Целіакія — це серйозне аутоімунне захворювання, яке ускладнює засвоєння поживних речовин та перетравлення глютену. Без належного лікування воно може призвести до численних ускладнень та погіршення якості життя. У цій статті ми детально розглянемо симптоми, причини, діагностику, лікування та способи життя з целіакією.

Целіакія є однією з найбільш поширених аутоімунних хвороб у світі, яка вражає людей різного віку та статі. Вона викликана непереносимістю глютену — білка, що міститься в таких злаках, як пшениця, ячмінь і жито. При споживанні глютену уражена імунна система починає атакувати слизову оболонку тонкої кишки, що призводить до її запалення та пошкодження.

Хоча точна причина розвитку целіакії залишається невідомою, вважається, що генетичні фактори та навколишнє середовище відіграють ключову роль у її виникненні. Важливо вчасно розпізнати симптоми та звернутися до лікаря для проведення діагностики та початку відповідного лікування.

Читайте:

Глютен: білок з зернових культур

Глютен – важлива складова багатьох продуктів харчування, що визначає їх текстуру. З’ясуємо, що таке глютен, ...

Симптоми целіакії

Симптоми порушення травлення

Целіакія може проявлятися різноманітними симптомами, причому у різних людей вони можуть відрізнятися за інтенсивністю та характером. Найбільш поширені травні симптоми включають:

• Біль у животі, здуття та газоутворення: Постійний або періодичний дискомфорт у животі, супроводжуваний відчуттям здуття та надмірним газоутворенням.
• Хронічна діарея або закрепи: Труднощі з регулярним випорожненням можуть варіюватися від діареї до закрепів, що виникають на протязі декількох тижнів.
• Світлий, смердючий або жирний кал: Незвичні зміни в консистенції та кольорі випорожнень можуть свідчити про порушення всмоктування жирів.
• Нудота та блювання: Часті відчуття нудоти та іноді блювання після споживання глютену.
• Незрозуміла втрата ваги: Різке зниження ваги без видимої причини через погане засвоєння поживних речовин.

Інші симптоми

Целіакія може впливати не лише на травну систему, але й на інші частини організму. До симптомів, які не пов'язані з травленням, належать:

• Анемія: Низький рівень червоних кров'яних тілець через недостатнє всмоктування заліза та фолієвої кислоти.
• Сильна втома: Постійне відчуття втоми, яке не минає після відпочинку.
• Безпліддя або викидні: Порушення репродуктивної функції у жінок.
• Порушення менструального циклу: Нерегулярні або відсутні менструальні цикли.
• Депресія або тривожність: Психологічні симптоми, що можуть виникати через хронічну хворобу та дефіцит поживних речовин.
• Судоми та виразки у роті: Неврологічні розлади та утворення виразок у ротоглотці.
• Біль у кістках або суглобах: Можлива поява болю та запалення в суглобах.
• Остеопороз: Зниження щільності кісткової тканини, що підвищує ризик переломів.
• Сверблячі висипання на шкірі: Виникнення дерматитів та висипів, званих герпетиформним дерматітом.
• Випадіння волосся: Порушення росту волосся через дефіцит білків та вітамінів.
• Поколювання або оніміння в руках та ногах: Неврологічні симптоми, пов'язані з дефіцитом вітаміну B12.
• Головний біль: Часті головні болі без очевидної причини.

Причини та фактори ризику

Генетичні фактори

Целіакія має виражену генетичну схильність. Основні гени, що підвищують ризик розвитку захворювання, включають HLA-DQ2 та HLA-DQ8. Приблизно 95% людей з целіакією є носіями гена HLA-DQ2, а решта 5% — HLA-DQ8. Вважається, що ці гени відіграють ключову роль у запуску аутоімунної реакції на глютен, що призводить до ураження слизової оболонки тонкої кишки.

Однак наявність цих генів не означає, що людина обов'язково захворіє на целіакію. Багато носіїв HLA-DQ2 або HLA-DQ8 ніколи не стикаються із симптомами хвороби. Це свідчить про те, що для запуску патологічного процесу необхідні додаткові фактори, серед яких можуть бути інфекції, особливості харчування в ранньому віці та інші тригери імунної системи.

Родинні зв’язки

Оскільки целіакія має спадковий характер, наявність родича першого ступеня (батьки, діти або рідні брати і сестри) із цим захворюванням підвищує ризик його розвитку до 10–15%. У родичів другого ступеня (дядьки, тітки, двоюрідні брати і сестри) ризик також збільшений, хоча й значно менше.

Дослідження показують, що якщо один однояйцевий близнюк має целіакію, імовірність її розвитку в іншого близнюка сягає 75%, що підтверджує важливу роль генетичних факторів.

Інші аутоімунні захворювання

Оскільки целіакія є аутоімунним захворюванням, вона часто зустрічається у людей із іншими патологіями імунної системи. Вважається, що ці хвороби мають спільні генетичні механізми, які сприяють порушенню імунної регуляції.

Серед аутоімунних захворювань, що збільшують ризик целіакії:

• Ревматоїдний артрит – запалення суглобів, яке спричиняється атакою імунної системи на власні тканини.
• Вовчак (системний червоний вовчак) – захворювання, при якому імунна система атакує різні органи.
• Аутоімунний тиреоїдит – порушення функції щитовидної залози.
• Синдром Шегрена – ураження слинних і слізних залоз, що викликає сухість у роті та очах.
• Цукровий діабет 1 типу – руйнування клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін.
• Розсіяний склероз – захворювання нервової системи, що викликає втрату рухових функцій.
• Аддісонова хвороба – недостатність надниркових залоз через аутоімунну атаку.
• Аутоімунний гепатит – запалення печінки, спричинене атакою імунної системи.

Генетичні синдроми

Дослідження також вказують на зв’язок між целіакією та певними генетичними синдромами:

• Синдром Дауна – у людей із цим синдромом ризик розвитку целіакії у 6 разів вищий, ніж у загальній популяції.
• Синдром Тернера – генетичне порушення, яке збільшує ймовірність розвитку аутоімунних захворювань.
• Синдром Вільямса – генетичний розлад, пов'язаний із серцево-судинними проблемами.
• Синдром ІgA-дефіциту – нестача імуноглобуліну A, що підвищує ризик аутоімунних хвороб.

Інші можливі фактори ризику

Окрім генетики, існує низка факторів довкілля, які можуть впливати на виникнення хвороби:

• Вплив глютену в ранньому віці – раннє введення глютену в раціон дитини може збільшити ризик целіакії.
• Інфекційні захворювання – деякі вірусні інфекції можуть провокувати імунну відповідь, що запускає розвиток хвороби.
• Стан мікробіому кишечника – порушення балансу кишкової мікрофлори може бути тригером розвитку аутоімунних хвороб.
• Операції та стрес – великі хірургічні втручання, пологи або сильний стрес можуть активувати целіакію у схильних осіб.
• Нестача грудного вигодовування – є припущення, що діти, яких рано перевели на штучне вигодовування, мають вищий ризик целіакії.

Діагностика целіакії

Аналіз крові

Першим кроком у діагностиці целіакії зазвичай є аналіз крові на наявність специфічних антитіл, таких як тканеві трансгліміназні антитіла (tTG-IgA) та антитіла до ендомізію (EMA). Підвищений рівень цих антитіл свідчить про можливу целіакію. Важливо проходити аналізи до початку безглютенової дієти, оскільки виключення глютену може спотворити результати тестів.

Ендоскопія та біопсія

Якщо аналіз крові вказує на можливу целіакію, лікар може призначити ендоскопію для проведення біопсії тонкої кишки. Під час ендоскопії за допомогою гнучкої камери проводиться огляд слизової оболонки тонкої кишки, а також береться зразок тканини для мікроскопічного дослідження. Це дозволяє визначити ступінь пошкодження та підтвердити діагноз.

Генетичне тестування

Генетичні тести наявності генів HLA-DQ2 та HLA-DQ8 можуть допомогти виключити целіакію, оскільки відсутність цих генів практично гарантує, що захворювання розвиватися не буде. Проте наявність цих генів не підтверджує діагноз, оскільки багато людей з цими генами не мають целіакії.

Капсульна ендоскопія

У випадках, коли інші методи діагностики не дали чітких результатів, може бути призначена капсульна ендоскопія. Пацієнт ковтає капсулу з мінікамерою, яка робить тисячі фотографій всередині травної системи, дозволяючи детально оглянути тонку кишку.

Лікування целіакії

Безглютенова дієта

Основним методом лікування целіакії є суворе дотримання безглютенової дієти. Це означає повне виключення з раціону продуктів, що містять глютен:

• Зернові культури: пшениця, ячмінь, жито, булгур, манка, кускус, спельта, трітіале та інші.
• Оброблені продукти: багато видів хліба, макаронів, випічки, соусів та інших готових страв можуть містити прихований глютен.
• Напої: пиво та інші солодкі напої, що містять ячмінь, також слід уникати.

Читайте:

Безглютенова дієта

Безглютенова дієта набирає популярності серед людей, які мають целіакію або чутливість до глютену, й тих, хто...

Підтримка дієти

Для успішного переходу на безглютенову дієту важливо ретельно читати склад продуктів, оскільки глютен може приховуватися в неочевидних продуктах, таких як косметика, засоби для догляду за волоссям, медикаменти та інші побутові товари. Консультація з дієтологом допоможе скласти збалансований раціон, багатий на необхідні поживні речовини.

Вітамінні та мінеральні добавки

Через порушене всмоктування поживних речовин у людей з целіакією часто спостерігається дефіцит:

• Заліза: може призводити до анемії.
• Кальцію та вітамінів D та K: важливі для здоров'я кісток, запобігають остеопорозу.
• Вітамінів B12 та B6: необхідні для нормальної роботи нервової системи.
• Фолієвої кислоти: важлива для утворення червоних кров'яних тілець.
• Цинку та міді: сприяють імунній функції та метаболізму.

Прийом мультивітамінів або окремих добавок може бути необхідним для відновлення дефіцитів, але слід переконатися, що вони не містять глютен.

Медикаментозна терапія

У невеликій кількості випадків симптоми целіакії не покращуються навіть при суворій безглютеновій дієті. У таких ситуаціях лікар може призначити стероїдні препарати для зменшення запалення та пригнічення імунної відповіді. Проте це застосовується лише короткостроково, оскільки довготривале вживання стероїдів може мати побічні ефекти.

Життя з целіакією

Харчування поза домом

Дотримання безглютенової дієти може бути складним, особливо під час харчування поза домом. Ось кілька порад, які допоможуть:

• Вибирайте ресторани з безглютеновими опціями: деякі заклади пропонують спеціальні меню або страви без глютену.
• Повідомляйте персонал про ваші потреби: інформуйте офіціантів та кухарів про вашу целіакію, щоб уникнути випадкового споживання глютену.
• Уважно читайте меню та склад продуктів: не припускайте, що страва без очевидних джерел глютену є безпечною.
• Плануйте наперед: якщо ви знаєте, що будете їсти поза домом, заздалегідь дізнайтеся про безглютенові варіанти.

Покупки продуктів

• Читання етикеток: завжди перевіряйте склад продуктів на наявність глютену. Шукайте маркування "без глютену".
• Уникнення перехресного забруднення: зберігайте безглютенові продукти окремо від продуктів, що містять глютен, та ретельно мийте посуд і кухонні прилади.

Ускладнення целіакії

Невиліковна целіакія

Якщо целіакія не лікувати або дієта не дотримується належним чином, це може призвести до серйозних ускладнень:

• Недоїдання: через погане всмоктування поживних речовин організм може страждати від недоїдання.
• Остеопороз: зниження щільності кісткової тканини через дефіцит кальцію та вітаміну D.
• Безпліддя та викидні: порушення репродуктивної функції у жінок.
• Неврологічні розлади: включаючи периферичну нейропатію та епілепсію.
• Ураження печінки: збільшення ризику розвитку аутоімунних захворювань печінки.
• Серцеві проблеми: збільшення ризику серцевих захворювань через хронічні запалення.
• Підвищений ризик деяких видів раку: зокрема, лімфом тонкої кишки та рак тонкої кишки.
• Лактозна непереносимість: порушення всмоктування лактози через пошкодження тонкої кишки.
• Дерматит герпетиформний: сверблячий висип з пухирями на шкірі.

Відмінності між целіакією, алергією на пшеницю та глютеновою чутливістю

Алергія на пшеницю

Алергія на пшеницю — це імунна реакція на білки пшениці, що може викликати різноманітні симптоми, такі як:

• Шкірні реакції: висипи, свербіж, набряки.
• Дихальні проблеми: астма, утруднене дихання.
• Гастроінтестинальні симптоми: нудота, блювання, діарея.
• Анафілаксія: важка, небезпечна для життя реакція.

Діагностика включає алергологічні тести, такі як шкірні проби або аналіз крові на специфічні антитіла.

Глютенова непереносимість (нецеліакійна глютенова чутливість)

Нецеліакійна глютенова непереносимість (НЦЧГ) проявляється симптомами, подібними до целіакії, такими як здуття, діарея, біль у животі та втома, але не супроводжується пошкодженням тонкої кишки. Діагностика включає виключення целіакії та алергії на пшеницю, а також оцінку симптомів після споживання глютену.

Профілактика целіакії

На сьогодні немає відомих методів профілактики целіакії. Основним способом контролю захворювання є суворе дотримання безглютенової дієти. Проте, вчені продовжують дослідження, щоб зрозуміти причини виникнення захворювання та можливі шляхи профілактики.

Грейвса хвороба

Незрозуміла втрата ваги: що це означає для вашого здоров’я

Хвороба Грейвса: симптоми та ускладнення