Абдомінальна мігрень — це незвичний тип мігрені з сильним болем у животі, що може спричинити серйозний дискомфорт.

Абдомінальна мігрень – це маловідомий, але важливий стан, який може викликати сильний біль у животі без очевидних проблем із травленням. Вона найчастіше зустрічається у дітей, але може вражати й дорослих. На відміну від звичайної мігрені, цей тип не завжди супроводжується головним болем, що ускладнює діагностику. Люди, які стикаються з абдомінальною мігренню, часто проходять численні обстеження, перш ніж отримати правильний діагноз.

Попри відносну рідкість, цей розлад може суттєво впливати на якість життя: біль може бути настільки сильним, що людина змушена пропускати навчання, роботу або соціальні заходи. 

Що таке абдомінальна мігрень?

Абдомінальна мігрень — це стан, за якого людина періодично відчуває помірний або сильний біль у центральній частині живота, найчастіше в районі пупка. На відміну від класичної мігрені, цей тип порушення не завжди супроводжується головним болем. Однак у деяких випадках абдомінальна мігрень виникає одночасно з типовими симптомами мігрені. Напади можуть тривати від 1 до 72 годин, у середньому — близько 17 годин. Через інтенсивний біль людина може втрачати здатність виконувати звичні повсякденні справи, пропускати навчання або роботу.

Цей розлад нерідко залишається недіагностованим, оскільки біль у животі часто асоціюють із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Батьки або навіть лікарі можуть припускати, що дискомфорт викликаний гастритом, синдромом подразненого кишечника чи іншими порушеннями травлення. Водночас дослідження показують, що абдомінальна мігрень тісно пов’язана зі звичайними мігренозними атаками. Вони мають спільні тригери, методи лікування та, ймовірно, схожі механізми розвитку. За статистичними даними, приблизно у 24% людей, які стикалися з абдомінальною мігренню, у майбутньому з’являються класичні мігренозні головні болі.

Причини

Точні причини абдомінальної мігрені поки що не встановлені, але дослідники мають кілька теорій щодо її походження. Основна з них пов’язана з підвищеною чутливістю нервової системи. Вважається, що у людей з таким розладом нейрони, які відповідають за передачу больових сигналів, реагують надмірно активно. Це означає, що при дії певних чинників організм може почати виробляти велику кількість нейромедіаторів, зокрема серотоніну, що викликає характерний біль у животі.

Важливими факторами ризику є спадковість та емоційний стан. Якщо хтось із батьків або інших близьких родичів має мігрень, ймовірність розвитку абдомінальної мігрені значно зростає. Також вплив може мати стрес, тривожність і навіть зміни у звичному ритмі життя. Наприклад, довгі подорожі, зміна клімату або сильні емоційні переживання можуть стати тригером нападу. Деякі дослідники вважають, що порушення у вегетативній нервовій системі та гормональному балансі можуть робити організм більш вразливим до цієї форми мігрені.

Симптоми

Головним проявом абдомінальної мігрені є раптовий напад болю в животі. Найчастіше біль локалізується в області пупка, хоча в деяких випадках він може поширюватися на інші ділянки черевної порожнини. Інтенсивність варіюється від помірної до дуже сильної, а характер болю люди описують як ниючий або розлитий. Напади можуть заважати звичному ритму життя, змушуючи людину відмовлятися від активної діяльності.

Під час нападу можуть виникати додаткові симптоми:

• Блідість шкіри через зміни у вегетативній нервовій системі.
• Нудота, яка іноді супроводжується блюванням.
• Відсутність апетиту.
• Раптове погіршення настрою, дратівливість.
• Головний біль (зустрічається не у всіх, але іноді супроводжує абдомінальний біль).
• Підвищена чутливість до світла та гучних звуків.

Особливістю абдомінальної мігрені є раптовий початок і таке ж швидке припинення нападу. Його тривалість може коливатися від 1 години до 72 годин. Між епізодами людина почувається нормально і не має проблем із травленням або іншими симптомами.

Як діагностується абдомінальна мігрень?

Абдомінальну мігрень діагностувати непросто, оскільки біль у животі може бути спричинений різними станами та захворюваннями. Крім того, діти часто не можуть чітко описати свої відчуття або пояснити, чим цей біль відрізняється від звичайного шлункового дискомфорту.

Наразі не існує лабораторних або візуалізаційних тестів, які могли б точно підтвердити діагноз абдомінальної мігрені. Тому лікарі ґрунтуються на ретельному аналізі симптомів, медичної історії пацієнта та виключенні інших можливих захворювань.

Оскільки абдомінальна мігрень має схожі прояви з іншими хворобами, лікар повинен виключити інші можливі причини болю в животі, зокрема:

• Циклічний синдром блювання.
• Виразкову хворобу шлунка.
• Хворобу Крона.
• Синдром подразненого кишечника.
• Захворювання нирок або сечового міхура.

Лікар зазвичай виконує такі діагностичні заходи:

• Аналізує особисту та сімейну історію захворювань, щоб перевірити наявність мігрені у близьких родичів.
• Проводить фізичний огляд для оцінки загального стану здоров’я.
• Призначає додаткові тести, такі як ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини або рентген, щоб виключити інші патології.

Правильна діагностика є важливим кроком для визначення найкращих методів лікування та контролю симптомів абдомінальної мігрені.

Лікування

Оскільки специфічних лікарських засобів, офіційно схвалених для лікування абдомінальної мігрені, поки що немає, терапія спрямована на полегшення симптомів під час нападів і профілактику їхньої появи. Комплексний підхід дозволяє зменшити частоту та інтенсивність больових епізодів, а також уникнути ускладнень, таких як зневоднення або повторне блювання.

Медикаментозна терапія - Для профілактики

Деякі препарати, які застосовуються для запобігання класичній мігрені, можуть бути ефективними й у разі абдомінальної мігрені. Серед них:

• Ципрогептадин – найчастіше призначають дітям для зниження частоти нападів.
• Пізотифен – використовується для запобігання мігрені, впливає на рівень серотоніну.
• Пропранолол – бета-блокатор, що допомагає зменшити частоту нападів.
• Флунаризин – антагоніст кальцію, що може допомогти в деяких випадках.

Ці препарати можуть знижувати кількість нападів або послаблювати їхню інтенсивність. Однак їхнє використання при абдомінальній мігрені зазвичай є «оф-лейбл» (неофіційно призначеним), хоча багато лікарів застосовують їх на практиці.

Медикаментозна терапія - Для купірування нападу

Якщо напад уже розпочався, можна використовувати такі засоби для полегшення симптомів:

• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), такі як ібупрофен або аспірин, для зменшення болю.
• Препарати від нудоти та блювання, які допомагають полегшити дискомфорт.
• Триптани (наприклад, суматриптан) – препарати, що використовуються при звичайній мігрені, іноді можуть допомагати й при абдомінальній формі.

У деяких випадках, якщо напад триває надто довго або супроводжується багаторазовим блюванням, може знадобитися госпіталізація. У лікарні пацієнтам надають внутрішньовенну терапію для запобігання зневодненню та відновлення електролітного балансу.

Домашні методи лікування

Комплексний підхід до терапії включає не лише медикаментозне лікування, а й немедикаментозні заходи, які можна застосовувати вдома для зменшення вираженості симптомів та полегшення стану під час нападу.

• Спокій та темрява. Під час нападу рекомендується відпочинок у затемненій кімнаті, подалі від гучних звуків і яскравого світла. Це зменшує навантаження на нервову систему та може допомогти полегшити біль.
• Холодний компрес. У деяких випадках, особливо у дітей, прикладання холодного компресу на живіт або голову допомагає зменшити дискомфорт і знизити больові відчуття.
• Гідратація. Підтримка водного балансу є дуже важливою, оскільки навіть легке зневоднення може посилити симптоми. Якщо напад супроводжується блюванням, рекомендується пити воду або розчин для регідратації невеликими порціями, але регулярно.
• Спостереження за режимом харчування. Під час нападу краще уникати важкої та жирної їжі. Також слід звернути увагу на можливі харчові тригери, такі як шоколад, цитрусові, сири з високим вмістом амінів, і за можливості виключити їх з раціону.

Домашні методи не можуть повністю замінити професійну медичну допомогу, однак вони можуть значно полегшити стан та скоротити тривалість нападу, особливо якщо почати їх застосовувати на ранніх стадіях болю.

Профілактика

Щоб зменшити частоту нападів абдомінальної мігрені або повністю їх уникнути, важливо визначити та контролювати тригери. Для цього можна вести щоденник симптомів, фіксуючи час початку болю, можливі провокуючі фактори (харчування, стрес, сон), а також зовнішні подразники. Аналіз цих записів допомагає помітити закономірності та коригувати спосіб життя.

Загальні рекомендації

• Керування стресом. Емоційне перенапруження часто провокує напади мігрені. Методи релаксації, йога, дихальні вправи або когнітивно-поведінкова терапія можуть допомогти зменшити його вплив.
• Регулярний сон. Недосипання, пізні засинання або порушення режиму сну можуть стати причиною нападів. Дотримання стабільного графіка відпочинку допомагає підтримувати баланс у роботі нервової системи.
• Правильне харчування. Деякі продукти можуть провокувати напади мігрені. Серед можливих тригерів — шоколад, сири з високим вмістом амінів, копченості, цитрусові, а також штучні добавки, такі як глутамат натрію та барвники.
• Уникання різких подразників. Яскраве або мерехтливе світло, гучні звуки, сильні запахи, довгі поїздки або зміни висоти можуть спровокувати напад. У разі підвищеної чутливості варто зменшувати вплив таких факторів.
• Контроль споживання кофеїну. Вживання понад 200 мг кофеїну на день (еквівалент 2–3 чашок кави) може підвищувати ризик абдомінальної мігрені.

Коригуючи спосіб життя та контролюючи можливі тригери, можна значно знизити частоту й інтенсивність нападів, зробивши їх більш контрольованими.

Життя з абдомінальною мігренню

Для багатьох сімей абдомінальна мігрень стає великим викликом, оскільки дитина може пропускати школу, гуртки й важливі соціальні заходи. Дорослим із цим станом буває складно зберігати працездатність. Важливо пам’ятати, що біль є справжнім і не «вдаваним», тож людині потрібна підтримка та розуміння.

Здебільшого у період статевого дозрівання (приблизно з початком підліткового віку) абдомінальна мігрень послаблюється і в 60% випадків зникає зовсім. Утім, близько 70% дітей, які мали абдомінальну мігрень, згодом зіштовхуються із класичними нападами головного болю. Поява мігрені в підлітковому або дорослому віці — не вирок, адже при правильному веденні та профілактиці її напади теж можна робити менш болісними й рідкісними.

Часті питання

Чи виникає абдомінальна мігрень у дорослих?
Хоча цей стан переважно пов’язують із дітьми, він може траплятися й у дорослих, але досить рідко. Зважаючи на те, що діагностика у зрілому віці часом ускладнена схожістю зі шлунково-кишковими розладами, такі випадки нерідко залишаються невиявленими.

Чому так важко діагностувати цю хворобу?
Через відсутність специфічних лабораторних аналізів та великий перелік гастроентерологічних патологій, які можуть «маскуватися» під абдомінальну мігрень, лікарі насамперед виключають інші можливі причини болю. Лише після цього ставлять діагноз.

Чи може абдомінальна мігрень йти в парі з головним болем?
Так, у деяких людей під час нападів болю в животі одночасно розвивається мігренозний головний біль або з’являються світлочутливість і чутливість до гучних звуків. Це підтверджує тісний зв’язок між абдомінальною та класичною мігренню.

Чи існують харчові тригери?
Існують, і до них належать шоколад, цитрусові, сири з високим вмістом амінів, копчені м’ясні продукти. Також подразником можуть бути штучні добавки (глутамат натрію, барвники) та напої з надмірним вмістом кофеїну.

Чи можна запобігти нападу під час поїздок?
Якщо в людини є схильність до захитування, краще планувати коротші подорожі з частішими зупинками, уникати різких перепадів висоти. Застосування ліків або методів проти закачування може допомогти знизити ризик нападу.

Куркума

Рясні місячні (менорагія): причини, симптоми, лікування

Базилярна мігрень