Біль у вусі може бути наслідком застуди, інфекцій, змін тиску чи навіть проблем із щелепою. Хоч він часто минає самостійно, іноді потребує ретельного лікування й уважної діагностики, аби уникнути ускладнень.

Орган слуху виконує надзвичайно важливу роль, забезпечуючи нам сприйняття звуків та підтримку рівноваги. Відчуття болю у вусі може бути не лише неприємним, а й досить тривожним. Ця проблема часто пов’язана зі станами, що вражають носоглотку, пазухи, щелепу чи саму структуру вуха – зовнішню, середню або внутрішню частини. Оскільки біль у вусі може мати як очевидні, так і приховані причини, важливо знати ключові фактори, що викликають дискомфорт, а також методи лікування й випадки, коли потрібна допомога фахівця. Нижче розглянуто найпоширеніші причини вушного болю та способи дій у різних ситуаціях.

1. Застуда

Застуда може спричинити біль у вусі через порушення роботи євстахієвої труби, яка з’єднує середнє вухо з носоглоткою. Її функція — вирівнювати тиск і відводити рідину. При застуді ця труба може запалюватися, що викликає відчуття закладеності, біль, приглушений слух і навіть дзвін у вухах.

Запалення євстахієвої труби може спричинити накопичення рідини у середньому вусі, що створює сприятливе середовище для розвитку інфекцій. Додатково до болю, можуть виникати такі симптоми:

• Відчуття тиску або розпирання у вусі.
• Тимчасове зниження слуху.
• Дискомфорт при ковтанні або змінах положення голови.

У більшості випадків ці симптоми зникають після одужання від застуди, але ускладнення, такі як розвиток середнього отиту, можуть вимагати додаткового лікування. Щоб полегшити стан, рекомендується використовувати судинозвужувальні назальні спреї для зняття набряку, промивати ніс сольовими розчинами та підтримувати достатню вологість у приміщенні.

2. Синусит

Синусит – це запалення повітряних пазух у кістках обличчя. Вони розташовані в ділянці лоба, щік, перенісся та за носом. Запалення найчастіше спричинене бактеріями, але також може бути викликане вірусами чи грибками.

Запальний процес при синуситі призводить до накопичення рідини в пазухах, що може спричинити блокування або набряк євстахієвої труби. Це викликає біль у вусі, відчуття закладеності та тиску.

Окрім болю у вусі, синусит може супроводжуватися:

• головним болем
• болем у ділянці обличчя
• нежитем
• закладеністю носа.

Лікування залежить від причини запалення. У більшості випадків застосовують симптоматичні засоби для полегшення стану, а при бактеріальній інфекції можуть бути призначені антибіотики.

3. Алергія

У деяких людей контакт з алергенами, такими як пилок або пилові кліщі, може викликати подразнення носових пазух, що супроводжується чханням, закладеністю або нежитем. У деяких випадках запалення та накопичення рідини в пазухах можуть призвести до набряку євстахієвої труби.

Коли євстахієва труба набрякає через алергічну реакцію, це може викликати:

• відчуття тиску у вусі
• біль у вусі
• тимчасове зниження слуху.

Алергічні реакції можуть бути сезонними або проявлятися при постійному контакті з алергенами в приміщенні. Для полегшення стану можуть застосовуватися антигістамінні препарати, назальні стероїдні спреї або усунення контакту з подразником.

4. Інфекція середнього вуха

Середній отит виникає, коли інфекція (бактеріальна чи вірусна) потрапляє до середнього вуха й провокує запалення. Найчастіше такий стан трапляється у дітей, оскільки їхня євстахієва труба коротша і розташована під меншим кутом. У дорослих середній отит теж можливий, але трапляється дещо рідше. Біль може бути гострим і супроводжуватися відчуттям розпирання та підвищенням температури.

Якщо при сильному запаленні накопичується гній або рідина, це збільшує тиск на барабанну перетинку. У разі прориву перетинки гнійні виділення можуть потрапляти у зовнішній слуховий прохід, і біль тимчасово стихне.

Симптоми середнього отиту можуть включати:

• гострий або пульсуючий біль у вусі
• відчуття закладеності або тиску
• підвищення температури тіла
• виділення з вуха (у разі прориву барабанної перетинки).

Іноді організм самостійно долає середній отит, особливо якщо він не надто ускладнений. Але в разі сильного болю, високої температури чи відсутності покращення протягом кількох днів нерідко призначаються антибіотики. Раннє втручання важливе, аби запобігти переходу інфекції у хронічну форму, яка може впливати на слух.

5. Скупчення вушної сірки

Вушна сірка (або церумен) зазвичай захищає слуховий прохід від пилу та інфекцій, проте іноді може накопичуватися в надмірній кількості. Коли це трапляється, утворюється щільна пробка, здатна повністю чи частково перекрити слуховий прохід. У підсумку з’являються:

• Біль у вусі або відчуття тиску.
• Зниження слуху чи приглушення звуків.
• Дзвін або шум (тинітус).
• Раптове запаморочення, якщо сірка тисне на барабанну перетинку.

Позбутися сірчаної пробки можна за допомогою спеціальних аптечних крапель, що розм’якшують церумен, або звернувшись до лікаря, який виконає промивання. Самостійне чищення вух ватними паличками може погіршити ситуацію, проштовхнувши сірку глибше.

6. Зміни атмосферного тиску

Раптові перепади атмосферного тиску часто виникають при польоті літаком, підводному плаванні чи навіть під час швидкого підйому в горах. У таких обставинах тиск ззовні різко змінюється, і євстахієва труба може не встигати його вирівнювати. У результаті людина відчуває:

• Закладеність, ніби у вусі “щось тріснуло” або його «заклало».
• Може з’являтися гострий біль або просто сильний дискомфорт.
• Іноді спостерігається тимчасове погіршення слуху.

Для зменшення неприємних відчуттів рекомендують під час зльоту чи посадки літака жувати гумку, смоктати льодяники або робити ковтальні рухи, що допомагають відкрити євстахієву трубу. Деякі люди використовують спеціальні беруші з фільтрами, які поступово вирівнюють тиск у вусі.

7. Отит зовнішнього вуха (вухо плавця)

Так званий “отит плавця” або зовнішній отит найчастіше виникає, коли вода залишається у вушному каналі після купання. Волога середовище – ідеальне для розмноження бактерій, особливо якщо вода була брудною. Проте такий тип отиту не обов’язково пов’язаний лише з плаванням, він також може розвинутися через подряпини чи мікротравми шкіри слухового проходу.

Основні симптоми зовнішнього отиту:

• Сильний свербіж чи подразнення у вусі.
• Біль, який посилюється при натисканні на вушну раковину чи козелок.
• Виділення (часто мутні або гнійні).
• Почервоніння й набряк слухового каналу.

Лікування переважно полягає у використанні бактерицидних і протизапальних вушних крапель. Щоб у майбутньому зменшити ризик, рекомендують ретельно витирати вуха після купання та уникати пошкодження слухового проходу, наприклад, під час чистки вух гострими предметами.

8. Перфорація барабанної перетинки

Барабанна перетинка – тонка мембрана, яка відділяє зовнішнє вухо від середнього. Вона може бути пошкоджена через потужний удар, гучний вибух, різкий перепад тиску або через середній отит, коли тиск у порожнині вуха надто зростає. Ознаки, що свідчать про розрив барабанної перетинки:

• Раптовий гострий біль, який з часом може зменшуватися.
• Витікання рідини або гною з вуха.
• Шум чи свист під час дихання або ковтання.
• Тимчасове зниження слуху.

Невеликі перфорації можуть загоюватися самостійно, без додаткових процедур. У деяких випадках знадобиться хірургічне втручання: лікар відновлює цілісність мембрани, щоб уникнути ускладнень і відновити нормальний слух.

9. Проблеми з щелепою

Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) розташований дуже близько до вуха, тому будь-які його розлади або перевантаження м’язів, що беруть участь у жуванні, можуть призводити до появи болю у вусі. До таких чинників належать неправильний прикус, звичка скрипіти зубами (бруксизм), травми чи запалення суглоба.

Якщо біль у вусі супроводжується клацанням, відчуттям скутості або болем у щелепі, можна припустити розлад СНЩС. У цьому випадку рекомендують відвідати стоматолога або лікаря-отоларинголога.

Методи полегшення стану можуть включати:

• вправи для розслаблення жувальних м’язів
• знеболювальні препарати
• носіння спеціальних кап для зниження навантаження на суглоб.

10. Тонзиліт

Мигдалики (гланди) – це скупчення лімфоїдної тканини в горлі, які беруть участь у боротьбі організму з інфекціями. Коли вони запалюються через вірус чи бактерії, виникає тонзиліт. Основними ознаками зазвичай є:

• Біль у горлі, що ускладнює ковтання.
• Підвищена температура, лихоманка.
• Збільшення та почервоніння мигдаликів.
• Відчуття розпирання або болю, який може віддавати у вухо, бо нервові шляхи між горлом і вухом дуже тісно пов’язані.

У разі бактеріального тонзиліту необхідний курс антибіотиків. Якщо ж причиною стали віруси, застосовують жарознижувальні засоби, рясне пиття й полоскання горла, щоб полегшити загальний стан. Своєчасне лікування важливе, бо тонзиліт може призвести до ускладнень, наприклад, поширення інфекції.

Лікування болю у вусі

Спосіб лікування залежить від причини, що викликала біль. Якщо проблема не є серйозною, її часто можна вирішити домашніми методами:

• Застосувати теплий або прохолодний компрес. Це допомагає зменшити запалення та відчути полегшення.
• Жувати гумку чи робити ковтальні рухи під час авіаперельотів, щоб стабілізувати тиск у середньому вусі.
• Промивати ніс сольовими розчинами при застуді або алергії, щоб зменшити набряк слизової та покращити роботу євстахієвої труби.
• Використовувати безрецептурні знеболювальні (ібупрофен, парацетамол) при помірних больових відчуттях.

Коли потрібно більш серйозне втручання, лікар може призначити:

• Антибіотики для лікування бактеріальних інфекцій середнього вуха чи тонзиліту.
• Протигрибкові або антибактеріальні краплі для зовнішнього отиту.
• Спеціальні препарати для розчинення й видалення сірчаних пробок.
• Хірургічне втручання в разі хронічних отитів або серйозних ушкоджень барабанної перетинки.

Коли звернутися до лікаря

Попри те, що біль у вусі часто минає сам по собі або стає значно слабшим після застосування простих домашніх заходів, є випадки, коли консультація з лікарем-отоларингологом чи терапевтом є обов’язковою:

• Висока температура, яка утримується кілька днів.
• Сильний біль, що заважає спати чи виконувати звичні справи.
• Виділення гною або крові з вуха.
• Відчутне погіршення слуху, яке не минає після усіх базових заходів.
• Запаморочення чи втрата рівноваги, пов’язана з болем у вусі.
• Підозра на розрив барабанної перетинки.
• Відсутність поліпшення стану впродовж 2–3 днів, попри прийом знеболювальних чи місцевих засобів.

Фахівець проведе огляд із застосуванням отоскопа, може додатково взяти мазок або призначити тимпанометрію, щоб оцінити роботу середнього вуха та підтвердити чи спростувати підозру на інфекційний процес. Іноді потрібне комплексне обстеження, особливо якщо біль пов’язаний зі станами щелепи або горла.

Оталгія, або біль у вусі