У цій статті ми детально розглянемо різні види головного болю, зокрема головний біль напруги, мігрень, кластерні та інші рідкісні типи. Також з’ясуємо причини, які провокують ці стани, та способи їх ефективного лікування і профілактики.

Головний біль є однією з найпоширеніших скарг у медичній практиці та може виникати у людей усіх вікових категорій. Він часто заважає повсякденному життю, порушує якість сну й негативно впливає на продуктивність. Причини, що викликають головний біль, можуть варіюватися від банального перевтомлення до серйозних неврологічних розладів. У будь-якому разі розуміння типу болю, його першопричин і можливих механізмів розвитку — це ключ до успішного лікування та поліпшення якості життя.

Багато хто сприймає головний біль як щось буденне й намагається приглушити його знеболювальними засобами. Однак такі дії не завжди вирішують проблему, оскільки біль може бути симптомом прихованої патології чи результатом впливу зовнішніх чинників, які без усунення першопричини будуть спричиняти повторні напади. Тому дуже важливо навчитися розрізняти різні типи головних болів, вести спостереження за своїм станом і при потребі звертатися до лікаря для вчасного та правильного лікування.

Основні поняття про головний біль

Головний біль — це відчуття дискомфорту або болю в будь-якій частині голови, включно з ділянкою потилиці, скронь, лоба чи обличчя. За тривалістю він може бути короткочасним, що минає за лічені хвилини, або хронічним, коли дискомфорт зберігається годинами, днями та навіть довше. Ключовим моментом при оцінці головного болю є визначення його характеристик, серед яких:

• Розташування (локалізація болю): одна сторона, вся голова, лоб, потилиця, скроні тощо.
• Інтенсивність і якість болю: пульсуючий, стискаючий, гострий, стріляючий, тупий.
• Супутні симптоми: нудота, чутливість до світла або гучних звуків, запаморочення, проблеми із зором тощо.
• Часова динаміка: частота та тривалість нападів.

Загалом, лікарі поділяють головний біль на первинний та вторинний. Первинний головний біль не викликаний іншими захворюваннями і є окремим самостійним клінічним станом. Прикладами такого болю є головний біль напруги, мігрень та кластерний головний біль. Натомість вторинний головний біль є наслідком іншої патології (наприклад, інфекції, підвищеного артеріального тиску, травми чи системного захворювання). Саме тому для встановлення точного діагнозу часто буває потрібно провести додаткові обстеження, аби виключити або підтвердити інші можливі причини.

Читайте:

Головний біль: причини, види, методи лікування

Головний біль може бути як легким дискомфортом, так і сигналом про серйозну проблему зі здоров’ям. ...

Первинні та вторинні головні болі

Різниця між первинними та вторинними головними болями полягає в етіології та підході до лікування. Первинний біль — це самостійне захворювання, тоді як вторинний біль завжди має підоснову у вигляді іншої хвороби чи патологічного процесу. Правильне визначення типу дає можливість лікарю або самому пацієнту краще зорієнтуватися в тактиці лікування.

• Первинні головні болі: До первинних належить, зокрема, головний біль напруги, який пов’язаний із напруженням м’язів голови, шиї та плечового поясу. Також сюди входить мігрень, що характеризується пульсуючим болем з можливими вегетативними проявами (нудотою, блюванням, нетерпимістю до світла чи звуку). Кластерний головний біль є іншим яскравим прикладом, коли короткі, але дуже інтенсивні напади болю виникають переважно у ділянці очей і можуть повторюватися кілька разів на добу.
• Вторинні головні болі: До вторинних болів можна віднести ті, що виникають через низку інших проблем: захворювання пазух носа (синусит), інфекції (наприклад, менінгіт), травми голови чи хребта, підвищений артеріальний тиск, порушення мозкового кровообігу, а також системні автоімунні процеси. У таких випадках лікування спрямоване в першу чергу на усунення першопричини — тобто основного захворювання.

Локалізація болю

Локалізація болю є одним із ключових критеріїв, які допомагають розпізнати можливу природу головного болю. Односторонній біль найчастіше характерний для мігрені або кластерного головного болю, тоді як синусит чи головний біль напруги частіше викликають біль у лобових чи потиличних ділянках. Однак зв’язок між місцем болю та його природою не завжди однозначний — слід враховувати інтенсивність, супутні ознаки, тригери та інші фактори.

Біль з одного боку голови

Односторонній головний біль зазвичай асоціюється з такими станами:

• Мігрень: Характеризується пульсуючим болем, який може переходити з однієї частини голови на іншу. Часто супроводжується аурою — це можуть бути візуальні ефекти (спалахи світла, мерехтіння) або сенсорні порушення (поколювання, оніміння). Також можуть спостерігатися нудота, блювання, чутливість до світла та звуків.
• Кластерний головний біль: Дуже інтенсивний біль навколо ока або скроні, що триває від 15 хвилин до 3 годин. Він повторюється серіями (кластерами) протягом декількох тижнів або місяців, з можливими перервами між кластерами. Супроводжується сльозотечею, закладеністю носа або почервонінням ока на стороні ураження.
• Гемікранія континуа: Рідкісний тип головного болю, що постійно триває з перемінною інтенсивністю. Локалізується зазвичай з одного боку голови і не проходить повністю.
• Пароксизмальна гемікранія: Рідкісний стан, при якому виникають дуже інтенсивні, короткочасні напади болю, що можуть повторюватися кілька разів на день.

Біль у задній частині голови

Біль у потилиці часто пов’язаний із проблемами шийного відділу хребта або напруженням м’язів:

• Цервікогенний головний біль: Виникає через ураження або спазми в шийних м’язах, міжхребцевих дисках або суглобах. Біль може «віддавати» з шиї у потилицю і супроводжуватися обмеженням рухливості шиї.
• Потилична невралгія: Запалення або подразнення потиличних нервів призводить до гострого, стріляючого болю, що іноді супроводжується печінням або поколюванням. Біль може виникати при легкому дотику до шкіри голови або при русі шиї.

Інші фактори, що сприяють болю у задній частині голови:

• Неправильна постава під час сидіння або роботи за комп’ютером.
• Тривале сидіння без перерв.
• Стрес, який викликає напругу м’язів шиї та плечей.
• Перенапруження фізичних м’язів при важкій фізичній роботі або спорті.

Біль у передній частині голови

Передня частина голови охоплює лоб, надбрів’я, область навколо носа і очей. Основні причини болю в цій зоні:

• Синусний головний біль: Викликаний запаленням або інфекцією придаткових пазух носа (лобових, гайморових). Біль зазвичай тупий, постійний, посилюється при нахилі вперед. Супроводжується відчуттям тиску, закладеністю носа, виділеннями та підвищенням температури.
• Перенапруження очей: Тривала робота за комп’ютером або читання може викликати головний біль у лобовій зоні, супроводжуючись відчуттям втоми очей. Може бути пов’язане з необхідністю корекції зору.
• Мігрень: Локалізація може бути в лобно-скроневій зоні, характеризується пульсуючим відчуттям болю.
• Головний біль напруги: Відчуття «стискаючого» болю, як ніби пов’язка або шолом стискає голову. Зазвичай рівномірно розподілений по всій передній частині голови.

Біль по всій голові

Коли біль охоплює всю голову, найчастіше це свідчить про:

• Головний біль напруги: Відчуття тиску або стискання по всьому периметру голови. Зазвичай супроводжується м’язовим напруженням у шиї та плечах. Може виникати після тривалого стресу або втоми.
• Мігрень: Хоча зазвичай одностороння, інколи біль може поширюватися по всій голові, особливо при сильних нападах.
• Синусний головний біль: Інфекція пазух носа може викликати відчуття тиску, що поширюється на всю голову.

В деяких випадках «грімоподібний» головний біль може виникати раптово, охоплюючи всю голову. Це сигнал тривоги, що може свідчити про небезпечні стани, такі як крововилив чи розрив аневризми, і потребує негайної медичної допомоги.

Біль у верхній частині голови

Локалізація болю у верхній частині голови трапляється в таких випадках:

• Головний біль напруги: Виникає через перенапруження м’язів шиї чи верхньої частини спини. Біль у тім’яному відділі може посилюватися при рухах, кашлі чи фізичній активності.
• Мігрень: У деяких випадках біль концентрується у верхній частині голови або тім’яній зоні, часто супроводжуючись пульсацією.
• Потилична невралгія: Біль може поширюватися від шиї у верхню частину голови, викликаючи відчуття стискання або пульсації.

Важливо відслідковувати, в яких умовах біль у верхній частині голови посилюється: тривале перебування в одній позі, недосипання, стрес чи інші фактори. Знання тригерів допомагає вчасно вжити заходів для зняття болю.

Таблиця порівняння різних видів головного болю

Причини виникнення головного болю

Причини виникнення головного болю можуть бути вкрай різноманітними, й саме від них залежить характер та інтенсивність болю, а також частота рецидивів. Основні фактори ризику та тригери можуть містити:

• Стрес та емоційне перенапруження. Емоційні перевантаження часто призводять до підвищеного тонусу м’язів шиї та голови, що в результаті проявляється у вигляді головного болю напруги.
• Фізичне перенапруження та втома. Інтенсивна фізична праця, надмірне навантаження під час занять спортом без належного відпочинку, а також недосипання можуть призвести до систематичних головних болів.
• Зміни погоди чи атмосферного тиску. Деякі люди особливо чутливі до перепадів атмосферного тиску, вологості та температури, що може запускати механізм мігрені чи інших типів болю.
• Проблеми з поставою. Тривале сидіння в неправильній позі (наприклад, за комп’ютером), відсутність фізичних перерв під час роботи та загальне недотримання рекомендацій з ергономіки створюють постійне напруження м’язів, яке з часом проявляється болем.
• Хронічні захворювання. Порушення в роботі серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба, ендокринні патології (наприклад, гіпотиреоз чи цукровий діабет), хвороби опорно-рухового апарату, а також неврологічні розлади можуть стати каталізатором розвитку вторинних головних болів.
• Гормональні зміни. Коливання гормонів у жінок (під час менструального циклу, вагітності або менопаузи) можуть спричиняти або посилювати мігрені й інші форми болю.
• Неправильне харчування і зневоднення. Надмір вживання кофеїну, алкоголю або пропуски прийомів їжі й недостатня кількість води також можуть провокувати біль.

Важливо пам’ятати, що деколи одна й та сама причина може викликати різні типи болю в різних людей, адже кожен організм має власні індивідуальні особливості реагування.

Методи самодіагностики та відмінності між видами головного болю

Для того, щоб наблизитися до розуміння свого типу головного болю, варто вести щоденник болю. У ньому треба відмічати:

• Час початку болю і його тривалість.
• Локалізацію (одна сторона, лоб, потилиця, вся голова).
• Характер болю (пульсуючий, тупий, стискаючий, гострий).
• Рівень інтенсивності (можна позначати за шкалою від 1 до 10).
• Супутні симптоми (нудота, блювання, запаморочення, шум у вухах тощо).
• Можливі тригери (стрес, певна їжа, запахи, фізичні навантаження, недосипання).

За наявності систематичного ведення таких спостережень можна виявити закономірності, які допоможуть встановити найімовірніший діагноз. Наприклад, якщо біль завжди виникає після вживання певних продуктів (шоколад, червоне вино) чи при різкій зміні погоди, це може свідчити про мігрень. Якщо ж біль з’являється після кількох годин напруженої роботи з комп’ютером і носить стискуючий характер, імовірніше це головний біль напруги.

У деяких випадках людині складно самостійно визначити точну природу болю, особливо коли симптоми комбінуються. Тоді не слід займатися самолікуванням: краще звернутися до сімейного лікаря або невролога, пройти додаткові обстеження (аналізи крові, МРТ, КТ) та отримати професійний висновок.

Лікування головного болю

Підхід до лікування залежить від типу головного болю, його інтенсивності, частоти рецидивів та загального стану здоров’я пацієнта. Можна виділити кілька основних напрямів терапії:

• Безрецептурні та рецептурні препарати. Ібупрофен, парацетамол, ацетилсаліцилова кислота (аспірин) часто є першою лінією оборони при помірному головному болю. Проте при мігрені або кластерних болях можуть знадобитися специфічні препарати (триптани, ерготаміни, протизапальні чи знеболювальні засоби з рецептом), що діють ефективніше і швидше.
• Немедикаментозні методи. Масаж шиї та плечей, фізіотерапія, акупунктура, мануальна терапія, заняття йогою та медитацією можуть стати відчутною допомогою для зменшення м’язового спазму і зниження рівня стресу.
• Профілактичне лікування. Якщо головні болі виникають регулярно і мають високий ступінь інтенсивності (як при хронічній мігрені), лікар може призначити препарати для профілактики нападів: бета-блокатори, деякі антидепресанти, протисудомні засоби, блокатори кальцієвих каналів тощо.
• Зміна способу життя. Регулярний сон (6-8 годин), відмова від надмірного вживання алкоголю та кофеїну, збалансоване харчування, помірна фізична активність, прогулянки на свіжому повітрі — усе це допомагає зменшити ризик виникнення нападів та зробити їх менш болісними.
• Усунення вторинної причини. Якщо головний біль є наслідком іншого захворювання (гіпертонічної хвороби, синуситу, інфекції), то в першу чергу потрібне лікування основної патології. При належній терапії вторинний головний біль зазвичай або повністю зникає, або стає значно рідшим та легшим.

Важливо пам’ятати про можливість «головного болю від надмірного вживання ліків», коли людина занадто часто приймає знеболювальні, і це призводить до порочного кола: препарати, що мали б зняти біль, можуть спровокувати його повторну появу. Тому самолікування має бути обмеженим у часі і за можливості погоджуватися з медичними рекомендаціями.

Профілактика головного болю

Профілактичні заходи можуть істотно знизити частоту появи головного болю та його інтенсивність. Вони мають бути комплексними й охоплювати кілька аспектів життя:

• Правильний режим дня. Намагайтеся лягати та прокидатися в один і той самий час. Достатня тривалість сну позитивно впливає на функціонування нервової системи.
• Збалансоване харчування. Уникайте частих пропусків їжі, вживайте достатню кількість чистої води. Надмір кави чи алкоголю може стимулювати появу головного болю, тому контролюйте їх споживання.
• Зниження рівня стресу. Виділяйте час на відпочинок і релаксацію, користуйтеся методиками дихальної гімнастики або медитації. Фізична активність (прогулянки, плавання, помірні тренування) сприяє зменшенню тривожності й поліпшує сон.
• Дотримання ергономіки на робочому місці. Налаштуйте висоту стільця та монітора, робіть перерви кожні 45-60 хвилин, виконуйте легкі розминки для шиї та плечей.
• Уникання явних тригерів. Якщо ви помітили, що певні продукти (наприклад, сири з пліснявою, шоколад), запахи чи погода викликають у вас головний біль, постарайтеся або обмежити їхній вплив, або підготуватися завчасно (наприклад, мати при собі потрібні ліки).

Регулярне дотримання цих заходів не лише допоможе в профілактиці головного болю, а й поліпшить загальний стан організму. Пам’ятайте, що формування здорових звичок — це поступовий процес, але він може дати відчутний результат у довгостроковій перспективі.

Коли варто звертатися до лікаря

Незважаючи на те, що більшість нападів головного болю минають без тяжких наслідків, є низка симптомів і ситуацій, коли необхідно негайно звертатися по кваліфіковану медичну допомогу:

• Дуже сильний і раптовий («грімоподібний») біль. Якщо біль виникає буквально «за секунди» і відчувається як найгірший у житті, це може свідчити про субарахноїдальний крововилив чи іншу серйозну патологію.
• Супутні неврологічні порушення. Порушення зору, мовлення, слабкість у кінцівках, порушення координації чи свідомості можуть бути ознакою інсульту або інших неврологічних розладів.
• Біль після травми голови. Навіть незначний удар може призвести до струсення мозку чи внутрішньочерепної гематоми, тому якщо біль наростає і супроводжується запамороченням або блюванням, потрібно звернутися до лікаря.
• Хронічний біль, що посилюється з часом. Якщо головний біль стає частішим і сильнішим, це може бути свідченням прогресування певного захворювання.
• Відсутність реакції на стандартні препарати. Коли навіть сильні знеболювальні або профілактичне лікування не приносять полегшення, необхідна додаткова діагностика.

Лікар, за потреби, проведе фізичний огляд, призначить аналізи крові, візуалізаційні методи дослідження (КТ, МРТ) чи інші діагностичні процедури, щоб з’ясувати справжню причину болю. Своєчасна діагностика дозволить уникнути серйозних ускладнень і забезпечити ефективне лікування.

Головний біль: причини, види, методи лікування

Продромальна стадія, або передвісник, мігрені

Гліома