Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – це поширене ендокринне порушення, яке впливає на гормональний баланс, менструальний цикл і здатність до зачаття. 

Синдром полікістозних яєчників, відомий як СПКЯ, належить до найчастіших гормональних розладів у жінок репродуктивного віку. Багато досліджень підтверджують, що ця проблема вражає від 5% до 15% жінок залежно від критеріїв діагностики, стилю життя та генетичної схильності. Назва “полікістоз” походить від виявлених на ультразвуковому дослідженні численних дрібних фолікулів (їх іноді називають кістами) на яєчниках, але головна сутність синдрому полягає у складному гормональному дисбалансі. Зокрема, йдеться про підвищений рівень андрогенів, порушення чутливості до інсуліну та збої в роботі осі гіпоталамус–гіпофіз–яєчники. СПКЯ часто супроводжується нерегулярними менструаціями, проблемами зі шкірою (акне), надмірним оволосінням та іншими неприємними проявами, що можуть знижувати якість життя жінки.

Попри те, що синдром полікістозних яєчників має низку стійких симптомів, його перебіг і зовнішні прояви можуть суттєво відрізнятися в різних людей. Деякі жінки майже не відчувають дискомфорту, натомість інші страждають від значного погіршення самопочуття та тривалих порушень циклу. У будь-якому випадку вчасна діагностика та належне лікування дають змогу взяти під контроль не лише репродуктивні, а й метаболічні й психологічні аспекти цього синдрому. 

Що таке синдром полікістозних яєчників

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ)– це полікомпонентний розлад, який найчастіше пов’язують із відсутністю регулярної овуляції, підвищеною кількістю чоловічих статевих гормонів (андрогенів) і типовим виглядом яєчників на ультразвуковому дослідженні. Хоча в назві синдрому присутнє слово “кісти”, фактично йдеться про скупчення недозрілих фолікулів, які не пройшли повного циклу розвитку. Ці фолікули можуть накопичуватися через нерегулярну або відсутню овуляцію. Крім того, порушується робота гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової осі, що далі поглиблює гормональні збої.

СПКЯ зазвичай виявляють у репродуктивному віці, починаючи від моменту встановлення регулярних менструацій і приблизно до настання менопаузи. Утім, чимало дівчаток стикаються з першими симптомами ще у підлітковому віці. Часто ознаки синдрому стають очевидними, коли жінка намагається завагітніти та зіштовхується з труднощами в зачатті. Для підтвердження діагнозу гінекологи керуються загальноприйнятими критеріями (Роттердамськими або іншими), а також результатами лабораторних та ультразвукових обстежень.

Основні симптоми та клінічні прояви

Кожна жінка може мати індивідуальний набір симптомів, проте найпоширенішими ознаками СПКЯ вважають:

• Нерегулярні менструації. Цикли можуть тривати надто довго (більше 35 днів), бути непередбачуваними чи супроводжуватися мізерними або, навпаки, надмірними кровотечами. Іноді місячні повністю зникають на певний період (аменорея).
• Гіперандрогенія. Проявляється у вигляді надмірного оволосіння (гірсутизму) на обличчі, грудях, спині, а також може супроводжуватися появою рясного акне чи навіть облисінням за чоловічим типом.
• Зміни у вазі. У багатьох пацієнток із СПКЯ відзначається тенденція до швидкого набору ваги чи труднощі зі схудненням. Іноді присутні явні ознаки ожиріння.
• Проблеми зі шкірою. Надлишок андрогенів впливає на роботу сальних залоз, що призводить до появи стійкого акне, особливо в області обличчя, спини та грудей.
• Порушення сну. У деяких випадках СПКЯ асоціюється з апное уві сні, що додатково погіршує стан здоров’я.
• Психологічні аспекти. Постійний дискомфорт, проблеми із зовнішністю й тривале лікування можуть провокувати стрес, депресію та зниження самооцінки.

Частина жінок має помірно виражену симптоматику, тоді як інші відчувають низку доволі серйозних змін, що впливають не лише на репродуктивне, а й на загальне здоров’я. Нерідко саме комплексне обстеження (аналіз гормонів, УЗД) допомагає лікарю-гінекологу виявити справжню природу проблеми та призначити коректне лікування.

Основні причини СПКЯ

Точна причина синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) залишається невідомою. Проте дослідження дозволяють виділити основні механізми, які суттєво впливають на розвиток цього стану.

• Підвищений рівень андрогенів. Надлишок чоловічих гормонів, які у невеликій кількості присутні у жіночому організмі, викликає серйозні порушення. Це блокує нормальне дозрівання фолікулів у яєчниках, через що яйцеклітини не вивільняються під час овуляції. Як наслідок, виникають нерегулярні менструальні цикли або їхня відсутність. Крім того, гіперандрогенія проявляється зовні: акне, надмірне оволосіння (гірсутизм) та випадіння волосся за чоловічим типом. Через відсутність овуляції яєчники накопичують недозрілі фолікули, які можна побачити на ультразвуковому дослідженні у вигляді множинних дрібних кіст.
• Інсулінорезистентність. Організм із СПКЯ часто виробляє підвищений рівень інсуліну, щоб компенсувати нечутливість клітин до цього гормону. Підвищений інсулін стимулює яєчники до надмірного вироблення андрогенів, що ще більше порушує гормональний баланс. Інсулінорезистентність також може ускладнювати контроль над вагою, створюючи порочне коло, коли надмірна вага поглиблює метаболічні проблеми.
• Низькорівневе хронічне запалення. У жінок із СПКЯ часто спостерігається хронічне запалення, яке можна виявити за підвищеним рівнем С-реактивного білка (СРБ) та інших запальних маркерів у крові. Це запалення може безпосередньо сприяти надмірному виробленню андрогенів, а також погіршувати інсулінорезистентність.

Фактори ризику

Синдром полікістозних яєчників – це багатофакторне захворювання. Конкретна першопричина кожної окремої жінки може відрізнятися, проте існує кілька найважливіших факторів, які зазвичай відіграють вирішальну роль:

• Генетична схильність. Якщо мати чи сестра мали СПКЯ, підвищується ймовірність, що й інша жінка в родині може отримати такий діагноз.
• Резистентність до інсуліну. Коли клітини організму погано реагують на інсулін, підшлункова залоза починає виробляти більше інсуліну, що стимулює підвищення рівня андрогенів.
• Порушення осі гіпоталамус–гіпофіз–яєчники. Дисбаланс у цій системі провокує збої в утворенні статевих гормонів і спричиняє проблеми з овуляцією.
• Надмірна вага та малорухливий спосіб життя. Ожиріння поглиблює резистентність до інсуліну, а відсутність тренувань ускладнює схуднення.

Іноді буває, що навіть за наявності одного або двох факторів ризику жінка не розвиває яскравої форми СПКЯ. Усе визначається сукупністю генетичних, гормональних і середовищних чинників, що «спрацьовують» одночасно.

Діагностика та важливі аналізи

Для підтвердження синдрому полікістозних яєчників лікарі зазвичай спираються на Роттердамські критерії, згідно з якими діагноз ставлять за наявності принаймні двох із трьох ознак:

• Олігоменорея або аменорея. Нерегулярні чи рідкі менструації, які свідчать про порушення овуляції. Цикли можуть бути тривалими або зовсім відсутніми.
• Клінічні чи біохімічні прояви гіперандрогенії. До них належать гірсутизм, акне чи підтверджене підвищення рівня чоловічих гормонів.
• Полікістозний вигляд яєчників при ультразвуковому дослідженні. Виявляється наявність множинних дрібних фолікулів чи збільшення розміру яєчників.

Перед остаточним висновком лікар виключає інші можливі причини, такі як гіпотиреоз, синдром Кушинга чи вроджена гіперплазія кори наднирників. Для цього проводяться додаткові обстеження.

Основні етапи діагностики

• Збір анамнезу. Лікар уточнює, наскільки регулярними є менструації, чи є симптоми безпліддя. Також враховуються зовнішні зміни, наприклад, надмірне оволосіння, акне чи підвищення ваги.
• Фізичний огляд. Оцінюється вираженість гірсутизму, стан шкіри (акне, пігментація), а також Індекс маси тіла (ІМТ) для виявлення ожиріння чи надмірної ваги.
• УЗД малого таза. Дослідження дозволяє оцінити структуру яєчників та виявити наявність характерних фолікулів.

Лабораторні аналізи

Лабораторні дослідження відіграють важливу роль у підтвердженні діагнозу та виключенні інших ендокринних порушень. Найбільш значущими є:

• Рівень ЛГ і ФСГ. Порушене співвідношення лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів є характерним для СПКЯ.
• Вільний тестостерон і андростендіон. Ці показники визначають ступінь гіперандрогенії.
• Пролактин і ТТГ. Важливі для виключення гіперпролактинемії чи гіпотиреозу.
• Глюкоза та інсулін. Дослідження рівня цих показників допомагає виявити інсулінорезистентність. У разі потреби проводять глюкозотолерантний тест.

Додатково можуть бути призначені дослідження на рівень 17-гідроксипрогестерону для виключення вродженої гіперплазії наднирників та аналізи на кортизол для діагностики синдрому Кушинга.

Цей підхід забезпечує точність діагнозу та дозволяє лікарю розробити найкращу тактику лікування.

Лікування та корекція способу життя

Оскільки СПКЯ – це хронічне порушення, оптимальний підхід до його лікування завжди комплексний. Основними цілями терапії є зниження вираженості симптомів, відновлення регулярного менструального циклу, профілактика ускладнень, таких як безпліддя, діабет 2 типу, серцево-судинні захворювання та емоційні розлади. Успішна терапія включає як медикаментозне лікування, так і корекцію способу життя, що охоплює харчування, фізичну активність і психологічну підтримку.

Медикаментозна терапія

Лікування СПКЯ медикаментозними методами залежить від індивідуальних цілей пацієнтки: чи планує вона вагітність, чи основною метою є контроль симптомів та профілактика ускладнень.

• Гормональні контрацептиви. Призначаються для регуляції менструального циклу та зниження рівня андрогенів. Таблетки, пластирі чи внутрішньоматкові системи з гормонами також зменшують прояви гіперандрогенії, такі як акне та гірсутизм.
• Антиандрогенні препарати. У випадках вираженого гірсутизму або акне можуть застосовуватися ліки, які блокують дію тестостерону. Ці препарати зазвичай комбінуються з контрацептивами для підвищення ефективності.
• Метформін. Це препарат для лікування діабету 2 типу, але він також ефективний для жінок із СПКЯ, оскільки покращує чутливість клітин до інсуліну. Завдяки цьому метформін сприяє нормалізації менструального циклу та зниженню ризику метаболічних ускладнень.
• Препарати для стимуляції овуляції. У жінок, які прагнуть завагітніти, часто призначають кломіфен-цитрат або летрозол. Ці препарати допомагають ініціювати овуляцію. У складніших випадках може бути рекомендована гормональна стимуляція або методи допоміжних репродуктивних технологій.

Зміни в харчуванні та фізичній активності

Корекція способу життя є ключовим елементом у лікуванні СПКЯ, оскільки вона дозволяє впливати на основні механізми хвороби, такі як інсулінорезистентність і гормональний дисбаланс. Навіть помірне зниження ваги (на 5–10% від початкової маси) здатне нормалізувати менструальний цикл і зменшити прояви СПКЯ.

• Збалансоване харчування. Рекомендується дієта, багата на овочі, фрукти, нежирне м’ясо та рибу, з акцентом на продукти з низьким глікемічним індексом. Уникання цукру, випічки, солодких напоїв та трансжирів допомагає покращити метаболічні показники.
• Регулярна фізична активність. Аеробні вправи, такі як ходьба, біг підтюпцем, плавання чи їзда на велосипеді, разом із силовими тренуваннями зміцнюють організм і покращують чутливість до інсуліну. Рекомендується займатися щонайменше 150 хвилин на тиждень.

Психологічна підтримка та догляд за шкірою

Багато жінок із СПКЯ відчувають психологічний дискомфорт через зовнішні прояви хвороби, труднощі із зачаттям або тривалий процес лікування. Робота з психологом або психотерапевтом може допомогти впоратися з тривогою, депресією та зниженням самооцінки.

Для догляду за шкірою жінкам із акне чи іншими шкірними проблемами рекомендується звернутися до дерматолога. Професійний підбір засобів для догляду за шкірою допомагає мінімізувати зовнішні прояви СПКЯ. Щодо гірсутизму, сучасні методи, такі як лазерна епіляція або електроепіляція, дозволяють ефективно вирішити проблему небажаного волосся.

Комплексний підхід до лікування СПКЯ, що поєднує медикаментозну терапію, корекцію способу життя та психологічну підтримку, дозволяє значно покращити якість життя жінок і знизити ризик довготривалих ускладнень.

СПКЯ та вагітність

Найпоширеніша причина, з якою жінки звертаються до лікарів з підозрою на СПКЯ, – це труднощі з настанням вагітності. Через нерегулярну або відсутню овуляцію природний процес зачаття суттєво ускладнюється, проте це не означає, що вагітність неможлива.

Якщо метою є завагітніти, зазвичай здійснюється поетапний підхід:

1. Корекція маси тіла та способу життя. Зниження ваги навіть на кілька кілограмів може зробити цикл більш регулярним.
2. Стимуляція овуляції. Призначення медикаментів (кломіфен, летрозол, іноді гонадотропіни) задля дозрівання фолікулів.
3. Контроль фолікулометрії. УЗД для відстеження розвитку фолікулів і визначення оптимального періоду для зачаття.
4. Додаткові репродуктивні технології. Якщо інші кроки не дають результату, можливе штучне запліднення чи ЕКЗ.

У разі успішної вагітності жінкам зі СПКЯ потрібно бути під ретельним наглядом лікаря, адже збільшується ризик гестаційного діабету, артеріальної гіпертензії та інших ускладнень. Однак більшість вагітностей за умови адекватного медичного супроводу закінчуються благополучними пологами.

Можливі ускладнення

Без належного лікування синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) може сприяти розвитку низки серйозних захворювань чи патологічних станів. Ці ускладнення впливають не лише на репродуктивну функцію, але й на загальне здоров’я жінки, тому важливо своєчасно виявляти ризики та проводити відповідну терапію.

• Безпліддя. Порушення овуляції є ключовою проблемою, що ускладнює природне зачаття. Ановуляція – це стан, коли яйцеклітина не дозріває або не вивільняється з яєчника, що унеможливлює запліднення. Безпліддя через СПКЯ є однією з найчастіших причин звернення до репродуктологів.
• Метаболічний синдром. Жінки з СПКЯ мають підвищений ризик розвитку діабету 2 типу, ожиріння, дисліпідемії та інших порушень обміну речовин. Метаболічний синдром збільшує ризик серцево-судинних захворювань, зокрема ішемічної хвороби серця та інсульту.
• Артеріальна гіпертензія. Через гормональний дисбаланс і наявність надмірної ваги підвищується ризик розвитку високого артеріального тиску. Це ускладнення часто супроводжує метаболічний синдром і вимагає постійного моніторингу.
• Ендометріальна гіперплазія та рак ендометрія. Тривала відсутність прогестерону, який балансує дію естрогену, може спричинити надмірне розростання слизової оболонки матки (гіперплазію). Якщо цей стан не лікувати, він може перерости в рак ендометрія.
• Психологічні розлади. Постійний стрес через зовнішні прояви СПКЯ, такі як акне, гірсутизм або проблеми із зайвою вагою, може призводити до депресії, тривожності та зниження самооцінки. Крім того, безпліддя та тривалий процес лікування можуть ще більше впливати на емоційний стан жінки.

Регулярний моніторинг стану здоров’я, своєчасне лікування та дотримання рекомендацій лікаря значно знижують ризик виникнення цих ускладнень. Корекція способу життя, включаючи здорове харчування, регулярну фізичну активність і контроль ваги, разом із медикаментозною терапією дозволяє ефективно управляти симптомами СПКЯ та мінімізувати їхній вплив на організм.

Профілактика та рекомендації для підтримки здоров’я

Повністю запобігти розвитку СПКЯ складно, адже багато залежить від спадковості й загального гормонального фону. Однак дотримання здорового способу життя здатне мінімізувати прояви синдрому або відтермінувати їхню появу:

• Контроль маси тіла. Збереження нормального ІМТ за допомогою збалансованої дієти та фізичної активності.
• Раціон. Відмова від солодких газованих напоїв, білого борошна, напівфабрикатів і великої кількості насичених жирів на користь овочів, фруктів, риби й нежирного м’яса.
• Фізичне навантаження. Регулярні тренування мінімум 3–4 рази на тиждень по 30–45 хвилин покращують метаболізм і гормональний баланс.
• Стрес-менеджмент. Йога, медитація, дихальні вправи й належний сон допомагають уникати емоційного виснаження.
• Регулярні обстеження. Відвідування гінеколога й базові аналізи хоча б раз на рік забезпечують своєчасну діагностику можливих порушень.

Життя зі СПКЯ: довгостроковий контроль

Синдром полікістозних яєчників зазвичай потребує тривалої уваги та регулярних корекцій лікування. Це хронічний стан, який не зникає миттєво й може змінюватися з часом. Важливо усвідомлювати, що короткотерміновий курс медикаментів не вирішить проблему раз і назавжди. Жінка повинна стежити за менструальними циклами, станом шкіри й волосся, рівнем глюкози в крові та загальним самопочуттям.

Списки першого рівня (без вкладених списків) чудово підходять для окреслення основних акцентів:

• Регулярні візити до гінеколога, ендокринолога чи сімейного лікаря для оцінки гормонального фону.
• Періодичні аналізи на рівень глюкози та інсуліну для контролю ризику діабету.
• УЗД малого таза для відстеження стану яєчників.
• Коригування харчування та фізичних навантажень залежно від змін у вазі.
• За потреби – зміна або доповнення медикаментозного лікування (гормони, метформін тощо).

У декого прояви СПКЯ зменшуються ближче до менопаузи. Однак навіть у старшому віці для профілактики серцево-судинних захворювань і порушень кісткової тканини потрібен нагляд фахівців.

Психологічна складова

Часто жінки з СПКЯ мають депресивні чи тривожні стани через проблеми зі шкірою, вагою та безпліддям. Рекомендовано звернутися до психолога чи психотерапевта, щоб скоригувати емоційне навантаження. Навчання методам релаксації, усвідомленості та залучення до груп підтримки позитивно позначаються на стані жінки.

Не менш важливою є підтримка з боку сім’ї й близьких. Відверте спілкування допомагає уникнути внутрішньої ізоляції та стресу. Розуміння оточуючими складнощів СПКЯ робить процес лікування й адаптації ефективнішим і легшим.