Розсіяний склероз — це хронічна автоімунна недуга, яка уражає нервову систему, пошкоджуючи мієлін та порушуючи передачу сигналів між головним мозком і тілом.

Розсіяний склероз належить до тих станів, про які багато хто чув, але мало хто розуміє, як саме вони змінюють щоденне життя. Це захворювання не завжди помітне ззовні, але його вплив може бути глибоким і різноманітним — від короткочасного порушення зору до тривалої втоми або проблем із пам’яттю. Часто діагноз приходить несподівано, і людина стикається з безліччю запитань: що відбувається з тілом, що робити далі, як лікуватися і до чого готуватися. Саме тому важливо знати основи: як розвивається хвороба, які є форми, як розпізнати симптоми і які сучасні підходи допомагають жити повноцінно, попри діагноз.<

Що таке Розсіяний склероз

Розсіяний склероз (РС) — це складне й непередбачуване захворювання центральної нервової системи, що виникає внаслідок помилкової атаки імунної системи на захисну мієлінову оболонку нервових волокон. У результаті такого автоімунного процесу відбувається демієлінізація в різних ділянках головного та спинного мозку, а також у зорових нервах. Для багатьох людей з РС характерні фазові зміни перебігу: періоди загострення, коли симптоми можуть раптово з’являтися чи посилюватися, змінюються етапами ремісії з частковим або майже повним відновленням. Навіть із цим прогресуючим характером нині існує чимало методів лікування, що допомагають зменшувати частоту нападів і контролювати симптоми, даючи змогу багатьом пацієнтам жити повноцінно, зберігаючи фізичну та соціальну активність.

Типи розсіяного склерозу

Медична спільнота виділяє декілька форм розсіяного склерозу, які відрізняються особливостями перебігу, швидкістю прогресування та тим, як хвороба впливає на повсякденне життя людини. Попри різні назви цих типів, їх можна розглядати як різні сценарії прогресування захворювання — визначення конкретної форми дає змогу лікарям обрати оптимальну терапевтичну стратегію. Водночас людина, якій поставлено точний діагноз, може краще орієнтуватися у можливих ризиках і прогнозах.

• Клінічно ізольований синдром. Це перший епізод неврологічних симптомів, які свідчать про запальний процес у центральній нервовій системі, однак ще не дають підстав для остаточного діагнозу «розсіяний склероз». У людини можуть бути характерні прояви та навіть окремі вогнища демієлінізації на магнітно-резонансній томографії, проте поки не виконується повний перелік діагностичних критеріїв. Якщо згодом з’являються нові симптоми або нові вогнища на знімках, клінічно ізольований синдром переходить у розсіяний склероз.
• Ремітуючо-рецидивний розсіяний склероз. Це найпоширеніша форма захворювання, яка зустрічається у приблизно 85% людей, яким встановлено діагноз. Для неї характерне чергування періодів загострення, коли симптоми з’являються раптово або посилюються, і ремісій, коли стан пацієнта поліпшується або симптоми тимчасово зникають.
• Вторинно-прогресуючий розсіяний склероз. Цей тип зазвичай розвивається у тих, хто тривалий час мав ремітуючо-рецидивний перебіг. З часом рецидиви стають менш вираженими або зникають зовсім, натомість спостерігається поступове погіршення стану. Симптоми повільно, але стабільно посилюються, і людина може втрачати раніше збережені функції.
• Первинно-прогресуючий розсіяний склероз. У цій формі хвороба з самого початку має постійний прогресуючий перебіг, без чітко виражених фаз загострення або ремісії. Симптоми поступово наростають, часто починаючись із порушень ходи або м’язової слабкості, і з часом призводять до стійких обмежень рухливості.
• Тумефактивний розсіяний склероз. Рідкісний варіант перебігу, який супроводжується появою великих уражень мозку, що за виглядом нагадують пухлини. Для точного встановлення діагнозу іноді потрібна біопсія тканини мозку.
• Склероз Бало. Характеризується появою концентричних, ніби «кільцеподібних» зон ураження мієліну, які добре видно на магнітно-резонансній томографії. Це рідкісний, але впізнаваний підтип розсіяного склерозу.
• Варіант Марбурга. Дуже агресивна форма розсіяного склерозу з блискавичним прогресуванням симптомів. Без негайного лікування може призвести до тяжких наслідків або смерті за лічені місяці.

Поширеність

Розсіяний склероз є хронічним захворюванням, яке виявляють у мільйонів людей по всьому світу. Він не має чітко визначеної географічної межі, але спостерігається тенденція до вищої частоти в регіонах із помірним та холодним кліматом. У таких широтах захворювання зустрічається частіше, ніж у тропічних або екваторіальних зонах.

Найбільш типовим віком появи перших симптомів вважається проміжок між 20 і 40 роками, хоча розсіяний склероз може виникати як у дітей, так і в людей похилого віку. Згідно з даними клінічних спостережень, жінки хворіють значно частіше, ніж чоловіки — приблизно у два-три рази. Причини цього феномену досліджуються: розглядається вплив гормонального фону, особливостей імунної системи й можливої генетичної схильності.

У деяких випадках захворювання має безсимптомний або слабо виражений перебіг, через що його не вдається виявити на ранніх етапах. Іноді діагноз встановлюють випадково — під час обстежень з інших причин, наприклад при проведенні магнітно-резонансної томографії. Це ускладнює визначення точної кількості випадків, адже частина людей не підозрює про наявність хвороби. Незважаючи на це, розсіяний склероз залишається серйозною проблемою сучасної неврології у всьому світі.

Симптоми

Прояви розсіяного склерозу залежать від локалізації пошкоджень у центральній нервовій системі. Ураження можуть виникати в ділянках головного мозку, спинного мозку або зорових нервах. Через це симптоми в різних людей часто суттєво відрізняються. Навіть при однаковій формі захворювання клінічна картина може бути абсолютно різною. Проте існує перелік ознак, які найчастіше зустрічаються при цьому діагнозі, особливо на початкових і більш розгорнутих стадіях.

Перші симптоми

• Порушення зору: затуманення, двоїння в очах, зниження гостроти зору, болючість під час руху очима.
• М’язова слабкість: найчастіше в кінцівках або на одному боці тіла, рідше — в області обличчя.
• Оніміння, поколювання або втрата чутливості: зазвичай охоплює одну сторону тіла або ділянки нижче пояса.

Основні симптоми

• Стомлюваність: виснаження навіть після незначної активності, яке не минає після відпочинку.
• Порушення рівноваги: нестійка хода, труднощі з координованими рухами, підвищений ризик падінь.
• Когнітивні порушення: проблеми з концентрацією уваги, пам’яттю, сприйняттям інформації та плануванням.
• М’язові спазми: відчуття напруги, судоми, скутість, що може обмежувати рухи.
• Запаморочення: легке хитання або відчуття обертання простору навколо.
• Порушення сечовипускання: утруднене випорожнення сечового міхура, часті позиви або нетримання.
• Емоційна нестабільність: дратівливість, тривожність, зниження настрою, схильність до депресивних станів.
• Тремор: мимовільне тремтіння рук, ніг або інших частин тіла, яке перешкоджає точним рухам.

Причини

Розсіяний склероз виникає внаслідок аутоімунного процесу, при якому клітини імунної системи помилково атакують мієлін — захисну оболонку, що оточує нервові волокна в головному і спинному мозку. Це порушує передачу нервових імпульсів, спричиняючи появу характерних симптомів. Хоча точна причина цієї помилкової імунної відповіді досі невідома, вчені визначили низку чинників, які можуть впливати на ризик розвитку хвороби.

Фактори, які можуть підвищувати ризик розвитку розсіяного склерозу

• Куріння: регулярний вплив тютюнового диму асоціюється з підвищеним рівнем запалення в організмі та пришвидшеним прогресуванням хвороби.
• Токсичні речовини: контакти з пестицидами, розчинниками та іншими хімікатами іноді розглядаються як можливі фактори запуску аутоімунних реакцій.
• Дефіцит вітаміну D: низький рівень цього вітаміну, особливо в регіонах із обмеженим доступом до сонячного світла, пов'язують зі збільшеним ризиком розвитку розсіяного склерозу.
• Інфекція вірусом Епштейна — Барр: перенесення мононуклеозу в дитинстві або юності може стати тригером для запуску аутоімунного процесу.
• Ожиріння в дитячому віці: надмірна маса тіла у період формування імунної системи може призвести до її порушень і збільшити схильність до демієлінізуючих хвороб.
• Генетична схильність: наявність близьких родичів з діагнозом розсіяного склерозу підвищує імовірність його розвитку, хоча хвороба не є класично спадковою.

Групи людей, у яких частіше виявляють розсіяний склероз

• Особи віком від 20 до 40 років: у цьому віковому діапазоні найчастіше з’являються перші симптоми захворювання.
• Люди, що походять із регіонів північної Європи: серед них рівень захворюваності вищий, що може бути пов’язано з кліматичними, екологічними або генетичними чинниками.
• Жінки: хворіють у два-три рази частіше, ніж чоловіки. Це може пояснюватися впливом статевих гормонів на активність імунної системи та особливостями її регуляції.

Ускладнення

Розсіяний склероз може призводити до накопичення незворотних ушкоджень у центральній нервовій системі. У разі відсутності своєчасного лікування або при агресивному перебігу захворювання поступово з’являються ускладнення, які впливають як на фізичну активність, так і на емоційний та когнітивний стан людини. Їх вираженість може бути різною, однак у багатьох випадках вони істотно знижують якість життя.

• Порушення ходи: через ослаблення м’язів, спастичність або втрачену координацію виникає потреба у допоміжних засобах пересування — тростині, ходунках або інвалідному візку.
• Нетримання: проблеми з контролем сечовипускання чи дефекації, які можуть виникати внаслідок порушення роботи спинного мозку, часто призводять до психологічного дискомфорту.
• Порушення пам’яті: утруднення з фокусуванням, запам’ятовуванням і обробкою нової інформації, що впливає на здатність до навчання, праці й самообслуговування.
• Статеві дисфункції: зниження лібідо, труднощі із досягненням оргазму, еректильна дисфункція або відсутність збудження, зумовлені як фізіологічними, так і психологічними чинниками.
• Депресивні та тривожні стани: емоційні порушення можуть виникати внаслідок прямого ураження відповідних ділянок мозку або як реакція на втрату контролю над власним тілом та способу життя.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу «розсіяний склероз» лікарі застосовують комплексний підхід, оскільки симптоми цієї хвороби можуть нагадувати ознаки інших неврологічних або системних порушень. Зокрема, схожі прояви можуть спостерігатися при автоімунних захворюваннях, дефіциті вітамінів, інфекційних процесах або порушеннях обміну речовин. Первинний етап діагностики включає детальне опитування пацієнта, аналіз скарг, збір медичного анамнезу та проведення загального й неврологічного огляду. Після цього призначаються лабораторні та інструментальні дослідження, які допомагають виявити або виключити ознаки демієлінізації.

• Аналізи крові та сечі: необхідні для виключення інших патологій, зокрема інфекцій, гормональних порушень і системних захворювань, які можуть мати схожі симптоми.
• Магнітно-резонансна томографія головного та спинного мозку: найважливіший метод візуалізації, що дає змогу виявити характерні вогнища демієлінізації. Використання контрастної речовини дозволяє розрізнити активні та неактивні ураження.
• Люмбальна пункція: процедура забору спинномозкової рідини, яка часто виявляє так звані олігоклональні смуги — специфічні білки, притаманні запальним процесам у центральній нервовій системі при розсіяному склерозі.
• Оптична когерентна томографія: метод візуалізації шарів сітківки, що дає змогу оцінити стан зорового нерва. Корисний при підозрі на запалення зорового нерва або інші офтальмологічні прояви.
• Дослідження викликаних потенціалів: запис електричної активності головного мозку у відповідь на сенсорні стимули (зорові, слухові або тактильні). Це допомагає виявити уповільнення або блокування проходження нервових імпульсів у зонах, які зовні можуть не мати симптомів.

Лікування

Хоча розсіяний склероз на сьогодні вважається невиліковним у сенсі повного відновлення пошкодженого мієліну, існує багато сучасних методів лікування, що дозволяють ефективно контролювати перебіг захворювання. Сучасна терапія спрямована на зменшення частоти загострень, уповільнення прогресування та підтримку якості життя. Основу лікування становить вплив на імунну систему, підтримка неврологічних функцій і запобігання ускладненням.

Основні підходи до лікування розсіяного склерозу

• Фармакотерапія: застосовуються лікарські засоби, які впливають на активність імунної системи, сповільнюють прогресування хвороби та знижують частоту рецидивів. У періоди загострень призначаються кортикостероїди, наприклад метилпреднізолон, а також у деяких випадках внутрішньовенний імуноглобулін.
• Реабілітація: включає фізичну терапію, ерготерапію, логопедичні заняття при порушеннях мовлення, комплекси лікувальних вправ. Основна мета — підтримка рухливості, профілактика ускладнень і відновлення втрачених функцій.
• Психологічна підтримка: робота з психотерапевтом або участь у групах підтримки допомагає впоратися з тривожністю, депресією та емоційним навантаженням, що часто супроводжує хронічне захворювання.

Додаткові методи підтримки

• Корекція зору: у разі виникнення проблем із зором, наприклад двоїння або зниження гостроти, можуть призначатися відповідні медикаменти або оптична корекція за допомогою спеціальних окулярів.
• Глибока стимуляція головного мозку: в окремих випадках застосовується для зменшення тремору або сильних м’язових спазмів, коли інші методи неефективні.
• Допоміжні засоби пересування: при помітному погіршенні координації або м’язової сили можуть використовуватися тростини, милиці, ходунки або інвалідні візки для збереження мобільності.
• Препарати проти нейропатичного болю: використовуються медикаменти, що впливають на нервову систему, зокрема габапентин або певні антидепресанти, які зменшують інтенсивність болю.
• Засоби для підтримки когнітивних функцій: у разі проблем із пам’яттю або увагою іноді призначаються лікарські засоби, наприклад донепезил, що поліпшують когнітивну продуктивність.
• Комплементарні підходи: йога, медитація, акупунктура можуть використовуватися як додаткові засоби для зменшення тривожності, покращення настрою та загального самопочуття. Вони не замінюють медикаментозного лікування, але можуть бути корисними в комплексі.

Плазмаферез

Якщо реакція організму на стандартне лікування під час загострення є недостатньою, лікар може запропонувати плазмаферез. Це метод, за допомогою якого з крові видаляють плазму з антитілами, які можуть бути причетними до патологічного процесу. Потім формені елементи крові повертають назад із замінною рідиною. Такий підхід використовують у важких випадках, коли інші способи не дали результату, і найчастіше — саме у фазі гострого загострення.

Типи медикаментозної терапії

• Препарати, що змінюють перебіг хвороби: до цієї групи належать інтерферони, ацетат глатірамеру, моноклональні антитіла (ритуксимаб, наталізумаб, окрелізумаб), а також новітні таблетки, зокрема диметилфумарат, теріфлуномід, фінголімод. Ці засоби знижують частоту загострень, запобігають утворенню нових вогнищ і уповільнюють розвиток інвалідизації.
• Препарати для припинення загострень: у періоди раптового погіршення стану використовуються кортикостероїди у високих дозах, внутрішньовенний імуноглобулін або плазмаферез. Їхня мета — якнайшвидше стабілізувати стан і зменшити запалення.
• Форми введення ліків: залежно від конкретного препарату, їх можна вводити підшкірно, внутрішньовенно або приймати у формі таблеток. Наприклад, інтерферони і ацетат глатірамеру вводяться підшкірно, моноклональні антитіла — внутрішньовенно, а деякі імуносупресанти доступні в таблетованій формі для щоденного або циклічного прийому.

Профілактика

На сьогодні не існує гарантованого способу повністю запобігти розвитку розсіяного склерозу. Захворювання формується під впливом складної взаємодії генетичних чинників і зовнішнього середовища, включаючи рівень вітаміну D, контакт із токсичними речовинами, куріння та вірусні інфекції. Проте існують ефективні стратегії, які дозволяють зменшити ймовірність нових загострень у людей із вже встановленим діагнозом, а також сприяють уповільненню прогресування хвороби.

• Регулярне використання препаратів, що змінюють перебіг хвороби: ця група медикаментів знижує частоту загострень і запобігає утворенню нових осередків ураження в головному та спинному мозку. Вони мають вирішальне значення у довгостроковому контролі захворювання.
• Відмова від куріння: численні дослідження підтверджують, що припинення куріння уповільнює прогресування розсіяного склерозу та знижує ризик ускладнень.
• Раціональне харчування: збалансоване меню з достатньою кількістю овочів, фруктів, корисних жирів (особливо омега-3 жирних кислот) і білків підтримує імунну систему, покращує метаболізм і допомагає зменшити запальні процеси.
• Фізична активність: регулярні, але помірні вправи позитивно впливають на кровообіг, запобігають атрофії м’язів і контрактурам, а також допомагають зменшити втому та тримати тіло в тонусі.
• Повноцінний сон: стабільний режим відпочинку сприяє гормональній рівновазі, нормалізації імунної регуляції та відновленню нервової системи після денного навантаження.

Прогноз

Розсіяний склероз є хронічним захворюванням, яке вимагає тривалого медичного спостереження та підтримки. У минулому вважалося, що ця хвороба суттєво скорочує тривалість життя, проте з розвитком сучасних методів лікування ситуація змінилася. Завдяки використанню препаратів, що змінюють перебіг хвороби, та систематичній реабілітації більшість людей із цим діагнозом можуть жити практично стільки ж, скільки й особи без неврологічних патологій. Водночас розсіяний склероз здатен призводити до накопичення стійких порушень, які впливають на рухову активність, самообслуговування та емоційний стан. Тому тривала терапія має включати не лише контроль симптомів і попередження загострень, а й регулярні заходи з фізичної, когнітивної та психологічної реабілітації. Це дозволяє зберігати автономність і покращувати якість життя в довгостроковій перспективі.

Виразковий коліт: все що потрібно знати

Аутоімунний тиреоїдит

Ревматоїдний артрит: що це і як жити з ним?