Панкреатит – це хвороба, яка потребує підвищеної уваги, адже запалення підшлункової залози серйозно впливає на різні аспекти здоров’я. Цей стан супроводжується сильним болем, розладами травлення та може призвести до низки небезпечних ускладнень.

Підшлункова залоза є одним із ключових органів травної системи та обміну речовин, оскільки вона виробляє ферменти для розщеплення поживних речовин і гормони, які регулюють рівень цукру в крові. У разі панкреатиту запалення порушує ці процеси, завдаючи шкоди і самій залозі, і загальному стану організму. Хвороба може проявлятися різкими гострими нападами болю, протікати в легшій формі чи переходити в хронічну стадію з прогресуючим пошкодженням тканин. 

Що таке панкреатит?

Панкреатит є запальним процесом у підшлунковій залозі, який виникає, коли травні ферменти активуються передчасно й ушкоджують тканини самого органа. При нормальному функціонуванні ферменти з підшлункової залози потрапляють до тонкого кишківника і допомагають перетравлювати білки, жири та вуглеводи. Проте за певних обставин (наприклад, при блокуванні панкреатичної протоки чи токсичному впливі алкоголю) ці ферменти залишаються всередині залози і запускають процес «самоперетравлення». У результаті виникає запалення, набряк, а пацієнт відчуває біль у верхній частині живота, який часто віддає в спину.

Панкреатит може бути гострим, коли запалення відбувається раптово та інтенсивно, але зазвичай не триває довго. Або ж хронічним, коли це стан постійного запалення, що поволі руйнує тканини і призводить до зниження вироблення ферментів та гормонів. Підшлункова залоза, яка розташована глибоко в черевній порожнині, за формою нагадує витягнутий орган завдовжки приблизно з долоню людини. Через її близьке розташування до хребта та шлунка біль може мати специфічний характер — у ділянці живота з поширенням у спину або під лопатки.

Основні причини пошкодження залози, окрім механічної закупорки жовчними каменями і токсичного впливу алкоголю, можуть включати аутоімунні порушення, спадкові генетичні аномалії, високу концентрацію тригліцеридів чи кальцію в крові, а також ураження інфекціями. Проте саме закупорка протоки й надмірне вживання алкоголю статистично є найбільш частими чинниками.

Типи панкреатиту

Панкреатит класифікують переважно на гострий та хронічний. Кожен із них має свої особливості перебігу, причини та вплив на організм.

Гострий панкреатит

Гостра форма починається раптово та зазвичай триває від декількох днів до кількох тижнів. Запальний процес часто настільки сильний, що людина відчуває різкий, пронизливий біль у верхній частині живота. Цей біль може бути настільки інтенсивним, що нерідко супроводжується нудотою, блюванням, прискореним серцебиттям і загальним занепадом сил. У деяких випадках підвищується температура тіла, а дихання стає поверхневим і частим через сильний больовий синдром.

Біль від гострого панкреатиту може поширюватися на спину або ставати відчутнішим при лежанні на спині. Оскільки залоза запалена, вона робить кожен рух чи тиск у черевній порожнині вкрай дискомфортним. Багато людей у стані гострого панкреатиту відчувають певне полегшення, коли сидять із нахилом уперед або згинаються, підтягнувши коліна до грудей.

У переважній більшості випадків гострий панкреатит потребує медичного нагляду. Якщо він протікає в легкій формі, достатньо внутрішньовенної інфузії, знеболювальних та короткочасної «відпустки» для підшлункової залози (обмеження їжі). За нормальних обставин гостре запалення минає, й орган відновлюється без довготривалих наслідків. Проте приблизно у 20% випадків розвивається тяжка форма з можливим некрозом тканин та інфекцією, яка здатна переходити в сепсис. Такі ситуації є небезпечними для життя і потребують інтенсивного лікування.

Хронічний панкреатит

Хронічний панкреатит є тривалим запальним процесом, коли ураження підшлункової залози не зникає, а навпаки, стає постійним. Повторні епізоди гострого запалення та нездатність тканин органу повністю відновитися призводять до формування рубцевої тканини (фіброзу). У результаті тканини залози перестають повноцінно виробляти травні ферменти, а потім і гормони (зокрема інсулін та глюкагон).

Однією з характерних ознак хронічного панкреатиту є біль, який може бути менш інтенсивним, ніж при гострій формі, але тривалішим у часі. Він часто посилюється після вживання їжі, особливо жирної чи рясної. З часом організм може почати погано засвоювати жири, що проявляється появою «жирних» випорожнень (статореї). Інші ознаки включають поступову втрату ваги, нестачу вітамінів і порушення регуляції рівня цукру в крові. У деяких людей больовий синдром стає настільки вираженим, що порушує сон, активність і погіршує психоемоційний стан.

Хронічний панкреатит часто призводить до екзокринної недостатності: орган вже не може забезпечити нормальний рівень ферментів, що необхідні для травлення. Крім цього, поступово може розвинутися діабет через брак вироблення інсуліну. При хронічній формі захворювання люди нерідко потребують постійного медичного нагляду, замісної терапії ферментами або інсуліну, а також суворого контролю дієти.

Фактори ризику та поширеність

Панкреатит є досить поширеним захворюванням, яке може виникати у людей будь-якого віку. У багатьох випадках потрібна госпіталізація, особливо якщо хвороба має тяжкий перебіг. Запалення підшлункової залози зазвичай не виникає без причини — існують певні фактори ризику, які значно підвищують ймовірність його розвитку.

Основними причинами панкреатиту вважаються надмірне вживання алкоголю та жовчнокам’яна хвороба. Вважається, що вони спричиняють понад 80% випадків цієї хвороби. Алкоголь може поступово пошкоджувати клітини підшлункової залози, викликаючи запалення, тоді як жовчні камені можуть блокувати протоки, перешкоджаючи нормальному відтоку ферментів і викликаючи гострий напад панкреатиту.

Окрім цих двох основних чинників, існує низка інших можливих причин:

• Генетична схильність: деякі спадкові мутації можуть сприяти розвитку панкреатиту.
• Аутоімунні захворювання: іноді імунна система атакує власні тканини підшлункової залози, викликаючи запалення.
• Травми живота: сильний удар або хірургічне втручання можуть пошкодити залозу та спричинити запалення.
• Побічна дія ліків: деякі медикаменти можуть мати токсичний вплив на підшлункову залозу.
• Порушення обміну речовин: високий рівень тригліцеридів або кальцію в крові може негативно впливати на роботу органа.

Додатковими факторами, які підвищують ризик розвитку панкреатиту, є зайва вага, куріння, незбалансоване харчування з великою кількістю жирів і холестерину, а також низька фізична активність. Всі ці чинники можуть спричиняти зміни у функціонуванні жовчного міхура та підшлункової залози, що в підсумку підвищує ймовірність розвитку запалення.

Профілактика панкреатиту передусім полягає у веденні здорового способу життя. Контроль вживання алкоголю, збалансоване харчування, підтримка здорової ваги та регулярна фізична активність допомагають знизити ризик цього захворювання. Також важливо проходити профілактичні медичні обстеження, особливо якщо є спадкова схильність або супутні проблеми з обміном речовин.

Симптоми та ознаки

Перша і головна скарга при панкреатиті – це біль у верхній частині живота. Характер болю може відрізнятися залежно від форми захворювання. При гострій формі він часто описується як пронизливий, дуже сильний та раптовий, а при хронічній – може бути помірний або періодичний, однак зберігається тривалий час. У деяких пацієнтів він посилюється після прийому їжі або фізичного навантаження.

Окрім болю, існують характерні симптоми, що допомагають розпізнати гострий та хронічний панкреатит:

• Гостра форма: нудота і блювання, прискорене серцебиття, можливе підвищення температури, прискорене поверхневе дихання.
• Хронічна форма: дискомфорт після їжі, особливо жирної; зниження апетиту й ваги; рясні «жирні» випорожнення з неприємним запахом та маслянистим блиском; почуття слабкості й запаморочення (можливе зниження тиску).

Якщо людина виявляє у себе зменшення толерантності до їжі (з’являється важкість у шлунку чи діарея після їжі) та повільно втрачає вагу без очевидних причин, варто замислитися про можливі порушення у діяльності підшлункової залози. Саме через порушене травлення та відсутність необхідних ферментів організму може бракувати білків, жирів, вітамінів і мінералів.

Основні причини

Приблизно 80% усіх випадків панкреатиту пов’язано з двома головними факторами: жовчнокам’яною хворобою та алкоголем. Але варто розглянути й інші, менш поширені причини, оскільки вони можуть бути вирішальними в окремих ситуаціях.

Якщо говорити про жовчні камені, то вони можуть потрапляти в спільну жовчну протоку, перекриваючи також і панкреатичну. У такій ситуації ферменти, які мали б потрапити у тонкий кишківник, залишаються в підшлунковій залозі. Зростаючий тиск у протоках підштовхує їх до передчасної активації, що й спричиняє травмування тканин залози.

Зловживання алкоголем є другим масштабним фактором. Механізми впливу алкоголю доволі складні: передбачається, що токсичні речовини, котрі виникають у процесі метаболізму етанолу, пошкоджують клітини підшлункової залози та порушують внутрішньоклітинні процеси, зокрема активацію ферментів. Регулярні надмірні дози алкоголю можуть упродовж років поволі руйнувати структуру залози, запускаючи хронічний запальний процес.

До інших причин належать:

• Спадкові мутації: підвищують схильність до запалення підшлункової залози.
• Аутоімунні захворювання: коли організм «атакує» власні тканини.
• Гіпертригліцеридемія та гіперкальціємія: підвищений вміст тригліцеридів чи кальцію в крові.
• Травми живота: або ускладнення після операцій.
• Інфекційні збудники: у тому числі віруси.
• Побічна дія лікарських засобів: деякі медикаменти можуть викликати запалення підшлункової залози.

У близько 20% випадків точний фактор, що спровокував панкреатит, залишається неясним (ідіопатичний панкреатит). Однак і в таких ситуаціях лікування спрямоване на зменшення запалення, полегшення симптомів і запобігання ускладненням.

Можливі ускладнення

Панкреатит може призвести до ряду ускладнень, які відрізняються у гострій та хронічній формах. Одні з них можуть загрожувати життю (наприклад, важка інтоксикація та сепсис при гострому панкреатиті), тоді як інші розвиваються повільно й погіршують якість життя пацієнта.

Ускладнення гострого панкреатиту

Важка форма гострого панкреатиту нерідко супроводжується серйозними наслідками:

• Некроз і інфікування тканин: втрата нормального кровопостачання призводить до відмирання ділянок залози. Некротизовані тканини часто стають «мішенню» для бактерій, що здатні спричинити системний запальний процес і сепсис.
• Панкреатичні псевдокісти: через порушення відтоку ферментів і рідини навколо залози формуються капсули, заповнені панкреатичним соком. Вони можуть зникнути самостійно або, навпаки, розростатися, викликаючи дискомфорт і підвищуючи ризик розриву чи інфікування.
• Перехід у хронічну форму: повторні епізоди гострого запалення можуть завершитися перманентними змінами, якщо тканина ушкоджується настільки, що запальний процес стає тривалим.

Ускладнення хронічного панкреатиту

При тривалому запаленні підшлункової залози відбувається фіброз, що призводить до збою в її роботі:

• Екзокринна недостатність: знижується вироблення ферментів, необхідних для нормального травлення. Це викликає хронічну діарею, стеаторею (виділення жирів із калом), зниження ваги й авітамінози.
• Гормональні порушення: погіршується регуляція рівня цукру в крові. Спершу може виникнути гіперглікемія або гіпоглікемія, а згодом – стійкий діабет, коли потрібно регулярно вводити інсулін.
• Хронічний біль: у деяких випадках больовий синдром набуває постійного характеру, що ускладнює лікування і часто потребує спеціальних знеболювальних стратегій.
• Ризик раку підшлункової залози: довготривале запалення збільшує вірогідність злоякісної трансформації тканин, хоч і цей ризик не можна вважати надмірно високим (близько 1–2%), однак він є важливим фактором для спостереження.

Діагностика

Діагностувати панкреатит зазвичай намагаються на підставі характерних клінічних проявів та результатів лабораторних і візуалізаційних досліджень. Якщо з’являється сильний біль у верхній частині живота, треба звернутися до лікаря якомога швидше. Найважливіші методи встановлення діагнозу:

• Аналізи крові: визначають рівень амілази та ліпази. У випадку панкреатиту обидва показники можуть зростати в кілька разів порівняно з нормою. Також досліджують рівень цукру, тригліцеридів та інші біохімічні параметри.
• Візуалізаційні методи: КТ (комп’ютерна томографія) і МРТ (магнітно-резонансна томографія) дозволяють виявити структурні зміни, оцінити масштаб набряку та побачити наявність рідинних скупчень або псевдокіст.
• Тести на екзокринну функцію: аналіз калу на вміст жирів і еластази застосовують при підозрі на хронічний перебіг панкреатиту, коли важливо з’ясувати, наскільки знижена виробнича здатність підшлункової залози.
• Гормональні дослідження: при потребі перевіряють рівень глюкози, аби вчасно виявити порушення вироблення інсуліну та ризик діабету.

Нерідко лікар проводить і додаткові обстеження, аби визначити точну причину панкреатиту – зокрема, УЗД жовчного міхура (для виявлення каменів), аналізи на інфекції чи автоімунні маркери. Швидка діагностика має важливе значення, адже у разі важкого гострого панкреатиту відлік може йти на години.

Методи лікування

Тактика лікування панкреатиту визначається, перш за все, його формою (гострою чи хронічною) та причиною. Незалежно від клінічної картини, знеболення та підтримка водно-електролітного балансу за допомогою внутрішньовенних розчинів є майже завжди необхідними.

Лікування гострого панкреатиту

При гострому запаленні потрібно швидко зняти навантаження з підшлункової залози та створити умови для її відновлення. Пацієнту зазвичай призначають:

• Інтенсивну регідратацію: внутрішньовенне введення рідин, аби запобігти зневодненню та підтримувати належний кров’яний тиск.
• Знеболювальні засоби: від легших анальгетиків до сильних наркотичних препаратів, залежно від сили больового синдрому.
• Тимчасову відмову від їжі: щоб зменшити стимуляцію вироблення ферментів. При легкому перебігу обмежуються короткою голодною дієтою з подальшим переходом на легкоперетравну їжу, а у важчих випадках можуть застосовувати ентеральне (через зонд) або парентеральне (внутрішньовенне) харчування.
• Ендоскопічні процедури: якщо причиною стали камені в жовчних протоках, їх видаляють під час ЕРХПГ (ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії). Для профілактики повторних епізодів рекомендують видалити жовчний міхур.

У складних випадках, коли виникає інфікований некроз або сепсис, може знадобитися госпіталізація у відділення інтенсивної терапії, дренування псевдокіст чи навіть хірургічна резекція некротичних ділянок. Від швидкості втручання залежить виживання пацієнта та ризик появи важких наслідків.

Лікування хронічного панкреатиту

Терапія хронічного панкреатиту передбачає поєднання медикаментів, дієти та загальної корекції способу життя. Головна мета – сповільнити прогресування запалення і полегшити симптоми.

• Відмова від алкоголю та куріння: ці два фактори різко погіршують перебіг панкреатиту, а усунення їх допомагає зменшити частоту та силу загострень.
• Дієта з низьким вмістом жирів: надмір жирної їжі змушує залозу виробляти більше ферментів, що посилює біль і погіршує стан. Рекомендовано робити акцент на білках, овочах і фруктах.
• Замісна терапія ферментами: спеціальні препарати з панкреатичними ферментами допомагають перетравлювати їжу та всмоктувати поживні речовини, знижуючи ризик дефіцитів вітамінів і мінералів.
• Інсулінотерапія: у разі розвитку порушення вироблення інсуліну може знадобитися регулярне введення цього гормону, контроль рівня глюкози й корекція харчування.
• Знеболення: у хронічній фазі біль іноді стає стійким, тому лікарі призначають знеболювальні різної сили дії. При вкрай інтенсивному болю розглядають можливість блокування нервових сплетінь (наприклад, чревного) або хірургічне втручання.
• Хірургія: іноді вдаються до резекції ураженої частини залози, якщо в ній концентрується тяжке запалення чи утворюються камені, що перекривають протоки. У складних випадках може постати питання про повне видалення підшлункової залози, тоді пацієнт стає інсулінозалежним на все життя.

Профілактика

Профілактика панкреатиту полягає в усуненні або мінімізації впливу ключових факторів ризику. Перш за все, ідеться про вживання алкоголю: помірність у цій сфері чи повна відмова дає змогу знизити ризик ураження підшлункової залози. Водночас дуже важливо підтримувати нормальний рівень холестерину та уникати жовчнокам’яної хвороби, зокрема, дотримуючись збалансованого харчування з помірним споживанням жирів і регулярними фізичними навантаженнями.

Для тих, хто вже хворів на гострий панкреатит, важливо не допустити повторних загострень. Якщо причиною були камені у жовчному міхурі, лікарі часто рекомендують провести холецистектомію (видалення жовчного міхура), щоб уникнути повторної закупорки проток. Тим, у кого причиною захворювання стала пристрасть до алкоголю, пропонують консультації спеціалістів зі залежностей і психологів.

Загалом здоровий спосіб життя та регулярні обстеження (особливо при спадковій схильності чи наявності інших чинників ризику) можуть допомогти уникнути панкреатиту або виявити початкові ознаки вчасно.

Прогноз

Тривалість і характер перебігу панкреатиту істотно впливають на шанси повного відновлення та ризик ускладнень. Гострий панкреатит у легкій формі зазвичай минає за п’ять-десять днів без значних наслідків, тоді як важкий перебіг може призвести до перебування в стаціонарі на кілька тижнів або й довше. Якщо вчасно визначено причину (скажімо, видалено камінь із жовчних проток або припинено вживання алкоголю), то шанс уникнути повторних епізодів досить високий.

Хронічний панкреатит, своєю чергою, прогресує поволі, але постійно. Орган поступово заміщується рубцевою тканиною, що знижує його можливості з вироблення ферментів та гормонів. Це може призвести до постійних проблем із травленням, дефіциту поживних речовин і розвитку цукрового діабету. Багато що залежить від того, наскільки суворо пацієнт дотримується медичних рекомендацій. Вчасна діагностика, правильне харчування, відмова від алкоголю та контроль болю допомагають зменшити кількість загострень і суттєво поліпшити якість життя.

З погляду довгострокової перспективи наявний також ризик онкологічних перетворень у тканині підшлункової залози, особливо за багаторічного запалення. Тому людям із хронічним панкреатитом рекомендовано регулярне спостереження, щоб у разі появи нетипових симптомів (як-от різке посилення болю або швидка втрата ваги) провести додаткові обстеження.

Нетримання сечі: типи, причини, лікування

Дуоденіт: що потрібно знати

Біль у верхній частині живота: які причини?