Ротавірус — поширена інфекція, що вражає переважно дітей до п’яти років. Вона викликає тяжку діарею та ризик зневоднення. 

Ротавірусна інфекція є однією з найпоширеніших причин діареї у дітей, особливо у віці до п’яти років. Це дуже заразне захворювання, яке легко передається через забруднені руки, іграшки, їжу або воду. Хоча ротавірус вражає переважно малюків, дорослі також можуть ним заразитися, але зазвичай переносять хворобу легше. Основна небезпека цієї інфекції полягає в тому, що вона може призвести до швидкого зневоднення, особливо у маленьких дітей, через втрату великої кількості рідини.

Сучасна медицина має ефективний спосіб запобігання тяжким випадкам ротавірусної інфекції – вакцинацію. Завдяки вакцинам вдалося значно скоротити кількість госпіталізацій і смертей, пов’язаних із цією хворобою. Однак ротавірус і досі залишається поширеною інфекцією, тому важливо знати, як він передається, які має симптоми та що робити, якщо дитина захворіла.

Що таке ротавірус

Ротавірус — це вірусна інфекція, яка викликає запалення шлунка та кишечника (гострий гастроентерит). Основний прояв хвороби — сильна діарея, яка може супроводжуватися блюванням, підвищеною температурою та зневодненням. Найчастіше інфекція вражає дітей до п’яти років, але дорослі також можуть хворіти, хоча зазвичай переносять її у легшій формі.

Назва вірусу походить від латинського слова "rota" (колесо), оскільки його структура нагадує колесоподібну форму під мікроскопом. Ротавірус надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі — він може зберігатися на поверхнях, продуктах та у воді протягом кількох днів, що робить його особливо заразним.

Вірус поширюється через контакт із зараженими руками, предметами або їжею. Найбільша небезпека полягає в тому, що інфекція може швидко призвести до зневоднення, особливо у немовлят та маленьких дітей. Саме тому своєчасне розпізнавання симптомів та правильний догляд є критично важливими для одужання.

Завдяки сучасним методам профілактики, зокрема вакцинації, вдалося значно знизити кількість тяжких випадків та госпіталізацій, пов’язаних із ротавірусом. Однак інфекція все ще залишається поширеною, тому важливо знати, як вона передається, які має симптоми та як захистити себе та своїх дітей.

Причини

Основна причина розвитку хвороби — проникнення ротавірусу в організм дитини чи дорослого. Найпоширеніший механізм передачі — фекально-оральний, тобто через потрапляння в рот частинок вірусу, що залишаються на руках після контакту з випорожненнями інфікованої особи або забрудненими поверхнями (іграшками, дверними ручками, предметами повсякденного вжитку).

Вірус відзначається високою стійкістю у зовнішньому середовищі: він може зберігатися на різних поверхнях від кількох днів до кількох тижнів, якщо не були застосовані належні дезінфікувальні заходи. Окрім того, дитина або дорослий можуть передавати вірус навіть тоді, коли симптоми ще не проявилися або вже зникли, оскільки деякий час збудник продовжує виділятися з калом.

Серед причин швидкого поширення ротавірусу виділяють такі фактори:

• Низький рівень особистої гігієни (наприклад, невчасне миття рук).
• Тісні контакти в дитячих колективах (ясла, дитсадки, початкова школа).
• Використання недезінфікованої води або забруднених продуктів.
• Несформований імунітет у найменших, особливо в дітей до року.

Завдяки здатності ротавірусу довго виживати поза організмом людини, він легко передається навіть за мінімальної кількості вірусних частинок. Така висока контагіозність робить особливо важливими профілактичні заходи та санітарно-гігієнічні норми.

Симптоми

Ротавірусна інфекція зазвичай починається раптово, та перед найяскравішими проявами може бути невеликий період підвищеної втоми або помірного підвищення температури. Інкубаційний період становить у середньому 2 дні, але може коливатися в діапазоні 1–3 днів.

Ротавірус у дітей

Найпоширеніший симптом ротавірусу — сильна діарея. Окрім цього, у дітей можуть спостерігатися:

• блювання
• виражена втома
• висока температура
• дратівливість
• зневоднення
• біль у животі.

Зневоднення є найсерйознішою загрозою для дітей, оскільки їхній організм швидко втрачає рідину та електроліти через блювання і діарею. Важливо уважно слідкувати за симптомами зневоднення, серед яких:

• сухість у роті
• прохолодна шкіра
• відсутність сліз при плачі
• рідкісне сечовипускання (менше мокрих підгузків у немовлят);
• запалі очі.

 Якщо ці симптоми не контролювати, можливі тяжкі ускладнення аж до судом чи шокового стану.

Ротавірус у дорослих

Дорослі також можуть мати деякі симптоми ротавірусу, зокрема:

• блювання
• виражену втому
• високу температуру
• дратівливість
• зневоднення
• біль у животі.

У дорослих перебіг частіше м’якший, але за недостатньої підтримки водного балансу і вони можуть відчувати небезпечні наслідки. Слід пам’ятати, що деякі дорослі, особливо зі зниженим імунітетом, можуть переносити інфекцію складніше, тому і їм варто уважно ставитися до ознак зневоднення.

Тривалість основних проявів у дітей зазвичай 3–8 днів, проте сам вірус може зберігатися в організмі довше (до 10 днів після зникнення симптомів). Це означає, що дитина може лишатися джерелом інфікування навіть після видимого поліпшення стану.

Діагностика

При появі яскравих ознак кишкової інфекції — водянистої діареї, блювання, різкого погіршення самопочуття — варто звернутися до педіатра (якщо йдеться про дитину) чи сімейного лікаря (для дорослих). Медичний фахівець насамперед оцінює клінічну картину, рівень зневоднення та загальний стан пацієнта.

Для підтвердження діагнозу можуть застосовувати такі методи:

• Аналіз калу (ПЛР, імуноферментний аналіз). Найбільш поширений спосіб виявити специфічний антиген ротавірусу або його генетичний матеріал. Цей тест дає змогу точно встановити наявність вірусу в організмі.
• Швидкі тести. Деякі лабораторії пропонують експрес-тести, що визначають вірусні антигени у випорожненнях за короткий час. Хоча такий підхід менш чутливий за ПЛР, він все ж дозволяє швидко зорієнтуватися в діагнозі.
• Загальний аналіз крові. Може вказати на загальні ознаки інфекційного процесу (наприклад, невелике підвищення рівня лейкоцитів), але він не є специфічним для ротавірусу.

У багатьох випадках, коли клініка яскраво свідчить про ротавірус, а можливості детального лабораторного обстеження обмежені, лікар може встановити попередній діагноз на основі симптомів і призначити відповідне підтримувальне лікування. Проте для точного підтвердження радять здати аналіз калу, особливо коли йдеться про госпіталізованих дітей або необхідність диференціювати захворювання від інших гострих кишкових інфекцій (норовірус, аденовірус тощо).

Оскільки своєчасна діагностика дозволяє відстежувати поширення захворювання і вживати необхідних заходів профілактики, медичні працівники зацікавлені в тому, щоб зменшити ризик масових спалахів, особливо в організованих колективах дітей.

Лікування

Специфічної противірусної терапії проти ротавірусу наразі не існує. Антибіотики також не дають ефекту, оскільки збудником є вірус, а не бактерія. Основна мета лікування — полегшити симптоми і не допустити зневоднення.

Підтримувальна терапія

1. Регідратація. Найважливіше — виправити водно-сольовий баланс. У легких і середньотяжких випадках достатньо оральних розчинів електролітів (наприклад, аптечні порошки, розведені в кип’яченій воді згідно з інструкцією). У важких випадках, особливо якщо дитина не може пити через часте блювання, призначають внутрішньовенне введення рідин у стаціонарних умовах.
2. Жарознижувальні засоби. Підвищену температуру знижують препаратами на основі парацетамолу чи ібупрофену, дотримуючись вікових дозувань. Заборонено давати дітям аспірин через ризик синдрому Рея.
3. Харчування. Раніше була популярна дієта BRAT (банани, рис, яблучне пюре, тости), але сучасні рекомендації радять більш збалансоване харчування з урахуванням вікових потреб. Головне — уникати надмірно жирних та надмірно солодких продуктів, які можуть посилювати діарею.

Симптоматична допомога

• Блювання можна трохи знизити частим дробним питтям (по кілька ковтків води чи електролітного розчину через кожні 5–10 хвилин).
• Біль у животі полегшують спазмолітики, якщо це схвалено лікарем, адже іноді біль виконує сигнальну функцію, і його повне усунення без нагляду може ускладнити діагностику.
• Пробіотики іноді рекомендують для підтримки кишкової мікрофлори, проте їх ефективність конкретно при ротавірусі залишається предметом обговорень.

У більшості випадків (за умови належного рівня регідратації та правильного догляду) ротавірус відступає протягом тижня. Однак важливо слідкувати за ознаками погіршення стану й, за потреби, негайно звертатися до лікаря.

Профілактика

Найбільш ефективний метод запобігання важким випадкам ротавірусної інфекції — вакцинація. З моменту впровадження вакцини в 2006 році статистика дитячих госпіталізацій і смертей істотно знизилася. Експерти відзначають, що вакцина запобігає приблизно 90% важких форм хвороби, а також суттєво скорочує кількість загальних інфікувань.

Вакцини

• Ротарикс
• Ротатек

Обидві вакцини дають дитині можливість розвинути імунітет, завдяки чому при зустрічі з «диким» штамом ротавірусу ризик розвитку тяжких симптомів зводиться до мінімуму. Хоча вакцина не гарантує 100% невразливості, її користь підтверджена десятками досліджень.

Санітарно-гігієнічні заходи

• Регулярне миття рук з милом щонайменше 20 секунд після використання туалету, після зміни підгузка, перед приготуванням чи вживанням їжі.
• Дезінфекція поверхонь. Рекомендується використовувати розчини, що містять хлор або інші засоби, здатні знищувати вірус.
• Окремі рушники й посуд для інфікованих, особливо якщо в родині вже є хвора дитина.
• Гігієна води та продуктів. Слідкувати, щоб вода для пиття і приготування їжі була якісно очищена, а продукти належно оброблені.

Спеціальні рекомендації для дитячих колективів

• Навчання дітей правильному миттю рук у формі ігор та інтерактивів.
• Своєчасне виявлення хворих і їх ізоляція від інших дітей до повного припинення симптомів.
• Регулярне провітрювання й вологе прибирання кімнат.

Варто зазначити, що вакцинація не проводиться дітям із важкими імунодефіцитами (наприклад, із синдромом SCID) або за наявності кишкових ускладнень, як-от інвагінація. У решті випадків рішення про щеплення ухвалюють, виходячи з індивідуальної історії хвороби та протипоказань, які оцінює педіатр.

Ротавірус і норовірус: у чому різниця?

Ротавірус і норовірус — це вірусні інфекції, які вражають шлунково-кишковий тракт і викликають запалення шлунка та кишечника. Однак це різні захворювання, спричинені різними типами вірусів.

• Кого вражає? Ротавірус найчастіше хворіють діти, тоді як норовірус може вражати людей будь-якого віку.
• Тривалість симптомів: Симптоми норовірусу зазвичай тривають від одного до трьох днів, у той час як ротавірус може тривати від трьох до восьми днів.
• Вакцинація: Проти ротавірусу існують ефективні вакцини, які допомагають захистити дітей від тяжкого перебігу хвороби. Вакцини проти норовірусу наразі не існує.

Попри схожі симптоми, ці віруси мають різні механізми передачі та тривалість захворювання, тому методи профілактики та лікування можуть відрізнятися.

Часті питання

• Чи можна захворіти повторно, якщо перший раз уже переніс ротавірус?

  Так, реінфекції трапляються, оскільки вірус має кілька типів і можливі генетичні варіації. Проте повторні зараження частіше проходять у легшій формі завдяки сформованому імунітету.

• Чому діти ризикують більше, ніж дорослі?

  Дитяча імунна система ще не повністю розвинена, а низька маса тіла посилює ризик зневоднення. Тому будь-які втрати рідини через діарею або блювання є набагато небезпечнішими, ніж у дорослих.

• Навіщо потрібна вакцина, якщо інфекція минає сама?

  Хоча ротавірус у багатьох випадках проходить без ускладнень, ризик тяжкого зневоднення все ж високий. Завдяки щепленню можна уникнути більшості критичних станів, госпіталізацій і навіть смертей.

• Чи дає вакцина 100% захист?

  Ні, 100% гарантії від зараження немає. Але ефективність у запобіганні тяжкій формі хвороби перевищує 90%. Це означає, що навіть якщо дитина підхопить вірус, перебіг захворювання здебільшого буде легшим.

• Чи можуть вакцинуватися дорослі?

  Офіційно існуючі вакцини ліцензовані для застосування у немовлят. Дорослим щеплення не роблять, адже в них у більшості випадків перебіг хвороби є легким, а ризик зневоднення менший.

• Чи є сенс відлучати дитину від грудного вигодовування при підозрі на ротавірус?

  Ні, грудне вигодовування навпаки може допомогти, адже материнське молоко містить антитіла та сприяє зміцненню імунітету. Проте в разі підозри на серйозне зневоднення краще консультуватися з педіатром.

• Коли потрібна екстрена медична допомога?

  Якщо дитина важко прокидається, проявляє ознаки млявості та не може приймати рідину усередину. Температура понад 40°C, часте блювання протягом доби і відсутність сечовипускань — теж тривожні сигнали, за яких слід негайно звернутися до медиків.

Що таке шлунковий грип?

Герпес: все, що потрібно знати

Норовірус: причини, симптоми, лікування