Типи депресії

Люди дедалі частіше говорять про депресію як про реальний стан, а не тимчасову меланхолію. Цей розлад не лише пригнічує емоційний фон, а й впливає на здатність людини повноцінно працювати, спілкуватися та турбуватися про себе. Серед найбільш розповсюджених проявів – безпідставне відчуття смутку, нездатність отримувати задоволення від улюблених занять та зміни фізичних параметрів, як-от апетиту або сну. При цьому депресія не має єдиної форми: існує кілька різновидів, які відрізняються тривалістю, інтенсивністю й чинниками виникнення. Для прикладу, одні люди відчувають важкий смуток упродовж двох тижнів, а інші живуть у хронічному стані пригнічення роками. Дехто пов’язує свої депресивні епізоди зі зміною сезону, тоді як інші можуть страждати від психотичних симптомів поряд із безнадією. 

Читайте:

Депресія: все, що потрібно знати

Депресія — це не просто тимчасовий смуток чи «поганий настрій», а складний психічний розлад, який може суттє...

Великий депресивний розлад

Великий депресивний розлад, або уніполярна депресія, є одним із найпоширеніших типів психічних порушень. Він проявляється у вигляді епізодів глибокого пригнічення, які тривають щонайменше два тижні поспіль. У цей час людина втрачає інтерес до повсякденних справ, відчуває емоційне виснаження, а будь-яка активність викликає втому й внутрішній спротив.

Для цього стану характерні такі ознаки:

• стійкий пригнічений настрій або відчуття емоційної порожнечі
• втрата інтересу до занять, які раніше приносили задоволення
• безсоння або надмірна сонливість
• зміни апетиту — як у бік зменшення, так і підвищення
• почуття провини, безпорадності або нікчемності
• фізична й емоційна втома без видимих причин
• труднощі з концентрацією уваги та ухваленням рішень
• дратівливість або нетерпимість до дрібниць
• суїцидальні думки або втрата сенсу життя

Нерідко цей розлад виникає без очевидних причин. Зовні все може виглядати стабільно, але всередині людина відчуває глибоку апатію й емоційне спустошення. Утім, є й зовнішні чинники, які підвищують ризик розвитку великої депресії: втрата близьких, складні стосунки, проблеми зі здоров’ям, хронічна перевтома, тривале безробіття або інші життєві кризи.

У найтяжчих випадках пригнічення стає настільки нестерпним, що з’являються думки про самогубство. Саме тому будь-який тривалий спад настрою або глибока байдужість до життя не мають залишатися без уваги. Великий депресивний розлад — це не слабкість характеру, а серйозне захворювання, що потребує підтримки й компетентного лікування.

Персистентний депресивний розлад (дистимія)

Персистентний депресивний розлад, або дистимія, – це тривалий емоційний стан, який зберігається протягом двох років або більше. Симптоми зазвичай менш виражені, ніж при великій депресії, однак мають постійний характер і помітно впливають на якість життя. Людина може не відчувати глибокого смутку, але майже завжди перебуває в емоційно пригніченому стані, часто не помічаючи, як це поступово забирає сили.

Серед типових ознак дистимії:

• стійке відчуття пригніченості або хронічної втоми
• знижена впевненість у собі
• втрата інтересу до подій або занять, які раніше викликали емоції
• погіршення концентрації та продуктивності
• песимізм, який стає звичним станом мислення

На відміну від інших форм депресії, дистимія може залишатися майже непомітною для оточення. Людина зазвичай продовжує виконувати щоденні обов’язки, працювати, навчатися, спілкуватися, але при цьому її життя проходить під тиском постійного емоційного виснаження. Іноді виникають періоди, коли симптоми тимчасово посилюються і стають схожими на епізод великої депресії, однак навіть у «кращі дні» людина не відчуває повної внутрішньої ясності або радості.

Через те, що дистимія часто сприймається як “звичайний” настрій або особливість характеру, вона рідко діагностується на ранніх етапах. Це може призводити до її хронізації й поглиблення. Тому важливо звертати увагу на тривалу емоційну пригніченість, навіть якщо вона не заважає функціонувати зовні. Лікування зазвичай передбачає комбінацію психотерапії та медикаментів. Послідовний підхід і підтримка фахівця допомагають поступово зменшити тиск хронічного емоційного виснаження й відновити внутрішню стабільність.

Перинатальна та післяпологова депресія

Цей різновид депресії пов’язаний зі змінами, які відбуваються в організмі та психоемоційному стані жінки під час вагітності або впродовж першого року після пологів. У більш широкому значенні використовується термін “перинатальна депресія”, а коли симптоми виникають саме після народження дитини — мова йде про “післяпологову депресію”. Обидва стани можуть мати значний вплив на жінку, її здатність піклуватися про себе і дитину, а також на загальний сімейний добробут.

Післяпологова депресія

Післяпологова депресія виникає приблизно у кожної сьомої жінки після пологів. Це не те саме, що “бебі-блюз” — тимчасова емоційна нестабільність, яку переживають близько 80% молодих матерів у перші кілька днів після народження дитини. На відміну від цього явища, післяпологова депресія має глибші симптоми, триває довше і потребує професійної допомоги.

Найбільш поширені прояви включають:

• тривалий смуток або сльозливість без очевидної причини
• надмірна тривожність або напади паніки
• виснаження, яке не минає навіть після відпочинку
• дратівливість і різкі перепади настрою
• втрата інтересу до новонародженого або емоційна відстороненість
• почуття провини, сорому або некомпетентності як матері
• страх заподіяти шкоду собі або дитині

У деяких випадках депресія настільки поглиблюється, що жінці важко навіть тримати дитину на руках або виконувати базові дії догляду. В таких ситуаціях важливо якнайшвидше звернутися до психотерапевта або психіатра. Лікування може включати індивідуальну психотерапію, підтримку партнера або родини, а також медикаментозну терапію, яка підбирається з урахуванням стану здоров’я та потреб матері.

Перинатальна депресія

Перинатальна депресія може виникнути ще під час вагітності. Часто вона поєднується з тривожністю, фізичним виснаженням і страхами, пов’язаними з майбутнім материнством. Факторами ризику можуть бути гормональні коливання, складні пологи в минулому, попередні емоційні розлади або відсутність підтримки з боку партнера та родини.

Цей стан здатен впливати на сон, апетит, рівень енергії та загальну емоційну стабільність. У жінки можуть з’являтися думки про власну неспроможність впоратися з материнськими обов’язками, страх перед пологами або втрата емоційного зв’язку з майбутньою дитиною. Якщо вчасно діагностувати перинатальну депресію, лікування допоможе зменшити навантаження, уникнути поглиблення симптомів після пологів і зберегти здоров’я як матері, так і дитини.

Депресія з психотичними особливостями

Цей тип депресії трапляється рідше, але потребує особливої уваги через поєднання симптомів тяжкого емоційного пригнічення з психотичними проявами. У таких випадках до класичних ознак глибокої депресії додаються елементи втрати зв’язку з реальністю, що істотно ускладнює перебіг розладу. Людина може бути повністю переконана у своїй вині, хворобі або безвиході, навіть якщо жодного реального підтвердження цьому немає.

Найпоширеніші психотичні прояви включають:

• марення провини, хвороби, покарання або бідності
• слухові галюцинації — голоси, які звинувачують, принижують або наказують
• зорові чи тактильні галюцинації, що супроводжують нав’язливі ідеї
• страх, що оточення змовилося проти людини або її контролюють
• повна переконаність у неправдивих переконаннях, які не можна спростувати логікою

Психотичні симптоми зазвичай мають чітку “тематику”, яка відповідає загальному емоційному стану: це може бути переконання у власній нікчемності, вічному покаранні або катастрофічних наслідках від звичайних дій. Зазвичай людина не усвідомлює, що ці переживання є викривленням реальності. Часто психоз супроводжується сильним страхом, соромом або глибоким внутрішнім напруженням, що ускладнює спілкування з іншими та створює ризик для безпеки.

У більшості випадків депресія з психотичними особливостями потребує комплексного лікування. Застосовуються антидепресанти у поєднанні з антипсихотичними препаратами, які допомагають стабілізувати сприйняття реальності. Крім того, важливу роль відіграє психотерапія, що дозволяє поступово знижувати тривогу, розвивати критичне мислення та підтримувати адаптацію до звичного життя. Чим раніше розпізнано симптоми, тим вищі шанси на успішне відновлення.

Депресія із сезонним патерном

Цей тип депресії, раніше відомий як сезонний афективний розлад, пов’язаний зі змінами тривалості світлового дня. Найчастіше симптоми з’являються в осінньо-зимовий період, коли знижується кількість сонячного світла. Недостатнє освітлення впливає на вироблення мелатоніну — гормону, що регулює цикл сну і неспання, — а також на рівень серотоніну, який безпосередньо пов’язаний із настроєм.

Читайте:

Як подолати сезонні зміни настрою

Зимові місяці можуть приносити не лише холод, а й сезонний афективний розлад. Дізнайтеся, як світлотерапія, з...

Основні ознаки сезонної депресії включають:

• підвищену сонливість, навіть після повноцінного відпочинку
• постійну втому або втрату енергії
• підвищений апетит, особливо потяг до солодкого й вуглеводів
• збільшення маси тіла без видимих причин
• емоційну загальмованість або сповільнене мислення
• уникання спілкування, бажання ізолюватися

Цей розлад зазвичай виникає циклічно — з року в рік приблизно в один і той самий період. Найбільш поширеним є зимовий варіант, але іноді зустрічається й літня форма, при якій симптоми проявляються навесні або влітку. У такому випадку вони можуть відрізнятися: знижується апетит, виникає безсоння, а дратівливість набирає більш виражених форм.

Депресія із сезонним патерном добре піддається корекції, особливо якщо вчасно виявити симптоми. До ефективних методів лікування належать світлотерапія — використання спеціальних ламп, які імітують природне денне світло, — а також щоденні прогулянки на свіжому повітрі в першій половині дня. Важливо підтримувати стабільний режим сну, не пропускати прийоми їжі та не уникати соціального спілкування, навіть якщо внутрішній стан спонукає до ізоляції.

Ситуаційна депресія (розлад адаптації)

Ситуаційна депресія виникає як реакція на значну життєву подію або сильний стрес. Це може бути розлучення, втрата роботи, серйозне захворювання, насильницький досвід чи смерть близької людини. У підлітків і дітей тригерами можуть стати переїзд, конфлікти в родині або розлучення батьків. Такий стан не виникає на “порожньому місці” — він завжди пов’язаний із зовнішнім чинником, який різко порушує звичний ритм життя.

Симптоми ситуаційної депресії зазвичай перевищують нормальну емоційну реакцію на стрес. Найчастіші прояви включають:

• емоційну пригніченість або почуття безвиході
• зниження зацікавленості в соціальному житті
• втрату здатності зосередитися на роботі чи навчанні
• труднощі зі сном, нічні пробудження або нав’язливі думки
• загальну розгубленість і вразливість до критики

Зазвичай ситуаційна депресія розвивається впродовж перших трьох місяців після стресової події. Тривалість залежить від глибини емоційної реакції, доступності підтримки та попереднього психологічного стану. У багатьох випадках симптоми поступово слабшають без медикаментозного втручання. Проте якщо депресія не відступає або поглиблюється, варто звернутися по допомогу до психолога чи психотерапевта.

Психологічна підтримка допомагає людині краще зрозуміти свій емоційний стан, переосмислити пережите й поступово повернути відчуття стабільності. Завдяки терапії вдається знизити ризик переходу до хронічного розладу та навчитися ефективно реагувати на життєві виклики в майбутньому.

Атипова депресія

Атипова депресія вирізняється серед інших форм здатністю до тимчасового покращення настрою у відповідь на позитивні події. Ця особливість називається реактивністю настрою й означає, що людина може відчути полегшення, наприклад, після приємної розмови або добрих новин. Проте цей ефект короткочасний, і загальна емоційна нестабільність швидко повертається.

Для цього типу депресії характерні такі симптоми:

• посилений апетит, що часто супроводжується набором ваги
• гіперсомнія — надмірна сонливість або часте бажання спати вдень
• відчуття “свинцевої тяжкості” у кінцівках — руки або ноги здаються важкими
• підвищена чутливість до критики чи відмов, що викликає сильний емоційний відгук
• нестійкий настрій, який легко змінюється від позитивного до пригніченого

Через зовнішню схожість з рисами характеру, цю форму депресії часто недооцінюють або плутають із лінню, втомою чи особистими “дивностями”. Людина може виглядати спокійною або навіть безтурботною, але при цьому глибоко переживати внутрішній дискомфорт, відчувати нестабільність настрою й схильність до ізоляції.

Атипова депресія нерідко поєднується з іншими психічними станами — тривожними розладами або симптомами, пов’язаними з біполярним спектром. Її вчасне розпізнавання дозволяє уникнути загострення та підібрати ефективне лікування. Як і в інших випадках, важливо звернути увагу на поєднання кількох симптомів і не зволікати з зверненням до спеціаліста при їхній стійкій присутності.

Діагностика депресії

Щоб правильно визначити наявність депресії, спеціалісти використовують поетапний підхід, що враховує як фізичне, так і психоемоційне здоров’я. Діагностика починається з оцінки загального стану організму: лікар може призначити базові аналізи крові, зокрема для перевірки рівня гормонів щитоподібної залози або вітаміну D. Такі відхилення іноді імітують симптоми депресії, тому важливо виключити фізіологічні причини зниженого настрою чи втоми.

Наступним етапом є клінічна бесіда або психіатричне інтерв’ю. Під час розмови спеціаліст уточнює, які саме симптоми турбують людину, як довго вони тривають, як впливають на щоденне життя та чи виникали раніше. Особливу увагу приділяють тривалості симптомів, змінам у поведінці, сну, апетиту, рівню енергії та емоційним реакціям. Для постановки діагнозу лікарі керуються критеріями, викладеними в “Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders” (DSM-5), який систематизує психічні стани та допомагає точно відрізнити один розлад від іншого.

Спадковість також може відігравати важливу роль. Якщо в родині були випадки депресії, біполярного розладу або інших психічних станів, це враховується під час оцінки ризиків. Крім того, спеціаліст може запитати про попередні емоційні труднощі, травматичні події або стресові ситуації, які могли вплинути на самопочуття.

У складніших випадках застосовують додаткові методи обстеження: аналізи на рівень кортизолу (гормону стресу), електроенцефалографію або функціональні тести для виключення неврологічних чи соматичних порушень. Основна мета діагностики — не лише підтвердити наявність депресивного розладу, а й чітко відмежувати його від тривожних, адаптаційних або біполярних станів, а також виявити можливі супутні причини, які можуть потребувати окремого втручання.

Лікування депресії

Після встановлення діагнозу виникає питання про найкращий спосіб лікування. У більшості випадків застосовується комплексний підхід, що поєднує медикаментозну терапію, психотерапевтичну роботу та підтримувальні методи, які допомагають покращити самопочуття та стабілізувати емоційний стан.

Медикаментозне лікування

Антидепресанти часто є першою лінією лікування. Існує кілька основних груп препаратів, які відрізняються за механізмом дії та побічними ефектами. До найпоширеніших належать:

• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs)
• інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRIs)
• трициклічні антидепресанти
• антипсихотики — при депресії з психотичними рисами
• анксіолітики — для зменшення тривожності
• стабілізатори настрою — при схильності до коливань настрою

Підбір препаратів здійснюється індивідуально, з урахуванням віку, наявних захворювань та реакції на попереднє лікування. Антидепресанти не діють миттєво: на позитивні зміни зазвичай потрібно кілька тижнів. У цей період важливо дотримуватись рекомендацій лікаря і не змінювати дозування самостійно.

Психотерапія

Розмовна терапія — один із ключових компонентів у лікуванні депресії. Вона дає змогу краще зрозуміти причини свого стану та знайти нові способи впоратися з емоціями. Існує кілька ефективних підходів:

• когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — допомагає змінити негативні переконання та реакції
• міжособистісна терапія — зосереджена на стосунках і соціальних конфліктах
• психодинамічна терапія — працює з емоційними травмами та внутрішніми конфліктами

Вибір методу залежить від характеру симптомів, особистості пацієнта та рекомендацій психотерапевта. Найкращі результати досягаються, коли між людиною та спеціалістом встановлюється довіра, а терапія проводиться регулярно.

Альтернативні методи

У деяких випадках доцільно доповнювати основне лікування іншими методами. Вони не замінюють медикаментів чи психотерапії, але можуть підсилити ефект:

• світлотерапія — особливо корисна при сезонній депресії
• електросудомна терапія або транскраніальна магнітна стимуляція — при важких формах, які не піддаються іншим методам
• регулярна фізична активність — покращує настрій і знижує тривожність
• збалансоване харчування — підтримує загальний стан здоров’я
• освоєння технік релаксації — дихальні вправи, медитація, майндфулнес

Корисною також є участь у групах підтримки. Це можуть бути як живі зустрічі, так і онлайн-спільноти, де люди діляться досвідом, отримують підтримку та не почуваються ізольованими у своїх переживаннях. Комбіноване лікування — медикаменти, психотерапія та підтримка з боку інших — дає найкращий шанс на стабільне покращення. Важливо пам’ятати, що відновлення — це процес, який вимагає часу, терпіння і послідовності.

Звіробій звичайний

10 користей кави, які багато хто не очікує

Рослинні засоби та добавки для лікування депресії