Лікарська алергія може проявлятися різними симптомами, які залежать від індивідуальних особливостей організму та характеру препарату. Деякі реакції можуть бути легкими і короткочасними, тоді як інші можуть бути важкими та тривалими.

Опис та причини

Лікарська алергія — це специфічна реакція організму на введення певного лікарського засобу, яку організм сприймає як шкідливу речовину. Це не залежить від дози препарату і може проявлятися навіть після одноразового прийому медикамента.

Лікарська алергія є частиною відповіді нашої імунної системи. Коли людина приймає лікарство вперше, її організм може сприйняти деякі компоненти цього препарату як іншорідні речовини. У відповідь на це імунна система починає виробляти антитіла, щоб "боротися" з цими речовинами.

При подальшому введенні того самого лікарства ці антитіла можуть активуватися, викликаючи алергічну реакцію. Це схоже на те, як імунна система реагує на пилок чи інші алергени: вперше вона "запам'ятовує" алерген, а при повторному контакті починає активно "боротися" з ним.

Проте не у кожної людини розвиватиметься алергія на одне і те саме лікарство. Деякі люди мають генетичну схильність до розвитку алергічних реакцій, у інших такої схильності може не бути. Крім того, навколишнє середовище, стан здоров'я, вік, а також раніше перенесені захворювання та алергії можуть впливати на те, як організм реагує на медикаменти.

Таким чином, різноманітність реакцій на лікарські засоби обумовлена багатьма факторами. Але незалежно від причин, якщо у вас є алергічна реакція на який-небудь лікарський засіб, важливо повідомити про це свого лікаря.

Симптоми

Коли у людини розвивається алергічна реакція на лікарський засіб, її організм може реагувати різними способами. Симптоми можуть бути легкими, помірними або важкими, і вони можуть проявлятися по-різному у різних людей.

Шкірні прояви:

• Покрасніння шкіри, часто супроводжене свербіжем.
• Висипання різного характеру, такі як покрасніння, бульбашки або висип.
• Набряклість, особливо навколо очей, губ, рук або ніг.

Дихальні симптоми:

• Утруднене дихання або задишка.
• Свистіння або хрипи в грудях.
• Закладеність носа або нежить.

Шлунково-кишкові симптоми:

• Нудота або блювання.
• Діарея або запор.
• Біль у животі.

Симптоми з боку нервової системи:

• Головний біль або головокружіння.
• Відчуття тривоги або неспокою.
• Втрата свідомості або втрата свідомості в рідкісних випадках.

Інші симптоми:

• Біль у суглобах або м'язах.
• Очні реакції, такі як покрасніння, слізотеча або свербіж.
• Незвичайна втома або слабкість.

Класифікація

МКБ-10 Код: T78.4

МКБ-11 Код: QC44.2

Фактори ризику

Лікарська алергія може виникнути у будь-якої людини, але є певні фактори, які можуть збільшувати ризик її розвитку:

• Попередні реакції на препарати. Якщо у вас раніше були алергічні реакції на які-небудь ліки, ймовірність того, що ви знову стикнетесь з алергією, зростає.
• Сімейна історія алергії. Якщо ваші родичі мали алергічні реакції на препарати або інші алергії, це може підвищити ваш ризик розвитку алергії на ліки.
• Часте приймання ліків. Люди, які приймають багато різних препаратів або часто змінюють їх, можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій.
• Деякі захворювання. Люди з певними станами, такими як ВІЛ або епілепсія, можуть бути більш схильними до алергії на препарати.
• Певні групи препаратів. Деякі типи ліків частіше викликають алергічні реакції. До них належать, наприклад, антибіотики, особливо пеніциліни та сульфонаміди.

Діагностика лікарської алергії

Коли людина звертається до лікаря з підозрою на лікарську алергію, лікар починає з детального опитування. Йому важливо знати, які ліки пацієнт приймав, коли з'явилися перші симптоми і як довго вони тривали. Ця інформація може допомогти лікарю зрозуміти, чи викликані симптоми дійсно лікарською алергією, чи чимось іншим.

• Алергологічні тести: Лікар може рекомендувати провести шкірні тести. Це швидкі тести, при яких на шкіру наноситься невелика кількість підозрілого алергена. Якщо на місці введення алергена з'являється покрасніння або набряк, це може свідчити про реакцію організму.
• Аналізи крові: Через аналіз крові можна перевірити наявність антитіл, які організм виробляє у відповідь на алерген. Ці тести можуть бути корисними, якщо шкірні тести неможливо провести з якихось причин.

Лікування лікарської алергії

Лікування лікарської алергії розпочинається з ідентифікації та подальшого припинення прийому препарату, який став причиною алергічної реакції.

Коли людина виявляє у собі ознаки алергії після прийому лікарства, перш за все варто припинити його використання. При цьому, навіть якщо реакція здається незначною, важливо обговорити це з лікарем.

Антгістамінні препарати часто стають основним методом лікування лікарської алергії. Вони блокують дію гістаміну — речовини, яку організм виробляє у відповідь на алерген і яка викликає такі симптоми, як свербіж, покрасніння та набряк.

Однак, якщо реакція важка і викликає серйозне запалення, лікар може призначити глюкокортикостероїди. Ці препарати мають сильну протизапальну дію і допомагають зменшити симптоми алергії. Глюкокортикостероїди можуть бути представлені в різних формах: від таблеток до ін'єкцій.

Також варто пам'ятати, що при будь-яких ознаках алергії, особливо при утрудненні дихання, слід негайно звертатися за медичною допомогою. За можливості уникайте повторного прийому препаратів, на які у вас була реакція, і повідомляйте про це всіх своїх лікарів.