Опис

Анафілактичний шок — це один із найтяжчих і швидкопрогресуючих станів, спричинених алергічною реакцією. Простими словами, це реакція імунної системи, яка виникає, коли ваш організм зіштовхується з речовиною, яку він вважає небезпечною. Навіть якщо речовина насправді безпечна для більшості людей, імунна система деяких людей може реагувати на неї дуже різко і агресивно.

Коли це відбувається, організм починає швидко виділяти велику кількість хімічних речовин (гістамін), що може призвести до різних неприємних симптомів. Найнебезпечнішими з них є різке падіння артеріального тиску та утруднене дихання. Ці симптоми можуть розвиватися протягом кількох хвилин, і без швидкої медичної допомоги вони можуть призвести до смерті.

Анафілактичний шок може розвиватися дуже швидко. Час від моменту контакту з алергеном до початку шоку може варіюватися від декількох секунд або хвилин до п'яти годин.

Що може спричинити таку реакцію? В більшості випадків анафілактичний шок викликається певними продуктами харчування, ліками, укусами комах або контактом з іншими речовинами. Наприклад, деякі люди мають серйозну алергію на горіхи, рибу, яйця чи антибіотики. Укуси певних комах, таких як бджоли або оси, також можуть викликати анафілактичний шок у чутливих людей.

Проте важливо розуміти, що не у всіх людей з алергією може розвинутися анафілактичний шок. Для цього потрібне специфічне поєднання факторів, і ризик розвитку цього стану у кожної людини індивідуальний.

На завершення, анафілактичний шок - це невідкладний стан, який потребує негайного втручання. Якщо у вас або у когось із ваших близьких є високий ризик розвитку цієї реакції, важливо завжди бути готовим до дій та мати при собі необхідні препарати.

Причини

Анафілактичний шок — це реакція організму на введення речовини, до якої у людини є надмірна чутливість. Причиною може бути взаємодія з різними алергенами.

• Введення медикаментів — одна з основних причин розвитку анафілактичної реакції. До них відносяться антибактеріальні препарати, такі як антибіотики і сульфаніламіди, гормональні засоби, наприклад, інсулін, та інші. Реакція може виникнути також після введення рентгеноконтрастних речовин, які застосовуються під час діагностичних процедур.
• Укуси і жалючі укуси тварин також можуть викликати анафілактичний шок. Особливо небезпечні жалючі комахи, такі як бджоли, шершні та інші. Люди, часто контактуючи з бджолами, наприклад, бджолярами, особливо піддаються ризику розвитку такої реакції.
• Їжа — ще одне поширене джерело алергенів. Реакція може виникнути на різні продукти, включаючи яйця, молоко, рибу та інші. У Сполучених Штатах часто спостерігається алергія на горіхи. Також відомі випадки алергічних реакцій на сульфіти, які додають до продуктів для збільшення їх терміну придатності.
• Фізичні навантаження та зміни оточуючого середовища також можуть провокувати розвиток анафілактичного шоку. Це може статися після інтенсивної фізичної активності або за впливу температурних змін.

Варто відзначити зростаючу частоту випадків анафілактичних реакцій на продукти з латексу. Люди, у яких є алергія на латекс, також можуть мати чутливість до деяких фруктів, таких як авокадо або банани.

Отже, будь-яка речовина, введена в організм людини, потенційно може викликати анафілактичну реакцію, особливо у людей з спадковою схильністю та підвищеною реактивністю імунної системи.

Симптоми анафілактичного шоку

Анафілактичний шок — це реакція організму на зустріч з алергеном, яка може розвиватися в різній ступені тяжкості. Симптоми залежать від багатьох факторів, включаючи індивідуальні особливості організму, способу проникнення алергена та основного "шокового органу", на який спрямована реакція.

Серед найраніших і часто зустрічаються симптомів — різке зниження артеріального тиску. Це може викликати головокружіння, слабкість і навіть обмороки. Робота серця може порушуватися, виникаючи аритмії у вигляді тахікардії, екстрасистолії або фібриляції. В деяких випадках може розвиватися інфаркт міокарда, який супроводжується болями за грудиною, страхом смерті та гіпотензією.

З боку дихальної системи часто виникають задишка, ринорея (заложеність носа та виділення з носа), дисфонія (осиплість голосу), свистяче дихання, а в серйозних випадках — бронхоспазм, який може призвести до асфіксії (задихання).

Також пацієнти можуть відчувати виражений головний біль, психомоторне збудження, почуття страху та тривоги. У важких випадках можуть розвиватися судоми. Крім того, у пацієнтів можуть виникати порушення функції тазових органів, такі як непереборне сечовипускання та дефекація.

Симптоми з боку шкіри включають еритему (покрасніння), крапивницю (прищеподібні висипання) та ангіоотек (виникнення крововиливів на шкірі).

З урахуванням ступеня тяжкості анафілактичного шоку можна виділити чотири основні стадії:

На I ступені симптоми менш виразні. Люди часто скаржаться на сухість в горлі, кашель, болі за грудиною, почуття спеки, загальне занепокоєння та шкірні висипання.

На II ступені симптоми більш виразні. Люди часто відчувають почуття страху, загальну слабкість, головокружіння, висипання на шкірі з покраснінням та свербіжем, утруднення при ковзанні і говорі, болі в животі та поясниці, важкість за грудиною та задишку навіть в стані спокою. Може виникати блювання, а також порушення контролю над сечовиділенням та дефекацією.

III ступінь проявляється критичним зниженням тиску, втратою свідомості, розширенням зіниць, шкіра стає холодною та липкою, пульс — ниткоподібним, і можуть розвиватися судоми.

IV ступінь — це найважча форма анафілактичного шоку. Пацієнт втрачає свідомість, тиск та пульс не визначаються, дихання та серцева діяльність припиняються. Невідкладні реанімаційні заходи необхідні для порятунку життя пацієнта.

Класифікація

МКБ-10 Код: T78.2

МКБ-11 Код: 4A51

Фактори ризику

Анафілактичний шок, хоча і може проявитися у будь-якої людини, має певні фактори ризику, які можуть збільшувати ймовірність його розвитку:

• Спадкова схильність до алергій: Генетика відіграє роль у розвитку алергій. Якщо в родині вже були випадки алергічних реакцій, ймовірність таких реакцій у нащадка збільшується. Це не означає, що анафілактичний шок обов'язково проявиться, але ризик його розвитку у таких людей вище.
• Наявність астми або інших алергічних захворювань: Люди з астмою або іншими алергічними станами, такими як алергічний риніт чи екзема, більш схильні до розвитку анафілактичного шоку. Ці захворювання вказують на підвищену чутливість імунної системи до алергенів.
• Попередні реакції на певні алергени: Якщо у людини вже були реакції на які-небудь алергени в минулому, особливо якщо вони були важкими, це збільшує ризик розвитку анафілактичного шоку в майбутньому при повторному контакті з цим алергеном.
• Часті контакти з потенційними алергенами: Люди, які регулярно контактують з певними речовинами через свою професію чи спосіб життя, можуть мати підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. Наприклад, медичний персонал, який часто має справу з ліками, або бджолярі, які регулярно піддаються укусам бджіл.

Слід зауважити, що люди з атопічними захворюваннями, такими як астма або алергічний риніт, перебувають у групі ризику розвитку анафілактичного шоку, спричиненого їжею чи контрастними речовинами. Цікаво, що серед тих, хто помер від анафілактичного шоку, 60% мали діагноз астми. Також варто враховувати, що ризик розвитку шоку зменшується з часом після останнього контакту з алергеном.

Діагностика та лікування

Діагностика

Діагностування анафілактичного шоку - завдання складне та вимагає оперативності. По-перше, це пов'язано з тим, що часто немає можливості провести ретельний аналіз історії захворювання пацієнта, зробити лабораторні аналізи або провести алергологічні проби. Усі ці дії потребують часу, якого, як правило, немає в умовах гострої алергічної реакції.

Основним методом діагностики в таких умовах є клінічна симптоматика. Симптоми анафілактичного шоку можуть розвиватися дуже швидко, починаючи від шкірної реакції у вигляді покрасніння або висипу і закінчуючи порушеннями дихання та серцевої діяльності.

Однак навіть в таких складних умовах діагностики можна спиратися на певні обставини, які можуть вказувати на можливу причину розвитку анафілаксії. Якщо відомо, що перед початком реакції пацієнт отримав ін'єкцію лікарства, був укушений змією або вжив конкретний продукт харчування, це може значно прискорити процес встановлення діагнозу та вибору методу лікування.

Після того, як гостра загроза життю позбавлена, можна провести більш детальні дослідження. Це включає в себе:

Лабораторні аналізи: Проводиться загальний аналіз крові, який може показати зміни в кількості білих кров'яних тіл, а також інші аномалії. Також важливо оцінити рН крові та гази в крові, щоб визначити наявність респіраторного або метаболічного ацидозу. Додатково можуть вивчатися водно-електролітний баланс та показники згортання крові.

Алергологічне обстеження: Для визначення можливої причини реакції можуть вимірюватися рівні певних речовин у крові, таких як триптаза, імуноглобулін E та гістамін. Пізніше, коли пацієнт стабілізується, можна провести шкірні проби або інші тести, щоб ідентифікувати конкретний алерген.

Інструментальна діагностика: Електрокардіограма (ЕКГ) може показати зміни, пов'язані з роботою серця. Рентген грудної клітки може бути виконаний для оцінки стану легень. Пацієнта також можуть поставити на моніторинг життєво важливих функцій, таких як частота дихання, артеріальний тиск та частота серцевих скорочень. У деяких випадках можуть знадобитися додаткові тести, такі як пульсоксиметрія або вимірювання рівня вуглекислого газу у видиханому повітрі.

Тщательний підхід до діагностики дозволяє не лише уточнити діагноз, але і попередити повторний розвиток анафілактичного шоку в майбутньому, уникнувши контакту з провокуючим алергеном.

Перша допомога

Якщо ви або хтось поруч з вами підозрює анафілактичний шок:

• Негайно викличте швидку допомогу або попросіть когось це зробити.
• Якщо у пацієнта є автоінжектор з епінепфрином (наприклад, EpiPen) і він може його використовувати, необхідно негайно ввести ліки.
• Покладіть пацієнта так, щоб голова була нижче тіла і підняті ноги, це може допомогти поліпшити кровообіг.
• Якщо пацієнт втрачає свідомість, розпочніть реанімаційні заходи.

Лікування

Після надання першої допомоги пацієнту та стабілізації його стану можуть знадобитися додаткові медичні заходи. Це може включати додаткові дози епінепфрину, стероїди для зменшення запалення, а також антгістамінні препарати для контролю алергічної реакції. В лікарні пацієнта можуть спостерігати протягом декількох годин, щоб переконатися, що реакція не повернеться.