Очна мігрень — це рідкісний підтип мігрені, за якого зорові порушення обмежуються одним оком і часто супроводжуються характерним головним болем. Такий стан може лякати, проте здебільшого має тимчасовий характер і не викликає незворотних змін у зоровій системі.

Очна (сітківкова) мігрень, відома також як сітківкова, може починатися в підлітковому віці або в дорослих людей і характеризується виникненням особливих візуальних проявів. Найчастіше це тимчасові сліпі плями, яскраві зигзаги чи миготливі лінії, що виникають лише в одному оці. Паралельно або невдовзі після зорових порушень людина може відчути характерний мігренозний біль. Хоча очна мігрень зустрічається рідко, знання про неї допомагає вчасно розпізнати симптоми, уникнути паніки та звернутися до лікаря за необхідності. Адже в деяких випадках схожа симптоматика може свідчити про інші серйозні стани, які також супроводжуються раптовими змінами зору чи інтенсивним болем у голові.

Що таке очна мігрень

Очна мігрень (сітківкова мігрень) — це форма мігрені, за якої тимчасові візуальні порушення виникають виключно в одному оці. Вони можуть проявлятися мерехтливими спалахами, сліпими плямами, зигзагоподібними лініями або загальним затемненням зору на кілька хвилин. Після завершення цих епізодів зір зазвичай повертається до норми, а головний біль, якщо він є, може змінювати інтенсивність або зникати незалежно від стану зору.

Основні ознаки очної мігрені можуть включати:

• Тимчасову сліпоту в одному оці (повну або часткову).
• Мерехтіння світлих чи темних плям.
• Зигзагоподібні хвилі, що рухаються в полі зору.
• Відчуття різкого зниження контрастності.

Тривалість зорової фази зазвичай не перевищує 20–30 хвилин, проте це індивідуально. Люди, які схильні до очної мігрені, часто відзначають повторюваний характер нападів: іноді вони трапляються кілька разів на рік, у декого — щомісяця або навіть частіше. Захворювання може вперше з’явитися в підлітковому віці, проте найчастіше починається у 20–30 років і досягає піку в середньому віці. У більшості випадків напади не призводять до постійних пошкоджень зору, але в поодиноких ситуаціях можуть спричинити серйозні ускладнення, якщо пов’язані з тривалими порушеннями кровопостачання ока.

Очна мігрень вважається рідкісним клінічним феноменом, тож точні дані про її поширення обмежені. За приблизними підрахунками, мігрені в цілому спостерігаються у 18% жінок і близько 6% чоловіків, проте очна (сітківкова) форма становить лише незначний відсоток серед усіх випадків. Багато людей можуть не звертатися до лікаря або плутати цей різновид з іншими зоровими розладами, що ускладнює збір статистики. Крім того, короткочасність і непередбачуваність нападів часто призводять до недооцінки реальної кількості випадків очної мігрені. Незважаючи на це, кожен новий задокументований випадок допомагає краще зрозуміти патогенез і відмінності очної мігрені від інших форм мігренозних розладів.

Відмінність від мігрені з аурою

Очна мігрень і мігрень з аурою мають схожі візуальні прояви, однак між ними є ключові відмінності. Найголовніше — це те, що при очній мігрені зорові порушення виникають лише в одному оці. Натомість при класичній мігрені з аурою ці ефекти — миготіння, мерехтіння, зигзаги — зазвичай охоплюють обидва ока або обидві частини поля зору одночасно.

Біль при очній мігрені найчастіше локалізується чітко за оком, де виникли візуальні симптоми. При мігрені з аурою біль зазвичай розповсюджується на більшу частину голови й може переміщуватися. Тривалість зорових порушень при очній формі часто коротша, і вони не супроводжуються іншими проявами аури — такими як оніміння, мовні труднощі чи сплутаність свідомості.

Ще одна важлива відмінність: очна мігрень іноді проходить без помітного головного болю, обмежуючись лише коротким епізодом зорового порушення. У той час як при мігрені з аурою головний біль майже завжди є відчутним, вираженим і має послідовний перебіг. Саме ці деталі допомагають відрізнити два стани навіть без спеціального обстеження.

Симптоми

Симптоматика очної мігрені є доволі різноманітною і включає не лише зорові зміни, а й загальний дискомфорт. Спершу людина може помітити раптові зорові порушення, які впливають тільки на одне око. При цьому інше око продовжує бачити нормально, що допомагає відрізнити очну мігрень від іншого типу аури.

Візуальні прояви зазвичай охоплюють:

• Сліпі плями (скотоми), що частково закривають поле зору.
• Яскраві мерехтливі точки або «спалахи».
• Зигзагоподібні лінії чи фігури, які переміщуються.
• Відчуття «розмитості» або втрати контрасту.

Такі зорові симптоми можуть тривати від п’яти до тридцяти хвилин. Після або під час цих змін людина може відчути характерний головний біль, що має пульсуючий або ниючий характер. Він часто локалізується в ділянці скроні чи позаду ока, що постраждало.

До додаткових симптомів головного болю нерідко належать:

• Нудота та іноді блювання.
• Підвищена чутливість до світла (фотофобія).
• Погіршена переносимість гучних звуків.
• Загальна слабкість і втома.

Оскільки при очній мігрені порушення зору торкаються одного ока, іноді хворобу можуть сплутати з офтальмологічними патологіями на кшталт відшарування сітківки або гострого підвищення внутрішньоочного тиску. Утім, при цих захворюваннях симптоми не обмежуються кількома хвилинами і часто супроводжуються іншими тривожними факторами. Важливо звертати увагу на тимчасовість змін, їх повторюваність і зв’язок із мігренозним болем.

Причини

Очна мігрень досі залишається малодослідженим явищем, і науковці не мають єдиної відповіді щодо точного механізму її виникнення. Найбільш імовірною причиною вважається короткочасне порушення кровопостачання сітківки. Коли приплив крові до сітківки знижується, зір ураженого ока тимчасово змінюється або зникає. Після відновлення нормального кровообігу зорові функції повертаються до норми без стійких змін.

Ще одна можлива причина — зміни в активності нейронів та судин головного мозку, що аналогічні тим, які спостерігаються при мігрені з аурою. Ці процеси можуть спричинити порушення обміну сигналами в зоровій системі, викликаючи тимчасові візуальні ефекти.

Спадковість також відіграє значну роль. У близько половини людей з очною мігренню є родичі, які страждають від інших форм мігрені. Це свідчить про генетичну схильність, яка може реалізуватися під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників.

Серед потенційних тригерів — стрес, гормональні зміни, порушення сну, зміни атмосферного тиску. Проте жодна з цих теорій не пояснює повністю, чому очна мігрень виникає лише в певної частини людей, а в інших — ні. Саме тому це захворювання потребує подальшого фундаментального вивчення.

Тригери очної мігрені

Тригерами (провокувальними факторами) очної мігрені можуть бути ті самі чинники, що й при інших формах мігрені. У багатьох людей напади виникають після впливу певних зовнішніх або внутрішніх умов, які зумовлюють коливання в роботі судин чи нервової системи.

До найпоширеніших належать:

• Інтенсивний або тривалий стрес
• Куріння
• Гормональні контрацептиви
• Фізичне перенапруження
• Перебування на великій висоті
• Зневоднення
• Гіпоглікемія (низький рівень цукру)
• Надмір тепла або перебування в задушливому приміщенні
• Зловживання алкоголем
• Надмір споживання кофеїну
• Порушення сну
• Різкі коливання артеріального тиску.

Важливо пам’ятати, що кожна людина може мати унікальну комбінацію тригерів. Для одних критичним є стрес, тоді як інші реагують переважно на зміни погоди або харчових звичок. Ведення «щоденника мігрені» допомагає виявити, які конкретні фактори найчастіше передують нападу. У результаті можна уникати таких ситуацій або бути до них краще підготовленими. Зниження впливу тригерів — один із ключових елементів контролю над частотою та силою очних мігреней. Також не варто недооцінювати вплив комбінованих чинників, коли, наприклад, стрес і втома поєднуються з недостатнім харчуванням, істотно підвищуючи ймовірність епізоду очної мігрені.

Ускладнення

Хоча очна мігрень здебільшого вважається доброякісним станом, у рідкісних випадках можуть виникати серйозні ускладнення, пов’язані з порушенням кровотоку до сітківки. Якщо зорові симптоми тривають надто довго або повторюються дуже часто, існує ризик ушкодження тканин ока, що призводить до стійких змін зору.

Серед можливих ускладнень зазначають:

• Оклюзію центральної артерії сітківки (інсульт ока).
• Гілкову оклюзію артерії сітківки та інфаркт сітківки.
• Центральну оклюзію вени сітківки.
• Крововиливи в сітківку, які можуть провокувати набряк диска зорового нерва.
• Ішемію зорового нерва або хоріоїдеї.
• Скловидні крововиливи.

Подібні стани виникають вкрай рідко, але можуть бути пов’язані з додатковими факторами ризику, такими як гіпертонія чи порушення згортання крові. Важливо проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати будь-які препарати, що впливають на судини. У разі появи нетипових або тривало зберігаючихся симптомів необхідно провести детальне офтальмологічне обстеження, аби запобігти незворотним наслідкам для зору. Хворі з підвищеним тиском або серцево-судинними захворюваннями мають бути особливо пильними, оскільки поєднання очної мігрені з іншими судинними проблемами потенційно підвищує ризик ускладнень.

Діагностика

Очну мігрень найчастіше діагностують на основі симптомів, які описує сам пацієнт, і виключення інших можливих причин зорових порушень. Через короткочасний характер нападів обстежити око саме під час епізоду вдається рідко. Проте якщо це можливо, лікар може за допомогою офтальмоскопа виявити тимчасове зниження кровопостачання сітківки. Такий огляд може підтвердити судинну природу зорових симптомів.

У більшості випадків призначається консультація офтальмолога або невролога. Вони аналізують медичну історію, сімейну схильність до мігрені та супутні захворювання, які можуть впливати на перебіг нападів. Додатково можуть бути рекомендовані тести для виключення інших патологій — вимірювання внутрішньоочного тиску, огляд очного дна, УЗД очного яблука або дослідження судин очей і мозку.

Важливо виключити стани, які можуть мати подібні прояви, але потребують негайного втручання — зокрема, відшарування сітківки, запальні або ішемічні процеси. Остаточний діагноз «очна мігрень» ставлять лише після ретельного виключення всіх інших причин, що можуть пояснювати візуальні симптоми.

Лікування

Лікування при очній мігрені залежить від частоти та вираженості нападів. Якщо епізоди трапляються рідко й не спричиняють тривалого болю, зазвичай достатньо спокою, тимчасового обмеження яскравого світла й уживання знеболювальних без рецепта. Проте людям із частими та сильними нападами може знадобитися більш цілеспрямована профілактика.

До можливих методів відносять:

• Уникнення очевидних тригерів (корекція способу життя).
• Прийом блокаторів кальцієвих каналів (наприклад, верапаміл, ніфедипін).
• Використання ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) в невеликих дозах.
• Антиепілептичні препарати за призначенням невролога.
• Загальні засоби від мігрені (триптани) для зняття гострого болю.

Перед початком прийому будь-якого з цих засобів варто порадитися з лікарем, оскільки кожен препарат має свої побічні ефекти та протипоказання. Крім медикаментів, корисними можуть бути техніки релаксації, йога, помірна фізична активність і нормалізація режиму сну. У деяких випадках ефективною є психотерапія, що допомагає краще реагувати на стрес і знизити загальний рівень напруги. Зазвичай стратегія лікування підбирається індивідуально, залежно від тяжкості нападів, загального стану здоров’я та реакції на певні терапевтичні заходи.

Профілактика

Профілактика очної мігрені полягає передусім у виявленні та мінімізації впливу особистих тригерів. Ведення детального щоденника, куди записують дату й час нападу, обставини, емоційний стан, харчування та інші важливі деталі, допомагає встановити закономірності.

Для прикладу, у щоденнику можна фіксувати:

• Раціон і споживання потенційно провокувальних продуктів (кава, алкоголь).
• Рівень стресу або неспокою.
• Якість і тривалість нічного сну.
• Будь-які помітні гормональні зміни (у жінок).

Проаналізувавши записи за певний період, людина може виявити чіткий зв’язок між виникненням очної мігрені та конкретними факторами. Завдяки цьому з’являється можливість уникати провокувальних умов або вживати превентивних заходів заздалегідь. Крім того, здоровий спосіб життя загалом — фізична активність і збалансоване харчування — сприяють зменшенню ризику мігренозних епізодів.

Прогноз

У переважній більшості випадків очна мігрень має сприятливий перебіг: зорові порушення є тимчасовими й не залишають після себе стійких змін. Напади хоч і можуть бути тривожними, але не становлять безпосередньої загрози зору або загального стану здоров’я. Водночас дуже рідко можливий розвиток ускладнень, пов’язаних із порушенням кровообігу в сітківці, що здатні призвести до хронічного погіршення зору або судинних розладів ока.

Якщо вдається виявити індивідуальні тригери та дотримуватися простих профілактичних заходів, частота та інтенсивність нападів зазвичай знижуються. Це дозволяє підтримувати якість життя на належному рівні без серйозних обмежень. Людям із повторюваними епізодами очної мігрені рекомендується регулярно спостерігатися у фахівця для відстеження динаміки та корекції лікування за потреби.

Коли звертатися до лікаря

При першому епізоді очної мігрені варто звернутися до лікаря, щоб виключити інші, потенційно небезпечні стани — зокрема, відшарування сітківки, глаукому або порушення кровообігу в оці. Такі стани можуть мати подібні симптоми, але потребують невідкладного втручання.

Якщо очна мігрень вже діагностована, але напади стають частішими, тривалішими чи сильнішими, або змінюється їхній характер, повторна консультація обов’язкова. Також важливо повідомити лікаря про нові симптоми — наприклад, поєднання з головокружінням, мовними розладами або онімінням кінцівок. Це допоможе вчасно виявити можливі ускладнення або переглянути діагноз.

Регулярні огляди в офтальмолога або невролога дозволяють контролювати стан, відстежувати динаміку й за потреби коригувати лікування. Такий підхід знижує ризик ускладнень і забезпечує впевненість у безпечному перебігу захворювання.

Чи є очна мігрень інсультом

Очна мігрень не є міні-інсультом, хоча може зовні нагадувати певні візуальні прояви інсульту. При інсульті зорові порушення зазвичай супроводжуються додатковими неврологічними симптомами, які вказують на гостре ураження мозкової тканини. Однак у будь-якому разі раптові зміни зору потребують уважної оцінки.

Серед характерних проявів інсульту згадують:

• Параліч або слабкість м’язів на одній стороні тіла.
• Порушення мовлення (афазія) чи його виразності (дизартрія).
• Раптове оніміння або втрата відчуттів.
• Виразне запаморочення, втрата координації.
• Сильний головний біль, що виникає без зрозумілої причини.

Якщо людина підозрює інсульт, слід негайно звертатися по медичну допомогу. Відстрочка в лікуванні може спричинити серйозні ускладнення або навіть загрозу життю. При очній мігрені зорові симптоми є минущими й часто супроводжуються мігренозним болем, а не втратою рухової чи мовної функції.

Болить голова? Причини за місцем болю

Чорниця

Типи мігрені