратити рівновагу.

Такі прості заходи не усувають першопричини, але значно знижують ризик травм і посилення симптомів.

Часті питання

Чи є вертиго небезпечним?

Здебільшого вертиго не загрожує життю безпосередньо, але може спричиняти падіння та травми. У деяких випадках воно сигналізує про серйозні порушення мозкового кровообігу чи інші хвороби.

Чи лікується остаточно?

Перспектива одужання залежить від причини. Якщо це ДППВ (доброякісне пароксизмальне позиційне вертиго), маневри можуть давати стійкий ефект. При хронічних чи неврологічних порушеннях потрібен триваліший підхід.

Коли звертатися?

Якщо напади повторюються часто, тривають довше кількох хвилин або супроводжуються головним болем, розладами зору, слабкістю кінцівок чи болем у грудях, слід негайно консультуватися з лікарем.

Чи можна водити авто?

Під час гострих епізодів категорично не рекомендується, оскільки раптове запаморочення становить велику загрозу дорожній безпеці.

Що таке вагінальний газ (кефінг)?

Біль в нирках: огляд

Спазми товстої кишки